¾ власні засоби підприємств, організацій і установ;
¾ позабюджетні фонди міністерств, асоціацій, союзів;
¾ засоби потенційних інвесторів.
Бізнес-план виконує наступні основні функції:
· використовується для розробки концепції бізнесу, що життєво необхідно як у період створення підприємства (фірми), так і для вироблення (вибору) нових напрямків дії;
· функція планування дозволяє оцінити можливості розвитку нового напрямку діяльності, контролювати процеси розвитку підприємства, виконання намічених цілей;
· залучення до реалізації планів потенційних партнерів, що зможуть укласти власний капітал чи наявні в них новітні технології;
· визначення і розширення джерел фінансування (наприклад, за рахунок позички, кредитів).
Підприємство самостійне визначає структуру й обсяги розділів бізнес-плану, але при їхній підготовці потрібно враховувати наступні фактори: особливості застосовуваної (освоюваної) технології, ринку, конкурентноздатності і новизни продукту (послуг), ступінь пропрацьованності тих чи інших питань.
Зразкова структура бізнес-плану підприємства може бути наступною (по розділах):
1) резюме (складається після розробки всіх розділів плану) — викладається суть плану, його переваги, підсумки маркетингових досліджень і фінансово-економічних розрахунків (обсягу продажу, виторгу від реалізації, витрат на виробництво, прибутку, окупності й ін.);
2) опис підприємства — його реквізити, галузева належність, форма власності, прізвище, ім'я, по батькові керівника, основні напрямки і мети діяльності підприємства, історія створення, розвитку і сучасний стан, досягнення і невдачі;
3) продукція і послуги — опис продукції й області її застосування, споживачі, відмітні якості чи унікальність, ліцензії, патентні права, переваги конкурентів;
4) план маркетингу — виконується аналіз ринку і здійснюється планування маркетингу, що є ключовими моментами для визначення обсягів інвестиційної і виробничої програми, виробничої потужності, необхідних технологій і т.п., формулюється стратегія маркетингу і дається оцінка зовнішнього середовища підприємства;
5) науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи — описати оптимальні рамки проекту, обґрунтувати його вибір, привести перелік компонентів, визначити відповідні технології і т.п.;
6) виробничий план — підбивається економічний, технологічний і трудовий потенціал підприємства, матеріально-технічне забезпечення і т.д.;
7) організаційний план керування підприємством – у ньому розглядається проблема виробничого менеджменту, приводиться принципова схема прийняття управлінських рішень, гнучкість системи керування у випадку зміни ринкових умов і ін.;
8) реалізація проекту — підбиваються основні результати, отримані від реалізації проекту фінансові й інші наслідки;
9) фінансовий план — найважливіший розділ бізнес-плану, що підбиває достовірні підсумки його здійснення, де повинні визначатися як інвестиційні, так і виробничі витрати, а тому включає ряд підрозділів, таких, наприклад, як план по прибутку, руху грошових потоків, аналіз беззбитковості, рентабельності й окупності, оцінка ризику (необхідно хоча б орієнтовно оцінити можливі втрати від імовірності їхнього здійснення) і ін.;
10) юридичні аспекти — розділ, де розглядаються правові питання здійснення проекту, права та обов'язки сторін, інформація про реєстрації, взаємини з бюджетом і ін.;
Всі матеріали, що доповнюють основні розділи, виносяться в додаток, а також дані про інвесторів, експертів, рекламі й ін.
2.5. Маркетинг на промисловому підприємстві
Маркетинг — комплексна система організації і керування господарською діяльністю підприємства (фірми, об'єднання і т.п.). заснована на вивченні стану і перспектив розвитку ринку, що забезпечує цілеспрямоване формування попиту на продукцію (товар, послуги) споживчого і виробничого призначення. Це сукупність організаційно-технічних, фінансових, комерційних і інших функцій підприємства по розробці нової продукції, її виробництву і збуту на основі усебічного вивчення і прогнозування попиту, цін, використання реклами, стимулювання виробництва, застосування сучасних способів збереження і транспортування, технічного й іншого видів обслуговування, активно сприяючому просуванню товарів до споживача.
Маркетинг — це і спосіб керування підприємством, де кожне рішення приймається з урахуванням того впливу, що воно буде мати на замовника, споживача продукції; це і координація, керування, планування всієї діяльності підприємства, спрямовані на зростання прибутку, повне задоволення потреб замовників і споживачів.
Функції маркетингу— це види діяльності, що включають вивчення і прогноз розвитку ринку, планування виробництва товарів (послуг), ціни, збуту, сервісне обслуговування, контроль і аналіз отриманих результатів. Маркетинг орієнтує виробника на випуск такої якості і кількості продукції і послуг, необхідних споживачу, які повинні постійно користатися і підтримуватися попитом на ринку.
