Існує ще ряд інщих Комітетів ООН, зокрема Комітет з ліквідації расової дискримінації. Комітет з ліквідації дискримінації стосовно жінок та ін.
В ООН є ряд установ, які в межах своєї компетенції володіють певним механізмом захисту тих чи інших прав людини. До них належать:
- Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО). В коло повноважень цієї організації входять питання, які стосуються прав, пов’язаних з освітою, наукою, культурою, засобами маової інформації, включаючи свободу переконань і їхнього висловлювання. В рамках організації створений Комітет з конвенцій і рекомендацій ЮНЕСКО.
- Міжнародна Організація Праці існує з 1919 року і має на меті досягнення соціальної справедливості як у соціальній сфері, так і в трудовій діяльності. В рамках організації також створений Комітет із застосування конвенцій і рекомендацій.
6.2. Регіональні.
У світі існують дві регіонльні організації, які мають у своєму розпорядженні постійні установи, покликані зхищати права людини, це:
1) Рада Європи;
2) Організація американських держав.
В Раді Європи вперше створені ефективні механізми забезпечення і захисту прав людини. Це:
1) Європейська комісія з прав людини;
2) Європейський суд з прав людини;
3) Кабінет Міністрів.
Організація американських держав у своєму складі має Міжамериканську комісію з прав людини.
Європейсь Комісія по правах людини з часу свого утворення розглянула 17,5 тисяч скарг громадян. Європейський суд по правах людини зафіксував понад 200 випадків порушення прав людини в державах - членах Ради Європи[19].
Наведене свідчить про інтенсифікацію процесу міжнародного визнання і забезпечення прав людини, що безперечно має гуманістичне, прогресивне значення.
7. Основні тенденції розвитку прав людини.
- Все ширше запрвадженя у суспільну свідомість уявлення про те, що саме людина є первинний, головний суб’єкт права.
- Все ширше запровадження у сіспільну свідомість розуміння прав людини як соціально-історичного явища.
- Поширення принципу правової рівності на все ширше коло людей.
- Збільшення, розширення «каталога» прав людей (як результат зростання потреб), якому не завжди відповідають реальні можливості задоволення деяких прав, (тобто в ряді випадків права людини «достроково», «випереджувально» фіксуються у законодавстві).
- Збільшення кількості країн, які допускають наддержавний (міжнародний) контроль за станом дотримання прав людини.
У зв’язку з тим, що після другої світової війни права людини поступово перестали бути лише внутрішньою справою держав, виникла і далі міцніє, поширюється ідея утворення нового міжнародного порядку. Серед найважливіших його характеристик, рис слід відзначити такі:
- Універсалізація концепції прав людини, поширення її на більшу кількість держав.
- Поширення примату, «верховенства» норм міжнародного права щодо норм внутрішньодержавного законодавства з питань прав людини.
- Об’єктивна проінформованість світової громадскості про стан дотримання прав людини у різних державах.
- Утворення і розгортання діяльності неурядових (громадських та інших) організацій по захисту прав людини, державна підтримка таких правозахисних організацій.
- Підвищення ефективності міжнародних контрольних механізмів захисту прав людини.
8. Міжнародно-правові стандарти з прав людини та законодавство України.
10 грудня 1991 року було прийнято закон «Про дію міжнародних договорів на території України», в якому, закрема, підкреслено: «виходячи з пріорітету загальнолюдських цінностей, загальновизнаних пинципів міжнародного права, прагнучи забезпечити непорушність прав і свобод людини, включатись у системи правових відносин між державами на основі взаємної поваги до державного суверенітету і демократичних засад міжнародного співробітництва, встановити, що укладені і належним чином ратифіковані Україною міжнародні договори становлять невід’ємну частину національного законодавства України і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства»[20].
Висновок.
В даній курсовій роботі, тема якої «Основні міжнародні правові акти про економічні, політичні та культурні права людини», ми дали визначення поняттю прав людини, охарактеризували економічні, політичні і соціальні права, описали джерела прав людини, дали перелік міжнародно-правових документів про економічні, політичні та культурні права.
З викладеного в даній курсовій роботі матеріалу можна зробити слідуючі висновки:
- права людини - це невідчужувані свободи і права особи, які індивід отримує в силу вого народження, основне поняття природного і, взагалі, будь-якого права в світі;
- права людини повинні бути під захистом закону;
- політичні права включають свободу слова, свободу зборів й асоціацій, право брати участь в управлінні своєю країною, право обирати і бути обрним на чесних періодиних виборах, що проводяться шляхом таємного голосування;
- економічні права - це можливості людини реалізувати свої здібності і здобувати засоби до існування, беручи участь у виробництві матеріальних та інших благ (зокрема права: на власність щодо засобів виробництва; здобуття професій; вибір та здійснення трудової або іншої діяльності; сприятливі умови і справедливу оплату праці; відпочинок і дозвілля);
- культурні права - це, перш за все, право вільно брати участь у культурному житті суспільства, науковому прогресі, користування його благами, право на захист моральних і матеріальних інтересів автора будь-якої наукової, літературної чи художньої продукції;
- основні міжнародно-праві документи, які захищають економічні, політичні та культурні права людини:
- Загальна декларація прав людини.
- Міжнородний пакт про громадянські та політичні права.
- Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права.
