а) нові знання з лексики, фонетики, граматики, орфографії;
б) розвиток усного мовлення;
в) відпрацювання навичок письма;
г) удосконалення опорних умінь – базисного компоненту;
д) введення нового в систему раніше вивченого;
е) підготовка до сприймання наступного матеріалу.
На якому ж етапі пізнання доцільно вводити інтегровані заняття? Це або на першому занятті вивчення нової теми, після якого проводяться 3-5 уроків вироблення навичок, узагальнення, систематизації, контролю і корекції знань, або заключне заняття з вивченої теми, де словесна творчість є провідною.
Саме інтеграція словесної творчості з різними видами діяльності дитини (грою, спілкуванням з природою, музикою, драматургією) дає можливість організувати оволодіння граматичними уміннями і навичками через розв’язання мовленнєвих завдань.
Як показав досвід проведення інтегрованих занять мови і мовлення, структура організації мовленнєвої діяльності є така:
1) Формування задуму висловлювання. Активізація словника.
2) Творення тексту за мірою допомоги, що визначають варіанти.
3) Колективне обговорення, редагування, корекція творів.
4) Зачитання текстів на цю ж тему майстрів “красного слова”.
Чільне місце займають заняття, на яких діти вчаться мислити, аналізувати, робити висновки, відрізняти добре від поганого. Порівнюються і співставляються картини, музичні твори, вчинки персонажів оповідань і казок, красиве і повторне в рисах людських. Тема краси пронизує заняття в усіх вікових групах дошкільного закладу. Наприклад, на занятті “Весна іде, красу несе”, де інтегруються мова, мовлення, народознавство, художня література, музика, спостереження за живими об’єктами природи.
Для пошуку істинної краси та творіння зв’язного тексту, дітям пропонується:
1) Закличемо весну;
2) Зробимо відкриття;
3) Доберемо аноніми;
4) Послухаємо легенду;
5) Поринемо в поезію;
6) Складемо оповідання;
7) Зав’яжемо “вузлик” на пам’ять.
Після спостереження у живій природі діти, використовуючи знання з народознавства, закликають весну, співаючи заклик-веснянку. Слухають музику, співвідносять споглядань в природі з строєм музичного твору.
- Що відображають звуки? (сходить сонце, блищить роса, оживає природа, розпускаються квіти, прокидаються пташки, дзюркотить струмочок і сама Весна пішла у веселий танок).
(Перед дітьми у маленьких вазочках первоцвіти – проліски, мати-й-мачуха, гусяча цибулька, фіалки, ряст).
- Що допомогло нам відчути красу?
(Споглядання у живій природі за змінами, квітами, слухання музики).
- А як ще можна відчути красу?
Діти слухають легенду про Нарциса, оглядають живу квітку і відповідають на питання:
- Що ж зробило красеня потворним?
(Байдужість, самозакоханість, зазнайство – риси, які народжують ще більш потворну – егоїзм).
Діти вчаться добирати слова антоніми.
(Краса – потворність, зрада – вірність, любов – ненависть, зло – добро, щирість – заздрість, брехливість – правдивість).
Далі на занятті йдеться про збереження краси і робиться висновок: “Той, хто нищить красу – стає потворним”. Творяться тексти за поданим початком.
Якось навесні хлопчик побачив дивну квітку. Вона йому дуже сподобалась. Вона була... (включається опис). Хотів було зірвати ...
(Далі діти вибирають варіанти);
1) ... а квіточка промовляє: “Не губи! Не ..., дай ... білим світом”.
2) ... як раптом помітив краплинку на пелюстці. Йому здалося, що ...
Кінцівку також можна придумати за варіантами:
1) живи, квітонько, рости, красуйся ...
2) моя рука ніколи і нікому не ...
3) краще я тебе (намалюю, сфотографую, приведу до тебе ...).
В кінці зачитується оповідання Сухомлинського “Хлопчик і дзвіночок конвалії”. У підсумку діти скажуть “Хто нас вчить відчувати красу”.
(Матінка-природа).
- Чи всяк може її побачити?
(Не може побачити той у кого ліниве око).
- В чому проявляється краса людини?
(У рисах, вчинках, поведінці).
Діти згадуються висновок, прислів’я:
- З краси води не пити.
Не все золото, що блищить.
І нарешті вузлик на пам’ять:
“До краси можна доторкнутись тільки серцем”.
Тема краси понизує такі заняття, як “Шануймо старість”, “Зла подруга лінь”, в заняттях, спрямованих на пізнання мистецтва, співу, хореографії, образотворчого мистецтва.
Мовленнєва діяльність дітей – різножанрова. Вони творять поетичні рядки, складають казки, оповідання, діалоги.
Інтегроване заняття – це заняття, яке не залишає байдужою жодної дитини. Адже відомо, діти сприймають навколишні явища по-різному. Хтось через образотворче мистецтво зором, хтось слухає через музику, на іншого магічно діє поетичне слово, для інших – мелодія красномовної прози. Для кожного щось домінує в такому уроці. Те, що ближче йому, рідніше.
Приступаючи до виконання творчої роботи, сильніші відмовляються від міри допомоги, захопившись не помічають нічого навколо себе.
