Українські вчені (стр. 1 из 3)

Назва реферату: Українські вчені
Розділ: Астрономія, авіація, космонавтика

Українські вчені

Українські вчені

Кибальчич Микола Іванович

1853 – 1881. Винахідник. Революціонер-народник. Випускник Новгород-Сіверської гімназії. Учився в Інституті інженерів шляхів сполучення (1871-1873) і Медико-хірургічної академії в Петербурзі (1873). Арештований (1875) за революційну діяльність і 2 роки провів в одиночному ув’язненні. З 1878 р. – на нелегальному становищі. Організатор динамітної майстерні, «головний технік» «Народної волі». Розробив конструкцію бомб, якими був смертельно поранений імператор Олександр II (1.03.1881). Засуджений за участь у царевбивстві, Кибальчич був доставлений у жандармське управління, що розміщалося в дворі будинку №2 по Гороховій вулиці. Знаходячись у ув’язненні, розробив перший у Росії ракетний літальний апарат для польоту людини, при цьому запропонував пристрій порохового ракетного двигуна, метод керування польотом шляхом зміни кута нахилу двигуна, програмний режим горіння, спосіб забезпечення стійкості апарата. Проект виявився похованим у жандармському архіві і побачив світло тільки в 1918 р. Страчений за вироком суду.

Кондратюк Юрій Васильович (Олександр Гнатович Шаргей)

Один з піонерів розробки основ космонавтики. Механік і винахідник, автор досліджень можливості ракетного польоту у світовий простір, автор оригінальний ідей у рішенні проблем міжпланетних подорожей. Існує версія , що він прожив усе життя під чужим ім'ям. Справжнє його ім'я – Олександр Ігнатійович Шаргей і народився він не в Сибіру, а на Україні, у Полтаві. У 1916 р. Кондратюк-Шаргей був покликаний на військову службу. Після революції 1917 р. його мобілізували в білу армію, де він і служив якийсь час. Ще в 1919 р. розглянув основні питання космонавтики, виклавши їх у творі «Тим, хто буде читати, щоб будувати». Він запропонував використовувати як паливо космічних ракет водневі з'єднання деяких металів і металоїдів, зокрема – бороводород. Пізніше, побоюючись репресій з боку Радянської влади, він змінив свої паспортні дані. Це загадкова людина, сибіряком його називали тільки тому, що саме в центрі Сибіру (у Новосибірську) у 1929 р. вийшов у світ твір за назвою «Завоювання міжпланетних просторів». У ній вивів, незалежно від Ціолковського, формулу польоту ракети. На його роботи звернув увагу професор В.П. Ветчінкін (1888-1950). У червні 1931 р. засуджений, направлений на роботу в проектно-конструкторське бюро. Із середини 1930-х років працював у московських проектно-конструкторських організаціях, зіграв помітну роль у елеваторобудуванні й інших областях техніки. Загинув під Калугою. Реабілітований у 1970 р.

