В Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 01.11.96 зазначено, що оскільки Конституція України, як зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення повинні грунтуватися на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.
Якщо питання про те, чи відповідає Конституції України застосований закон або закон, який підлягає застосуванню в конкретній справі є невизначеним, суд за клопотанням учасників процесу або за власною ініціативою зупиняє розгляд справи і звертається з мотивованою ухвалою (постановою) до Верховного Суду України, який може порушувати перед Конституційним Судом України питання про відповідність Конституції законів та інших нормативно-правових актів. Таке рішення може прийняти суд першої, касаційної чи наглядної інстанції в будь-якій стадії розгляду справи. Суд не може, застосувавши Конституцію як акт прямої дії, визнати неконституційними закони чи правові акти, перелічені в статті 150 Конституції (закони та інші правові акти Верховної Ради України, акти Президента, акти Кабінету Міністрів, правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим), оскільки це віднесено до виключної компетенції Конституційного Суду України. Але суд може, без звернення до Конституційного Суду, визнати такими, що не відповідають Конституції чи законам України, рішення органів місцевого самоврядування, акти органів державної виконавчої влади: міністерств, відомств, місцевих державних адміністрацій.
Суд безпосередньо застосовує Конституцію у таких випадках:
1) коли зі змісту норм Конституції не випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом;
2) коли закон, який був чинним до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй;
3) коли правовідносини, що розглядаються судом, законом України не врегульовано, а нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою або Радою міністрів Автономної Республіки Крим, суперечить Конституції України;
4) коли укази Президента України, які внаслідок їх нормативно-правового характеру підлягають застосуванню судами при вирішенні конкретних судових справ, суперечать Конституції України.
4. Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права й свободи людини і громадянина та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суди як органи державної влади зобов'язані захищати ці права та свободи шляхом розгляду цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення.
В Постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.97 “Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина” зазначено, що суди не мають права відмовити у судовому захисті прав та свобод людини і громадянина, у прийнятті скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб з підстав, не передбачених Конституцією чи законом. Суди повинні посилити вимогливість до якості дізнання і попереднього слідства в кримінальних справах. У стадії віддання обвинуваченого до суду і в стадії судового розгляду суди повинні з'ясовувати, чи було виконано під час попереднього розслідування справи вимоги процесуального закону, чи не були порушені права підозрюваного, обвинуваченого при затриманні, арешті, проведенні обшуку та чи не були обмежені права потерпілого й інших учасників кримінального процесу.
Пленум Верховного Суду також зобов’язав суди неухильно виконувати вимоги закону про з'ясування причин порушень прав та свобод людини і громадянина, добиватися їх усунення шляхом постановлення окремих ухвал (постанов) та здійснення контролю за їх виконанням. Ці ухвали (постанови) повинні грунтуватися на достовірно встановлених фактичних даних. Особливу увагу суди повинні приділяти своєчасному й повному виконанню судових рішень, оскільки це має важливе значення для реального поновлення прав і свобод громадян.
Надійний захист прав та свобод людини і громадянина можливий насамперед за умови дійсної незалежності суду. Даний принцип забезпечується не тільки тим, що він гарантований Конституцією та законами України, але й діяльністю самих судів та органів суддівського самоврядування, які повинні своєчасно реагувати на спроби втрутитися в здійснення правосуддя і вживати відповідні заходи.
КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ:
1. В яких формах Верховний Суд України здійснює нагляд за діяльністю нижчестоящих судів?
2. Хто здійснює організаційне керівництво діяльністю ВСУ?
3. Хто входить до складу Пленуму ВСУ?
4. Хто затверджує склад колегій ВСУ?
5. Хто затверджує склад Президії ВСУ?
6. Які військові суди створені в Україні?
7. Хто встановлює кількість суддів військового суду?
В яких випадках суд безпосередньо застосовує Конституцію України?