Потерпілий стає, по суті, очивидцем грубого порушення громадського порядку і прояву явної неповаги до суспільства, а суб’єкт злочину усвідомлює факт спостереження представником сусупільства цих злочинних дій та усвідомлення їх дійсного характеру.
Прилюдність або наявність подій як компоненти обстановки іноді безпосередньо зазначаються в законі. Так, у ст.189 ідеться про прилюдну образу представника влади або представника громадськості, який охороняє громадський порядок. У ряді статтей глави ХІ КК передбачена відповідальність за військові злочини, вчинені в бойовій обстановці. Це випадки, коли злочин вчиняється під час такої події, як виконання військовим підрозділом бойового завдання. Обстановкою вчинення злочину, передбаченого ст.188-1, є така подія як виконання працівником міліції або членом громадського формування з охорони громадського порядку покладених на цих осіб обов’язків по охороні громадського порядку.
Своєрідним поєднанням місця, часу та обстановки є ситуація вчинення злочину.
Наприклад, поняття “час бою” означає не лише певний проміжок часу, а й наявність подій, що мають соціальне значення. Так само ж охоплюється терміном “місце вчинення злочину” такі ситуації як “коло бою”, район военних подій (статті 261, 263). У таких випадках законодавцем звертається увага не тільки на територію вчинення злочину, а й на події, що в цей час відбуваються (“бій”. ”военні дії” тощо). Ситуацію як ознаку об’єктивної сторони складу злочину включає і ст.256 (залишення гинучого війського корабля). Специфічною є ситуація вчинення хуліганства - вона обов’язково передбачає у певному поєднанні з іншими умовами або прилюдність, або певні події, за яких вчиняється цей злочин, або громадське місце.
Місце, час та обстановка утворюють кількісну сторону ситуації у різних комбінаціях. Постійно при цьому є наявність хоча б двох із цих компонентів. Якісна сторона ситуації залежить від того, які саме компоненти вона охоплює. Наприклад, визначають ситуацію вчинення злочину, передбаченого ст.203 (неподання допомоги судну і особам, що зазнали лиха), законодавець акцентує увагу на фізичних властивостях простору, де вчиняється злочин - море або інший водний шлях. Крім того, ця ситуація відрізняється і специфікою обстановки - повністю таких подій, як зіткнення суден або зустріч осіб, що зазнали лиха.
Для ситуації характерне діалектичне поєднання компонентів, які вона охоплює. Вони ніби доповнюють один одного, зумовлюють якісно новий зміст зовнішнього оточення злочинного діяння, збільшують або зменшують комплекс норм, що забороняють якісь дії або вимагають певної поведінки, впливають на ступінь суспільної небезпеки вчиненого. У наведеному прикладі щодо ситуації вчинення злочину, передбаченного ст.203, взаємодія фізичних властивостей простору і подій, що відбуваються, утворює таку сукупність умов, за яких ступінь суспільної небезпечності вчиненного діяння значно зростає. Адже йдеться не просто про неподання допомоги, а про бездіяльність щодо осіб, які зазнали лиха в морі або на іншому водному шляху і перебувають у небезпечному для життя становищі. За таких обставин вірогідність настання шкідливих наслідків для здоров’я потерпілих і навіть їх смерті максимальна. Тому невипадково законодавець прийняв рішення про включення до КК спеціальної статті, яка має суворішу санкцію, ніж санкція ст.112., що містить загальну норму (неподання допомоги). Оскільки ситуація є конструктивною або кваліфікуючою ознакою складу багатьох злочинів, її дослідження при розгляді кримінальних справ відповідної категорії обов’язкове.
Схема 1
Основні варіанти
необхідного причинного зв’язку в кримінальному праві.
І
| Діяння | закономірність | Злочинний результат |
(причина)________________________________(наслідок)
ІІ
| закономірність | інше явище | закономірність | злочинний результат |
(причина)___________________(наслідок)
(причина _________________________(наслідок)
ІІІ
| Діяння -1 | закономірність | Діяння - 2 | закономірність | Злочинний результат |
(причина) ________________________(наслідок)
(причина) _________________________
ІV
| Діяння - 1 | закономірність |
(причина)
| Злочинний результат |
(наслідки)
| Діяння - 2 | закономірність |
(причина)
Механізм випадкового причинного зв’язку в кримінальному праві
| Діяння (причина) | закономірність |
| закономірність | Дії третіх осіб або іншої зовнішної сили (причина) |
випадковість
| Результата - 2 (можливий наслідок) | Результат - 3 (фактичний наслідок) | Результат - 1 (можливий наслідок |
Глава 2
Поняття дії і бездіяльність в кримінальному праві
Головною ознакою об’єктивної сторони злочину є дія та бездіяльність. Ними утворюються та визначаються всі інші ознаки об’єктивної стороні.
