Соціальні інститути керують поводженням членів спільності через систему санкцій і нагород . У соціальному керуванні і контролі інститути грають дуже важливу роль . Їхня задача зводиться не тільки до примуса . У кожнім суспільстві існують інститути , що здійснюють гарантії волі у визначених видах діяльності - волю творчості і нововведень , волю слова , права на одержання визначеної форми і величини доходу , на житло і безкоштовне медичне обслуговування і т.д. Наприклад , літератори й артисти мають гарантовану волю творчості , пошуку нових художніх форм ; вчені і фахівці зобов'язуються досліджувати нові проблеми і здійснювати пошук нових технічних рішень і т.д. Соціальні інститути можуть бути охарактеризовані з погляду як їх зовнішньої , формальної ( « матеріальної» ) структури , так і внутрішньої , змістовної .
Зовні соціальний інститут виглядає як сукупність облич, установ, постачених визначеними матеріальними засобами і здійснюючих конкретну соціальну функцію. Зі змістовної сторони - це визначена система доцільно орієнтованих стандартів поводження визначених облич у конкретних ситуаціях . Так, якщо є юстиція як соціальний інститут зовні може бути охарактеризована як сукупність облич , установ і матеріальних засобів здійснюючих правосуддя , то зі змістовної точки зору - це сукупність стандартизованих зразків поводження правомочних облич , що забезпечують дану соціальну функцію . Зазначені стандарти поводження втілюються у визначених ролях , характерних для системи юстиції ( роль судді , прокурора , адвоката, слідчого і т.д. ) .
Соціальний інститут , таким чином, визначає орієнтацію соціальної діяльності і соціальних відносин за допомогою взаємопогоджуваної системи доцільно орієнтованих стандартів поводження . Їхнє виникнення й угруповання в систему залежать від змісту розв'язуваних соціальним інститутом задач . Кожен такий інститут характеризується наявністю мети діяльності , конкретними функціями , що забезпечують її досягнення, набором соціальних позицій і ролей , а також системою санкцій , що забезпечують заохочення бажаного і придушення поводження, що відхиляється .
Найважливішими соціальними інститутами є політичні. З їхньою допомогою встановлюється і підтримується політична влада . Економічні інститути забезпечують процес виробництва і розподілу благ і послуг . Родина також один з важливих соціальних інститутів . Її діяльність ( відносини між родителями , родителями і дітьми , методи виховання і т.д. ) визначається системою правових і інших соціальних норм . Поряд з цими інститутами істотне значення мають і такі соціально-культурні інститути , як система утворення , охорона здоров'я , соціальне забезпечення , культурно-виховні установи і т.д. Усе ще помітну роль у суспільстві продовжує грати інститут релігії .
Інституціональні зв'язки , як і інші форми соціального зв'язку , на основі яких складаються соціальні спільності , являють собою упорядковану систему , визначену соціальну організацію . Це система прийнятих видів діяльності соціальних общностей , норм і цінностей , що гарантують подібне поводження їхніх членів , погоджують і направляють у визначене русло прагнення людей , установлюють способи задоволення їхніх потреб , дозволяють конфлікти , що виникають у процесі повсякденного життя , забезпечують стан рівноваги між прагненнями різних індивідів і груп даної соціальної спільності і суспільства в цілому . У випадку коли ця рівновага починає коливатися , говорять про соціальну дезорганізацію , про інтенсивний прояв небажаних явищ ( наприклад , таких , як злочини , алкоголізм , агресивні дії і т.п. ).
Основні види соціальних спільнот.
Функціонування соціальних відносин , інститутів контролю й організацій породжує складну систему соціальних зв'язків , що керує потребами , інтересами і цілями людей . Ця система споює індивідів і їхні групи в єдине ціле - соціальну спільність і через неї - у соціальну систему . Характер соціальних зв'язків визначає як зовнішню структуру соціальних общностей , так і її функції . Зовнішня структура спільності може бути визначена , наприклад , її об'єктивними даними : зведеннями про демографічну структуру спільності , професійній структурі , про освітню характеристику її членів і т.п.
Функціонально соціальні спільності направляють дії своїх членів на досягнення групових цілей . Соціальна спільність забезпечує координацію цих дій , що веде до підвищення її внутрішньої згуртованості . Остання можлива завдяки зразкам поводження , нормам , що визначають відносини усередині цієї спільності , а також соціально-психологічним механізмам , що направляють поводження її членів .
Серед багатьох видів соціальних общностей особливе значення з погляду впливу на поводження мають такі , як родина , трудовий колектив , групи спільного проведення дозвілля , а також різні соціально-територіальні спільності ( селище, невеликий місто , великі міста , регіон і т.д. ) . Скажемо , родина здійснює соціалізацію молоді в ході освоєння нею нормативів громадського життя, формує в неї почуття безпеки , задовольняє емоційну потребу в спільних переживаннях , запобігає психологічній неврівноваженості , допомагає перебороти стан ізольованості і т.д.
