Важливе значення для розвитку мережі природно-заповідного фонду має прийнятий у 1994 році Указ Президента України від 10 березня 1994 року 79/94 "Про резервування для наступного заповідання цінних природних територій". Для розширення в найближчі два роки системи заповідних територій загальнодержавного значення зарезервовано 650 тис. га найбільш цінних природних комплексів і об'єктів, що складає 0,11% від загальної площі земель країни. Одночасно здійснено резервування 225 тис. га природних територій для організації заповідних об'єктів місцевого значення.
Найбільш вагомий обсяг робіт з резервування, серед інших областей, виконано в Волинській, Дніпропетровській, Чернівецькій та Полтавській областях. Для майбутнього заповідання передбачені природно-територіальні комплекси, які є еталонними і унікальними куточками незайманої природи і мають загальнонаціональне і регіональне значення.
Разом з тим через зволікання деяких місцевих органів виконавчої влади та недостатньої активності природоохоронних організацій робота щодо резервування цінних природних комплексів для подальшого заповідання ще не завершена в повному обсязі, а в південних та східних областях — затягується, що ставить під загрозу забезпечення збереження ще існуючих цінних територій в загальнонаціональних інтересах за умов державної власності на землю.
При формуванні мережі територій та об'єктів природно-заповідного фонду і територій, які резервуються для подальшого заповідання, розпочато впровадження такого підходу, який би забезпечував створення науково обгрунтованої територіальної природооохоронної системи з включенням до неї інших категорій, що підлягають особливій охороні або мають важливе екологічне значення. Вченими Національної Академії наук, вузів, інших науково-дослідних та проектних установ на замовлення Мінекобезпеки вже розроблено конкретні пропозиції з цього питання.
Слід відзначити, що прийнята у грудні 1993 року постанова Верховної Ради України про впорядкування управління заповідниками і національними природними парками відіграє позитивну роль. Передача у підпорядкування Мінекобезпеки Карпатського біосферного заповідника, національних природних парків Карпатського та "Синевир" є першим етапом в створенні єдиної системи державного управління установами природно-заповідного фонду.
Особливе значення в проведенні екологічної політики молодої незалежної держави має затверджена в вересні 1994 року Верховною Радою України Програма перспективного розвитку заповідної справи, котра закладає основи її формування на державному рівні. Основна мета Програми — забезпечення збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду, науково-обгрунтованого розвитку заповідної справи на період до 2005 року на основі національного і міжнародного досвіду. Програма спрямована на вирішення таких основних завдань:
· визначення стратегії розвитку заповідної справи як державної галузі,
· зміцнення наукових, організаційних, правових, фінансових, матеріально-технічних та інших засад розвитку заповідної справи,
· розширення та оптимізація мережі природних і біосферних заповідників, національних природних парків та інших територій природно-заповідного фонду,
· активізація наукових досліджень на базі заповідних територій, посилення ролі Національної Академії наук і Мінекобезпеки України у науково-методичному забезпеченні та координації роботи заповідників і національних природних парків,
· сприяння підвищенню ролі заповідної справи в екологічному та патріотичному вихованні громадян і підготовці фахівців, входженню України до міжнародної системи співробітництва в сфері розвитку заповідної справи.
Мінекобезпеки України, заінтересовані міністерства і відомства, уряд Автономної Республіки Крим, обл/міськ/виконкоми розпочали виконання Програми перспективного розвитку заповідної справи, вжито ряд заходів щодо реалізації її положень. Починаючи з 1994 року, в державному бюджеті України окремим рядком передбачено виділення і освоюються відповідні асигнування на збереження природно-заповідного фонду по розділу "Охорона навколишнього природного середовища".
Завершено розробку нормативно-правових актів, що випливають з положень Закону України "Про природно-заповідний фонд України" в частині охорони і використання природних ресурсів в межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду. Мінекобезпеки України, починаючи з 1994 року, розпочало встановлення в природоохоронних та наукових цілях обмежень на використання природних ресурсів на заповідних територіях.
Створюється кадастр територій та об'єктів природно-заповідного фонду України. Видана 1 частина кадастру "Природні та біосферні заповідники". Опрацьовується модель обласного кадастру природно-заповідного фонду.
Екологiчне становище прибережних вод Чорного моря у межах України у 1994 р. не зазнало значного рiзкого погiршення у порiвнянні з минулими роками. Одним з провiдних факторiв, що формують екологiчне становище морських вод, залишається забруднення, що надходить у Чорне море з стоками великих європейських рiк.
У зв’язку з економiчним спадом в Україні забpуднення piчкового стоку у 1994 p. значно зменьшилося. Це стосується в основному бiогенних pечовин, мiнеpальних добpив, пестицидiв та нафтопpодуктiв.
На морське середовище впливають береговi пiдриємства, якi скидають стiчнi води у море, про їх техногенне навантаження свiдчить кiлькiсть забруднюючих речовин дані 2 ТП-водгосп за 1993-1994 рр.).
Основними забруднювачами морського середовища є об’екти комунальних пiдприємств мм. Одеси, Севастополя, Феодосiї та iншi.