Діти читають таких занять, довго пам’ятають, черпають із них знання, в яких виникає потреба в майбутньому.
Такі заняття творяться не один день. Щоб закладені в них ідеї прийшли до маленьких сердець, спершу все повинно пройти через серце вихователя. Тоді тільки воно буде жити в дітях, живити думку і почуття.
Передумовою розвитку розумових здібностей дошкільнят та молодших школярів є цілеспрямована робота над удосконаленням їхнього логічного мислення. Діти повинні змалку вчитися, поперше слухати читання або розповіді виховантілв. По-друге, важливо формувати в маленьких “чомусиків” уміння переказувати прослухане в логічній послідовності, не “переказуючи” та не випускаючи важливих епізодів з художнього оповідання, казки чи іншого літературного твору.
Цілеспрямовано працюючи над розвитоком логчіного мислення у дітей їх можна навчити виділяти в творах істотне, головне, порівнювати твори, дійових осіб, класифікувати, зіставляти, знаходити ознаки подібності та відмінності в предметах, явища, робити висновки, висловлювати своє ставлення до прочитаного, прослуханого, обєднувати видові поняття в родове, знаходити зайві предмети у групі слів, обєднанних одним родом, тощо.
З метою поглибленого розвитку логічного мислення, виявлення та розвитку потенційних можливостей дошкільнят та молодших школярів розробляється система навчально-методичного матеріалу, який можна використовувати на інтегрованих заняттях в дошкільному закладі з розвитку мовлення, читання, природознавства, ознайомлення з навколишнім. Систему навчально-методичного матеріалу можна зінтегрувати за окремими розділами:
“У полі, в саду, на городі”,
“Транспорт, знаряддя праці”,
“Тварини”, “Риби”, “Птахи”,
“Одяг”, “Взуття, меблі, посуд”.
В додатку №1 скорочено подано матеріал на допомогу вихователю.
Інтегровані заняття рідної мови та мовлення
У чому ж полягає розвиваюча сутність інтегрованих видів діяльності? Чому так важливо навчання рідної мови у дошкільних закладах осяяти фантазією, грою, красою природи і людських взаємин, самобутньою творчістю дитини?
В.О.Сухомлинський порівнював думку дитини з ніжною трояндою, що не може квітнути без сонця. І бажання вчитися – в емоційному забарвленні думки, в почутті радісної схвильованості. Без цього емоційно-естетичного струменя не може повноцінно розвиватися думка дитини, йти від наочних образів до абстрактних узагальнень.
Саме інтеграція словесної творчості з різними видами діяльності дитини (грою, спілкуванням з природою, музикою, малюванням, драматизацією) дає можливість організувати оволодіння граматичними уміннями і правописними навичками через розв’язання мовленнєвих завдань, глибокого індивідуалізованого пізнання.
Серед інтегрованих засобів навчання особливе місце належить урокам мислення в природі.
В.О.Сухомлинський радив бачити у природі вічне джерело дитячого розуму, фантазії словесної творчості. Визначний педагог прагнув, аби яскраві образи рідної землі живили свідомість дитини впродовж усіх років навчання, щоб закони мислення вперше розкривалися не перед класною дошкою, а серед луків, полів, біля річки, у шкільному гайку.
Перші кроки в науку роблять маленькі дошкільнята на заняттях мислення в природі, гортаючи сторінку за сторінкою книгу рідної землі. І перше завдання яке ставить перед собою педагог, - навчити не просто дивитись, а й бачити, відчувати світ довкола. Організовуємо нове споглядання, спостереження, колективне сприймання так, щоб діти відчути потребу пильно придивитися до навколишнього, помітити поряд дивне й загадкове, приховане від лінивого ока.
Якими радісними відкриттями стають для дітей ці колективні спостереження, коли вони бачать, як пробуджується гайок від зимового сну, як пробиваються крізь торішнє листя перші стрілки пролісків, вслухаються у спів вітру, передзвін дощових краплинок, милуються сяйвом золотої осені. Музика рідної землі, дивне багатство її барв, форм пробуджують у дітей бажання творити казку.
Що це5на травинках? (Роса). Хто її розсипав? (Ніч, туман). Як же утворилася роса? Хто ж сьогодні розсипав краплинки роси? (Туман). Де ж він зараз? (Його прогнало сонечко). А чому ось тут немає роси? (Там сонечко висушило). На що схожі краплинки? (На прозорі кришталеві кульки, наче хтось розсипав блискітки). Які ви знаєте прикмети про росу?
Діти, візьміть травинку з росинкою, поговоріть з нею. Що вона вам розповість? Побудова – успіх зв’язних висловлювань “Що мені розповіла краплинка роси?” (Мені краплинка роси розповіла про те, що вона втекла від свого дядька Тумана і тепер ховається у траві. Виходить гуляти тільки на світанку, щоб її ніхто не бачив... А мені краплинка роси розповіла, що вона з подругами, гуляючи вночі над квітником, побачила троянду. Та була такою красивою, що краплинці забажалося позичити в неї вроди. Вона впала на квітку троянди. І ще більше прикрасила її).