Міжнародна класифікація хвороб (10-й перегляд)
Класифікація психічних і поведінкових розладів
F10-F19 Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання психоактивних речовин
F10.- Розлади психіки та поведінки внаслідок уживання алкоголю
F11.- Розлади психіки та поведінки внаслідок уживання опіатів
F12.- Розлади психіки та поведінки внаслідок уживання каннабіноїдів
F13.- Розлади психіки та поведінки внаслідок уживання седативних
або снодійних середників
F14.- Розлади психіки та поведінки внаслідок уживання кокаїну
F15.- Розлади психіки та поведінки внаслідок уживання інших
стимуляторів, у т.ч. кофеїну
F16.- Розлади психіки та поведінки внаслідок уживання
галюциногенів
F17.- Розлади психіки та поведінки внаслідок уживання тютюну
F18.- Розлади психіки та поведінки внаслідок уживання летких
розчинників
F19.- Розлади психіки та поведінки внаслідок уживання декількох
середників та інших психоактивних речовин
4., 5- і 6-значні категорії використовуються для уточнення клінічного стану; діагностичні критерії, спільні для всіх психоактивних речовин, наведено для гострої інтоксикації та стану відміни
F Іх.О Гостра інтоксикація
ОО Неускладнена
О1 З травмою або іншими тілесними ушкодженнями
О2 З іншими медичними ускладненнями
О3 З делірієм
О4 З розладами сприйняття
О5 З комою
О6 З судомами
О7 Патологічне сп’яніння
F Іх.1 Вживання з шкідливими наслідками
F Іх.2 Синдром залежності
20 На даний час утримання
200 Початок ремісії
201 Часткова ремісія
202 Повна ремісія
21 На даний час утримання, але в умовах, що виключають
вживання
22 На даний час під медичним наглядом або в режимі замісної
терапії (контрольована залежність)
23 На даний час утримання під час лікування препаратами, що
спричиняють відразу або блокують потяг
24 На даний час вживання речовин (активна залежність)
240 З фізичними особливостями
241 Без фізичних особливостей
25 Постійне вживання
26 Епізодичне вживання (дипсоманія)
FІх.3 Стан відміни
30 Без ускладнень
31 З судомами
FІх.4 Стан відміни з делірієм
40 Без судом
41 З судомами
FІх.5 Психотичний розлад
50 Шизофреноподібний
51 Переважно маячний
52 Переважно галюцинаторний
53 Переважно поліморфний
54 Переважно з депресивними симптомами
55 Переважно з маніакальними симптомами
56 Змішаний
FІх.6 Амнестичний синдром
FІх.7 Психотичний розлад
70 Епізодичні появи стану, який виникав при вживанні
наркотику
71 Розлад особистості або поведінки
72 Резидуальний афективний розлад
73 Деменція
74 Інший стійкий когнитивний розлад
75 Пізній психотичний розлад
FІх.8 Інші розлади та поведінки
FІх.9 Неуточнений розлад психіки та поведінки.
F10-F19
Психічні і поведінкові розлади внаслідок уживання психоактивних речовин
Упровадження.
Даний розділ включає найрізноманітнші розлади, важкість яких варіює (від неускладненого сп’яніння і застосування з шкідливими наслідками до виражених психотичних розладів і деменції), але при цьому всі вони можуть бути пояснені уживанням одного або декількох психоактивних речовин (які можуть бути або не бути назначені лікарем).
Дана речовина вказується 2-м і 3-м знаками (тобто першими двома цифрами після букви F), а 4-й і 5-й знаки визначають клінічний стан. Для економії місця спочатку перераховуються всі психоактивні речовини, а за ними вказуються 4-і знаки; їх потрібно використовувати за потребою для кожної речовини, яка визначається, проте потрібно відмітити, що не всі 4-і знаки вживані для всіх речовин.
Діагностичні вказівки:
Ідентифікація вживаних психоактивних речовин може бути зроблена на основі заяви самого пацієнта, аналізу сечі, крові або інших даних (наявність у пацієнта наркотиків, клінічні ознаки і симптоми, повідомлення з інформаційних третіх джерел). Завжди бажано отримати подібні дані більше, ніж з одного джерела.
Об’єктивні (лабораторні) аналізи дають найбільш очевидні докази вживання наркотиків в даний час або в недалекому минулому, хоча можливості цього методу обмежені відносно термінів минулого вживання або рівня вживання в теперішній час.
