Особливо уважно слід підійти до відбору навчального матеріалу та побудови уроку. Тут можна виділити такі етапи:
1. Добір фактичного матеріалу вчителями-предметниками.
2. Визначення основного та фонового з наступним формуванням смислових блоків.
3. Визначення "контактних" зон, точок перетину інформаційно-смислових блоків.
Інтегровані уроки полягають в об'єднанні тань про певний об'єкт вивчення, здобутих засобами різних навчальних дисциплін.
Кожна цивілізована країна дбає про творчий потенціал суспільства взагалі і кожної людини зокрема.
Кожна особистість наділена надзвичайно багатим творчим потенціалом, який у житті часто залишається нереалізованим через об'єктивні чинники. Завдання школи - забезпечити, щоб їх було якомога менше; прищеплювати навички, завдяки яким людина самостійно керуватиме своєю пізнавальною активністю, буде самостійно мислити, приймати неординарні рішення, свідомо вибирати свою життєву позицію, генерувати оригінальні ідеї.
На уроках формування творчої особистості вчитель домагається не накопичення знань та вмінь, а збагачення учнів творчим досвідом, їх самореалізації. Сприятимуть цьому високий рівень активного мислення, організованості і цілеспрямованих навчальних процесів.
Зміст технології полягає у створенні вчителем ситуації творчої переробки, узагальнення, експериментування, пошуку; використання ігрових моментів, що стимулюють прояви самостійності учнів, їх творчих можливостей.
Учитель, який творчо реалізує свої педагогічні здібності під час спільної праці формує в учнів:
• Культуру навчальної праці;
• Розвиває самостійність учнів;
• Створює ситуацію успіху, творчого пошуку;
• Навчає мислити, порівнювати, узагальнювати;
• Створює психологічну атмосферу підтримки.
Форми проведення уроку : урок-подорож. урок - брейн-ринг. урок- панорама, творча майстерня, прес-конференція.
Розвиток - це те, що залишилось в людині
після того, як вона забула, чому її навчали.
З. Береговський.
Знання неможливо передати учневі, їх можна запропонувати, підказати, але оволодіти ними людина повинна шляхом власної діяльності.
У традиційній школі на всіх етапах уроку все бере на себе вчитель. Дитина не прилучена практично до процесу пізнання інформації. Окрім того в початкових класах формується конкретне мислення дитини, а в середніх -теоретико-дослідницьке. Більшість учнів не готові до переходу від одного виду мислення до іншого. Тому в 5-6 класах спостерігається зниження інтересу до знань.
У розвивальному навчанні центральною фігурою, від якої залежить успіх, є не вчитель, а учень. І функція вчителя полягає не в передачі знань, а в організації навчальної діяльності дітей.
Розвивальне навчання, змінюючи зміст і метод викладання навчального матеріалу специфічними засобами організації навчальної діяльності, створює інакше середовище життєдіяльності дитини, справжню соціальну ситуацію розвитку особистості. Це виявляється в тому, що:
- Формується система стосунків рівності з ровесниками і дорослими;
- Складається система захопленого інтелектуального пошуку;
- Знімається тягар зовнішньої соціальної стимуляції, що сприяє формуванню почуття відповідальності за свою діяльність.
Технологія розвивального навчання дозволяє у молодшому шкільному віці сформувати здатності до самопізнання, самовдосконалення, саморозвитку. Застосування основних принципів технології дозволяє поступово, за час навчання в молодших класах набувати “вміння вчитись”.
Таким чином, мета розвивального навчання полягає у формуванні в дитини здібностей з самовдосконалення, формування активного, самостійного творчого мислення, а значить - самостійного навчання.
В процесі розвивального навчання дитина не тільки отримує нову інформацію, а і осмислює її, застосовує в подальшому навчанні, що сприяє самовдосконаленню і становленню її як особистості. Найбільш ефективні методи: проблемні, дослідницькі, тобто такі, що сприяють розвитку творчого, критичного мислення та уяви.
Ідеї розвивального навчання активно впроваджує в практику роботи шкіл області доцент кафедри педагогіки, проректор Івано-Франківського ШОПП Барабані О. Д.
Суть технології розвивального навчання можна передати словами китайської мудрості:
"Я слухаю - і я забуваю;
я бачу - я запам'ятовую;
я роблю - і я розумію".
Нові інформаційні технології стають не тільки
головою рушійною силою прогресу, але й
потужним засобом навчання.
В.Кремінь
Під інформаційною технологією навчання розуміють таку модель навчально-виховного процесу, у якій мета досягається насамперед за рахунок найповнішого використання можливостей комп'ютерів та програмного забезпечення.