- Факультативний протокол до Міжнародного пакту про громадянські та політичні права
- існує ряд міжнародних організацій, які проводять контроль за дотриманням державами-учасницями відповідних Пактів прав людини.
Список використаних першоджерел.
1. Права людини. Основні міжнародно-правові документи: 35 док. / Упоряд. Ю.К. Качуренко.
2. Загальна декларація прав людини. - Тернопіль: Збруч, 1991 р.
3. Міжнародна Хартія прав людини. Зб. док. / відп. ред. А.М.Шленаков, К.: Наукова думка, 1991 р.
4. Закон України «Про дію міжнародних договорів на території України» від 10 грудня 1991 року .
5. Котюк В.О. Теорія права. Курс лекцій. Навчальний посібник для юридичних факультетів вузів. - К.: Вентурі, 1996 р.
6. Загальна теорія держави і права: Навч. посібник:/ За ред. В.В. Копейчикова, - К.: Юрінком Інтер, 1998 р.
7. Андрусяк Т. Теорія держави і права. Львів: Фонд "Право для України", 1997 р.
8. Рабінович М.П. Основи загальної теорії права та держави. Посібник для студентів спец. "Правознавство".-Бородянка, 1993 р.
9. Молдован В.В. Основи держави і права: опорні конспекти: Навчальний посібник, - К.: Юмана, 1997 р.
10. Джоніє М. та інші. Європейське право у галузі прав людини: джерела іпрактика застосування. /К.: Артек; Будапешт: Ін-т Конст. та Закон. політики, 1997 р.
11. Арбузов В.А., Шахновський А.А. Знай и используй свои права. / Л.: Лениздат. 1989 г.
12. Мюллерсон Р.А. Права человека: идеи, нормы, реальность. /М.: Юрид. лит., 1991 г.
13. Жарков Б.Н. Права человека в современном мире: проблемы и решения. К 40 летию принятия Генеральной Ассамблеей ООН Всеобщей декларации прав человека. / М.: Знание, 1988 г.
14. Общая теория прав человека. Ин-т гос. и права РАН; Отв. ред. Е.А.Лукашёва. / М.: Норма, 1996 г.
15. Забигайло В.К. Право на права. - К.: Политиздат Укр., 1989 г.
16. Межнародное сотруднечество государств в области прав человека (проблемы защиты прав человека в услових боротьбы за мир и безопасность) Отв. ред. В.Н.Денисов. / К. Наук. думка, 1987 г.
17. Малов Б.Г. ООН и содействие осуществлению соглашений о правах человека. / М.: Наука, 1986 г.
18. Копейчиков В.В. Права человека: мифы и реальность./ К.: Вища школа. 1987 г.
19. Декларацияя прав и реальность. К 200-летию Декларации прав человека и гражданина. / М.: Межнародные отношения, 1987 г.
[1] Рабінович М.П. Основи загальної теорії права та держави. Посібник для студентів спец. "Правознавство".-Бородянка, 1993 р. - ст. 7.
[2] Андрусяк Т. Теорія держави і права. Львів: Фонд "Право для України", 1997 р. - ст. 62.
[3] Андрусяк Т. Теорія держави і права. Львів: Фонд "Право для України", 1997 р. - ст. 66.
[4] Андрусяк Т. Теорія держави і права. Львів: Фонд "Право для України", 1997 р. - ст. 69.
[5] Рабінович М.П. Основи загальної теорії права та держави. Посібник для студентів спец. "Правознавство".-Бородянка, 1993 р. - ст. 8.
[6] Андрусяк Т. Теорія держави і права. Львів: Фонд "Право для України", 1997 р. - ст. 69.
[7]Рабінович М.П. Основи загальної теорії права та держави. Посібник для студентів спец. "Правознавство".-Бородянка, 1993 р. - ст. 8
[8] Андрусяк Т. Теорія держави і права. Львів: Фонд "Право для України", 1997 р. - 69
[9] Рабінович М.П. Основи загальної теорії права та держави. Посібник для студентів спец. "Правознавство".-Бородянка, 1993 р. - ст. 8
[10] Права людини. Основні міжнародно-правові документи: 35 док. / Упоряд. Ю.К. Качуренко.
[11] Джоніє М. та інші. Європейське право у галузі прав людини: джерела іпрактика застосування. /К.: Артек; Будапешт: Ін-т Конст. та Закон. політики, 1997 р.
[12] Права людини. Основні міжнародно-правові документи: 35 док. / Упоряд. Ю.К. Качуренко.
[13] Загальна декларація прав людини. - Тернопіль: Збруч, 1991 р. стаття 22-26.
[14] Міжнародний Пакт про економічні соціальні і культурні права. стаття 6-14.
[15] Загальна декларація прав людини. - Тернопіль: Збруч, 1991 р. стаття 18-21.
[16] Міжнародний Пакт про громадянські і політичні права. стаття 18-21.
[17] Загальна декларація прав людини. - Тернопіль: Збруч, 1991 р. стаття 27.
[18] Міжнародний Пакт про економічні соціальні і культурні права. стаття 15.
[19] Джоніє М. та інші. Європейське право у галузі прав людини: джерела іпрактика застосування. /К.: Артек; Будапешт: Ін-т Конст. та Закон. політики, 1997 р.
[20] Закон України «Про дію міжнародних договорів на території України» від 10 грудня 1991