Цвяхова щітка – кусок дошки або терка з набитими в полотно цвяхами, кінці яких виступають із-за площини дошки на 3...10 мм, що залежить від того, якої крупнисті фактуру необхідно получити. Цвяхи набивають на відстані 5...10 мм рядами або в шахматному порядку. Щітки використовують для обробки таразитових штукатурок.
Штукатурка лінійка – служить для розділки кутів, зрізання розчину, нанесеного вище рівня тяги. Лінійки виготовляють з дерева. Довжина, товщина і ширина їх бувають різні. Довга лінійка легша для роботи, так як обезпечує більш точну зрізку розчину. Один або два кінця лінійки зрізають під кутом 45о і тривають сталевий різець на одному рівні з робочою площиною лінійки. Крошка лінійки може бути плоскою –для розділювання прямокутних архітектурних блоків або закругленої – для розділювання криволінійних обломів.
Ростівки – призначені для прорізки рустов при обробці швів між плитками перекриття. Виготовляють ростовки сталеві або дерев’яні довжиною 250..300 мм. Вони мають виріз на кінці і прикріплену сталеву полоску в вигляді півкруга, яка являється різцем і служить для розрізки розчину між плитками перекриття.
Інструменти для підготовки і перевірки поверхностей.
Штукатурний молоток – в одному кінці має обушок розміром 25х25 мм на другому – вигнуті рожки з прорізами для витягування цвяхів. Молоток насаджується на ручку довжиною 300 мм. Маса молотка 600 г і ручки розшита на то, щоб можна було за два удари забивати штукатурні цвяхи.
Молоток – кулачок – з широким обушком масою до 2 кг використовують при роботі з зубилом, троянкою.
Молоток штукатурний з металевою обрязиновою ручкою – масою 1 кг служить для нанесення ударів при насічці невеликих бетонних поверхнених.
Ніж – для опоряджувальних робіт служить для виготовлення ручок інструментів, розколення здранки, обрізки кромок рогожі, різання гіпсокартонних листів, вирізання профільної дошки. Що ножа має довжину до 150 ми і вузький кінець. Ручка не повинна бути круглою, інакше вона буде крутись в руках. Ніж тримають в дерев’яному футлярі.
Ручні ножиці – для різання металу використовують для вирізання сталевих профілів до шаблонів, розрізання сітки. Більш зручні і безпечні в роботі ножиці з загнутими ручками. При роботі такими ножицями руки завжди знаходяться вище відрізаних країв сітки, що зменшує небезпеки травм.
Будівельний висок – використовують для провівщування поверхонь і провірки їх горизонтальності. Він складається з грузила і шнурка. Груз-висок в вигляді циліндра з загостреним кінцем малою не менше 200 г. Діаметр грузика 10...20 мм, що позволяє повішувати поверхні під штукатурку товщиною від 5 мм і більше. Довжина шнура – 20 м.
Будівельний рівень – для перевірки вертикальних і горизонтальних поверхонь бувають різної довжини, дерев’яні і металічні з одним або двома візирами. Рівні слід берегти від падінь, так як вони можуть розколотись або зрушаться їх вирізу.
Ватерпас – простий дерев’яний рівень з двох рейок, проставлених під прямим кутом однак до другої. Короткі ватерпаси мають довжину 600..750 мм, середні 1000...1500 мм. Ветерласи бувають прості –тільки для провірки вертикальних поверхностей і комбіновані – для провірки вертикальних і горизонтальних поверхонь.
Простий ватерпас – фугована дошка, по середині якої проведена риска або забиті шпальки і закріплений висок. Комбіновані складаються з двох рейок: довгої і короткої, яка закріплюється до довгої під кутом 90о з допомогою мира і підкосів.
Водяний рівень – використовують для провішування горизонтальних поверхонь або нанесення горизонтальних ліній на стінах. Цей рівень складається з поділками. Якщо рівень наповнити водою і приблизити трубки одна до другої на одному рівні. То налита вода повинна стояти на одних і тих самих поділках.
Кутники – бувають дерев’яні і металеві, краще з пересувною тонкою, з допомогою якої легше виміряти кути просвіту відкосів.
Розміри їх бувають різні. Кутники необхідні для розміток, пробірки кутів, виготовлення профільних дощок.
Крім розглянутих інструментів при штукатурних роботах використовують: пилку, сокиру, метр, кусачки, кліщі, напильник, бруски і т.д.
Насадка інструментів і догляд за ними.
Всі інструменти повинні бути надійно насаджені на ручки так, щоб вони не могли зіскочити в час роботи. Особливо це відноситься до ударних інструментів, молотком, кулачком, бугардом.
Молотки і кулачки – спочатку насаджують на ручку так, щоб вони перестали рухатись по ній. Після цього усаджуть молоток або кулачок, відрізають виступаючий кінець ручки, на відстані 50... 100 мм від цього кінця просвердлюють дірку діаметром 5... 7 мм, прорізують від нього двох протилежних сторонах жолобки по товщині використаного дроту .
Потім виставляють в дірку кусок дроту, загинають його так, щоб він міцно ліг в жолобки, і відрізають кінці з такими розрахунком, щоб вони виступали із-за ручки на 10...15 мм.
Бучарди – краще кріпити з допомогою кліщів і цвяхи забивати в ручку поперек отвору. В цьому випадку кінець ручки повинен виступати із-за бугарди на 20...30 мм.
