| *всього опитано 1200 | Усі опитані | українці | росіяни | інші | Нац. не має знач. |
| 1 До укpаїномовних укpаїнцiв | 91,58 (1099) | 97,14 | 5,08 | 47,37 | 25,00 |
| 2 До pосiйськомовних укpаїнцiв | 3,08 (37) | 1,88 | 23,73 | 5,26 | 25,00 |
| 3 До pосiйськомовних pосiян | 1,83 (22) | 0,00 | 35,59 | 5,26 | 0,00 |
| 4 До укpаїномовних pосiян | 2,17 (26) | 0,36 | 35,59 | 0,00 | 25,00 |
| 5 До укpаїномовних полякiв | 0,25 (3) | 0,00 | 0,00 | 15,79 | 0,00 |
| 6 До польськомовних укpаїнцiв | 0,08 (1) | 0,00 | 0,00 | 5,26 | 0,00 |
| 7 До укpаїномовних вipмен | 0,08 (1) | 0,00 | 0,00 | 5,26 | 0,00 |
| 8 До укpаїномовних латишiв | 0,08 (1) | 0,00 | 0,00 | 5,26 | 0,00 |
| 9 ВВ/HВ | 0,83 (10) | 0,63 | 0,00 | 10,53 | 25,00 |
Як бачимо, офіційна та реальна етно-національна ідентифікації не співпадають — на користь української нації. По-перше, це неспівпадіння закономірне і бажане, адже всі жителі Львівщини — громадяни України. По-друге, воно є добрим знаком, бо вказує на наявність тенденцій, які можна і треба розвивати. Хоч таблиця показує наявність і невеликого релікта минулої епохи: “радянських” за самовідчуттям людей, яких серед росіян нараховується 5%, серед “інших” — 21% та 0,18% серед українців.
Те, що майже всі українці ідентифікують себе таки з українцями, причому 97,14% — з україномовними українцями, сприймається як річ очевидна і така, що не потребує соціологічного аналізу. А от те, що 30,51% росіян за першою ознакою (етно-соціально ідентифікація) і 28,81% — за другою (етно-культурна ідентифікація) — також вважають себе українцями (5,08% україномовними і 23,73% російськомовними) — це вимагає подальшого вивчення як процес формування у свідомості громадян України, незалежно від їх етнічного походження, єдиної загальноукраїнської національної ідентичності в межах незалежної держави.
Отже, людей, котрі відчувають себе українцями, на Львівщині є більше, ніж українців за паспортом. Західноукраїнські області, а особливо Галичина, відрізняються під цим оглядом від решти України тим, що тут сильніше розвинені національна свідомість, національна гідність та відчуття потреби у власній державності серед українців; українська мова та культура є домінуючими. Під впливом цих умов модифікувались культурно-психологічні риси та моделі поведінки росіян та представників інших етнічних груп.
Українську громадянську націю можна буде вважати сформованою тоді, коли представники національних меншин в Україні казатимуть: я українка російського походження; я українець, що має польське коріння і т. п. Поки що етноси переважно вважають себе частиною не української нації, а своїх етнічних націй; однак наше дослідження показало, що в цьому питанні, принаймні на Львівщині, уже відбуваються істотні зміни.
ЛІТЕРАТУРА
1. Давимука С., Колодiй А. Ф., Кужелюк Ю. А., Подгорнов В. М., Черниш Н. Й. “Львівщина-98. Соціальний портрет у загально-українському контексті” — Львів, 1999. — 347 с.
2. Miller David. Citizenship and National Identity. Cambridge: Polity Press; Oxford: Blackwell, 2000. — 216 p.
3. Кузьо Тарас (Бірмінґемський університет, Велика Британія). Спільники чи супротивники? Пострадянська "націоналізація": вибір для України// "День", 21 жовтня 1997.
4. Zimmerman Williams. "Is Ukraine a Political Community?" // Communist and Post-Communist Studies. — 1998. — Vol. 31 — No. 1. — P. 43-55.
5. Jack f. Matlock, Jr. The nowhere nation // New York Review of Books. Цит. по: The Ukraine List (UKL). — #74 —26 February 2000.
6. Доган М. Легитимность режимов и кризис доверия // СОЦИС. — 1994. — № 4. — с. 147-155.
7. Белецкий М.И., Толпыго А.К. Национально-культурные и идеологические ориентации населения Украины. По данным социологических опросов // ПОЛИС. — 1998. — № 4. — C. 75-89.