Багато наркоманів вживають більше, ніж 1 тип психоактивних речовин, але діагноз розладів повинен бути встановлений по можливості відповідно до найбільш важливої з використовуваних речовин (або класу речовин). Це переважно може бути зроблено по відношенню до окремої психоактивної речовини або типу речовин, що привели до існуючого розладу. При виникненні сумнівів розлад кодується за речовиною або її типом, зловживання яким відбувалось дуже часто, а саме у випадках постійного або щоденного вживання.
Тільки у випадках, коли система вживання наркотиків хаотична і невизначена або якщо наслідки вживання різних наркотиків тісно поєднані, потрібно використовувати код F-19.- (розлади внаслідок поєднаного вживання наркотиків). Зловживання непсихоактивними речовинами, наприклад проносними, аспіріном і ін., повинно кодуватись F55.- (зловживання речовинами, що не викликають залежності) з 4-м знаком, що вказує на тип речовини.
Випадки, коли психотичні розлади (а саме делірій в осіб старечого віку) викликані психоактивними речовинами, але без ознак розладів, описаних в даному розділі (наприклад, вживання з шкідливими наслідками або синдром залежності), повинні кодуватись в F00-F09. Якщо делірій виникає на фоні одного з перерахованих розладів, він повинен кодуватись у F1х.3 або F1х.4.
Ступінь зв’язку з алкоголем може визначатись шляхом додаткового коду з розділу ХХ МКХ-10: Y90 (доказ присутності алкоголю шляхом аналізу крові) або Y91 (доказ присутності алкоголю, визначений рівнем інтоксикації).
F1х.0 Гостра інтоксикація.
Скороминущий стан після вживання алкоголю або іншої психоактивної речовини, що приводить до розладів свідомості, когнітивних функцій, сприйняття, емоцій, поведінки або інших психофізіологічних функцій і реакцій.
Діагноз повинен бути основним лише в тих випадках, коли інтоксикація не супроводжується більш стійкими розладами, пов’язаними із вживанням алкоголю або наркотиків. В останньому випадку перевагу потрібно віддавати діагнозу вживання з шкідливими наслідками (F1х.1), синдрому залежності (F1х.2) або психотичних розладів (F1х.5).
Діагностичні вказівки:
Гостра інтоксикація знаходиться в прямій залежності з рівнями доз (див. розділ ХХ МКХ-10). Винятками можуть бути пацієнти з якимись органічними захворюваннями (наприклад, нирковою або печінковою недостатністю), коли малі дози речовини можуть виявляти непропорційно гострий інтоксикаційний ефект. Повинна також братись до уваги розгальмованість, обумовлена соціальними обставинами (наприклад, поведінкова розгальмованість на святах, карнавалах та ін.). Гостра інтоксикація – перехідне явище. Її інтенсивність з часом зменшується, й при відсутності подальшого вживання речовини її дія припиняється. Одужання, тому, є повним, за винятком випадків, де наявне тканинне пошкодження або інше ускладнення.
Симптоми інтоксикації не завжди відображають первинну дію речовини, наприклад, депресанти можуть викликати симптоми збудження або гіперактивності, а стимулятори – заглиблення в себе і інтровертну поведінку. Дія таких речовин, як каннабіс і галюциногени, практично непередбачена. Більше того, багато психоактивних речовин викликають різний вплив залежно від різних рівнів доз. Наприклад, алкоголь в малих дозах має стимулюючий ефект, зі збільшенням дози він викликає ажитацію і гіперактивність, а в дуже великих дозах виявляє седативний ефект.
Включаються:
- гостре сп’яніння при алкоголізмі;
- при вживанні галюциногенів;
- сп’яніння БІВ.
Диференціальний діагноз:
Потрібно мати на увазі наявність травм голови і гіпоглікемії, а також можливість інтоксикації в результаті вживання декількох речовин.
Для визначення наявності ускладнень при гострій інтоксикації може вживатися наступний 5-значний код:
F1х.00 без ускладнень
Симптоми різної важкості, переважно залежні від дози, особливо при високих дозах вживаних речовин.
