Франції у її економічному розвитку
2.1. Зовнішньоекономічна діяльність.
Франція міцно інтегрована у світове господарство. По обсягу експорту й імпорту Франція займає четверте місце у світі після США, Німеччини і Японії. Вона є другим у світі після США експортером послуг і продукції агропромислового комплексу. За даними статистики, сьогодні кожний п'ятий француз працює на експорт. У 1996 року зовнішньоторговельні показники досягли рекордно високого рівня. Експорт і імпорт склали 1885,6 і 1681,2 млрд. франків відповідно. Позитивне сальдо досягло 204,4 млрд. франків.
Зовнішньоторговельний оборот Франції, млрд. франків10
| Показники | 1990 | 1991 | 1992 | 1993 | 1994 | 1995 | 1996 |
| Експорт | 1467,9 | 1538,0 | 1588,1 | 1556,3 | 1684,1 | 1802,9 | 1885,6 |
| Імпорт | 1469,8 | 1514,4 | 1493,5 | 1404,7 | 1523,0 | 1621,4 | 1681,2 |
| Сальдо | -1,8 | 23,6 | 94,6 | 151,6 | 161,0 | 181,5 | 204,4 |
| Відсоток покриття, (експорт/імпорт*100) | 99,9 | 101,6 | 106,3 | 110,8 | 110,6 | 111,2 | 112,2 |
| Темпи приросту експорту, % | - | 4,8 | 3,3 | -2,0 | 8,2 | 7,0 | 46 |
| Темпи приросту імпорту, % | - | 3,0 | -1,4 | -5,9 | 8,4 | 6,4 | 3,7 |
Чим пояснюються настільки високі показники зовнішньої торгівлі? По-перше, співвідношення якість/ціна французьких товарів вигідне для зовнішньої торгівлі Франції. По-друге, істотну роль зіграли зміни в економічній політиці (поступове зниження валютного контролю, скасування тарифних і інших бар'єрів). По-третє, це пов'язано з переходом до нової системи господарювання колишніх країн соціалістичного табору і, як слідство, появою принципово нових ринків збуту. По-четверте, науково-технічний прогрес сприяв розвитку нових технологій, зниженню витрат виробництва, підвищенню ефективності керування виробництвом. Ввезені товари носять більшою частиною сировинний характер. В французькому імпорті переважають енергоносії, продукція кольорової металургії, лісоматеріали, целюлозно-паперові товари, тканини.
У 60-і роки зовнішня торгівля Франції охоплювала в основному країни, що розвиваються, що здебільшого були французькі колонії. Внаслідок цього експортовані товари були дещо низької якості, і тому в 70-і роки Франція зіткнулася з проблемою слабкої конкурентноздатності своїх товарів на світових ринках. Створення загальноєвропейського ринку змусило Францію переорієнтувати свою торгівлю на ринки розвинених країн і поступово відмовитися від експорту, підтримуваного і субсидованого державою в напрямку країн, що розвиваються, із високим рівнем заборгованості. Сьогодні Франція не відчуває трудностей в області платіжного балансу, що протягом довгого часу залишався дефіцитним. Цей успіх тим більше значний, що в 90-і роки помітно зросла міжнародна конкуренція і посилилася роль країн, що розвиваються, у світовій торгівлі. Які проблеми пов'язані з подальшим розвитком зовнішньої торгівлі Франції? Насамперед французька торгівля як і раніше спрямована в основному на країни ЄС і недостатньо активно співробітничає з державами, що швидко розвиваються, Азії і Латинської Америки. Негативні чинником можна вважати і відносно низький обсяг прямих інвестицій в інші країни (у 1996 році вони оцінювалися в 145 млрд. франків), і, як слідство, недостатнє число французів, що працюють за кордоном. Хибою французького експорту можна вважати його концентрацію в руках невеличкого числа значних підприємств. Так, 20% всього експорту припадає на 50 самих значних корпорацій, а 1000 компаній забезпечують уже 70% всього обсягу. Малим і середнім підприємствам усе ще не вдається вийти на міжнародний ринок, їхня частка в експорті дуже невисока. Які перспективи очікують зовнішню торгівлю Франції? Міжнародна кон'юнктура, очевидно, має тенденцію до поліпшення, ріст експортного ринку повинний скласти 6-7% протягом 1997-1998 р., і можна як і раніше очікувати перевищення прибутків над витратами по поточних операціях. Варто згадати про те, що в даний час для розширення експорту французька влада проводить не тільки політику значних контрактів, але і виступає з ініціативою надання допомоги підприємствам, що бажають вийти на міжнародні ринки. Програма «Французьке партнерство», почата навесні 1996 р. з ініціативи міністерства закордонних справ та міністерства зовнішньої торгівлі, спрямована на розвиток співробітництва між значними і дрібними підприємствами шляхом надання їм можливості користуватися французькою дипломатичною мережею, друга у світі по своїх розмірах.
