(курсовик)
План.
1. Вступ.
2. Поняття шлюбного контракту.
3. Зміст шлюбного контракту.
4. Порядок та умови укладання, зміни, припинення шлюбного контракту. Відповідальність за невиконання або за неналежне виконання, визнання недійсним шлюбного контракту.
5. Заключення. Зразок шлюбного контракту.
6. Використані джерела при написанні курсової роботи.
Вступ
Включення ст.27-1 КШС має важливе значення – це потягло за собою встановлення нового і необхідного в ринкових умовах правового інституту, яким є шлюбний контракт, що має вже дуже довге застосування в західних країнах.
Шлюбний контракт між особами, які одружуються, укладається за їх бажанням до реєстрації шлюбу і набуває чинності з моменту його реєстрації. За бажанням сторін шлюбний контракт може укладатись в присутності свідків.
Шлюбний контракт – це угода осіб (подружжя) про вирішення майнових питань життя сім’ї.
Згідно п.2 "Порядку укладання шлюбного контракту" (далі – Порядку …), у шлюбному контракті передбачається майнові права та обов’язки подружжя, зокрема питання, пов’язані з правом власності на рухоме та нерухоме майно, яке придбано до шлюбу, так і під час шлюбу, на майно, отримане в дар чи успадкуване одним із подружжя, а також питання, що пов’язнаі з утриманням подружжя та ін. У шлюбному контракті можуть вирішуватись питання про порядок погашення боргів за рахунок спільного чи роздільного майна. У ньому також можуть передбачатись немайнові моральні чи особисті зобов’язання.
Умови шлюбного контракту щодо переходу права власності на нерухоме майно, якщо законодавством передбачений порядок набуття цього права, вважаються виконаними лише після належного оформлення.
Згідно ст.27-1 КШС та п.3 "Порядку …" умови шлюбного контракту не можуть погіршувати становища подружжя порівняно з законодавством України.
Шлюбний контракт укладається в нотаріальній формі за місцем проживання одного з подружжя або за місцем реєстрації шлюбу.
Якщо шлюбний контракт укладають неповнолітні особи, то на це потрібно обов’язкова згода їх законних представників.
Протягом дії шлюбного контракта до нього можуть бути внесені зміни за згодою сторін. Ці зміни можуть бути внесені протягом існування шлюбу договором, який укладається у порядку, передбаченому для укладення шлюбного контракту.
Законодавство встановлює перелік підстав, за наявністю яких шлюбний контракт визначається недійсним:
- недодержання умов порядку укладання шлюбного контракту;
- укладання контракту після реєстрації шлюбу;
- погіршення становища будь-кого з подружжя порівняно з законодавством України.
Якщо одна з сторін порушує умови шлюбного контракту, то інша сторона має право на судовий захист своїх прав та інтересів.
При розірванні шлюбу та визнанні його недійсним майнові спори, спори про дітей та інші вирішуються судом на підставі чинного законодавства з урахуванням умов шлюбного контракту.
Поняття шлюбного контракту.
Оскільки ст.27 КШС, передуюча ст.27-1, встановлює загальне правило про укладання подружжям угод, то можна зробити висновок, що шлюбний контракт є різновидом двусторонньої угоди (контрактом або договором), яка укладається між подружжям. Ця обставина має значення при визначенні правової природи шлюбного контракту, наслідків, зв’язаних з його розгортанням, визнання його недійсним та ін.
Шлюб не зв’язаний безпосередньо з шлюбним контрактом, тому він від нього незалежний і припинення дії шлюбного контракту не є припиненням шлюбу.
Аналіз ст.27-1 КШС показує, що шлюбний контракт є угода, яка укладається між подружжям і носить більш загальний характер, так як в ньому знаходить своє закріплення положення, що стосуються питань сімейного життя, в зв’язку з чим на відміну від інших договороів між подружжям він носить комплексний характер. Він має складну структуру і включає в себе ряд самостійних пунктів, в яких можуть закріплюватись угоди різні по своїй юридичній природі (цивільно-правові, сімейно-правові).
Виникає ряд проблем, пов’язаних з тим, що в ряді випадків зміст шлюбного контракту (зокрема приналежність подружжю майна та об’єму їх прав на таке майно) торкає інтереси третіх осіб і тому для останніх не повинно це становити тайни. В зв’язку з чим в законодавстві деяких країн містяться суттєві обмеження стосовно ступеню таємності контракту. Зокрема у Франції та ряді інших країн Європи шлюбни контракт підлягає обов’язковій публікації, коли один з подружжя є підприємцем-комерсантом (ст.13 – 94 Цивільного кодексу Франції). Схожа норма міститься і в ст.49 проекту нового Сімейного кодексу Росії, де йдеться про те, що подружжя повинні повідомляти своїх кредиторів про заключеня, зміни або розірвання ними шлюбного контракту або розділу ними спільного майна. При виконанні даного обов’язку, подружжя не має права посилатись на положення шлюбного контракту або на проведений ними розділ майна.
