«Стірол»
Обсяг реалізації продукції ВАТ «Концерн «Стірол» у 2000 році склав 798,4 млн. грн. проти 527,5 млн. грн. у 1999 р. Балансовий прибуток за той же період зріc з 88 млн. грн. до 211,7 млн. грн. У 2000 році «Концерн «Стірол» збільшив обсяг виробництва карбаміду на 7,6% у порівнянні з 1999 роком (до 860 520 тис. тонн), аміачної селітри — на 55,8% (до 519 162 тонн), полістиролу — на 37,9% (до 32 771 тонн). Одночасно концерн скоротив виробництво аміаку на 11,8% — до 1 127 525 тонн. Підприємство є єдиним виробником полістиролу в Україні. На частку «Стіролу» приходиться 25,9% від загального обсягу виробництва аміаку в Україні і 28,4% від загального виробництва азотних добрив. Основні акціонери «Стіролу» — компанія «Стіролхімінвест» (28,36% акцій), банк «Societe Generale Україна» (19,3%), голова правління концерну Микола Янковский (14,19%) і компанія «Міжрегіональний фондовий союз» — 10,06%. Крім того, сам «Концерн «Стірол» зараз володіє більш 90% акцій Трипільського біохімічного заводу.
Черкаський «Азот»
ВАТ «Азот» (Черкаси) спеціалізується в основному на виробництві аміаку (17–18% виробництва в Україні) і карбаміду. ВАТ в 2000 р. зробило 758,6 тис. тонн аміаку (як і в 1999 р.) і 461,1 тис. тонн азотних добрив у перерахуванні на 100% азоту, збільшивши їхнє виробництво на 6,4%.
Особливості розміщення виробництва мінеральних добрив В УкраїнІ
Хімічна промисловість України, як і решта галузей промисловості, за радянських часів розвивалася, задовольняючи насамперед потреби Москви. Тому її структура нині не зовсім відповідає потребам народного господарства нашої країни. Крім того, у спадок від командно-адміністративної системи країні дісталися підприємства здебільшого із застарілим устаткуванням і мало ефективними очисними системами. Тому розвиток хімічної промисловості України за ринкових відносин починає чимдалі більше залежати від екологічних проблем.
Особливістю української промисловості, що робить мінеральні добрива, є віддаленість від сировинної бази і близькість до портів Чорного моря.
В даний момент у структурі українського виробництва мінеральних добрив домінують азотні:карбамід, аміачна селітра, сульфат амонію.
Потужності по виробництву інших видів добрив незначні чи ж не використовуються. У 2000 році зі зроблених в Україні 1,554 млн тонн мінеральних добрив на частку азотних приходиться 94%, фосфорних — 5% і калійних — 1%.
У цілому перспективи зовнішньої торгівлі для українських виробників добрив виглядають досить непоганими. По оцінках українських виробників восени 2000 року склалася досить сприятлива кон'юнктура на світових ринках. Особливо це стосується азотних добрив і аміаку. Багато виробників азотних добрив сподіваються в 2001 році збільшити експорт.
Для українських підприємств перспективним виглядає міжурядова угода, що укладена з Угорщиною про спеціальні квоти на постачання аміачної селітри українськими підприємствами. Це може відкрити для наших виробників ринок Центральної Європи за умови, що українська сторона буде дотримувати обговореного рівня цін і обсягів постачань.
Однак ускладнюють ситуацію антидемпінгові процеси, що починаються у Європі у відношенні карбаміду й аміачної селітри із СНД і ряду азіатських країн, що може закрити надовго європейський ринок для наших підприємств.
До того ж деякі українські виробники побоюються, що з настанням зими стане відчуватися значний дефіцит газу і, як наслідок, виростуть ціни на енергоносії і виробничі витрати. І українська продукція не зможе настільки успішно конкурувати на зовнішньому ринку з продукцією Росії та інших країн.
Крім того, викликає стурбованість у наших підприємств положення з закупівлями добрив Індією й агресивною політикою китайських компаній на азіатському ринку. Що стосується традиційного для продукції із СНД ринку Латинської Америки, то тут нашим експортерам доведеться, мабуть, випробувати досить жорстку конкуренцію з боку близькосхідних і азіатських виробників.
Фосфоромісткі добрива
В українському виробництві частка фосфорних добрив, як уже було сказано, складає приблизно 5%. Причому виробництво цих добрив в Україні цього року знизилося більш ніж у два рази.
Всі основні українські виробники цієї продукції знизили виробництво: «Рівнеазот» — на 52%, «Сумихімпром» — на 17%, Придніпровський хімзавод — на 73%.
Підприємства, що випускають фосфорні добрива, працюють на імпортній сировині (апатити Кольського півострова) та на місцевих фосфоритах. Найбільшими підприємствами є Вінницький і Костянтинівський хімзаводи, Одеський суперфосфатний завод, Сумське ВО «Хімпром», металургійний завод «Азовсталь», де з доменних шлаків виготовляють фосфорні добрива (фосфатшлаки).