Франція займає друге місце в світі як експортер послуг та сільськогосподарської продукції та четверте як експортер товарів (переважно важкої промисловості); вона мала торгівельне сальдо в173,4 млрд. франків (28,9 млрд. дол.) в 1997 році. Принциповим експортом є електротовари та спеціалізоване обладнання, транспортні засоби, літаки, енергетичне обладнання, залізо та сталь, зернові, офісне обладнання, алкогольні вироби, вироби органічної хімії та текстильної промисловості. В той же час імпорт складають транспортне обладнання (переважно автомобілі для вантажних перевезень), продукти харчування, промислове обладнання, нафта та нафтопродукти, сировина, залізо та сталь.
Торгівля Франції з країнами ЄС складає більш ніж 60% загальної зовнішньої торгівлі. Головними партнерами Франції є Німеччина, Італія, Великобританія, Бельгія, Іспанія. Важливими партнерами також є США, Нідерланди та Японія. Франція грає також провідну роль в зовнішній торгівлі таких країн як Алжир, Марокко, Туніс та Кот д'Івуар.
Структура експорту (в млрд. дол., дані 1998 року)11:
Обладнання 83,2 Транспортне обладнання 38,3
Споживацькі товари 43,4 Сталь, інші метали 22,8
Хімічні товари 42,7
С/г товари та продукти
харчування 40,6 Загалом, включаючи інші 289,3
Країни експортування (в % від загального):
Німеччина 15,9
Великобританія 10,1
Італія 9,3
Бельгія/Люксембург 8,1
Іспанія 8,0
США 6,5
Нідерланди 4,7
15 країн ЄС 62,9
Структура імпорту:
Обладнання 71,6 Транспортне обладнання 27,4
Споживацькі товари 44,0 Сталь та інші метали 22,7
Хімічні товари 42,2 Енергія 21,6
С/г товари та продукти
харчування 29,5 Загалом, включаючи інші 267,9
Країни імпортування
Німеччина 16,6
Італія 9,8
США 8,8
Великобританія 8,3
Бельгія/Люксембург 8,0
Іспанія 6,7
Нідерланди 5,0
15 країн ЄС 61,0
Процеси концентрації і централізації капіталу і перебудови економіки Франції відбуваються одночасно з процесом інтернаціоналізації виробництва і капіталу, що призводять до створення величезних по силі ТНК. Так, «Иметаль» об'єднує 62 товариства, що діють у 25 країнах. У автомобілебудівної компанії «Рено» - майже 45% виробничих потужностей і 25% робочої сили зосереджені на закордонних підприємствах і так далі.
Централізація капіталу на національному і міжнародному рівні призвела до зміцнення цілого ряду французьких компаній у світовому виробництві. Хімічна компанія «Пешине» перетворилася у світового лідера пакувальної продукції, поліграфічна фірма «Ойкає»- у головного видавця часописів у світі, фірма «Кабль де Ліон» вийшла на перше місце у світі у виробництві електричних кабелів. Електротехнічний концерн «Томсон» зайняв перше місце у світі по випуску навігаційного устаткування для літаків, а в Європі - по виробництву побутової електроніки. «Иметаль» займає провідне положення по виробництву свинцю, цинку, нікелю в промислово розвинених країнах. У Західній Європі компанії «Аэроспасиаль» і «Дассо-Бреге» зайняли відповідно перше і третє місця в авіакосмічній промисловості. Стабілізувалися позиції французьких компаній серед найкрупніших корпорацій Західної Європи і світу. У список ста найкрупніших компаній входять 8 французьких об'єднань (1961р.- 2). Франція не тільки не поступається провідним країнам - США, Японії, ФРН і Британії по кількості найкрупніших компаній, але і по величині їхніх оборотів. Оборот перших десятьох французьких компаній в обробній промисловості складає біля 28% від обороту перших десятьох американських і 45% німецьких. 6 французьких банків входять у число 50 найкрупніших банків світу. Це «Креді агриколь», «Банк насіональ де Парі», «Креді Лионне», «Сосьєте женераль», «Груп де кесс д'епарнь», «Компані финансьєр де Паріба».
Банки активно беруть долю в діяльності промислових компаній через систему участі у володінні акціонерним капіталом, використовуючи в тому числі холдінгові компанії, інвестиційні фонди, особисту унію.
Процес переплетення капіталу призвів до того, що вся економіка охоплена декількома фінансовими групами, що мають широкі міжнародні зв'язки. Це групи «Наріба», «Спілка», групи Ротшильдів і Ампен-Шнейдерів. Фінансові групи роблять серйозний вплив на формування економічної політики. Інтереси найкрупніших компаній відстоює Національна рада французьких підприємців (Патронат), а також різноманітні галузеві, міжгалузеві і регіональні організації підприємців, що є потужними важелями тиску на уряд.