Приспосіблення та інвентар.
Сталеві марки – грубі короткі сталеві цвяхи довжиною 50...70 мм, товщиною до 10 мм з шапками квадратної або круглої форми опалення замість розчинних шарах при влаштуванні маяків. Сталеві марки легко забиваються в шви цегляної і других кладок, а також в шлакобетон і другі важко цвяхові поверхні.
Маяки – бувають розчинні, дерев’яні і металічні. Розчинні маяки найбільш трудомісткі. Дерев’яні маяки – це рейки – правила із зрізом від 40х40 до 50х50 мм.
Інвентарні металічні маяки виготовляють з сталевих, дюралюмінієвих або других твердих уголків зрізом 25х25, 30х30 і 35х35 мм. З її допомогою наносять штукатурку товщиною відповідно 18, 22 і 25 мм. Робочою частиною таких маяків являється вершина уголка-усянок. До кінців уголків приварені кошики з прорізами довжиною 60...70, в яких рухається сталевий штир з гайкою.
Малки – івикористовують для розрівнювання розчину між дерев’яними маяками на стінах, стелі, відкосах, заглушках. Для розрівнювання розчину між дерев’яними масками, які по висоті більші товщини штукатурки, використовують прості або розвідні малки з відрізами такої глибини, яка відповідає товщині розчину. Розвідні малки дають можливість розрівнювати розгин між масками, тамованими на відстані 1,2...2 мм.
Зажими – призначені для закріплення правил до поверхності. Простими зажимами кріплять правила при витягуванні тяг, обробці дверних та віконних відкосів.
Вони складаються з штиря квадратного або прямокутного зріз довжиною від 150 до 200 мм і лапки з отворами по формі штиря, яка надівається на штир. Складні зажими складаються з штиря, скоби і двох болтів. Штир забивають в площину, надівають на нього скобу, кріплять її до штиря болтам, ставлять в скобу правило або дерев’яний маяк і закріплюють другим ботом.
Шаблони – служать для витягування тяг (карнизів, поясків). Вони бувають різних розмірів і конструкції.
Розгинні ящики – призначені для приготовлення і зберігання сухих умілей і розгинів. Вони бувають металеві і дерев’яні. Металевий штукатурний малий ящик для зберігання розчину на робочому місця має розміри 600х400х220 мм, об’ємом 0,35 м3.
Сита – служать для просівання сипучих матеріалів і процідження розчинів. Сита можна натягнути на круглу обойму або набити на прямокутну дерев’яну раму з ручками, або просто зв’язати кінці сітки, обв’язати їх тканиною
Розчини
Вапняно-гіпсовий
Розчини призначені для оштукатурення дерев’яних поверхонь не вологих приміщеннях, а також кам’яних поверхонь. З цього розчину добре витягуються карнизи. Вапняно-гіпсові розчини швидко ржавіють, тому при роботі з ними не потребується великого фронту робіт. Раніше ці розчини широко використовувались для оштукатурення фасадів.
Вапняно-гіпсові розчини приготовлять невеликими порціями (не більше 5 л), щоб їх можна було використати за декілька хвилин.
Затужавілий розчин переміщувати не можна, так як при цьому він втрачає здатність тверднути і не зберігає міцність.
Для приготування порції розчину в розчинний ящик наливають воду, насипають туди тонким шаром гіспові в’яжусі в все швидко переміщують до гіпсового сжетаноподібного тіста. Потім туди добавляють вапняний розчин, і ще раз швидко переміщують і використовують тут же в діло.
Цементно-вапняний розчин (змішані) використовують два оштукатурення зовнішніх стін, вологих частин будинку, а також з підвищеною вологістю повітря в процесі експлуатації, цоколів і т.д. Ці розчини повільно тужавіють, наносять їх тонким шаром. Цементно вапняні розчини використовують в протязі 1 год., до початку тужавлення цементу. Ці розчини пластичніші цементних, ними удобніше працювати, вони легко розрівнюються тонким шаром і розслоюються менше цементних.
Склади цементно-вапняних розчинів (цемент, вапно тісто і пісок), об’ємні частини 1:1:6, 1:2:8; 1:2:9; 1:2:11; 1:3:12 і 1:3:15.
Марка розчину залежить від марки цементу.
При малих об’ємах робіт розчини приготовляють по різному. В одному випадку спочатку із цементу і піску роблять суху суміш, відміряють потрібну кількість вапняного тіста і води, все переміщують, получають вапняне молоко, яке проціджують через сито, і на цьому вапняному молоці розчиняють цементну суміш. В другому випадку приготовляють вапняний розчин з вапняного тісті і піску. В цей розчин добавляють цемент і все переміщують. Якщо потрібно, добавляють воду. Можна також цемент змішати з водою, получене цементне молоко добавити в вапняний розчин і все перемішати до повної однорідності.
Цементні розчини використовують в сирих місцях (більше 60%) і для штукатурення зовнішніх стін, піддаються систематичному зволоженню. Ними оштукатурюють нижні частини фундаментів, які знаходяться в вологому середовищі, цоколів, зовнішніх стін споруди. Ці розчини використовують для влаштування ізоляційного мару з добавкою водонепроникних добавок. Цементні розчини міцні, повільно тужавіють. Але виповнення робіт цементними розчинами необхідний великий фронт робіт. Розчини використовують в дію не пізніше чим через годину після приготування.