Корольов Сергій Павлович

30.12.1906 (12.01.1907) – 14.01.1966.
Закінчив МВТУ ім. М. Баумана, його дипломним проектом керував А.Н. Туполев. Член-кореспондент АН СРСР по Відділенню технічних наук (механіка) (23.10.1953). Академік АН СРСР по тому ж відділенню (20.06.1958). Видатний вчений і конструктор, що вніс визначальний внесок у розвиток ракетно-космічної техніки. З ранніх років цікавився авіацією, ще в період навчання у вузі почав працювати в області ракетобудування. Арештований з безпідставних обвинуваченнях у тім, що розробки ракетної техніки велися нібито без достатніх теоретичних основ, що допустив шкідництво при створенні ракети «212», Військовою колегією Верховного Суду засуджений до 10 років табірних робіт з поразкою в правах і конфіскацією майна (27.09.38). У 1939 р. направлений у район Магадана на золоті копальні, де його помітив (раніше знайомий) колишній директор авіазаводу № 156 М.А. Усачев ( що відбував 15 років таборів після загибелі В.Чкалова), скориставшись особистим авторитетом серед ув'язнених, Усачев врятував його від загибелі (на початку 1960-х рр. Усачев працював заступником головного інженера в КБ Корольова). На початку березня 1940 р. його справа знову була направлена на дослідування, але був підготовлений повторний помилковий обвинувальний експертний висновок комісії постановою Особливої наради НКВД був присуджений до 8 років виправно-трудових таборів (10.07.1940). Клопотання депутатів про його звільнення залишені без задоволення. З обвинувальних висновків експертної комісії довідався про успішний іспит у квітні 1940 р. ракетопланів, над якими працював з 1935 р. Написав лист Сталіну, у якому обґрунтував важливе значення робіт, що проводилися їм, по ракетних літаках і своїй невинності. По клопотанню Туполева, йому дозволили працювати в Особливому технічному бюро НКВД (начальник – А.Н. Туполев), у цьому ж КБ (згодом ЦКБ-29 НКВД працювали сотні інших висококваліфікованих інженерів. Після евакуації в Омськ працював конструктором і заступником начальника цеху авіабудівельного заводу. У 1942 р. переведений у Казань на завод №16 для роботи в спеціальному КБ (яким керував також знаходившийся у ув’язненні В.П. Глушко) над проектом реактивного літака. Один і розроблювачів двигуна для літака Ла-7Р. Ознайомлений з указом про звільнення з ув’язнення (9.8.1944), у 1945 р. спрямований у Німеччину для вивчення досвіду робіт ракет Брауна. Один із творців ракети Р1, з якої почалася післявоєнна історія радянської ракетної техніки. У січні 1955 р. завершив випробування ракети Р5М – стратегічної, здатної нести ядерний заряд. У 1950-і рр. звернувся в головну військову прокуратуру з проханням про перегляд його справи. Забезпечив перший запуск Р7, а потім і досягнення успішного результату вже на четвертому запуску. Його ракета Р7(«сімка») вивела перший ШСЗ і корабель з першим у світі космонавтом Ю.А. Гагаріним. Розробив нову могутню ракету-носій Н1, літні випробування якої почалися вже без нього, однак незабаром програма створення цієї ракети була припинена. Визнаний гідним безлічі державних нагород і премій. 20 квітня 1956 р. у Кремлі йому була вручена перша Золота Зірок Героя Соціалістичної Праці.
Сергій Павлович Корольов - видатний конструктор і вчений, що працював в галузі ракетної і ракетно-космічної техніки. Двічі Герой Соціалістичної Праці, лауреат Ленінської премії, академік Академії наук СРСР, він є творцем вітчизняної стратегічної ракетної зброї середньої і міжконтинентальної дальності й основоположником практичної космонавтики. Його конструкторські розробки в області ракетної техніки представляють виняткову цінність для розвитку вітчизняного ракетного озброєння, а в області космонавтики мають світове значення.