Коксохімічна промисловість - комплексоутворююча галузь основної хімії. Вона добре поєднується з металургійним виробництвом. Так, низькокалорійний доменний газ використовується для обігрівання коксових печей. В свою чергу, висококалорійний газ, що утворюється при коксуванні вугілля, передається в мартени для виплавлення сталі і на прокатне виробництво. Крім того, з нього виробляються азотні добрива. Коксохімія є базою для розвитку великої кількості супутніх і допоміжних підприємств, які переробляють доменні і коксові гази, феноли, смоли тощо. З них виробляють сірчану кислоту, медичні препарати, пестициди і гербіциди, барвники, пластмаси, мінеральні добрива.
Калійні добрива
Українське виробництво калійних добрив у 2000 році цілком зосереджене в м.Калуш Івано-Франківської області. Роздольське і Стебницьке підприємства випуск продукції практично припинили. Калушський калійний завод ВАТ «Оріана» відчуває проблеми з забезпеченням сировиною, тому не може в повному обсязі задовольнити потреби внутрішнього ринку.
Калусько-Долинський вузол об'єднує підприємства Калуша, Долини, Вигоди і Рожнятова. Крім виробництва калійних добрив, магнію на ВО «Оріана» у Калуші до складу вузла входять гірничодобувна, газова, нафтопереробна та інші галузі.
Азотні добрива й аміак
В Україні серед азотних добрив найбільший обсяг виробництва приходиться на карбамід, що пояснюється його експортною спрямованістю. У 2000 році на долю карбаміду приходилось більш 61% усього випуску азотних добрив, питома вага аміачної селітри складала майже 31%, сульфату амонію — більш 4,5% і карбамідоаміачної суміші - близько 3%.
17 хімічних і коксохімічних підприємств роблять азотні добрива в Україні. У 2000 році було зроблено 3,015 млн тонн карбаміду.
В Україні лідерами по випуску карбаміду є ВАТ «Стирол» (Горлівка) і ВАТ «Дніпроазот» (Дніпродзержинськ). У 2000 році ці два підприємства випустили близько 48% від загального виробництва карбаміду.
Аміачної селітри в 2000 році в цілому по Україні було випущено 1,516 млн тонн. Більш 56% від загального виробництва цієї продукції приходиться на ВАТ «Азот» (Черкаси) і ДПП об'єднання «Азот» (Сєвєродонецьк).
ВАТ «Авдіївський КХЗ», ГГМК «Криворіжсталь» і ВАТ «Запоріжкокс» забезпечили випуск більш ніж 57% загальноукраїнського виробництва сульфату амонію. Усього ж цієї продукції в 2000 році було зроблено 223,2 тис. тонн.
Карбамідоаміачну суміш в Україні випускає лише ВАТ «Азот» (Черкаси), що зробив у 2000 році 146,3 тис. тонн цієї продукції.
Як потрапити на зовнішній ринок
З початком переходу до ринкової економіки і скороченням дотацій сільському господарству з боку держави внутрішнє споживання добрив в Україні, як і в сусідній Росії, скоротилося до мінімуму. У результаті вся промисловість мінеральних добрив країн колишнього Радянського Союзу переорієнтувалася на зовнішній ринок.
На початку 90-х років сприятлива кон'юнктура світового ринку мінеральних добрив і порівняно невисока вартість сировини й енергоресурсів дозволяли підприємствам хімічної галузі країн СНД до деякої міри компенсувати спад внутрішнього споживання за рахунок росту експортних постачань. Однак ріст витрат на енергоносії і сировину при одночасному падінні попиту на зовнішньому ринку (який був обумовлений уведенням нових потужностей у Південно-східній Азії і на Близькому Сході), а також тверда монетарна політика, що проводилась в 1997—1998 роках, привели до того, що українські виробники стали відчувати серйозні проблеми на зовнішньому ринку.
Тепер ситуація трохи вирівнялася: девальвація національних валют азіатських і латиноамериканських країн і ріст економіки, що відновився у них, сприятливо позначилися на експортних можливостях виробників добрив із СНД.
Таким чином, виробники мінеральних добрив у Росії й Україні на даний момент вирішують різні проблеми. Для українських підприємств основною проблемою стала висока вартість газу, що Україна купує за ціною, яка значно перевищує внутрішньо російську ціну. А багато російських підприємств змушені вирішувати проблему свого географічного положення, що обмежує можливості їхнього виходу на зовнішній ринок.
Реалізація російських проектів з будівництва портів в Ленінградській області може позначитися на завантаженні українських портів, через які йде значна частина російського експорту добрив і аміаку.
Виробниками мінеральних добрив для сільськогосподарських підприємств було поставлено 348,9 тис. тонн мінеральних добрив у перерахуванні на живильні речовини, з них 314,7 тис. тонн – азотних, 29,5 тис. тонн – фосфорних і 4,7 тис. тонн – калійних. Але аграрії не розрахувалися за отримані добрива. За станом на квітень 2000 року фактично було повернуто тільки 40% заборгованості сільськогосподарських товаровиробників за отримані в 1997-1999 роках мінеральні добрива. Загальний борг сільськогосподарських підприємств за поставлені в 1997-1999 роках добрива в квітні 2000 року складав 890 тис. тонн продовольчого зерна.