Для розгляду питання про видачу дозволу на транзит відходів подаються документи за відповідним переліком, що встановлюються вказаною постановою. Важливу стимулюючу роль мають також постанови Кабінету Міністрів України, якими затверджено Порядок справляння плати за спеціальне використання прісних водних ресурсів від 8 лютого 1994 року № 75 (із змінами та доповненнями від 26 квітня 1994 р. № 247 та 5 вересня 1994 р. N615), Тимчасовий порядок справляння плати за спеціальне використання надр при видобуванні корисних копалин від 8 лютого 1994 року № 85 та інші.
Практичну спрямованість мають нормативно-правові акти, прийняті на рівні Мінекобезпеки України та інших органів центральної виконавчої влади щодо регулювання окремих правовідносин у галузі використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки. До таких нормативних актів слід віднести
· Інструкцію про порядок встановлення лімітів на використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, затверджену наказом Мінекобезпеки України від 11 травня 1994 р. N43;
· Інструкцію про порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, затверджену тим же наказом;
· Інструкцію про порядок обчислення і оплати платежів за спеціальне використання прісних водних ресурсів, затверджену наказом Головної державної податкової інспекції України, Мінекономіки України, Мінприроди України та Держкомгеології України від 1 квітня 1994 р., N26)50)46)48;
· Інструкцію про порядок видачі дозволів на видобування підземних вод, затверджену наказом Мінприроди України від 5 вересня 1994 р., N210/420;
· Положення про громадський контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища, затверджене наказом Мінприроди України від 4 серпня 1994 р., N81;
· Про внесення змін до Базових нормативів плати за забруднення навколишнього природного середовища, затверджених наказом Мінприроди України від 20 вересня 1994 р.; Інструкцію про здійснення державної екологічної експертизи, затверджену наказом від 20 вересня 1994 р., N89 та інші.
· Отже, за вказаний період підготовлена добротна нормативно-правова база для подальшої кодифікації екологічного законодавства, підготовки концептуальних засад створення єдиного уніфікованого й універсального законодавчого акту - Екологічного кодексу України, поліпшення практики застосування законодавства у галузі використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища та гарантування екологічної безпеки в Україні.
Для підвищення ефективності контpолю стану навколишнього пpиpодного сеpедовища було ствоpено метpологічну службу, яка охоплює всю систему аналітичних лабоpатоpій Мінекобезпеки Укpаїни, тобто визначено стpуктуpу, головні завдання, функції та пpава всіх ланок метpологічної служби міністеpства. Hалагоджено кооpдинацію pобіт у цьому питанні із зацікавленими міністеpствами і відомствами, які займаються пpиpодоохоpонною діяльністю.
До головних завдань метрологічної служби міністерства відносяться впровадження сучасних методів і засобів вимірювань, автоматизованого контрольно-вимірювального обладнання, здійснення відомчого контролю за дотриманням метрологічних норм і правил, за розробкою, виробництвом, станом, застосуванням і ремонтом засобів вимірювань у галузі, створення відповідної нормативної бази тощо.
Вpаховуючи специфіку пpиpодоохоpонної галузі до складу метpологічної служби залучені науково-виpобничі заклади інших міністеpств та відомств, які мають пpіоpитети в охоpоні пpиpоди у своїх сфеpах діяльності. Виконання функцій базової оpганізації метpологічної служби (БОМС) Мінекобезпеки покладено:
· з наукового та ноpмативно-методичного забезпечення контpолю складу та властивостей об’єктів довкілля - на Хаpківській деpжунівеpситет (кафедpа хімічної метpології);
· з методів біотестування - на Укpаїнській науковий центp охоpони вод Мінекобезпеки Укpаїни (м.Хаpків);
· з охоpони моpського сеpедовища - на Укpаїнській науковий центp екології моpя Мінекобезпеки Укpаїни (м.Одеса);
· з охоpони атмосфеpного повітpя - на HВО “Енеpгосталь” Мінпpому Укpаїни (м.Хаpків);
· з охоpони гpунтів - на Укpаїнський інститут агpоекології та біотехнології Укpаїнської Академії агpаpних наук (м.Київ); · з pадіаційної безпеки - на Hауковий центp pадіаційної медицини Академії медичних наук Укpаїни (м.Київ).
Робота з створення оптимальної структури метрологічної служби, пошуку можливостей організації нових базових організацій продовжується.
Найвизначнішими об’єктами у сфері регулюючої діяльности Мінекобезпеки є діючі і зупинені ядерні установки атомних электростанцій
Найбільш неблагонадійний стан щодо порушень (у перерахуванні на один діючий блок) склався на Хмельницькій АЕС. За останні 3 роки помітно знизилась кількість порушень на Рівненській АЕС. Стабільним є стан безпеки на Чорнобильській АЕС. Із загальної кількості порушень в 12 випадках було порушено межі і/або умови безпечної експлуатації (в 1993 р. таких випадків було 6).
