Виконаний в дисертації аналіз показує, що наявні джерела конкурентних переваг складових внутрішнього потенціалу при забезпеченні їх реалізації дають можливість регіону конкурувати і активізувати свою експортну діяльність на світовому ринку.
На основі дослідження експортної діяльності регіону на світовому ринку встановлено, що рівень використання експортного потенціалу залишається відносно низьким. Питома вага експортної продукції у загальному обсязі виробництва регіону коливається в межах 8-10%.
Аналіз динаміки товарної і географічної структур експорту регіону дає можливість виділити наступні основні особливості і тенденції реалізації експортного потенціалу на світовому ринку: товарна структура експортних поставок обумовлена структурою господарського комплексу регіону; більше половини експорту товарів регіону становлять дві товарні групи – текстиль і текстильні вироби і деревина та вироби з неї, тобто промислові товари, що класифікуються як матеріали; структура експорту послуг і частка послуг регіону є досить низькою у загальному обсязі експорту регіону (2-5%), що не відповідає вимогам сучасної структури міжнародної торгівлі, коли експорт послуг становить 35-50% від загального обсягу експорту окремих країн; рівень товарної концентрації і диверсифікації експорту товарів і послуг не сприяють розвитку регіонального потенціалу експортування, а отже потребують відповідного корегування; рівень географічної концентрації експорту товарів і послуг виступає не зовсім сприятливим фактором розвитку експортного потенціалу, оскільки основна частина експорту припадає лише на дві країни (Німеччину та Італію), що зумовлює нестабільність і залежність економіки регіону від ринків цих країн; змістилась географічна направленість експорту регіону: основними партнерами регіону є країни Західної і Центральної Європи; регіон в основному експортує товари і товарні групи по відношенню до яких зарубіжні ринки мають обмежений потенціал росту, але значний потенціал різного роду обмежень і вимог. Проведений аналіз дає підстави стверджувати, що загалом регіон має відносно розвинену товарну та географічну структури експорту.
Правильне визначення в експортній діяльності регіональних пріоритетів є підґрунтям подальшого збільшення обсягів експорту товарів і послуг, удосконалення його галузевої і географічної структур, а отже впливає на формування і використання експортного потенціалу регіону.
У розділі 3 “ Шляхи розвитку та активізації використання експортного потенціалу регіону” наводиться аргументація щодо галузевих та регіональних пріоритетів розвитку експортного потенціалу, розглядаються основні напрями підвищення експортних можливостей економіки регіону, обґрунтовується необхідність створення і пропонуються основні напрями діяльності регіональної організації сприяння експортній діяльності.
Під час дослідження встановлено, що основними шляхами покращення використання експортного потенціалу регіону є: визначення галузевих та географічних пріоритетів експортування та розробка стратегій географічної присутності регіонального експорту; визначення напрямів та впровадження системи заходів по підвищенню експортних можливостей основних секторів регіональної економіки; створення регіональної організації сприяння експортуванню.
Відповідно експортна діяльність регіону має ґрунтуватися на чітко визначених пріоритетах товарного експорту та експорту послуг. В дисертації визначені й запропоновані галузеві пріоритети та географічна спрямованість розвитку експортного потенціалу регіону. Встановлено, що галузевими пріоритетами розвитку експортного потенціалу регіону мають бути у відповідно обґрунтованих співвідношеннях виробництво текстильного одягу та предметів одягу; продукція харчової промисловості; готова продукція деревообробної промисловості; продукція машинобудування і металообробки; агропродовольча продукція.
Аналіз динаміки та коливань у географічній структурі експорту регіону дав змогу поділити за цим критерієм країни-основних споживачів експортної продукції регіону на чотири основні групи та запропонувати відповідні географічні стратегії експортної присутності регіону (табл. 1).
Встановлено, що у географічному аспекті пріоритетними для експортування регіону повинні стати країни Західної і Центральної Європи, країни СНД і Балтії та країни Азії.
В дисертації доводиться, що реалізація запропонованих і обґрунтованих галузевих пріоритетів і географічних стратегій розвитку експортного потенціалу, дасть регіону надійних партнерів і дозволить забезпечити стабільний ринок збуту своїх експортних товарів.
Таблиця 1.
Регіональні стратегії розвитку експортної присутності області на зарубіжних ринках
| Група країн | Країни та регіони, що входять в групу | Частка в експорті Чернівецької області | Темпи зростання (спадання)експорту 1995–1999 | Регіональна стратегія, що пропонується |
| Стабільного експорту | Країни Центральної Європи (Болгарія, Румунія, Угорщина, Чеська Республіка, Словаччина, Польща) | 13-17% | 3 – 5% | Стратегія збереження ринків |
| Експорту, що коливається | Країни Азії (Китай, Туреччина, Японія, Ізраїль, Кіпр), країни Америки (США, Канада) | 2 – 7% | 3 – 4% | Стратегія стабілізації присутності з наступ-ною експансією (регіональною та товарною) |
| Зростаючого експорту | Західноєвропейські країни | 21 – 65% | 18 – 22% | Стратегія проникнення |
| Спадаючого експорту | Країни СНД і Балтії | 64 – 11% | 20 – 23% | Стратегія утримання та нове рішення |
Центральною проблемою розвитку експортного потенціалу регіону виступає завдання знайти найбільш раціональні і дійові форми, методи та інструменти забезпечення розвитку експортної діяльності регіону у пріоритетних секторах економіки з врахуванням зовнішньоекономічних інтересів держави. Досягти цього можливо завдяки реалізації комплексу заходів по підвищенню експортних можливостей тих галузей економіки регіону, які згідно результатів дослідження, мають утворити основу конкурентноспроможного експортного потенціалу, а саме: легка і харчова промисловість, машинобудування і металообробка, деревообробна промисловість, промисловість будівельних матеріалів, хімічна промисловість, сільське господарство, а також сфера послуг. Основні напрями розвитку експортних можливостей визначених секторів економіки, які досліджені в дисертаційній роботі, полягають у наступному: здійснення продуктових, технологічних, організаційно-управлінських та інфраструктурних інновацій; зміцнення виробничої і науково-технічної бази; створення ринкового середовища; активізація діяльності в сфері стандартизації і сертифікації продукції; залучення зовнішніх і внутрішніх інвестицій; кадрове забезпечення і навчання персоналу; подолання основних експортних перешкод і бар’єрів. Слід зауважити, що перелічені узагальнені напрями удосконалення і активізації виробничої загалом і експортної діяльності зокрема у визначених пріоритетних секторах економіки регіону, повинні мати системний характер і охоплювати всі основні види діяльності. Відповідно ефективність їх буде максимальною при умові одночасного їх застосування у контексті довгострокової стратегії економічного розвитку регіону.
Вихід, завоювання та зміцнення позицій на зарубіжних ринках потребують створення і реалізації системи умов і заходів регіонального сприяння експортній діяльності. В сучасних умовах регіональна влада може лише створювати умови, за яких суб’єктам експортної діяльності буде більш вигідно діяти саме у напрямах, визначених як пріоритети експортування. Мова йде про обґрунтовану в дисертації доцільність створення спеціальної регіональної організації з функціями сприяння розширенню експортування та визначені основні напрями їх діяльності, які полягають у наступному: інформаційне забезпечення експортування; організаційне сприяння експортній діяльності; сприяння підвищенню конкурентоспроможності товарів, послуг, підприємств, галузей, регіону; фінансове сприяння; кадрове забезпечення; забезпечення координації зовнішньоекономічної діяльності між регіональними і загальнодержавними органами влади, між регіональними органами влади і суб’єктами експортної діяльності різних секторів економіки регіону (рис.1).