Виник він на початку нинішнього сторіччя (спочатку в США), але активно впроваджуватися в діяльність провідних компаній (фірм) капіталістичних країн став тільки з 50-х років. Це була їхня своєрідна реакція на складну ринкову ситуацію, спроба вирішити проблему реалізації (збуту) усі зростаючої маси товару (продукції) самотужки, активно впливати на її попит у вигідному для себе напрямку. Як ефективний засіб для досягнення визначених цілей ринку він застосовний до будь-якої економічної системи.
Його основна мета не тільки одержання максимального прибутку, але і задоволення попиту ринку (людей, фірм, підприємств) на товари (роботи, послуги) за допомогою обміну, прискорення просування товарів до споживача і підвищення ефективності виробничо-комерційної діяльності. Але тактика конкурентної боротьби може ставити й інші, часто проміжні, мети, наприклад упровадження на новий ринок, витиснення конкурентів, мінімум комерційного ризику й ін.
Стратегія маркетингу — вибір перспективної мети виробничо-збутової діяльності фірми (підприємства), форм конкуренції, концепції маркетингу, розрахованих на досягнення в майбутньому: максимальної ефективності намічуваних заходів (одержання максимального прибутку, задоволення попиту на ринку і т.п.). Включає пошук, ринкової ніші і конкретного споживача, визначення термінів початку і закінчення діяльності підприємства на даній ділянці ринку, виявлення факторів конкурентноздатності і прибутковості.
Маркетингова діяльність — діяльність підприємства (фірми, підприємця і т.п.), зв'язана з усебічним вивченням і прогнозуванням попиту, цін, використання реклами, стимулювання виробництва, застосування сучасних способів збереження і транспортування, технічних і інших видів обслуговування, що активно впливають на просування товарів до споживача. Її основні елементи:
¾ комплексне вивчення ринку з метою виявлення попиту і збуту даної продукції, а також складу покупців, на чиї запити буде орієнтуватися її виробництво;
¾ організація виготовлення цієї продукції, зорієнтованої по кількості і якості на різні групи споживачів;
¾ розробка цін, що стимулюють випуск і реалізацію продукції, організацію відповідної реклами й інших заходів для формування попиту;
¾ вибір посередника на шляху руху товару до споживача, матеріально-технічне забезпечення цього процесу.
Підприємство, стосовно до конкретного виду продукції (товару, виробу) і контингенту її споживачів, акцентує своя увага на визначених елементах. Так, наприклад, для споживчих товарів велике значення має реклама через засоби масової інформації, а для продукції виробничого призначення — організація ремонтного обслуговування, постачання запасними частинами.
Керування маркетингом — цілеспрямований вплив за допомогою аналізу, планування, перетворення в життя і контролю за здійсненням заходів, розрахованих на встановлення і підтримку ефективного попиту заради досягнення заданої мети наприклад, одержання прибутку, ріст обсягу збуту, збільшення частки ринку і т.д.).
Включає керування:
¾ середовищем підприємства;
¾ ринком;
¾ споживачами;
¾ асортиментом і якістю товарів і послуг;
¾ збутом;
¾ просуванням товарів;
¾ цінами;
¾ рекламою;
¾ маркетинговими дослідженнями (в області ринку, попиту і конкуренції, збуту і розподілу, реклами, тактики і стратегії фірми, ін.).
Його задача полягає у впливі на рівень, час і характер попиту таким чином, щоб це допомогло фірмі (організації, компанії) у досягненні мет, що коштують перед нею. Інакше кажучи, керування маркетингом — це керування попитом. Той, хто займається маркетингом повинний уміти впливати на рівень, час і характер попиту, оскільки існуючий попит може не збігатися з тим, якого бажає для себе фірма. Керуючі по маркетингу - це. посадові особи фірми, що займаються аналізом маркетингової ситуації, перетворенням у життя намічених планів і (чи) здійснюючі контрольні функції. До них відносять керуючих і співробітників служби збуту, керівників відділу реклами, фахівців зі стимулювання збуту, дослідників маркетингу, керуючих по товарах і фахівців з ціноутворення.
Система маркетингової інформації — постійно діюча система взаємозв'язку людей, устаткування і методичних прийомів, призначених для збору, класифікації, аналізу, оцінки і поширення актуальної своєчасної і точної інформації, використовуваної розпорядниками сфери маркетингу з метою удосконалювання планування, перетворення в життя і контролю за виконанням маркетингових заходів. У ході виконання своїх обов'язків по керуванню маркетингом керівники мають потребу у величезній кількості інформації. Необхідні ним інформація часто відсутні, надходять занадто чи пізно не заслуговують довіри. Усе більше число фірм усвідомлюють про недоліки інформаційного забезпечення і вживають заходів по його удосконалюванню. До складу добре спланованої Системи маркетингової інформації звичайно включають чотири складові її системи (частини):