Територіальна спільність , її стан також впливають на характер поводження її членів , особливо в сфері неформальних контактів . Професійні групи крім можливості рішення чисто професійних питань формують у членів почуття трудової солідарності , забезпечують професійний престиж і авторитет , контролюють поводження людей з позицій професійної моралі .
Причини дезорганізації соціальних спільнот.
Соціальні процеси ( демографічної , міграційний , урбанізації, індустріалізації ) як небажаний результат можуть зробити деструктивне , дезорганизационное вплив на соціальні спільності . Явища дезорганізації відбиваються як на зовнішній ( формальної) структурі общностей , так і на внутрішній , функціональній їхній характеристиці . Так , якщо з зовнішньої сторони процеси типу міграції , розвитку міст , промисловості і т.д. Ведуть до розпаду великих родин , що складалися раніше з двох чи трьох поколінь , у виробничих групах - до плинності кадрів і т.д. , у територіальних общностях - до росту числа мігрантів у складі корінного населення , до порушення природної половозрастной структурі , то дезорганізація функцій таких общностей виражається в розхитуванні цінностей , наростання суперечливості стандартів і зразків поводження , ослабленні нормативної структури спільності , то у свою чергу веде до росту відхилень у поводженні її членів .
До числа соціальних причин , що дезорганізують особистість, можна віднести її участь або в декількох соціальних общностях , що нав'язують їй суперечні соціальні цінності і зразки поводження , або в таких , для яких характерна невизначеність соціальних ролей , тобто вимог, пропонованих до індивіда , відсутність соціального контролю , неясність критеріїв оцінок поводження . Як правило, такого роду явища зв'язані з ослабленням соціально-психологічного ефекту спільності , що служить засобом внутрігрупової згуртованості і взаєморозуміння .
У цих умовах так називані нормальні соціальні спільності не у всіх випадках виявляються в стані забезпечити виконання ряду їхніх істотних функцій , тобто постачити індивіда послідовної , внутрішньо не суперечливою системою нормативів поводження , стимулювати почуття солідарності і приналежності до неї , надати упорядковану систему ступіней соціального престижу і визнання і т.д.
Висновок.
Високий ступінь єдності людей у соціальних общностях , їхня згуртованість ( колективність ) , схожість їхніх позицій об'єктивно сприяє зниженню числа правопорушень . Коли ступінь єдності (інтегрованність) соціальної спільності ( класу , суспільства) досить висока , то падає кількість відхилень у поводженні членів цієї спільності . Навпаки , ріст числа відхилень у поводженні - показник розпаду її интегрированности . У деяких випадках неефективність впливу , наприклад , на підлітка з боку найближчої соціальної спільності ( родини ) , недостатність його соціалізації ( у змісті включення в систему цінностей і норм поводження, характерних для суспільства в цілому ) можуть привести до посилення впливу на нього стихійно складаються угруповань , де існують протиправні погляди і представлення і діють антисоціальні норми поводження. Сюди можна віднести деякі групи підлітків з антисоціальним поводженням , воров-рецедивистов , алкоголіків і т.д. Вплив таких соціальних общностей часто буває прямо зв'язано з низьким соціально-виховним ефектом родини , шкільного чи виробничого колективу , ланок політичної системи суспільства . Ще один момент , на який варто звернути увагу , також зв'язаний з ослабленням соціальних зв'язків між людьми, - це негативні наслідки науково-технічної революції: урбанізація , виникнення великих міст і т.д. Хоча вона історично прогресивна , але може викликати і деякий ріст аморальних явищ , зв'язаних з переміщенням людей , міграцією населення.
Глоссарий.
Соціальна спільність - сукупність людей , що характеризують умови їхньої життєдіяльності, загальні для даної групи взаємодіючих індивідів ; приналежність до історично сформованих територіальних утворень , приналежність досліджуваної групи взаємодіючих індивідів до тих чи інших соціальних інститутів .
Соціальний зв'язок - набір факторів , що обумовлюють спільну діяльність людей у конкретних общностях , у визначений час для досягнення тих чи інших цілей .
Соціальна взаємодія - взаємний вплив різних сфер , явищ і процесів громадського життя, що здійснюється за допомогою соціальної діяльності.
Соціальні відносини - відносно стійкі і самостійні зв'язки між індивідами і соціальними групами .
Соціальна система - це сукупність соціальних явищ і процесів , що знаходяться у відносинах і зв'язках між собою й утворюючих деякий цілісний соціальний об'єкт .
Соціальний склад - це набір елементів, що складають дану структуру.
Список використаної літератури.
«Соціологія» Москва видавництво «Думка» 1990 рік.
Ленін В. И. Повне зібрання творів тім 1
Маркс , Энгельс , Соч. Том 1 і Том 23