F1х.01 з травмою або іншими тілесними пошкодженнями;
F1х.02 з іншими медичними ускладненнями наприклад, з кровавою блювотою, вдиханням блювотних мас;
F1х.03 з делірієм;
F1х.04 з розладами сприйняття;
F1х.05 з комою;
F1х.06 з судомами;
F1х.06 патологічне сп’яніння;
Застосоване тільки для алкоголю. Раптова поява агресивності і спалахів насильства, не типових для суб’єкта в тверезому стані: даний стан виникає зразу ж після прийняття кількості алкоголю, яка не викликала б стану сп’яніння у більшості людей.
F1х.1 Вживання з шкідливими наслідками
Модель вживання психоактивної речовини, яка викликає шкоду для здоров’я. Шкода може бути фізичною (нприклад, у випадку виникнення гепатиту внаслідок самовведення ін’єкційних наркотиків) або психічною (випадки виникнення вторинних депресивних розладів після важкої алкоголізації).
Діагностичні вказівки:
При постановці даного діагнозу необхідна наявність безпосереднього дефіцитарного порушення психіки або фізичного стану споживача. Вживання речовини часто критикується оточуючими і пов’язане з різними негативними соціальними наслідками. Цей факт, що вживання певної речовини викликає несхвалення з боку іншої особи або суспільства в цілому, може призвести до соціально негативних наслідків, таких як арешт або розірвання шлюбу, якщо цей факт не являється доказом вживання з шкідливими наслідками.
Гостра інтоксикація (див. F1х.0) або “похмілля” самі по собі також не являються достатніми доказами шкідливості для здоров”я, що вимагається для постановки подібного діагнозу. Вживання з шкідливими наслідками не повинно діагностуватись при наявності синдрому залежності (F1х.2), психотичного розладу (F1х.5) або іншою специфічною формою розладу, пов’язаного з алкоголем або наркотиками.
F1х.2 Синдром залежності
Синдром залежності – це поєднання фізіологічних, поведінкових і когнітивних явищ, при яких вживання речовин або класу речовин починає займати перше місце в системі цінностей індивідуума. Основною характеристикою синдрому залежності є потреба (часто сильна, інколи непереборна) прийняти психоактивну речовину (яка може бути або не бути назначеною лікарем), алкоголь або тютюн. Наявні докази того, що повернення до вживання психоактивних засобів після періоду невживання приводить до більш швидкої появи ознак цього синдрому, ніж у осіб, які раніше не мали синдрому залежності.
Діагностичні вказівки:
Діагноз залежності може бути поставлений тільки при наявності трьох або більше нижче перерахованих ознак, які виникли на протязі певного часу в минулому році:
а) Сильна потреба або необхідність прийняти речовину.
б) Порушення здатності контролювати вживання речовини, тобто початок та кінець вживання, або дозування вживаних речовин.
в) Фізіологічний стан відміни (див. F1х.3 і F1х.4), при якому вживання речовини припиняється або зменшується, про що свідчить: характерний для речовини синдром відміни або використання тієї ж або подібної речовини для полегшення або попередження симптомів відміни (при усвідомленні того, що це являється ефективним).
г) Ознаки толерантності, такі як збільшення дози речовини, необхідної для досягнення ефекту, раніше викликаного більш низькими дозами. Яскравими прикладами можуть бути хворі алкоголізмом і особи з опіатною залежністю, які можуть на протязі дня прийняти дозу, достатню для летального результату або втрати свідомості в нетолерантного споживача.
д) Прогресуюче забуття альтернативних інтересів на користь вживання речовини, збільшення часу, необхідного для її придбання, прийому або відновлення після дії речовини.
е) Продовження вживання речовини, не дивлячись на очевидні шкідливі наслідки, такі як спричинення ушкодження печінки внаслідок зловживання алкоголем, депресивні стани після періодів інтенсивного вживання речовини, зниження когнітивних функцій внаслідок вживання наркотиків; потрібно визначати, чи усвідомлював або чи міг усвідомлювати індивідуум природу і ступінь шкідливих наслідків.
