методи.
Найкращий спосіб графічного рішеннязадачі - побудова графіка залежності прибутку від обсягу реалізації по кожнім варіанті. Він будується дуже легко, тому що прибуток зростає прямолінійно (маржинальный доход на кожну додатково продану одиницю продукції - величина постійна). Для побудови прямолінійного графіка прибутку необхідно відкласти двохкрапок і з'єднати їхній (мал.19.7).
ц|, Рис. 19.7. Обґрунтування ефективності різних варіантів технології
1. При нульовій реалізації маржинальный доход дорівнює 0, а компанія несе збитки в розмірі постійних витрат. I ' 2. При обсязі реалізації 10 000 ед. прибуток уже розрахований. !;-:' За допомогою графіка визначаємо поріг рентабельності (беззбитковий обсяг реалізації продукції) і максимальний прибуток м по кожнім варіанті. З малюнка видно, що прибуток по обох варіантах однакова при обсязі реалізації 7500 ед., і при великихобсягах варіант Б стає більш вигідним, чим варіант А.
Аналітичний спосіб розрахунку. Допустимо, що обсяг реалізації, при якому обидва варіанти дають однаковий прибуток, дорівнює Л" одиниць. Сумарний прибуток є сумарниймаржинальный доход мінус постійні витрати, а сумарниймаржинальный доход маржинальный доход на одиницю продукції, помножений на X одиниць. По варіанті А прибуток дорівнює 80-Х- 400 000; по варіанті Б -150* - 925 000.
З огляду на, що при обсязі реалізації Xодиниць прибуток однакова, те 80^-400 000=150^-925000; 70*= 525 000; X= 7500 ед. * Доказ.
маржинальный доход
********************************
Варіант Б
(150 * 7500) =
= 1 125 000
925 000
200 000
398
Таким чином, варіант А є більш вигідним до 7500 ед. Якщо ж очікується, що попит перевищить 7500 ед., то більш дохідним буде варіант Б. Тому потрібно вивчити й оцінити попит на цей вид продукції.
********************
19.8. Вибір рішення з урахуванням обмежень на ресурси
Види обмежень. Порядок вибору рішення.
Задача вибору оптимального рішення значно ускладнюється, якщо потрібно враховувати різні обмеження. Прикладами обмежень при прийнятті рішень у бізнесі можуть бути:
а) обсяг реалізації продукції (існують границі попиту
на продукцію);
б) трудові ресурси (загальначи кількість по професіях);
в) матеріальні ресурси (недолік матеріалів для виготовлення продукції в необхідній кількості);
г) відсутність фінансових ресурсів для оплати необхідних виробничих витрат.
Процес прийняття рішень з урахуванням обмежень передбачає визначення маржинального доходу, що дає кожен виріб на одиницю відсутнього ресурсу.
Приклад.
Фірма випускає два вироби: пальто і куртки. Вихідні дані
для аналізу:
Питомі перемінні витрати, тис руб.
Ціна виробу, тис. руб.
Витрата матеріалу на виріб, м,
Маржинальный доход на одиницю
продукції, тис. руб
Маржинальный доход на 1 м тканині,
тыс. руб.
Попит, ед.
Необхіднавитрата тканини, м
*******************************
Витрата тканини обмежена 25 000 м, постійні витрати - 500 млн руб. Потрібно скласти план, що забезпечить одержання максимуму прибутку.
Як показують вихідні дані, що обмежують фактором є не попит, а матеріальні ресурси. Незважаючи на те, що
Гл. 19 Обґрунтування управлінських рішень у бізнесі 399
пальто мають більш високиймаржинальный доход на одиницю продукції, чим куртки, з матеріалу, що необхідний для виготовлення двох пальто, можна зшити три куртки. Оскільки дефіцитом на фірмі є матеріальні ресурси, більш вигідно робити куртки. Тому їх повинно бути випущене стільки, скільки вимагає попит, а інша тканина буде використана на випуск пальто.
***********************
Помітимо, що варіант, при якому спочатку виготовляють максимально можливу кількість пальто, не буде більш дохідним. Можна зшити 5000 пальто з 15 000 м тканини, а з інших 10 000 м - 5000 курток. Маржинальный доход і прибуток у цьому випадку складуть:
МД=5000 * 70+5000 * 90=350+450=800 млн руб.
Отже, виробництво курток - більш вигідний шлях використання дефіцитного ресурсу, у даному випадку тканини.
Аналогічним образом максимізується величина прибутку і по трудових ресурсах, по устаткуванню, що можуть бути одночасно використані на виробництвідекількох виробів. Тільки тут потрібно враховувати маржинальный доход за людино-годину, машино-час і т.д.
Наприклад, на підприємстві для виготовлення однієї і тієї ж продукції можна використовувати дві різні машини. Варто вирішити, на який із двох машин доцільно виконати замовлення в 1200 виробів, якщо їхнє максимальне завантаження не може перевищувати 3000 годин у рік. Обмежуючим фактором у даному випадку є портфель замовлень.
