Траст-банки здійснюють інвестиційні та довірчі операції, контроль за діяльністю брокерських компаній, що здійснюють операції з цінними паперами. Більшість із них тісно пов'язані з міськими банками через спільне володіння акціями.
Кредитна кооперація поділяється на сільськогосподарську та міську. Вона включає 4,4 тис. сільськогосподарських кооперативів, 468 трудових кооперативів, їх федерації та центральні кооперативні банки, такі як Банк Сінкін (416 кредитних операцій), Центральний кооперативний банк торгівлі І промисловості, Центральний кооперативний банк сільського та лісового господарства та ін.
Фінансово-кредитні корпорації спеціалізуються на наданні пільгових кредитів підприємствам окремих галузей економіки (сільського господарства, лісової промисловості, рибальства, житлового будівництва тощо), економічно відсталим регіонам, підприємствам місцевих органів влади, їх бюджети та щорічні плани затверджуються парламентом, а діяльність контролюється відповідними міністерствами.
Державні банківські установи посідають важливе місце в банківській системі, бо вони фінансують тільки ті сфери економіки, де з певних причин не працюють комерційні банки. Кредит цих установ традиційно більш пільговий завдяки тому, що вони отримують кошти від бюро довірчих фондів, - установи, де концентруються депозити населення у державних поштово-ощадних касах та державних пенсійних фондах, під законодавче установлений низький процент і самі працюють як органи політичного фінансування.
Японський банк розвитку заснований у квітні 1952 р. Здійснює довгострокове кредитування промисловості, здебільшого тих галузей, які є ризикованими з точки зору приватних банків. Кредитні ресурси цього банку складаються з капіталу, наданого при створенні банку, бюджетних асигнувань, коштів інших урядових установ.
Експортно-імпортний банк заснований у 1950 р. Статутний капітал повністю належить державі, власні кошти банку формуються з його капіталу та бюджетних асигнувань. Залучені кошти складаються з позик, які урядові установи надають банку, та іно земних кредитів. Обсяг, структура пасивів та зміст активних операцій банку щорічно ухвалюються парламентом. Загальна діяль ність банку відбувається під керівництвом міністерства фінансів Банк надає позики підприємствам Японії для зовнішньоекономічної діяльності на строк від шести місяців до п'яти років, в окремих випадках термін позик збільшується до 15-20 років. Спільно з комерційними банками цей банк надає також позики імпортерам японських товарів.
Поштові ощадкаси функціонують при поштових відділеннях Залучені на депозити кошти надходять до Бюро довірчих фондів міністерства фінансів і становлять головну частину його коштів.
Грошово-кредитне регулювання здійснюється через Банк Японії, міністерство фінансів, Федерацію економічних організацій ("Кейданрен").
Банк не має права розпочати свою діяльність без спеціальної ліцензії міністерства фінансів. Для отримання ліцензії засновникам слід забезпечити відповідність капіталу, активів та пасивів банку встановленим нормативам, мати необхідний досвід та знання, певний соціальний статус. Банк має бути організований у формі акціонерного товариства і мати статутний капітал не менше 1 млрд єн.
У його назві має бути слово "гінка" (банк). Дозвіл міністерства фінансів необхідний також для відкриття відділень банку.
До початку 1990-х років функції різних категорій банків згідно із законодавством були розмежовані
Нинішньою банківською реформою в Японії передбачено певну лібералізацію банківської діяльності.
Згідно з нею:
- міські банки зможуть відкривати спеціальні трастові та інвестиційні філії;
- банки довгострокового кредиту зможуть перетворюватися на комерційні банки або зливатися з ними;
- траст-банки матимуть право відкривати філії для проведення операцій із цінними паперами;
- фірми, які здійснюють операції із цінними паперами, зможуть створювати (як філії) комерційні банки.
Японські банки оподатковуються за загальними принципами оподаткування корпорацій. Банки сплачують корпоративний податок на прибуток за ставкою 37,5% (за станом на 1998 p.), місцевий податок на прибуток - 12,6%, місцевий подушний податок - 7,76%. Після всіх відрахувань ставка податку становить від 44 до 56%.
Програма страхування депозитів у Японії запроваджена у 1971 р. і контролюється урядом. У разі банкрутства кредитно-фінансової інституції сума страховки має покривати до 10 млн єн на одного вкладника. Такий порядок почав діяти з 2001 р. Нині внески банків у страховий фонд досить низькі: за загальною програмою - 0,048% від суми вкладів за попередній період; за спеціальною програмою - 0,036% від суми вкладів терміном до 2000 р.
Банк Японії 2-3 рази на рік здійснює моніторинг тенденцій фінансового ринку і системи розрахунків, установлення ризику неліквідності, забезпечення збалансованого керівництва банківською системою.
Платіжні системи в Японії складаються з приватних систем, таких як "Система Дзенгін", клірингові палати (Clearing Houses), "Єнова клірингова система валютного обміну", мережа Банку Японії (Bank of Japan Financial Network System (BOJ-NET) та ін. "Система Дзенгін" виконує у межах Японії електронні перекази коштів (зокрема, трансферти кредитів), об'єднує всі депозитарні установи країни.