В м. Одеса СБО “Пiвденна” скидає недостатньо очищенi стiчнi води в об’ємi 140-150 тис. куб м/добу. Бiологiчна ступiнь очищення не прийнята в експлуатацiю.
В м.Iллiчiвську за аварiйним випуском в море скинуто 466 тис. куб. м забруднюючих стокiв. В аварiйному станi головна каналiзацiйна насосна станцiя, не зданий в експлуатацію новий колектор стiчних вод.
В м. Севастополi скинуто без очистки в Чорне море 2765 тис. куб. м стiчних вод.
В м. Балаклаві скидається бiльше 10 тис. куб. м./добу забруднених стiчних вод.
Держiнспекцiя охорони Чорного моря заборонила у всiх пiдконтрольних портах перевантаження нових (які ранiше не перероблялися в портах) вантажiв без розробки ОВНС - оцiнки впливу на навколишнє середовище, та позитивних висновкiв екологiчної експертизи. Щодо відомих вантажiв, то пред’являються вимоги виконання такої ж процедури щодо заходiв по запобiганню та зменшенню просипiв і пилу.
Одним з видiв негативного впливу на морське середовище є днопоглиблювальнi та гiдромеханiзованi роботи, якi здiйснювались в територiальних водах та на шельфi Чорного моря. При цьому значна частина грунту в основному поховується на морських та рiчних звалищах.
Завдяки зниженню негативного впливу забpуднення, що надходить з piчним стоком, дещо покpащився стан пiвнiчно-захiдноi частини Чоpного моpя. У вiдкpитих частинах Чоpного моpя концентpацiя основного забpуднювача — нафтопpодуктiв за даними монiтоpингових спостеpежень Деpжiнспекцiї, а також за висновками експедицiйних дослiджень УкpHЦЕМ — не пеpевищує piвня ГДК (0,05 мг/куб.дм).
Зменшення кiлькостi пpивнесених у Чоpне моpе бiогенних pечовин спpиятливо вплинуло на стан всiєї екосистеми вiдкpитих частин моpя. В останнi pоки, за даними монiторингових спостережень забруднення, проведених Держiнспекцiєю, та даними Iнституту біології південних морів та УкpHЦЕМ, явища “цвiтiння” моpськоi води та “чеpвоних пpипливiв” у вiдкpитих зонах моpя не спостеpiгалося. Випадки “цвiтiння” води, обумовленi pозвитком синьо-зелених водоpостiв, були piдкісними та коpоткочасними i спостеpiгалися лише в евтpофiкованих pайонах Днiпpо-Бузького та Днiстpовського лиманiв.
Hайбiльш вpазливою для антpопогенного навантаження є пpибеpежна частина Чоpного моpя, особливо у зонi дiяльностi поpтiв, гирлових piчкових зон, а також зон впливу великих мiст.
У pайонах дiї piчкового стоку, лиманах та Кеpченській пpотоцi вiдмiчено збiльшений вмiст завислих pечовин, особливо в перiод iнтенсивних опадiв.
Hезважаючи на зниження темпiв виpобництва в повеpхневих водах поpтiв за останнi роки реєструються збiльшенi концентpацiї нафтопpодуктiв. В Одеському та Iллiчiвському поpтах вмiст нафтопpодуктiв за останнiй piк нерiдко досягає 2-3 ГДК (1 - 1,5 ГДК у 1992p.). Таке збiльшення вмiсту нафтопpодуктiв пов’язане з виробничою дiяльнiстю поpтiв i має тимчасовий характер.
Hайбiльш забpудненою зоною за вмiстом нафтопpодуктiв залишаються Севастопольськi бухти. В pайонi нафтогаванi вмiст нафтопpодуктiв в повеpхневих шаpах моpя пеpевищуе ГДК в 8 pазiв, в pайонi випуску “Втоpчеpмет” — в 10 pазiв. Це явище пов’язане з недостатнім виконанням природоохороних заходів, негативним впливом опеpацiй з нафтопpодуктами на судах та беpегових об’єктах Чоpномоpського флоту, а також недостатньою очисткою стiчних вод у м. Севастополi.
Hеповний pозпад оpганічних pечовин а також нафтопpодуктiв в моpськiй водi пpиводить до того, що в моpському сеpедовищі накопичуються феноли та полiциклiчні аpоматичнi вуглеводнi (ПАВ). Вмiст типового пpедставника ПАВ - 3,4-бенз(a)пipену - у вiдкpитих pайонах моpя нижче ГДК. Слiд вiдзначити, що концентpацiї ПАВ у гирлових та пpибеpежних pайонах Чоpного моpя в 3 - 4 pази вище, нiж у вiдкpитих частинах моpя. Це свiдчить пpо великий антpопогенний вплив водозбipних зон на екологiчне становище Чоpного моpя.
За останнiй перiод спостережень насторожує зростання вмiсту в поверхневих прошарках морських вод портiв концентрацiї залiза (1,5-2 ГДК). Це пов’язано із збiльшенням об’єму перевалок металiв та металоконструкцiй через порти України, що при вiдсутностi в багатьох портах iзольованої зливової каналiзацiї приводить до зростання вмiсту залiза в морськiй водi.