Основною метою нових інформаційних технологій є підготовка учнів до комфортного самопочуття в умовах інформаційного суспільства. Нові інформаційні технології передбачають:
• Інтенсифікацію навчання;
• Формування інформаційної культури учнів;
• Підготовку фахівців у галузі інформатики.
НІТ відкривають учням доступ до нетрадиційних джерел інформації, підвищують ефективність самостійної роботи.
Використання комп'ютера на інших уроках передбачає знання учителем принципів роботи комп'ютера, його можливостей, а також доцільності застосування комп'ютера при вивченні тих чи інших тем. Важливою умовою успішного використання комп'ютера на уроках є співпраця вчителя інформатики і вчителя предметника. Вчитель інформатики забезпечує технічний бік процесу навчання, консультує вчителя-предметника з питань програмного забезпечення.
Нові інформаційні технології можна поділити на два класи :
1. Технології навчання " один-на-один " - на цьому рівні відбувається персоніфіковане навчання учнів на окремих комп'ютерах, без використання електронної мережі;
2. Технології дистанційного навчання - навчання у віртуальному освітньому просторі, в процесі якого учні можуть перебувати на великих просторових відстанях і здійснюють інформаційний обмін як один від одного, так і від учителів, а також здійснюють інформаційний обмін за допомогою електронної мережі.
Комп'ютер у школі являє собою потужну інформаційну підтримку вчителеві в організації навчального процесу, підвищує якість та ефективність навчальних методик, дає можливість реалізації індивідуального підходу до кожного учня.
"Саме суб'єктивне ставлення до мети діяльності,
присвоєння і прийняття цієї мети учнями і
педагогом у діловій взаємодії є першим
відправним пунктом у реалізації особистісно
орієнтованого навчання: нема мети - нема суб’єкта ".
С.Подмазін.
Особистісно орієнтовані технології однаковою мірою зверненні до виховання і до вихователя, їхніх особливостей і схильностей. Вихователі, має щоразу ніби заново будувати свої стосунки з вихованцем, особистісний момент утворює центр таких технологій. Особистісна позиція вихователя полягає в людяності, неутилітарності ставлення не лише до вихованця, а й до самого себе як особистості.
Наукові засади особистісно орієнтованих технологій розглядаються як психолого-педагогічні основи творчого розвитку учнів. Особистісний підхід потребує вбачати і в дітях, і в дорослих, залучених до освітнього процесу, неповторну унікальну особистість, постійно виявляти і підкреслювати її досягнення в цьому процесі, шляхетність почуттів та знахідок розуму, щоб кожен не тільки відчував особистісно і себе, і кожну іншу людину, а й поважав іншу особистість, її індивідуальність та неповторність незалежно від того, наскільки вона здається зрозумілою для оточуючих.
Особистісна позиція педагога полягає в гуманістичному ставленні до дитини як до найвищої цінності, як до мети, а не до засобу.
Особистісно зорієнтований навчально-виховний процес будується у формі співпраці вчителя з учнями за типом "дорослий-дорослий". Тут дорослий і дитина потрапляють у рівноправну позицію: дитина отримує можливість проявляти самостійність мислення, незалежність, здатність до вибору, тобто якості дорослого.
Особистісно орієнтований урок починається з визначення педагогічної мети, яка повинна стати особистою метою кожного учня. Прийняття мети учнями і педагогом у формі діалогу є першим відправним пунктом у реалізації особистісно орієнтованого навчання.
Основні етапи особистісно орієнтованого уроку (за С.Подмазіним):
I. Етап орієнтації про місце уроку в курсі, розділі, темі.
II. Етап цілепокладання.
• Визначення разом з учнями особистісно важливих завдань (що може дати цей урок учневі).
III. Етап проектування.
• Залучення учнів до діяльності через випереджувальні завдання, повідомлення, реферати, самостійні завдання;
• Складання плану очікуваної роботи.
IV. Етап організації виконання запланованої діяльності.
• Вибір учнями завдань і способів їх виконання;
• Робота в групах ми індивідуально;
• Фіксація пояснення нового матеріалу (конспект, схема, таблиця, план, тези);
• варіативність у виборі домашнього завдання (диференціація за рівнем складності).
Методи психолого-педагогічної підтримки діяльності школярів: Заохочення, створення яскравих наочно-образних уявлень, навчально-пізнавальна гра, створення ситуації успіху, створення проблемних ситуацій, виконання творчих завдань.
V. Контрольно - оцінювальний етап.
• Залучення учнів до контролю за ходом навчальної діяльності (парні і групові форми взаємоконтролю);
• Надання учням можливості порівнювати отримані результати зі зразком;
• Оцінювання.