- Тіньова економіка в нелегальних економічних видах діяльності (зловживання у фінансово-кредитній, сфері; порушення у сфері приватизації; незаконний автобізнес; фальшивомонетництво; незаконний обіг сильнодіючих наркотичних засобів, психотропних і фармацевтичних препаратів; незаконний обіг і торгівля зброєю, спеціальними засобами, вибуховими й ядерними матеріалами; нелегальна міграція; проституція; рекет, торгівля людьми, а також органами та тканинами людського тіла). Другий бік містить заборонену в державі економічну діяльність, що повинна обов'язково враховуватися та контролюватися державою.
Аналіз різних тенденцій і проявів тіньової економіки свідчить, що поштовхом до її розширення послужило посилення неефективності , уніфікованості, негнучкості і відірваності системи економічних відносин від різномаїття та суперечливості реального виробничо-господарського і соціального середовища. Система виробничих відносин, що культивувалася, не змогла забезпечити необхідного розвитку економіки, соціальної справедливості та захищеності особистості, її економічної свободи, політичної демократії. Це, у свою чергу, призвело до економічної і соціальної безвихідності, до різних економічних правопорушень.
2.3. ХАРАКТЕРИСТИКА ЗЛОЧИНЦІВ
Характеризуючи особистість розкрадачів, не можна не помітити рівне співвідношення чоловіків і жінок (60% - 40%). Серед осіб, що учинили всі злочини в цілому співвідношення чоловіків і жінок у середньому 1:8. Приблизна рівновага статей, що спостерігається в економічній злочинності, обумовлена тим, що жінки традиційно частіше чоловіків займають посади, пов'язані з виконанням облікових, бухгалтерських функцій; обслуговуванням товарно-матеріальних цінностей у торгівлі і сфері побутового обслуговування.
З керівних робітників, що в організованих розкраданнях досягають третини всіх засуджених, навпроти переважають чоловіки. Ще більш високий відсоток чоловіків серед осіб, засуджених за хабарництво (біля 70 %), що прямо пов'язано з виконанням спеціальних виконавчо-розпорядницьких функцій, властивих управлінській ланки.
За даними кримінологічних досліджень, кожні два з трьох засуджених за економічні злочини мали середню і вищу освіту.
Для посадових, господарських злочинів і службових розкрадань властиво вчинення злочину вперше. Раніше засуджені за хабарництво серед усіх засуджених не перевищують 5%, такий же рівень раніше засуджених за спекуляцію.
Кожне 5-е розкрадання, здійснене з використанням посадового положення, є груповим.
Соціальний склад засуджених за розкрадання, посадові і господарські злочини різняться в залежності від місця, що займає та або інша особа в ієрархії управлінського апарата.
2.4. МОТИВИ, ПРИЧИНИ ТА ОБСТАВИНИ ВЧИНЕННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ЗЛОЧИНІВ
Спонукальним мотивом заняття протиправною діяльністю в сфері економіки, як правило виступає користь, прагнення до матеріального добробуту, володінню престижними речами, що дорого коштують, прагнення зайняти високе стійке положення в суспільстві, яке дає доступ до таких благ, що недоступні рядовому працівнику. У організованих розкраданнях значна частина викраденого перерозподіляється у виді взяток "потрібним людям".
Причини вчинення корисливих злочинів у сфері економіки носять як об'єктивний, так і суб'єктивний характер. Економічні відносини, їх суперечливість і негативний характер породжують злочинність у цілому.
Важливим для пізнання економічної злочинності є виділення обставин, що підтримують її функціонування як на макрорівні, і безпосередньо впливають на рішучість до вчинення злочинів у конфліктній сфері організаційної-господарської діяльності.
Кримінологічні дослідження показують, що входження в ринкову економіку породило серйозне протиріччя між засобом виробництва, що укладається, і організаційно - господарськими рішеннями, що реалізують основні напрямки економічної політики.
Умовно обставини, що сприяють відносної поширеності і живучості антисоціального економічного поводження можна розділити на 2 групи:
· організаційно-господарські;
· соціально-психологічні.
Перша група охоплює такі найбільше істотні, як витрати економічної політики, недоліки чинної системи контролю; відставання правотворчої діяльності від потреб господарської практики й ін. У безпосередньому зв'язку із конкретними діяннями частіше інших знаходяться такі обставини: недоліки системи обліку і звітності, поточного контролю з боку керівника, зневага до вимог по підбору осіб на ревізорські і матеріально відповідальні посади.
Дуга група обставин пов'язана з недоліками правовиховної роботи, із загальною непідготовленістю населення й особливо середньої управлінської ланки до рішення складних економічних задач на основі нової економічної ідеології, обумовлюється нерозривністю демократичних традицій саморегуляції суспільних процесів в економіці й ін.
Ступінь обох груп обставин на рівень і динаміку економічної злочинності неоднакова. Відсутність цілісної концепції запобігання негативних наслідків при витисненні адміністративних методів переважно економічними опосередковано впливає на створення атмосфери зниженої вимогливості до небажаного для суспільства формам поводження.
Несбалансованість свободи підприємництва адекватними мірами відповідальності за порушення загальнообов'язкових правил в економіці породжує упевненість у уседозволеності, провокує на антисоціальні засоби рішення економічних проблем.
