МЕТОДИ АНАЛІЗУ І ПРОГНОЗУВАННЯ РОЗВИТКУ
ПІДПРИЄМСТВ СФЕРИ ПОСЛУГ
У вступі доведено актуальність теми дисертації; окреслено мету і задачі дослідження, об’єкт, предмет та методи дослідження, анотовано елементи наукової новизни, що обґрунтована автором; розкрито практичне значення і зв’язок роботи з науковими програмами; наведено відомості про апробацію результатів дослідження.
У першому розділі ”Основи функціонування і розвитку підприємств сфери послуг” проаналізовано різні трактування сутності послуги та запропоновано таке уточнене її визначення. Послуга - це вид діяльності, результатом якої є особливий продукт, як правило такий, що не має матеріально-речовинної форми, чи такий, що матеріалізується в зміненому стані або якості об'єкта і задовольняє потреби особистості, колективу, суспільства в цілому. Підкреслено, що обов'язковою умовою надання послуги є її адресність, тобто наявність замовника (клієнта).
Сучасне трактування економічної діяльності дозволяє вважати виробничою і діяльність по наданню послуг, а, отже, враховувати їх у складі ВВП. У результаті дослідження доведено, що в процесі статистичної діяльності також формується особливий продукт, який втілюється в конкретних статистичних показниках про економічні і соціальні явища та процеси – статистичний продукт.
Статистичний продукт приймає форму послуги, яка відрізняється від інших видів послуг і процесом виробництва, і її споживанням, тому що цифрові показники можуть зберігатись, накопичуватись, багаторазово використовуватись. Автором запропоновано методичний підхід, що дозволяє оцінити статистичний продукт у натуральній формі (у вимірниках обсягу інформації) і в грошовому еквіваленті. Вартість його може бути оцінено підсумовуванням витрат держбюджету на утримання установ державної статистики, а також виручкою від їх надання різним споживачам на платній основі.
Вивчення теорії і методології відтворення дозволило обґрунтувати групу-вальні ознаки та розробити класифікацію послуг на основі різних концептуальних підходів до їх сутності.
У дореформений період сфера послуг представлялась як похідний комплекс. З урахуванням сучасних концепцій економічної теорії, класифікації видів економічної діяльності сферу послуг визначено як комплекс підприємств і підрозділів, для яких надання послуг є основним чи побічним видом діяльності.
Підприємства сфери послуг – це господарюючі суб’єкти, для яких надання послуг є основним видом діяльності. Вони утворюють виробничо-економічну систему, в якій проявляється дія послуги як економічної категорії. Виокремлення в складі суспільного виробництва підприємств сфери послуг як специфічної цілісної системи, характеристики якої представлені в табл.1, базується на визнаній теорії трисекторного розподілу економіки й концепції системи національних рахунків.
Таблиця 1
Характеристики системи | Зміст |
1. Мета | Досягнення організаційно-економічних, техніко-економіч-них, соціально-економічних ефектів: найбільш повне задоволення суспільних, виробничих і особистих потреб |
2. Входи | Ресурси (матеріальні, фінансові, трудові, інформаційні) хронологічно і просторово визначених суб'єктів, що мають конкретні потреби, інтереси, цілі |
3. Виходи | Ринкові і неринкові послуги |
4. Обмежуючі фактори | Рівень розвитку продуктивних сил і технологій, місткість інформаційного ринку, обмеженість доходів населення, ступінь розвитку соціального складу суспільства (готовність до споживання послуг епохи НТР); управлінські дії (здатність прискорювати чи гальмувати процес розвитку) |
5. Збурюючі фактори | Політика держави, соціальні й ідеологічні орієнтири населення (сприйняття філософії підприємництва чи вибір соціальної пасивності), вплив міжнародного оточення, національне правове поле |
6. Зворотний зв'язок | Інформація про ефективність функціонування системи |
Сфера послуг розвивається у певній сукупності економічних відносин, аналіз яких дозволив простежити генезис її формування та розробити основні положення сучасної концепції сфери послуг (табл. 2).