Звуження репертуару вживання речовини також вважається характерною ознакою (наприклад, тенденція однаково вживати алкоголь як щодня, так і у вихідні дні, не дивлячись на соціально стримуючі фактори). Істотною характеристикою синдрому залежності є вживання певного виду речовини або наявність бажання її вживати. Суб’єктивне усвідомлення потягу до психоактивних речовин найчастіше має місце при спробах припинити або обмежити їх вживання. Така діагностична вимога виключає, наприклад, хірургічних пацієнтів, яким назначаються препарати опію з метою обезболення і які можуть проявляти ознаки синдрому відміни при припиненні вживання опіатів, проте бажання продовжити вживання наркотику не відчувають. Синдром залежності може проявлятися відносно певної речовини (наприклад, тютюну або діазепаму), класу речовин (наприклад, опіоїдні наркотики), або відносно більш широкого спектру різних речовин (наявність в деяких осіб потреби регулярно приймати будь-які доступні наркотики з появою неспокою, ажитації і/або фізичних ознак синдрому відміни при стримуванні).
Включаються:
- хронічний алкоголізм;
- дипсоманія;
- медикаментозна пристрасть.
Діагноз синдрому залежності може бути уточнений
наступними 5-значними кодами:
F1х.20 в даний час невживання
F1х.21 в даний час невживання, але в умовах, які виключають вживання (в шпиталі, в терапевтичній спілці, тюрмі і ін.)
F1х.22 в даний час під клінічним спостереженням, на підтримуючій або замінній терапії (наприклад, метадоном, нікотиновою жувальною гумкою або наклейкою) (контролююча залежність)
F1х.23 в даний час невживання, але на лікуванні, яке викликає відразу або блокуючими медикаментами (налтрексон або дисульфірам)
F1х.24 в даний час вживання наркотику (активна залежність)
F1х.25 постійне вживання
F1х.26 епізодичне вживання (дипсоманія).
F1х.3 Стан відміни
Група симптомів різного поєднання і ступеня важкості, яка проявляється при повному або частковому припиненні вживання речовини після неодноразового, переважно тривалого і/або у високих дозах вживання даної речовини. Початок і перебіг синдрому відміни обмежені в часі і відповідають типу речовини і дозі, безпосередньо передуючій стримуванню. Синдром відміни може бути ускладнений судомами.
Діагностичні вказівки:
Синдром відміни є одним з проявів синдрому залежності (див F1х.2), і цей останній діагноз також потрібно мати на увазі.
Діагноз синдрому залежності потрібно кодувати як основний, якщо він достатньо виражений і являється безпосередньою причиною звернення до лікаря-спеціаліста.
Фізичні порушення можуть варіювати залежно від вживаної речовини. Також характерні для синдрому відміни психічні розлади (наприклад, неспокій, депресія, розлад сну). Переважно пацієнт вказує, що синдром відміни полегшується наступним вживанням речовини.
Необхідно пам’ятати, що синдром відміни може викликатися умовно-закріпленим стимулом при відсутності безпосередньо передуючого вживання. В подібних випадках діагноз синдрому відміни ставиться, тільки якщо він виправданий важкістю проявів.
Диференціальний діагноз:
Багато симптомів, які присутні в структурі синдрому відміни, можуть також бути викликані іншими психічними порушеннями, наприклад, тривожними станами, депресивними розладами тощо. Просте “похмілля” або тремор, викликаний іншими причинами, не повинні змішуватись з симптомами синдрому відміни.
Діагноз стану відміни може бути уточненим наступними 5-значними кодами:
F1х.30 неускладнене
F1х.31 з судомами.
F1х.4 Стан відміни з делірієм
Стан синдрому відміни (див. F1х.3), ускладенений делірієм (див. критерії для F05.-)
Тут мається на увазі деліріум тременс – викликаний алкоголем короткочасний, але деколи небезпечний для життя стан сплутаності з супроводжуючими соматичними розладами. Він виникає переважно внаслідок повного або часткового припинення вживання алкоголю у сильно залежних осіб, які вживають його протягом тривалого часу. Починається переважно після припинення вживання алкоголю. В тих випадках, коли делірій виникає під час епізодів важкого пияцтва, він також кодується в даному пункті.
Продромальні симптоми переважно включають безсоння, тремтіння і страх. Перед початком можуть виникати судоми. Класична тріада симптомів включає затьмарення і сплутаність свідомості, яскраві галюцинації і ілюзії, які зачіпають будь-яку сферу почуттів, і виражений тремор. Також переважно є присутнім маячення, ажитація, безсоння або інверсія циклу сну і підвищена активність вегетативної нервової системи.
Виключається:
- делірій, не викликаний наркотиками або алкоголем (F05.-).