Важливе самостійне значення мають механізм ціноутворення, податкової політики, що на шкоду моральним уявленням про сумлінну висококваліфіковану працю як джерело добробуту, сприяють створенню найбільш сприятливого режиму для авантюристів, що маніпулюють різницею в ціні і наживаються на труднощах перехідного періоду.
Обидві групи обставин переплітаються, створюючи загальний несприятливий фон в економіці.
Особливе значення одержує профілактична діяльність представницьких органів і органів місцевого самоврядування, що вирішують питання комплексного розвитку підприємств, раціонального використання природних ресурсів.
Важливе значення мають запобіжні заходи, як-от:
- Економічні.
- Організаційні.
- Технічні.
- Правові.
- Виховні.
ЗАКЛЮЧЕННЯ
Злочинність як явище завжди цікавила спеціалістів різних напрямків. Людство живе в страху перед злочинністю і стільки скільки воно існує, шукає методи і засоби боротьби з ній. Для того, щоб вести боротьбу зі злочинністю, необхідно її пізнати.
Нині в зв'язку з гострими соціальними і міжнаціональними конфліктами, економічним розвалом, політичною боротьбою за владу багато проблем злочинності загострилися.
Наука кримінологія дає розуміння злочинності, розуміння того, що суспільство може зробити в боротьбі з ній, якими засобами і методами воно зобов'язано користуватися з урахуванням стану, характеру, структури злочинності, які міри в боротьбі зі злочинністю первинні, яке місце правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю.
Кримінологія - одна з небагатьох наук юридичного профілю, яка має якісно різноманітний інструментарій для дослідження соціально-правових явищ. Такий інструментарій практично відсутній у науці кримінального права, покликаній вирішувати теоретичні і прикладні завдання удосконалення кримінального законодавства. Якщо визначити правопорядок як оптимум правового регулювання і можливий у конкретних історичних умовах рівень додержання правових приписів, що забезпечують нормальне функціонування і розвиток суспільства, реалізацію гарантованих громадянами прав і свобод, то в дослідженні цього кримінологія може займає гідне місце.
Історія кримінології радянського періоду рясніє прикладами витрат на запобігання злочинності, що набагато перевищують відвернуті потенційні збитки.
Сьогодні навряд чи хто відважиться заперечувати парадигму про такі першовизначальні макрофактори, що генерують злочинність, як неадекватний ідеалу політичний і економічний устрій суспільства, його нестабільність, соціальне розшарування, безробіття, матеріальне та духовне неблагополуччя значної частини населення, недоліки виховання, ідеологічну криза науки про перебудову суспільства, або зводиться до прогнозування злочинності з урахуванням стану і тенденцій розвитку соціуму.
Власне, кожна епоха формує свій соціальний тип людини зі своєю системою цінностей, міжособистих стосунків, адаптаційних механізмів. Еволюція суспільства дійсно узгоджується з певними закономірностями. Кожній історичній епосі притаманні свої досягнення, що супроводжуються вражаючими їх пороками. Однак, результативність боротьби зі злочинністю неправомірно ставити у пряму залежність тільки від ліквідації пороків суспільства.
Магістральний шлях боротьби зі злочинністю – у створенні такої “траєкторії розвитку” при якій виключається саме “зіткнення” зі злочинністю. Але змінювати закономірності розвитку суспільства, - завдання досить складне. Впливати ж на динаміку і структуру злочинності можливо. Особливо актуалізується це завдання у перехідний, період у якому знаходиться сьогодні Україна.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:
1. Криминология: Учебник / Под ред. В.Н. Кудрявцева и В.Е.Эминова. 2-е изд. - М.: Юристь, 1999. С.678.
2. Криминологи:Учебник / Под ред В.Г. Лихолоба – К:- Донецк, 1997. С. 398.
3. Криминология: Учебник / Беляэв Н.А. и др. Под ред. В.В. Орехова – Санк-Петербург: Университет, 1992. С. 216
4. Криминология. – М: МГУ, 1994. С.415.
5. Титаренко Ю.Л., Филонов В.П, Коваленко О.И. Хозяйственные преступления. – Донецк, 1998. С.688.
6. Жулинський Н. Хто вони, неповнолітні? // Голос України. – 1995. – 26 січ.
7. Савонюк Р. Соціолого-правове дослідження, або думки засуджених. // Право України - 1999 - № 7 – С. 79.
8. Ущаповський В. Тіньова економіка як інфраструктура організованої злочинності: сутність, тенденції розвитку, кримінально-правові проблеми. // Право України. – 2000 - № 2 – С.62.
1 Жулинський Н. Хто вони, неповнолітні? // Голос України. – 1995. – 26 січ.
2 Р.Савонюк “Соціолого-правове дослідження, або думки засуджених. // Право України - 1999 - № 7 – С. 79.
3 Криминология: Учебник / Под ред В.Н. Кудрявцева и В.Е. Єминова. – 2-е изд. – М.: Юристь,1999. – С. 133.
4 Е.Віленська, Е.Дідоренко, Б.Розовський, В.Чалий – Кримінологія: традиції і новації. // Право України. № 6 – 1999 - С.96.
5 Ущаповський В. Тіньова економіка як інфраструктура організованої злочинності: сутність, тенденції розвитку, кримінально-правові проблеми. // Право України. – 2000 - № 2 – С.62.