þ зниклі (0) - види, про які після неодноразовий пошуків, проведених у типових місцевостях або в інших відомих та можливих місцях поширення, відсутня будь-яка інформація про їх перебування в дикій природі;
þ зникаючі (І) - види, що знаходяться під загрозою зникнення, збереження яких є малоймовірним, якщо продовжиться згубна дія факторів, що впливають на їх стан.
þ вразливі (ІІ) - види, які у найближчому майбутньому можуть бути віднесені до категорії «зникаючих», якщо продовжиться дія факторів, що виливають на
їх стан.
þ рідкісні (III) - види, популяції яких невеликі, які у даний час не відносяться
до категорії «зникаючих» чи «вразливих», хоча їм і загрожує небезпека.
þ невизначені (IV) - види, про які відомо, що вони відносяться до категорії «зникаючих» чи «рідкісних», однак достовірна інформація, яка б дозволяла визначити до якої із зазначених категорій вони відносяться, — відсутня.
þ недостатньо відомі (V) - види, які можна було віднести до однієї з вище перерахованих категорій, однак у зв'язку з відсугністю повної достовірної інформації питання залишається невизначеним.
þ відновлені (VI) - види, популяції яких завдяки вжитим заходам щодо їх охорони не викликають стурбованості, однак не підлягають використанню і вимагають постійного контролю.
Зниження біологічного різноманіття на планеті пов'язане з деградацією біомів і, в першу чергу, угруповань рослин - фітоценозів. Деградація природних систем - це загальне явище і тому ценози потребують охорони не менше, ніж окремі види, Більш того, така охорона більш актуальна, оскільки поза ценозами види існувати не можуть.
Українські ботаніки першими в світі поставили питання про необхідність охорони рослинних угруповань та розробили методологічну основу їхньої реєстрації у Зеленій книзі. Перший список рідкісних рослинних угруповань Карпат, які потребують охорони, був надрукований у 1977 році, а перша Зелена книга України була видана в 1987 році.
Зелена книга України виділяє як рідкісні та зникаючі ценози (всього - 127), що потребують охорони, так і типові ценози різного рангу. Серед них лісових угруповань - 51, степових - 26, лугових - 16, водних - 16, болотних - 12 та чагарникових - 5. Охорона рідкісних ценозів може здійснюватися тільки як частин відповідних екосистем та ділянок біосфери.
Заповідна справа
Найефективнішим засобом охорони біорізноманіття унікальних та типових природних комплексів є заповідання.
Організаційно-правові основи ведення заповідної справи визначено Законом України «Про природно-заповідний фонд України» та актами законодавства, прийнятими відповідно до нього.
Природно-заповідний фонд України розглядається як складова частина світової системи природних територій та об'єктів, що перебувають під особливою охороною, і включає 6721 територію та об'єкти загальною площею 2504,5 тис. га, що становить 4,07% площі України (дані 1999 року).
Склад природно-заповідного фонду України відображений у таблиці 1 та 2.
Таблиця 1
Структура природно-заповідного фонду України
(станом на 1.10.1999 р.)
| Категорія | Кількість | Площа(га) | % відзагальноїплощі ПЗФ | % відтериторіїУкраїни |
| Заповідники: | 20 | 387419,6 | 15,50 | 0,64 |
| Біосферні: | 4 | 226718,9 | 9,10 | 0,37 |
| Природні: | 16 | 160700,7 | 6,40 | 0,27 |
| Національні природні парки: | 11 | 599509,0 | 23,90 | 0,93 |
| Заказники: | 2372 | 991719,2 | 39,60 | 1.74 |
| Загальнодержавного значення: | 281 | 344811,1 | 13,80 | 0,60 |
| Місцевого значення: | 2091 | 646908,1 | 25,80 | 1,14 |
| Пам'ятки природи: | 2963 | 20558,2 | 0,80 | 0,030 |
| Загальнодержавного значення: | 132 | 5741,6 | 0,20 | 0,009 |
| Місцевого значення: | 2831 | 14816,6 | 0,60 | 0,021 |
| Ботанічні сади: | 22 | 2020,1 | 0,080 | 0,0033 |
| Загальнодержавного значення: | 17 | 1928,5 | 0,078 | 0,0032 |
| Місцевого значення: | 5 | 91,6 | 0,002 | 0,0001 |
| Зоологічні парки: | 12 | 432,1 | 0,02 | 0,00007 |
| Загальнодержавного значення: | 7 | 119,6 | 0,005 | 0,00002 |
| Місцевого значення: | 5 | 312,5 | 0,015 | 0,00005 |
| Дендрологічні парки: | 34 | 1415,6 | 0,057 | 0,0023 |
| Загальнодержавного значення: | 19 | 1339,0 | 0,05 | 0,0022 |
| Місцевого значення: | 15 | 76,6 | 0,007 | 0,0001 |
| Парки пам'ятки садово-паркового мистецтва: | 514 | 12159,6 | 0,50 | 0,020 |
| Загальнодержавного значення: | 88 | 4674,9 | 0,20 | 0,008 |
| Місцевого значення: | 426 | 7484 | 0,30 | 0,012 |
| Регіональні ландшафтні парки | 27 | 410760,1 | 18,40 | 0,68 |
| Заповідні урочища: | 746 | 78578,7 | 3,10 | 0,13 |
| ВСЬОГО: | 6721 | 2504572,2 | 100 | 4,07 |
| Загальнодержавного значення | 575 | 1345543,3 | 53,4 | 2,19 |
| Місцевого значення: | 6146 | 1159028,9 | 46,6 | 1,88 |
Таблиця 2
Перелік заповідників та національних природних Парків України