Янгель Михайло Кузьмич

25.10 (7.11).1911 – 25.10.1971. Народився в селі Зирянова (Іркутської обл.). Закінчив з відмінністю Московський авіаційний інститут за фахом «літакобудування» (1937), з відмінністю Академію авіаційної промисловості СРСР (1950). Д.т.н. АН СРСР (1960). Трудовий шлях почав помічником майстра текстильної фабрики ім. Червоної Армії і Флоту (м. Красноармейск, Московської області, 1929 – 1931). Конструктор, провідний інженер, помічник головного конструктора, заступник директора заводу на авіаційному заводі ім. Менжинського в КБ М. Полікарпова (1935-1944). Заступник головного інженера ОКБ О.І. Мікояна (1944). Провідний інженер у КБ В.М. Мясіщева (травень 1945). Брав участь у розробці літака І-153, роботі акціонерного товариства «Амторг» у США. Організував доведення винищувачів І-180, І-185, модифікацію літака По-2. В апараті Міністерства авіаційної промисловості (1946-1948). Координував роботи з розвитку літакобудування. Начальник відділу, заступник головного конструктора С.П. Корольова; директор, головний інженер НДІ-88 (м. Калінінград, Московської області, 1950-1954). Головний конструктор ОКБ-586 (КБ «Південне» (1954-1971). Основоположник нового напрямку в ракетній техніці, заснованого на використанні высококиплячих компонентів палива й автономної системи керування, що істотно підвищило боєздатність ракет стратегічного призначення. Брав участь у розробці проектів ракет Р-5 і Р-7, керував розробкою проектів ракет Р-11 і Р-12, організував дослідження в області аеродинаміки, балістики, матеріалознавства й інших проблем ракетної галузі (1950-1954). Очолював створення ракетних комплексів Р-12, Р-14, Р-16, Р-36, МР-УР100, Р-36М, космічних ракет-носіїв «Космос», «Космос-2», «Циклон-2», «Циклон-3», ракетного блоку місячного корабля комплексу Н1-Л3, космічних апаратів «Космос», «Інтеркосмос», «Метеор», «Цілина» (1954-1971). Його ім'я привласнене Державному конструкторському бюро «Південне» (1991). Федерації космонавтики України і Росії заснували медаль його імені. Стипендія його імені в МАІ, ДГУ. Його ім'ям названі астероїд і кратер на Місяці, селище в Іркутській області, пік на Паміру, океанський сухогруз. Вулиці його імені в Москві, Дніпропетровську, Байконуру. Установлено пам'ятні погруддя в Железногорське-Ілімском (Іркутської обл.), Дніпропетровську, на космодромах Байконур і Плесецьк. Меморіальні дошки на будинках текстильної фабрики в Красноармійську, Московського авіаційного інституту, ЦНДІМашинобудування в Корольові, ДКБ «Південне» у Дніпропетровську. Почесний житель м. Байконур. Двічі Герой Соціалістичної Праці (1959, 1961). Ленінська премія СРСР (1960). Державна премія СРСР (1967). Премія і Золота медаль ім. С.П. Корольова АН СРСР (1970).

Будник Василь Сергійович

Народився 11 (24).06.1913 у с. Семенівка (нині місто Чернігівської області). Закінчив Московський авіаційний інститут за фахом «озброєння літаків» (1940). Д.т.н. (1960). Професор (1962). Член-кор. АН Української РСР (1962). Академік Національної АН України (1967). Професор Дніпропетровського державного університету (з 1962 р.). Льотчик-інструктор аероклубу в авіаційному інституті м. Москва (1934 – 1943). Конструктор КБ С.В. Іллюшина (Москва, 1940-1943), Реактивному НДІ (згодом НДІ-1 МАП) (1943-1946), НДІ-88 КБ С.П. Корольова, зам. Головного конструктора (Москва, 1946-1951). Керував групою «Зоммерда» інституту «Нордхаузен» у радянській окупаційній зоні Німеччини. Відряджений у Німеччину членом комісії з вивчення німецької ракетної техніки (1945). Головний конструктор на заводі № 586 (Дніпропетровськ, 1951-1954). Перший заступник головного конструктора Особливого КБ №586 (Дніпропетровськ, 1951-1968). Заступник керівника Дніпропетровського відділення Інституту механіки АН УРСР (1972-1980). Заступник директора (1980-1988), радник при дирекції (1988-1998), головний науковий співробітник (з 1988 р.) інституту технічної механіки НАНУ і НКАУ. Будучи заступником С.П. Корольова, брав безпосередню участь у створенні й організації серійного виробництва радянських балістичних ракет Р-1, Р-2, Р-5 (1946-1953), створенням перших стратегічних ракет на висококиплячих компонентах палива Р-12. Р-14, Р-16, Р-36 із орбітальної головними частинами, що розділяються, з наземним і шахтним базуванням і створенням космічних ракет-носіїв «Космос», «Космос-2», «Циклон» і космічних апаратів до них, розробкою і літними випробуваннями рухливого ґрунтового ракетного комплексу з ракетою комбінованого (тверде і рідке паливо) типу (1953-1971). Його наукові ідеї є основою наукового напрямку, що сформувався, з оптимального проектування ракетно-космічних систем. Професор Дніпропетровського державного університету (з 1962 р.). Заслужений діяч науки України (1983). Герой Соціалістичної праці (1959). Ленінська премія (1960). Премія ім. М.К. Янгеля, ветеран космічної галузі України, Почесний працівник космічної галузі України.