Смекни!
smekni.com

Вирішення спорів у галузі охорони (стр. 1 из 2)

Правова охорона і захист лісів

Уся система лісового законодавства спрямована на забезпечен­ня охорони та захисту лісів України, що передбачає здійснення постійними лісокористувачами, центральними та місцевими орга­нами державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування комплексу заходів, спрямованих на їх збереження від знищення, пошкодження, ослаб­лення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб, а також на раціональне їх використання (ст. 85 Лісового кодексу України).

Так, з метою охорони лісів від пожеж лісокористувачами щорічно розробляються і здійснюються заходи протипожежної профілактики. Населення, підприємства, установи, організації, їх протипожежна техніка і транспортні засоби залучаються до гасіння лісових пожеж. Особи, які залучені до гасіння лісових пожеж, за­безпечуються харчуванням та медичним обслуговуванням тощо.

З метою забезпечення охорони і захисту лісів у структурі спеціально уповноважених державних органів лісового господарст­ва та постійних лісокористувачів створюються служби лісової охо­рони (ст. 87 Лісового кодексу України), які уповноважені запобіга­ти порушенням правил охорони і захисту лісів, установленого по­рядку використання лісових ресурсів тощо; давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) про усунення порушень лісового за­конодавства; доставляти осіб, що його порушують, до органів внутрішніх справ, місцевих органів влади; вилучати в них незакон­но добуту продукцію лісових користувань, інструменти, обладнан­ня, транспортні та інші засоби, що були знаряддям правопорушен­ня, а також відповідні документи; здійснювати інші дії (ст. 88 Лісо­вого кодексу України).

Працівники державної лісової охорони підлягають обов'язково­му державному страхуванню у порядку та умовах, визначених по­становою Кабінету Міністрів України від 31 липня 1995 р. № 589'.

Раціональне використання та відтворення лісів, їх охорона та захист лісокористувачами при додержанні ними вимог у цій сфері підлягають економічному стимулюванню, що базується на принци­пах, визначених ст. 92 Лісового кодексу України.

У лісовому законодавстві практично немає норм, спрямованих на охорону та захист лісової та іншої рослинності, види якої зане­сені до Червоної книги України. Тому при розгляді зазначених проблем доцільно керуватися Законом України від 9 квітня 1999 р. «Про рослинний світ», Положенням про Червону книгу України, затвердженим постановою Верховної Ради України від 29 жовтня 1992 р.3, а також Положенням про Зелену книгу України, яке за­тверджується Кабінетом Міністрів України.

З метою збалансованого лісокористування, запобігання проявам згубних наслідків природних явищ тощо прийнято Закон України від 10 лютого 2000 р. «Про мораторій на проведення суцільних ру­бок на гірських схилах в ялицево-букових лісах Карпатського рай­ону».

Відповідальність за порушення лісового законодавства

На забезпечення охорони і захисту лісів, раціональне їх викори­стання і відтворення спрямоване також закріплення ст. 98 Лісово­го кодексу України переліку порушень лісового законодавства, за вчинення яких винні особи можуть бути притягнені до дис­циплінарної, адміністративної, цивільно-правової або криміналь­ної відповідальності.

Під лісовим правопорушенням слід розуміти протиправну дію або бездіяльність (умисну чи необережну), яка завдає шкоди лісам або земельним ділянкам лісового фонду і передбачає юридичну відповідальність винної у цьому особи.

Особи, які вчинили лісове порушення, крім притягнення їх до різних видів відповідальності, зобов'язані повернути самовільно зайняті ділянки лісового фонду за їх належністю без відшкодуван­ня затрат, понесених за час незаконного користування ними. При­ведення таких земельних ділянок у придатний для ведення лісово­го господарства стан здійснюється винними особами, які са­мовільно зайняли ці ділянки, або за їх рахунок.

Місцеві ради, державні органи охорони навколишнього природ­ного середовища, лісового господарства та інші уповноважені дер­жавні органи України в межах своїх повноважень у порядку, виз­наченому законодавством, вправі приймати рішення про припи­нення робіт, які порушують вимоги щодо безпеки природного ста­ну лісів та їх відтворення.

Застосування до винних осіб за порушення лісового законодав­ства України різних видів відповідальності має певні особливості.

Цивільно-правова відповідальність

Підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Необхідно сказати, що особливістю цивільно-правової відповідальності за порушення лісового законодавства є те, що во­на визначається спеціальними нормативними актами лісового за­конодавства, має своїм об'єктом охорони не товарно-матеріальні цінності, вартість яких обчислюється у відповідних сумах, а компо­нент природного середовища, зокрема лісові ресурси, які не мають вартості, і здійснюється шляхом стягнення шкоди за затверджени­ми таксами.