У клірингових палатах при регіональних банківських асоціаціях обліковуються чеки та векселі. Клірингові палати Токіо та Осаки здійснюють ці операції автоматично. "Єнова клірингова система валютного обміну" діє при Токійській банківській асоціації і використовує мережу Банку Японії (BOJ-NET).
Мережа Банку Японії використовується для здійснення міжбанківських трансфертів за поточними рахунками, розрахунків у єнах за валютним обміном, обробки державних облігацій у системі on-line, доставки державних облігацій для трансакцій на вторинному ринку одночасно з тендером чергової емісії державних облігацій. Системи cash dispensers (CD) та automated tellers machines (ATMs) - це банкомати, ще один важливий елемент автоматизації платіжних систем у Японії. Банки та інші депозитарні установи розробляють власні CD/ATM мережі, з'єднані між собою через центральну систему, що називається MICS. Отже, кожен вкладник, що має депозит у приватній фінансовій установі, може вилучити кошти у будь-якій CDs/ATMs країни.
Фінансова криза 1996-1998 pp. боляче зачепила Японію. На скрутне становище її фінансової і банківської системи вказували давно. Загальний борг країни сягнув 80%, а чистий - близько 10% від ВВП. Окрему складну проблему становить маса "поганих" боргів, що дістались у спадок від періоду гіпертрофованого розвитку 1980-х років.
Японські банки, в яких накопичилося близько 77 трлн єн проблемних боргів, оголосили про грандіозні плани їх списання. Asahi Bank, наприклад, готується списати, крім уже запланованих 300 млрд. єн, додатково 480 млрд єн "поганих" боргів, що завдасть йому збитків на 190 млрд єн. Хвора банківська система пронизана корупцією та оплутана криміналітетом. Тим інвесторам зі США, що скуповують у японських банків "погані" борги, доводиться рахуватися з новим видом ризику, який реально становлять для них японські гангстери. Вважається, що певна частина власності, заставлена за борги у вигляді цінних паперів, належить кримінальним угрупованням, - так званій якудзі. Якудза не зупиняється перед насиллям, коли виникає загроза позбавлення прав власності за прострочені борги. За станом на початок 2001 р. сукупний обсяг позик у банківській системі Японії становив 455 трлн єн (3,9 трлн дол.), з них приблизно 83 трлн єн класифікувалися як прострочені, а сума безнадійних кредитів становила від 17 трлн єн. (офіційна статистика) до 34 трлн єн. (матеріали аналітиків). При цьому спеціалісти не виключали можливостей виникнення проблем з погашенням заборгованості в цьому році на суму додатково ще 20-30 трлн єн.
Фінансова криза в країнах Південно-Східної Азії боляче зачепила країни-кредитори. Подібні ситуації вже траплялися в новітній історії. Важким уроком для США у 1980-х роках стала боргова криза в Латинській Америці. Тоді латиноамериканські країни заборгували США майже 100 млрд дол. Американці почали побоюватися ринків, які швидко розвиваються.
Цього разу лідером за обсягом азіатських боргів стала Японія - 97,2 млрд дол. США (23,8 млрд дол. заборгованості) посіли четверте місце, пропустивши вперед, крім Японії, Німеччину (31,7 млрд дол.) і Францію (24,6 млрд дол.).
Не всім японським банкам, які ще не розв'язали власних проблем (75% банків ще до кризи вважалися некредитоспроможними), буде під силу впоратися з новими труднощами. Міжнародні експерти вважають, що без оздоровлення банківської системи не можна розраховувати на економічне відродження Японії. Японський уряд виступив із програмою врятування від банкрутства, за якою передбачається влити в банківський сектор 228 млрд дол. капіталу. Ослаблені банки вимушені згортати свою діяльність. Дев'ять японських фінансових інституцій закрилися в Гонконгу. Ті ж, які ще діють, скорочують свою базу активів. Це відбувається не тому, що Японія вирішила покинути ринки Гонконгу (банкіри наполегливо шукають варіантів, як зберегти довгострокові стосунки з вигідними клієнтами), а через необхідність поліпшення рентабельності. Конкурентоспроможність японських банків на міжнародних ринках потерпає під тиском вимог програми реструктуризації, яка має на меті підготовку до лібералізації індустрії фінансових послуг усередині країни. Японська банківська криза має всі шанси увійти до історії як найдовша. Крах японського ринку нерухомості, який майже знищив фінансову систему країни, відбувся більше 10 років тому, з 1992 до 2000 р. японські банки списали неповернені позики на суму 68 трлн єн (приблизно 600 млрд дол.), обсяги державної допомоги тільки за 1998-1999 pp. становили 9,3 трлн єн. (біля. 85 млрд дол.), а істотного поліпшення ситуації досі немає.
З 1999 р. в Японії розпочато програму дерегуляції економіки, за якою до банківського сектора нарешті було допущено іноземні фінансові інституції. Але загострення кризи корпоративної заборгованості у другій половині 2000 р. звело всі досягнення на нівець.