Злочинна дія виявляються як рух “ Усе безкінечне різноманіття зовнішних проявів мозкової діяльності зводиться вкінець до одного лише прояву - мозкового руху - писав видатний російський фізіолог І.М.Сєчєнов - Чи сміється дитина при погляді на ігрушку, чи усміхається Гарібальді, коли його нівечать за любов до Батьківщини, чи тремтить дівчина при першому почутті кохання, чи творить Н’ютон світові закони і пише їх на папері - всюди остаточним чинником є м’язовий рух” *
Переважна більшість злочинів скоюється шляхом дії. Наприклад, бандитизм (ст. 69 КК), згвалтування (ст. 117 КК), обман покупців (ст. 155 КК), хуліганство (ст. 206 КК) тощо.
Деякі злочини скоюються шляхом бездії. Наприклад, залишення в небезпеці (ст. 111 КК), неподання допомоги хворому особою медичного персоналу (ст. 113 КК), халатність (ст. 167 КК), недонесення про злочин (ст. 187 КК) та ін.
Найбільш поширено зовні дія виявляється (відбивається) як рух тіла. Але рухом тіла дія не вичерпується. Злочинець не вчинив би багато чого, якби надіявся, розраховував лише на свої руки та ноги.
Кримінально-правова дія є складний психофізичний процес:
1.Дія є свідомою поведінкою людини, спрямованою на певний об’єкт для досягнення певної мети.
2.Дія містить у собі декілька або навіть цілу серію рухів, всю сукупність конкретних актів поведінки.
3.Дія поєднує в собі також засоби, знаряддя, механізми, властивості речовин і явища природи, які використовує людина певним чином діючи.
4.Дія завжди чиниться в певних умовах місяця, часу, обставин.
| * Сєчєнов І.М. Избранные философские и психологические произведения - М.1947 - с.71. |
Зовні дія виявляється у формі:
1) слів - погроза, образа, підмова, підбуювання, обман тощо;
2) мигів, жестів - демонстрація зброї, погроза, образа, хуліганство і т.ін.;
3) фізичного впливу на різні матеріальні предмети, речі- знищення майна, тілесні ушкодження, викрадання тощо;
4) використання як знаряддя злочину малолітніх, неосудних, тварин, птахів;
Дія у кримінально-правовому розумінні - це активний, вольовий, свідомий акт зовнішньої поведінки суб’єкта, який відображається у скоєнні суспільно небезпечного посягання, визначеного кримінальним законом. Така дія, безумовно, є не тільки суспільно небезпечною, а й протиправною, оскільки її здійснення карається кримінально-правовою нормою, тобто конкретною статтею Особлиівої частини Кримінального кодексу України.
Суспільну характеристику дії складають:
1)суспільна небезпечність дії - її спрямованість на певний об’єкт і заподіяння шкоди.
Суспільна небезпечність дії є її соціально-політична характеристика, її об’єктивна властивість.
2)уголовна протиправність дії, її забороненність уголовним законом.
Обов’язковою ознакою дії є її усвідомленість суб’єктом. Не усвідомлювана поведінка дією в уголовно-правовому резумінні не визнається.
Не мають уголовного правового значення , наприклад, дії, вчинені у ві сні, в стані патологічного сп’яніння, при втраті свідомості та інших таких обставинах, оскільки вони не усвідомлені особою.
Не діють в кримінально-правовому розумінні юридичні особи, недоумкуваті, малолітні віком до 14 років.
Разом з тим і усвідомлення поведінки не завжди має кримінально-правовий характер. Кримінально-правове значення має лише така поведінка, в якій виявляється воля діючої особи.
На мою думку дія - це активна, свідома, суспільно небезпечна, протиправна поведінка суб’єкта. Вона є найбільшою формою суспільно небезпечного діяння. Більше 2/3 усіх злочинів, передбачених в Особливій частині КК, можуть бути вчинені тільки шляхом дії. Елементарною (найпростішою) одиницею дії є рух тіла. Дія може виражатися в окремому (одиничному) русі тіла, так і в їх множинності (сукупності). Рухи тіла, які складають дію повинні мати цілеспрямований характер, і , отже, об’єднуватися метою в єдиний вольовий акт поведінки. Мета, які об’єкт злочину відокремлює дію, виражає її предметний зміст. Інакше кажучи, рухи тіла утворюють дію в кримінально-правовому розумінні тоді, коли вони контролюються свідомістю і спрямовуються волею особи на певний об’єкт. Звідси виникає, що мимоволі ( інстинктивні та рефлекторні) рухові акти , які здійснюються поза контролем свідомості і не виражають волю особи, не можуть утворювати дію як ознаку об’єктивної сторони злочину , наприклад, рухи. внаслідок яких може бути заведено шкоди охоронюванному законом благу, викликані реакцією організму на біль від ураження струмом, вогнем тощо.