Такса є умовною одиницею обчислення шкоди і складається з двох частин: перша її частина відображає у грошовій формі ту ча­стку витрат, які вкладені державою на охорону і відтворення цього природного об'єкта, друга — включає суму, що перевищує розмір цих витрат, і стягується як покарання за заподіяну екологічну шко­ду у тій її частці, котра не покривається компенсацією дійсних збитків'.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 5 грудня 1996 р. № 1464 затверджено такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісовому господарству.

Цією постановою, згідно з додатками, визначено розміри такс для обчислення розміру стягнень за шкоду, заподіяну лісовому господарству підприємствами, установами, організаціями та громадянами (за пошкодження дерев і чагарників до ступеня неприпинення росту; знищення або пошкодження лісових культур, на­саджень і молодняка природного походження та самосіву на зем­лях, призначених для лісовідновлення та лісорозведення; знищен­ня або пошкодження сіянців та саджанців у лісових розсадниках і на плантаціях; самовільний сінокос і випас худоби; знищення і пошкодження лісогосподарських та відмежувальних знаків; зни­щення або пошкодження мурашників; пошкодження сіножатей та пасовищних угідь; знищення або пошкодження лісоосушувальних каналів, дренажних систем і шляхів; незаконна порубка і пошкод­ження дерев і чагарників до ступеня припинення росту; са­мовільна заготівля (збирання) недеревних рослинних ресурсів у порядку спеціального використання, а також загального викорис­тання на ділянках, де це заборонено чи допускається тільки за спеціальним дозволом).

Кратність розміру стягнень визначається пропорційно до нео­податковуваних мінімумів доходів громадян та відповідно до зазна­чених порушень. Наприклад, за пошкодження дерев і чагарників до ступеня неприпинення росту одного дерева діаметром до 10 см (у корі біля шийки кореня в сантиметрах) — 0,2 щодо лісів першої групи та 0,1 щодо лісів другої групи; до 12,0 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян — залежно від групи лісів і т.ін.

Розмір стягнень за шкоду, заподіяну лісовому господарству підприємствами, установами, організаціями і громадянами у ре­зультаті пошкодження лісу стічними водами, хімічними речовина­ми, промисловими та комунально-побутовими викидами (скидами) і покидьками, а також внаслідок підпалу або порушень правил по­жежної безпеки в лісах, становить: стягнення за пошкодження лісових культур і насаджень природного походження, яке обчис­люється в десятикратному розмірі діючих такс на деревину, що відпускається на пні, за першим розрядом у всіх таксових поясах без застосування встановлених норм зниження такс; вартість робіт з припинення негативного впливу на насадження зазначених фак­торів або гасіння лісової пожежі; вартість робіт з очищення тери­торії; вартість робіт, пов'язаних з вирощуванням лісових насаджень до віку деревостанів, що пошкоджені зазначеними негативними факторами.

Зазначені такси для обчислення розміру стягнень за шкоду, за­подіяну лісовому господарству підприємствами, установами, ор­ганізаціями та громадянами, застосовуються також для обчислення шкоди, заподіяної знищенням, пошкодженням чи незаконною рубкою окремих дерев, груп дерев, чагарників на сільськогоспо­дарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках, що не входять до лісового фонду.

До підприємств, установ, організацій та громадян, які заподіяли шкоду земельним насадженням у межах населених пунктів, засто­совуються такси для обчислення розміру шкоди, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 8 квітня 1999 р. № 559'. Кратність розміру шкоди, виходячи з неоподатковуваного мініму­му доходів громадян, встановлюється за кожне дерево, кожний кущ чагарника, газон і квітник, які знищені або пошкоджені до ступе­ня припинення або, відповідно, до ступеня неприпинення росту. Так, за дерево діаметром від 46,1 до 50 см, знищене або пошкод­жене до ступеня припинення росту, застосовується такса у розмірі 1100 гривень. Ці такси застосовуються й за самовільне використан­ня земельних ділянок, відведених для озеленення, влаштування на них сміттєзвалищ, випалювання рослинності, випасання худоби, засмічення водойм на їх територіях, проїзд та заїзд транспортних засобів тощо.

У разі порушення лісозаготівельними організаціями, іншими установами та громадянами Правил відпуску деревини на пні, во­ни несуть деліктову (договірну) матеріальну відповідальність у розмірах майнових стягнень, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1999 р. № 1378. В основу розмірів майнових стягнень покладено такси на деревину лісових порід, що відпускається на пні, розмір майнових втрат на вирощення лісу та певні порушення Правил відпуску деревини на пні.