Діагноз синдрому відміни з делірієм може бути уточненим використанням наступних п’ятизначних кодів:
F1х.40 без судом
F1х.41 з судомами
F1х.5 Психотичний розлад
Розлад, який виникає під час або безпосередньо після вживання речовини, який характеризується яскравими галюцинаціями (переважно слуховими, але часто такими, що зачіпають більше однієї сфери почуттів), несправжніми пізнаваннями, маяченням і/або ідеями відношення (часто параноїдного або персеверативного характеру), психомоторними розладами (збудження або ступор), аномальним афектом, який варіює від сильного страху до екстазу. Свідомість переважно ясна, хоча можливе деяке її затьмарення, що не переходить у важку сплутаність. Розлад переважно проходить, у всякому разі частково, на протязі 1 місяця і повністю на протязі 6 місяців.
Діагностичні вказівки:
Психотичний розлад, який виник під час або безпосередньо після вживання наркотику (переважно на протязі 48 год.), повинен реєструватись тут, якщо він не є проявом стану відміни з делірієм (див. F1х.4) або психозів з пізнім початком. Можуть виникати психотичні розлади з пізнім дебютом (більше 2 тижнів після вживання речовини), але вони повинні кодуватись як F1х.75.
Психотичні розлади, викликані вживанням психоактивних речовин, можуть відрізнятися за своїми симптомами. Це залежить від типу вживаної речовини і особи, яка вживає її. При вживанні наркотиків-стимуляторів, таких, як кокаїн і амфетаміни, психотичні розлади переважно викликаються їх високими дозами і/або тривалим вживанням.
При вживанні речовин з первинним галюциногенним ефектом (LSD, мескалін, великі дози гашишу) діагноз психотичного розладу не повинен ставитись на основі тільки присутності розладу сприйняття або галюцинацій. В подібних випадках, а також при стані сплутаності, розгляньте можливість діагнозу гострої інтоксикації (F1х.0).
Особливу увагу потрібно приділити виключенню можливості помилкової постановки діагнозу більш серйозного стану (наприклад, шизофренії), коли доречний діагноз психозу, викликаного психоактивними речовинами. В більшості випадків при припиненні приймання психоактивних речовин прояви психозу нетривалі (наприклад, психози, викликані амфетаміном і кокаїном). Невірні діагнози в подібних випадках приводять до негативних моральних і матеріальних наслідків як для пацієнта, так і для служби охорони здоров’я.
Включаються:
- алкогольний галюциноз;
- алкогольне маячення ревнощів;
- алкогольна паранойя;
- алкогольні психози БІВ.
Диференціальний діагноз:
Розгляньте можливість інших психотичних розладів, утруднених або прискорених вживанням наркотиків: наприклад, шизофренія (F20.-), афективні розлади (F30-F39), параноїдний або шизоїдний розлад особистості (F60.0; F60.1). В подібних випадках діагноз психотичного розладу, викликаного вживанням психоактивних речовин, буде неправильним.
Діагноз психотичного розладу може бути уточнений 5-значними кодами:
F1х.50 шизофреноподібне
F1х.51 переважно маячне
F1х.52 переважно галюцинаторне (включає алкогольний галюциноз)
F1х.53 переважно поліморфне
F1х.54 переважно з депресивними симптомами
F1х.55 переважно з маніакальними симптомами
F1х.56 змішане.
F1х.6 Амнестичний синдром
Синдром, пов’язаний з хронічним вираженим порушенням пам’яті на недалекі події; пам’ять на віддалені події деколи порушується, водночас безпосереднє відтворення зберігається. Переважно присутнє порушення відчуття часу і порядку подій, а також здатності до засвоєння нового матеріалу. Конфабуляції можливі, але не обов’язкові. Інші пізнавальні функції переважно порівняно добре збережені, а дефекти пам’яті непропорційно великі відносно інших порушень.
Діагностичні вказівки:
Амнестичний синдром, викликаний вживанням алкоголю або інших психоактивних речовин. Повинен відповідати загальним критеріям органічного амнестичного синдрому (див.F04). Первинні вимоги до діагнозу такі:
а) порушення пам’яті на недалекі події (запам’ятовування нового матеріалу); порушення відчуття часу (перерозподіл хронологічної послідовності, змішування подій, які повторюються);
б) відсутність порушення безпосереднього відтворення, порушення свідомості і загального порушення пізнавальних функцій:
в) анамнез або об’єктивний доказ хронічного (особливо у великих дозах) вживання алкоголю або наркотиків.