Дії подружжя, складаючі зміст одного шлюбного контракту можуть бути різноманітні:
- передавати майно у власність;
- забезпечити необхідне житло для проживання подружжя;
- створювати умови щодо належного виховання та утримання дітей;
- інші.
Кожна з таких угод може також містити в собі вказівки на строки та порядок їх виконання, а також передбачати відповідальність подружжя за невиконання взятих на себе зобов’язань.
Крім цього в контракт можуть включатись пункти відносно дій, виконання яких може здійснюватись в майбутньому при настанні певних умов.
Діюче сімейне законодавство в значній мірі визначає можливий зміст шлюбного контракту. Воно передбачає зміну угодою сторін тільки чотирьох статей КШС – ст.ст.24, 22, 25 та 26 (ст.31, ст.4).
Подружжя може за згодою змінити встановлений законом режим спільної сумісної власності на режим роздільної власності і навпаки (ст.22, 24 КШС). Крім того, на відміну від законодавчих правил (ст.26 КШС), встановлюючих спільність речей професійних занять подружжя, в шлюбному контракті подружжя можуть визнати ці речі своїм роздільним майном. Шлюбний контрактом може бути змінена ст.25, у відповідності до якої, якщо майно було власністю одного з подружжя, а потім за час існування шлюбу суттєво збільшилось в своїй цінності в результаті вкладень другого з подружжя або їх обох, то таке майно може бути визнане їх спільною власністю. В контракті подружжя може передбачити, що незважаючи на збільшення ціності речі, вона не буде змінювати свого правового режиму і буде належати тому з подружжя, хто був її первісним власником.
Передбачений ч.4 ст.31 КШС перелік статей, які можуть бути змінені шлюбним контрактом значно розширений "Порядком укладання шлюбного контракту". У відповідності до цього порядку подружжя в шлюбному контракті можуть вирішувати питання погашення боргів за рахунок спільного чи роздільного майна. Але порядок задоволення вимог кредиторів по (загальним) спільним або особистим боргам подружжя регілюється імперативними нормами сімейного законодавства (ст.31 КШС).
Строки, згідно "Порядку …" можуть включати в свій контракт угоди про немайнові, моральні чи особисті (зобов’язання) обов’я зки, але в ст.27-1 КШС прямо зазначено, що в шлюбному контракті можуть передбачатись лише майнові права та обов’язки. В зв’язку з цим очевидо, що Кабінет Міністрів України вийшов за межі своїх повноважень і своєю постановою закріпив норми, які не передбачені КШС, тому можна сказати, що дані положення не відповідають закону, але це не означає, що Кабінет Міністрів України діє всупереч законодавству про шлюбний контракт, - це говорить лише про те, що необхідно вдосконалювати законодавчу базу з цього питання.
Встановлення режиму роздільності майна.
Однією з найсуттєвійших умов шлюбного контракту може бути умова про правовий режим родружнього майна. Подружжя може включити в контракт пункти, в яких буде закріплено яке майно, придбане в шлюбі, буде спільним, а яке роздільним. При цьому вони можуть повністю або частково змінити той правовий режим, який був встановлений для подружнього майна діючим законом (ч.4 ст.31) – у відповідності до цієї статті правило про спільність майна застосовується в тому випадку, якщо шлюбним контрактом не встановлено інше.
Змінюючі режим спільності майна своєю угодою, подружжя може в шлюбний контракт включити положення, повністю виключаючи можливість виникнення спільного майна. При цьому майно, придбане за час інування шлюбу кожним з подружжя буде належати кожному з них на праві приватної власності.
Подружжя в шлюбному контракті може визначити, які конкретно речі з майна, отриманого ними обома в дар на весіллі, будуть належати жінці, а які – чоловікові.
Подружжя може включити в шлюбний контракт умову про те, що майно буде їм належати на праві спільної, але не сумісної, а дольової власності. Таким чином, подружжя домовляються, що майно, придбане ними за час існування шлюбу є їх спільним майном, але встановлюють розмір долі кожного з них.
Така угода тягне за собою важливі наслідки юридичного характеру як для самого подружжя, так і для ІІІ–их осіб. Встановлені угодою сторін долі в спільному майні подружжя будуть враховуватись у випадку його розділу, а також звернення стягнення на майно, яке належить кожному з подружжя по їх боргам.
Встановлення режиму спільності майна.
Майнові відносини подружжя передбачають спільність ведення домашнього господарства, спільне вирішення питань, пов’язаних з володінням, користуванням та розпорядженням майном. Разом з тим, кожен з подружжя є самостійним суб’єктом права та можуть виступати в цивільному обороті від свого імені, а також мати майно на праві приватної власності. Таким чином подружжя можуть включити до шлюбного контракту умову про те, що майно, яке їм належало до шлюбу (кожному з них) на праві приватної особистої власності після вступу до шлюбу буде складати їх спільне майно. В шлюбний контракт може бути включена також умова про те, що майно, яке буде отримано одним з подружжя під час існування шлюбу в дар, в порядку успадкування буде складати їх спільну власність.