| Назва | Рік заснування | Загальна площа,га | Кількість видів,що входятьЧервоної книги | |
| Флори | Фауни | |||
| Біосферні заповідникиБіосферні заповідники | ||||
| "Асканія-нова" | 1985 | 33307 | 22 | 41 |
| Чорноморський | 1985 | 89129 | 24 | 69 |
| Карпатський | 1993 | 57880 | 92 | 74 |
| Дунайський | 1998 | 46403 | 8 | 61 |
| Природні заповідники | ||||
| Кримський | 1923 | 44175 | 79 | 53 |
| Канівський | 1923 | 2049 | 26 | 74 |
| Український степовий | 1961 | 2768 | 46 | 25 |
| Луганський | 1968 | 1576 | 32 | 19 |
| Поліський | 1968 | 20104 | 17 | 53 |
| Ялтинський гірсько-лісовий | 1973 | 14523 | 82 | 36 |
| Мис Март'ян | 1973 | 240 | 36 | 35 |
| Карадазький | 1979 | 2855 | 77 | 83 |
| Розточчя | 1984 | 2080 | 32 | 19 |
| Медобори | 1990 | 10455 | 29 | 20 |
| Дніпровсько-Орільський | 1990 | 3766 | 25 | 54 |
| Єланецький степ | 1996 | 1676 | 17 | 77 |
| Горгани | 1996 | 5344 | 15 | 20 |
| Казантипський | 1998 | 450 | 18 | 28 |
| Опукський | 1998 | 1592 | 23 | 9 |
| Рівненський | 1999 | 47047 | 13 | 25 |
| Національні природні парки | ||||
| Карпатський | 1980 | 50303 | 78 | 18 |
| Шацький | 1983 | 32515 | 32 | 33 |
| Синевир | 1989 | 40400 | 40 | 22 |
| Азово-Сиваський | 1993 | 52154 | 7 | 18 |
| Вижницький | 1995 | 7928 | 34 | 19 |
| Подільські Товтри | 1996 | 261316 | 60 | 79 |
| Святі Гори | 1987 | 40589 | 48 | 50 |
| Яворівський | 1998 | 7079 | 40 | 27 |
| Деснянсько-Старогутський | 1999 | 16215 | 18 | 24 |
| Ужанський | 1999 | 39158 | 40 | 10 |
| Сколівські бескиди | 1999 | 35684 | 50 | 12 |
У відповідності до Закону «Про природно-заповідний фонд України» до природно-заповідного фонду належать:
· природні території та об'єкти - природні заповідники, біосферні запові-дники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказни-ки, пам'ятки природи, заповідні урочища;
· штучно створені об'єкти - ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва.
Заказники, пам'ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва залежно від їх екологічної і наукової цінності можуть бути загальнодержавного або місцевого значення.
Залежно від походження, інших особливостей природних комплексів та об'єктів, що оголошуються заказниками чи пам'ятками природи мети і необхідного режиму охорони:
· заказники поділяються на ландшафтні, лісові, ботанічні, загальнозоологічні, орнітологічні, ентомологічні, іхтіологічні, гідрологічні, загальногеологічні, палеонтологічні та карстово-спелеологічні;
· пам'ятки природи поділяються на комплексні, ботанічні, зоологічні, гідрологічні та геологічні.
Концепція розвитку заповідної справи України передбачає зростання її суспільного значення для держави та народу, оптимізацію і розширення системи територій та об'єктів природно-заповідного фонду з метою забезпечення охорони біологічного різноманіття, типових та унікальних ландшафтів України, сприяння підтриманню екологічної рівноваги на її території, зміцнення бази для проведення моніторингу навколишнього природного середовища, наукових досліджень, екологічного та патріотичного виховання громадян.
Станом на 01.06.2002 року Хмельницька область займає перше місце в Україні за площею заповідних територій (455 об’єктів, площею 304299, 53 га., що становить 14,8 % від загальної площі земель області).
Найбільшими природоохоронними територіями Хмельниччини є національний природний парк “Подільські Товтри”, регіональний ландшафтний парк “Мальованка”.
Охорона генофонду методом біотехнологій
Види живих істот можуть охоронятися методом біотехнологій. Тут існує два основних прийоми:
1. Збереження сперми, ембріонів або ДНК в стані глибокого охолодження. У рослин може зберігатися насіння. Така технологія глибокого заморожування сперми, яйцеклітин та ембріонів в рідкому азоті була розроблена ще в 60-ті роки. Ембріони можна потім імплантувати в матку особин близьких видів та отримати потрібні особини в бажаній кількості. Так, на Кубанській станції Інституту рослинництва ім. Н.І.Вавілова під землею при постійній температурі +4,5°С зберігається більше 400 зразків насіння. У ФРН із 1985 року створюється банк взірців навколишнього середовища, що зберігаються при температурі рідкого азоту.
2. Трансплантація ембріонів рідкісних тварин, популяції яких стали такими малими, що в них не вистачає самиць для виношування потомства.
Спеціальною формою охорони природи є переселення рослин, птахів та ссавців. Використовують два способи: акліматизацію та реакліматизацію.
Акліматизація - це процес переселення рослин та тварин в нові умови існування.
Реакліматизація - переселення видів на ті території, де вони жили раніше, але потім були знищені. Прикладом успішної реакліматизації є відновлення популяцій бобрів на території України. У період із 1973 року в США, Австралії та Канаді було проведено переселення 93 видів тварин у нові місця.