Можуть бути присутніми також зміни особистості, часто з проявом апатії і втрати ініціативи; тенденція не турбуватись про себе, але вони не повинні розглядатись як обов’язкові для встановлення діагнозу.
Хоч конфабуляції можуть бути вираженими, вони не повинні розглядатись як необхідна передумова для діагнозу.
Включається:
- Корсаківський психоз або синдром, викликаний алкоголем або іншими психоактивними речовинами.
Диференціальний діагноз:
Потрібно враховувати можливість органічного (неалкогольного) амнестичного синдрому (див.F04); інших органічних синдромів, які включають виражені порушення пам’яті (наприклад, деменція або делірій) (F00-F03, F05.-), депресивний розлад (F31-F33).
F1х.7 Резидуальний психотичний розлад і психотичний розлад з
пізнім (відставленим) дебютом
Розлади, викликані алкоголем або наркотиками, які характеризуються змінами пізнавальних функцій, особистості або поведінки, які продовжуються за межами періоду безпосредньої дії психоактивної речовини.
Діагностичні вказівки:
Виникнення розладу повинно прямо співвідноситись з вживанням речовини. Випадки, коли початок розладу відбувається пізніше, ніж епізод(и) вживання речовини, повинні кодуватись тут тільки при наявності яскравих і переконливих доказів їх взаємозв’язку. Розлад повинен бути зміною або значним підсиленням попереднього і нормального стану.
Розлад повинен продовжуватись після закінчення періоду безпосередньої дії психоактивної речовини (див. F1х.0, гостра інтоксикація). Недоумство, викликане вживанням психоактивних речовин, не завжди необоротне, після довгого періоду повного утримання інтелектуальні функції і пам’ять можуть покращуватись.
Розлад необхідно відрізняти від станів, пов’язаних з синдромом відміни (див.F1х.3 і F1х4). Необхідно пам’ятати, що при певних умовах і типах наркотику синдром відміни може проявлятися на протязі багатьох днів або тижнів після припинення вживання речовини.
Стани, викликані психоактивними речовинами і які зберігаються після їх вживання, і відповідають критеріям діагностики психотичних розладів, повинні бути віднесені у F1х.5 (психотичний розлад). Пацієнти в хронічних кінцевих станах синдрому Корсакова повинні кодуватися у F1х.6.
Диференціальний діагноз:
Потрібно враховувати можливість наявності передуючих психічних розладів, які маскуються вживанням психоактивних речовин і відновлюються в період зникнення дії алкоголю або наркотиків (наприклад, тривога, пов’язана з фобіями, депресивний розлад або шизотипічний розлад). У випадку спонтанного рецидиву картини інтоксикації розгляньте можливість гострого транзиторного психотичного розладу F23). Розгляньте також органічні пошкодження і розумову відсталість легкого або помірного ступеню (F70-F71), яка може поєднуватись із зловживанням алкоголем або наркотиками.
Дана діагностична рубрика може бути підрозбита наступними 5-значними кодами:
F1х.70 Ремінісценції
Можуть відрізнятися від психотичного розладу частково епізодичним характером, часто дуже короткою тривалістю (секунди або хвилини) і повторенням (деколи точним) переживань, пов’язаних з попереднім використанням психоактивних речовин.
F1х.71 Розлад особистості або поведінки
Відповідає критеріям органічного розладу особистості
(F07.0)
F1х.72 Резидуальний афективний розлад
Відповідає критеріям органічного (афективного) розладу
настрою (F06.3)
F1х.73 Деменція
Відповідає загальним критеріям деменції (див. вступ до розділу
F00-F09).
F1x.74 Інше стійке когнітивне порушення
Не відповідає критеріям амнестичного синдрому,
викликаного алкоголем і наркотиками (F1х.6) або деменції
(F1х.73).
F1х.75 Психотичний розлад, що пізно виникає з пізнім (відставленим) дебютом
F1х.8. Інші психічні і поведінкові розлади
Тут кодуються інші розлади, коли ідентифікується вживання речовини як безпосередньо впливаюче на стан пацієнта, і не відповідає критеріям вищеперерахованих розладів.
F1х.9. Неуточнені психічні і поведінкові розлади.