Облік товарів і тари на підприємствах малого бізнесу 2 (стр. 4 из 5)

Позитивно – так як збільшуються предмети праці, а це приводить до збільшення обсягів виготовленої продукції, розширення виробництва і т.д., але в нашому прикладі будуть більше негативні наслідки, так як основні засоби придбані за позичені кошти (а точніше за кошти кредиторської заборгованості, яку все одно прийдеться віддавати, а це в свою чергу погіршить і так незадовільний фінансовий стан). Оскільки власні кошти підприємство скоро не одержить (обсяг готової продукції – зменшився, а погасити кредиторську заборгованість станом на 1.10.01р. за рахунок дебіторської заборгованості і наявних грошових коштів можна лише на 35,10%), то воно не в змозі забезпечити засоби праці предметами праці (зокрема сировиною і матеріалами, які у аналізуючому періоді і так знизились на 19,78%). За рахунок цього основні засоби (які так різко зросли) не будуть використовуватися ефективно.

Серед факторів, що ведуть до фінансової стійкості підприємства, фінансовий стан якого аналізується, відзначимо підвищення відносної величини реальної вартості майна виробничого призначення. За даними таблиці коефіцієнт, який характеризує це співвідношення збільшився на 0, 0494, але знову таки, це збільшення відбулося внаслідок росту кредиторської заборгованості.

Підбиваючи підсумки, зауважимо: стан майна підприємства та джерел його формування у цілому дуже незадовільний. Проте в майбутньому необхідно звернути увагу на збільшення власних оборотних коштів, вартість яких за звітний період зменшилася. Підприємству слід більш активніше шукати шляхи ефективності використання позичених коштів, збільшувати випуск продукції, яка користується попитом для того щоб розрахуватися з кредиторами, а також для збільшення прибутку.

4. Поняття, класифікація та оцінка виробничих запасів.

Однією з обов’язкових умов здійснення процесу виробництва є забезпечення його предметами праці (виробничими запасами) – сировиною, матеріалами, напівфабрикатами, комплектуючими виробами, з яких або за допомогою яких здійснюється виробництво продукції.

Відмітною особливістю їх є одноразове використання в процесі виробництва, перенесення всієї вартості на собівартість виготовленої продукції. Тому контроль за збереженням матеріальних ресурсів, раціональним використанням їх у виробництві має велике значення.

Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності регламентуються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”.

Відповідно до п. 4 даного положення запаси це активи які:

Утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

Перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

Утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, а також управління підприємством.

Виробничі запаси – придбані або самостійно виготовлені вироби, що підлягають подальшій переробці на підприємстві. В процесі виробництва виробничі запаси використовуються неоднаково. Деякі повністю споживаються у технологічному процесі (сировина), інші змінюють тільки свою форму чи розмір (фарби), інші зовсім не змінюються (запасні частини)..

З метою обліку запаси класифікують:

Сировина, і матеріали – предмети праці з яких виготовляють продукцію; вони утворюють матеріальну основу продукції, (основні та допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт і послуг, обслуговування виробництва і адміністративних потреб);

Готова продукція виготовлена на підприємстві, призначена для продажу. При цьому вона має відповідати технічним та економічним характеристикам, що передбачаються договором чи іншим нормативно-правовим актом;

Товари у вигляді матеріальних цінностей, які придбані та зберігаються на підприємстві з метою подальшої реалізації;

Малоцінні і швидкозношувані предмети, які використовуються не більше одного року чи нормального операційного циклу, якщо він більший одного року;

Молодняк тварин і тварини на відгодівлі, продукція сільського та лісового господарства;

Незавершене виробництво у вигляді незавершеної обробки і складання деталей, вузлів, виробів і незавершених технологічних процесів. На виробничих підприємствах до незавершеного виробництва відносять витрати на виконання робіт, послуг, по яких підприємство ще не визнало дохід.

Оцінка запасів.

Оцінка запасів є важливою передумовою організації обліку цієї ділянки, адже вона впливає на точність фінансових результатів підприємства. Згідно П(С)БО 9 придбані або вироблені виробничі запаси зараховуються на баланс підприємства за первинною вартістю.

Порядок визначення первісної вартості.

Первинною вартістю запасів які придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:

суми, які сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю);

суми, які сплачуються за інформаційні, посередницькі та інші послуги у зв’язку з пошуком та придбанням запасів.

Суми непрямих податків у зв’язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;

Інші витрати, які безпосередньо пов’язані з придбанням запасів та доведення їх до стану, у якому вони придатні для використання та призначення.

Первинною вартістю запасів, виготовлених власними силами підприємства, є собівартість їх виробництва, яка визначається згідно з положенням бухгалтерського обліку 16 “Витрати”.

Первинною вартістю запасів, які внесені до статутного капіталу, визнається узгоджена засновниками підприємства їх справедлива вартість.

Первинною вартістю запасів, отриманих підприємством безплатно, визнається їх справедлива вартість.

Якщо балансова вартість переданих запасів перевищує їх справедливу вартість, то первинною вартістю одержаних запасів є їх справедлива вартість.

Різниця між балансовою і справедливою вартістю переданих запасів включається до складу витрат звітного періоду.

Не включаються до вартості запасів, а належать до витрат того періоду, у якому вони були здійснені (установлені):

· Понаднормативні втрати і недостачі запасів;

· Загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосередньо не пов’язані з придбанням і доставкою запасів і приведенням їх до стану, придатного до використання за призначенням.

Для списання запасів на виробництво та інших потреб існує декілька методів які передбачені П(С)БО 9.

Метод ідентифікованої собівартості – оцінюються запаси, які відпускаються, та послуги, що виконуються для спеціальних замовлень і проектів, а також запаси, які не замінюють один одного.

Метод середньозваженої собівартості – оцінка проводиться по кожній одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів.

Метод ФІФО – фактична собівартість матеріальних запасів визначається за вартістю перших за часом закупок.

Метод ЛІФО - фактична собівартість матеріальних запасів оцінюється за вартістю перших за часом закупок.

Метод за нормативними затратами – полягає у застосування норм витрат на одиницю продукції, які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін.

Метод оцінки за цінами продажу – заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього відсотка торгової націнки товарів.

Підприємство повинно саме обирати який саме метод буде найефективнішим.

5. Синтетичний та аналітичний облік надходження виробничих запасів.

Для організації бухгалтерського обліку запасів необхідно визначити номенклатуру синтетичних та аналітичних рахунків виробництва і об’єктів калькуляції.

Суть аналітичного бухгалтерського обліку запасів полягає в тому, що на кожний вид матеріальних цінностей відкривається аналітичний рахунок, в якому об’єкти обліку відображаються за їх кількістю (за прийнятими одиницями виміру) і сумою вартості (за прийнятою системою оцінки).

Аналітичні рахунки групуються за групами матеріалів, місцями зберігання, матеріально відповідальними особами, за синтетичними рахунками бухгалтерського обліку і субрахунками. Відповідно до прийнятих на підприємстві групувань матеріальних цінностей дані за аналітичними рахунками узагальнюються в оборотних відомостях. Використовують аналітичний бухгалтерський облік на рахунках для контролю зберігання і руху матеріальних цінностей, їх оцінки, звірки з даними складського обліку, а також для підбиття підсумків інвентаризації.