Сумарне недовироблення електроенергії на АЕС України через порушення у роботі, обмеження потужності блоків у зв’язку з невиконанням вимог безпеки склало більш ніж 1,6 млрд. кВт-год.
Найбільш частими причинами порушень у роботі АЕС є:
· відмова у пуску при плановому опробовуванні дизель-генераторів через дефекти у схемі управління;
· відмова вимикача ВЕС-6, що приводить до невимикання механізмів СБ при їх опробуванні;
· недоліки технічного обслуговування і технічної підтримки;
· відмова блоків УКТС при перехідних режимах роботи енергоблоків.
Порушення в роботі АЕС за 1992-1994 роки.
Найбільш неблагонадійний стан щодо порушень (у перерахуванні на один діючий блок) склався на Хмельницькій АЕС. За останні 3 роки помітно знизилась кількість порушень на Рівненській АЕС. Стабільним є стан безпеки на Чорнобильській АЕС. Із загальної кількості порушень в 12 випадках було порушено межі і/або умови безпечної експлуатації (в 1993 р. таких випадків було 6). Сумарне недовироблення електроенергії на АЕС України через порушення у роботі, обмеження потужності блоків у зв’язку з невиконанням вимог безпеки склало більш ніж 1,6 млрд. кВт-год.
Найбільш частими причинами порушень у роботі АЕС є:
· відмова у пуску при плановому опробовуванні дизель-генераторів через дефекти у схемі управління;
· відмова вимикача ВЕС-6, що приводить до невимикання механізмів СБ при їх опробуванні;
· недоліки технічного обслуговування і технічної підтримки;
· відмова блоків УКТС при перехідних режимах роботи енергоблоків.
Уранодобувні та переробні підприємства України розташовані в Кіровоградській, Дніпропетровській та Миколаївській областях. Це досить густонаселені регіони з великою кількістю промислових підприємств. Добування уранових руд провадиться підземними виробками на трьох проммайданчиках. Глибина шахт від 300 до 2000 м. Ще два родовища були відпрацьовані способом підземного вилуговування.
Основну промислову діяльність по видобуванню і переробці уранових руд виконує об’єднання “Східний гірничо-збагачувальний комбінат” (СхідГЗК). Необхідно зазначити, що розвиток уранодобувної галузі в Україні був тісно пов’язаний із забезпеченням потреб військово-промислового комплексу колишнього СРСР. Закритість галузі — основна причина наявності виключно відомчих норм і правил. Система нагляду також була побудована за відомчим принципом.
Після реорганізації системи управління та регулювання в ядерній галузі виконання функцій регулювання безпеки при поводженні з радіоактивними речовинами і радіоактивними відходами добувної і рудопереробної промисловості було покладено на Мінекобезпеки України.
Аналіз існуючої нормативної бази уранодобувної галузі дозволяє зробити висновки про її недостатність. Нормативному регулюванню не підлягають різні за складом і великі за обсягами відходи. Необхідно зазначити, що саме з цим пов’язана специфіка уранодобувної галузі, практично всі відходи при добуванні і переробці руди — радіоактивні.
Наприклад, при розробці родовища підземним способом кожна тонна руди, що добувається, “виймає” на поверхню від 0,2 до 0,6 тонн пустої породи “забалансових руд”. При переробці руди гідрометалургійним способом практично вся маса переходить у відходи у вигляді хвостів. Тільки 15% загальної активності при цьому вилучається з урановим продуктом. І тому найгострішим питанням галузі є організоване складування хвостів, кінцевої операції технологічного процесу переробки руди.
З урахуванням існуючих проблем, надалі процес державного регулювання може відбуватися при:
· перегляді діючих і створенні на їх базі нових національних норм і правил безпеки при видобутку і переробці руд;
· здійсненні процесу ліцензування тих робіт, порушення технологій яких може призвести до негативного впливу на персонал, населення і довкілля;
· організації незалежної служби нагляду;
· розробці форми і змісту звітної документації по безпечному поводженню з радіоактивними речовинами і відходами для аналізу ефективності впроваджуваних заходів.
В Україні близько 5000 підприємств, установ та організацій, що використовують у своїй роботі джерела іонізуючого випромінювання (ДІВ). Підтримання безпечного рівня використання радіаційно-небезпечних технологій здійснюється шляхом ліцензійної та наглядової діяльності. Процедура ліцензування передбачає отримання інформації щодо стану радіаційної безпеки на підприємстві та в установі, що отримує дозвіл, наявності необхідної проектної, технічної, організаційної, інструктивної та іншої документації у суб’єкта підприємницької діяльності.