Таблиця 2
Генезис формування сучасної концепції сфери послуг
№пп | Аспекти порівняння | Основи попередньої концепції | Положення сучасної концепції |
1 | Методологія визначення валового продукту | Розподіл економіки на сферу матеріального виробництва і невиробничу сферу | Охоплення всіх сфер економіки |
2 | Облік послуг у валовому продукті | Роботи і послуги виробничого характеру | Послуги усіх видів діяльності |
3 | Особливості досягнення цілей діяльності | Масове охоплення споживачів послуг | Пошук споживача, що забезпечує підприємствам одержання максимального прибутку |
4 | Організація діяльності | Вузький асортимент, однорідність послуг, послуги без сервісу | Розширення спектра послуг, комплексні послуги |
5. | Домінуючі функції в організації | Планування, контроль, облік, аналіз, регулювання | Цілеполагання, мотивація |
6. | Наукові основи управління | Класичне управління, кількісний підхід, систематизація | Ефективний менеджмент, ситуаційний підхід |
7. | Ставлення до ресурсів | Система централізованого матеріально-технічного постачання | Ринок ресурсів, управління запасами |
8. | Оплата і продуктивність праці | Низька вартість робочої сили, низький рівень продуктивності праці | Висока вартість робочої сили, високий рівень продуктивності праці та темпів її зростання |
9. | Пріоритети | Випереджальний розвиток виробничої сфери щодо сфери послуг | Оцінка рівня розвитку країни за показниками сфери послуг |
Організаційний аспект управління підприємствами сфери послуг в дисертації розглянуто з точки зору нових реєстрів і класифікацій, що запроваджені у практику.
У другому розділі “Концептуальні основи застосування методів аналізу і прогнозування в управлінні підприємствами сфери послуг” обґрунтовано, що перехідвід індустріального до інформаційного суспільства змінив роль інформації, яка стає одним з факторів виробництва і виробничих відносин. В управлінському процесі статистична інформація служить не тільки засобом відображення подій і процесів, але і є основою для розробки стратегії розвитку різноманітних економічних систем.
Так, як і будь-який інший товар, статистична інформація як інструмент управління і фактор виробничої діяльності може бути об'єктом купівлі-продажу. У роботі сформульовано вимоги, що висуваються до статистичної інформації, виділено класифікаційні ознаки, запропоновано такі групування: інформаційних потреб користувачів (постійні, періодичні, разові, епізодичні); користувачів інформації (органи влади і управління, суб'єкти господарювання і підприємці, навчальні заклади, науково-дослідні інститути, громадські організації та інші користувачі); а також інформації за видами (загального користування – для широкого кола, цільового призначення – для фахівців різного профілю; спеціальна інформація, підготовлена на замовлення).
У результаті проведеного дослідження ідентифіковано і зведено в систему показники для підприємств сфери послуг усіх форм власності й організаційно-правових форм господарювання (рис.1).
У складі наведених груп виділяються показники різних видів послуг, що дозволяє робити наскрізні зіставлення відповідних груп показників за всіма видами діяльності, що надають послуги.
Розроблена концепція застосування методів аналізу і прогнозування розвитку підприємств сфери послуг, яка представлена на рис.2, включає виявлення проблем, визначення мети, постановку задач, формування розвиненої статистичної інфраструктури (класифікацій, реєстрів, групувань), методичне, інформаційно-технологічне й інформаційно-обчислювальне забезпечення, оцінку результату й ефективності функціонування системи.
Інформація, система показників, методи аналізу і прогнозування служать обов'язковими інструментами управління сферою послуг на різних рівнях: підприємство, організація, установа, сектор економіки, вид діяльності, регіон, держава.
Застосування методів аналізу і прогнозування дозволяє забезпечити оптимізацію управлінської діяльності, вирішення проблем відповідності наданої інформації існуючому попиту, контролю повноти і вірогідності інформації, а також обґрунтовувати управлінські рішення в сфері послуг на різних рівнях.
У третьому розділі “Методи обґрунтування управлінських рішень у сфері послуг” розроблено методи оцінки сфери послуг на макроекономічному рівні і для підприємств сфери послуг регіонів.
У розвинених країнах сфера послуг є найбільшим сектором економіки. До кінця 90-х років частка послуг транспорту, зв'язку, оптової та роздрібної торгівлі, фінансово-кредитних установ, страхового бізнесу, побутових, ділових і соціально-культурних послуг досягла 62-74% у ВВП; 63-75% – у загальній чисельності зайнятих; у сферу послуг спрямовано більше 50% капіталовкладень (без житлового будівництва). В Україні, як і в інших постсоціалістичних країнах, – інша ситуація. Фінансування сфери послуг завжди здійснювалось по залишковому принципу.