Специфіка управлінської праці полягає в тому, що її результати, як правило, відділені в часі і просторі від моменту і місця його затрати. Вони лише в кінцевому підсумку невід’ємні від результатів функціонування всієї організації. Управлінська праця має і свої специфічні технологічні відмінності. По-перше, це розумова праця. По-друге, його об’єктом є виробнича діяльність трудового колективу. По-третє, його предметом є в основному інформація, яка пов’язана з прийняттям і реалізацією управлінських рішень, а засобом праці є техніка управління.
Всі ці особливості управлінської праці дуже ускладнюють безпосереднє вимірювання її продуктивності. Такому вимірюванню піддається лише праця технічних працівників і деяких спеціалістів, зайнятих в сфері управління однорідними і нормованими трудовими операціями. Відповідно, про продуктивність менеджера не можна судити лише за кількістю витраченого ним робочого часу, об’ємом обробленої інформації чи прийнятих управлінських рішень. Повне уявлення про дійсну продуктивність праці менеджера можна отримати, виходячи із кінцевих результатів роботи всієї організації.
Основою для економічної оцінки ефективності управління є відношення суми витрат на управління до об’єму виробництва або до вартості одиниці продукції. При цьому дуже важливо враховувати інші динамічні характеристики:
- співвідношення темпів приросту витрат на управління і об’єму приросту продукції або продуктивності праці;
- співвідношення приросту витрат на управління і об’єму приросту продукції, отриманої за рахунок росту продуктивності праці;
- співвідношення між приростом затрат на технічне переоснащення і приростом витрат на управління.
В загальному, економічна ефективність оцінюється за рівнем і динамікою витрат на той чи інший вид управлінської діяльності. Однак сам факт економії грошей, часу або чисельності кадрів управління буде показником ефективності лише в тому випадку, коли якість управління, тобто результативність апарату управління, принаймні, не погіршується. Про дійсну економічну ефективність управління можна говорити тоді, коли витрати на управління не змінилися, а якість управління покращилась; витрати на управління збільшилися, але ще більше зросла якість управління. Найбільш розповсюдженим показником визначення ефективності управління є відношення загального або кінцевого результату виробництва до сукупних витрат по управлінню.
Еу = Рк / Ву
де Еу – ефективність управління;
Рк – кінцевий результат, отриманий організацією;
Ву – витрати на управління (сукупні).
Для нашого підприємства цей показник становив:
За 1998 рік
Еу = 2278000 / 1853000 = 1,2
За 1999 рік
Еу = 3220000 / 2094000 = 1,5
За 2000 (півроку)
Еу = 1164000 / 947000 = 1,2
Рис. Динаміка зміни показника ефективності ВАТ “ЛуАЗ” протягом трьох років.
Інший розповсюджений показник оцінки ефективності управління – це відношення загального результату виробництва до чисельності робітників апарату управління.
Еу = Рк / Кч
де Кч – чисельність кадрів управління.
Для підвищення достовірності цього показника потрібно виходити не з чисельності всього адміністративно-управлінського персоналу, а лише із чисельності кадрів управління.
Для ВАТ “ЛуАЗ” цей показник становив:
За 1998 рік
Еу = 2278000 / 171 = 13 321, 6
За 1999 рік
Еу = 3220000 / 165 = 19 515,2
За 2000 (півроку)
Еу = 1164000 / 159 = 7320,8
Рис. Динаміка зміни показника ефективності управління ВАТ “ЛуАЗ” протягом трьох років.
Варто розглянути і деякі інші показники ефективності системи управління ВАТ “ЛуАЗ”.
Одним із таких показників є показник ефективності праці в системі управління. Цей показник розраховується шляхом ділення об’єму реалізованої продукції у вартісному виразі на кількість персоналу апарату управління, тобто
Есу = ПР / Асу,
де ПР – об’єм реалізованої продукції у вартісному виразі;
Асу – загальна чисельність працівників системи управління.
Для нашого підприємства цей показник становив:
За 1998 рік
Есу = 2278000 / 372 = 6 123,7
За 1999 рік
Есу = 3220000 / 359 = 8 969,4
За 2000 (півроку)
Есу = 1164000 / 345 = 3373,9
Рис. Динаміка зміни ефективності праці в системі управління протягом трьох років.
Одним з важливих показників є коефіцієнт зайнятості персоналу в апараті управління (Кз), який вираховується за формулою
Кз = АУ / ПВП,
де АУ – чисельність апарату управління;
ПВП – чисельність промислово-виробничого апарату.
За 1998 рік
Кз = 372 / 1511 = 0,25
За 1999 рік
Кз = 359 / 1438 = 0,25
За 2000 (півроку)
Кз = 345 / 1268 = 0,27
Наступним показником, що характеризує ефективність управління є економічність праці в системі управління (Ек.су.), який визначається за формулою
Ек.су = Св.у / Св.п ,
де Св.у – загальна сума витрат на управління;
Св.п – загальна сума витрат на виробництво продукції.
За 1998 рік
Ек.су = 1853000 / 6137000 = 0,30
За 1999 рік
Ек.су = 2094000 / 7390000 = 0,28
За 2000 (півроку)
Ек.су = 947000 / 2179000 = 0,43
Варто обчислити також коефіцієнт цілеспрямованості апарату управління (Кц.су), що визначається за формулою
Кц.су = Аа.уп / Ауп,
де Аа.уп, Ауп – чисельність адміністративно-управлінського персоналу, зайнятого вирішенням спеціальних проблем, і всього управлінського апарату.
За 1998 рік
Кц.су = 201 / 372 =0,52.
За 1999 рік
Кц.су = 194 / 359 = 0,54.
За 2000 (півроку)
Кц.су = 186 / 345 = 0,54
Щоб краще проаналізувати всі три вказані показники можна зобразити результати обчислень у вигляді діаграми. Для цього слід позначити: Е – економічність праці в системі управління (Ек.су.), К – коефіцієнт зайнятості персоналу в апараті управління (Кз), К-1 – коефіцієнт цілеспрямованості апарату управління (Кц.су).
Отже, враховуючи наявні показники ефективності праці управлінського персоналу можна говорити про відносну стабільність. Враховуючи нестабільність економіки вцілому, а також реорганізацію підприємства, зміну власника і т.п. отримані показники є досить високими.