****************
Разом Варіант I
Трудомісткість виробу, ч 35
Обсяг випуску продукції можливий, шт. 1000 600 1600
Ціна виробу, тис. руб. 15 15
Перемінні витрати на один виріб,
тыс. руб. 6 10
Маржинальный доход на 1 машино-час,
тыс.руб. 3 1
Розміщення замовлення, шт. 1000 200 1200
Сума маржинального доходу, тис.руб. 9000 1000 10000
Мінус сума постійних витрат, тыо»руб. 6000
Сума прибутку, тис. руб. 4000
Варіант II
Розміщення замовлення, шт. 600 600 1200 Сума маржинального доходу, тис.руб. 5400 3000 8400 Мінус постійні витрати, тис. руб. 6000 Прибуток, тис. руб. 2400
Отже, більш вигідно випустити максимальна кількість продукції на машині А, а замовлення, що залишилося, у кількості 200 шт виконати на машині Б. Це дозволить дістати великий прибуток, чим по другому варіанті.
Таким чином, розподіл витрат на постійне і перемінні і використання маржинального доходу замість прибутку дозволяє більш правильно проаналізувати різні варіанти управлінських рішень для пошуку найбільш оптимального й одержати більш точні результати розрахунків. Упровадження цієї методики в практику вітчизняних підприємств безумовно буде мати велике значення.
.9.Обґрунтування ефективності інвестиційних проектів
Обґрунтування ефективності інвестиційних проектів на основі оцінки строку окупності інвестицій, віддачі інвестованого капіталу, дисконтирования грошових надходжень, чистої поточний вартості проектів.
При оцінці ефективності капітальних вкладень потрібно враховувати, що цей вид інвестицій відрізняється від поточних витрат тривалістю часу, протягом якого підприємство одержує економічний ефект (збільшення випуску продукції, продуктивності праці, прибутку і т.д.). Він передбачає платіж за великий капітальний елемент, після чого його неможливо швидко перепродати з прибутком; капітал заморожується на кілька років; дане капітальне вкладення буде приносити прибуток протягом декількох років; наприкінці періоду капітальний об'єкт буде мати деяку ліквідну вартість або не буде "її мати зовсім.
с _ При прийнятті рішень у бізнесі про довгострокові інвестиції виникає потреба прогнозувати ефективність капітальних вкладень. Для цього потрібний довгостроковий аналіз доходів і витрат.
"Оцінка програми капітальних вкладень провадиться на основі визначення строку окупності інвестицій; розрахунку віддачі на вкладений капітал; дисконтирования грошових надходжень (ДДП); чистої поточний вартості }(ЧТС).
Перший метод оцінки капітальних вкладень укладається у визначенні терміну, необхідного для того, щоб інвестиції окупили себе.
Розглянемо наступний приклад:
Машина А Машина Б
****************************
50 млн руб. у рік, а машина Б - 25 млн руб. З цього випливає, що машина А окупиться за два роки, а машина Б - за чотири роки. Виходячи з окупності, машина А більш вигідна, чем.машина Б.
'(, Незважаючи на свою простоту, метод окупності має свої "недоліки: він не враховує терміни служби машин і те, що машина 0Б забезпечує значно велику суму прибутку за весь період 'експлуатації. Отже, оцінюючи ефективність капітальних вкладень, треба враховувати не тільки строки окупності інвестицій, але і доход на вкладений капітал (ДВК) чи прибутковість (рентабельність) проекту:
Очікувана сума прибутку
Очікувана сума інвестиції
З нашого приклада видно, що необхідно придбати машину Б, тому що для машини А ДВК = 120/100 * 100% = 120%, а для машини Б ДВК = 150/100 * 100% = 150%.
Однак і цей метод має свої недоліки: він не враховує розподіл припливу і відтоку коштів по роках. У розглянутому прикладі грошові надходження на четвертому році мають таке ж значення, як і на першому. Звичайно ж керівництво підприємства віддає перевагу більш високим грошовим доходам у перші роки. Тому воно може вибрати машину А, незважаючи на її низьку норму прибутку.
Більш науково обґрунтованоїє оцінка ефективності капітальних вкладень методом дисконтирования грошових надходжень, що враховує зміну вартості грошей у часі.
Дисконтирование грошових надходжень (ДДП) являє собою метод оцінки програми капітальних вкладень, що базується на дисконтній арифметиці і дозволяє визначити, чи будуть давати ці програми необхідний доход. Щоб зрозуміти дану процедуру, спочатку розглянемо складні відсотки.
Наприклад, якби нам потрібно було вкласти в банк 1000 тис. руб., що виплачує 20% річних, то ми розрахували б наступні показники прибутковості:
за 1-й рік:
1000 (1 + 20%) = 1000 * 1,2 = 1200 тис.руб.; ,
за 2-й рік:
1200 (1 + 20%) = 1200 * 1,2 = 1440 тис.руб.;
за 3-й рік:
1440 (1 + 20%) = 1440 * 1,2 = 1728 тис.руб.
Це можна записати і по іншому:
1000 * 1,2 * 1,2 * 1,2 = 1000 * 1,23 = 1728 тис.руб.
Даний приклад показує методику визначення вартості інвестицій при використанні складних відсотків. Сума річних відсотків щороку зростає, ми маємо прибуток як з первісного капіталу, так і з відсотків, отриманих за попередні.
Для визначення вартості, которую будуть мати інвестиції через кілька років, при використанні складних відсотків застосовують наступну формулу:
************************
де ???? - майбутня вартість інвестицій через n років;
Р - первісна сума інвестицій; м - ставка відсотків у виді десяткового дробу; n - число років у розрахунковому періоді.
Дисконтирование - розрахунок складних відсотків "навпаки", що провадиться по формулі: