- ведення оперативного обліку засобів вимірювань;
- участь у визначенні потреб підрозділів підприємства в робочих засобах вимірювань і в їх розподілі, узгодження заяв на придбання засобів вимірювань і контроль за їх реалізацією; оформлення заключень по актам на списання засобів вимірювань;
- узгодження конструкторської, технологічної і нормативно-технічної документації, що підлягає метрологічній перспективі;
- внесення керівництву підприємства пропозицій про відміну НТД, наказів, розпоряджень і вказівок, що протирічять діючому законодавству по питанням метрологічного забезпечення, державним і галузевим стандартам;
- розгляд і видача заключень по дискусіям між службами і підрозділами підприємства по питанням оцінка стану, точності і вибору засобів і методів вимірювань;
- організація роботи по підвищенню кваліфікації робочих підприємства, пов'язаних з виконанням вимірювань;
- інформування підрозділів підприємства про результати найновіших наукових розробок в області метрології та вимірювальної техніки і про надходження нових засобів вимірювань, а також базової організації - про виконані на підприємстві розробки по питанням метрологічного забезпечення;
- представлення в базову організацію і територіальний орган Держстандарту даних про діяльність метрологічної служби підприємства і про стан виконання планів впровадження нової вимірювальної техніки;
- пред'явлення керівникам всіх підрозділів підприємства обов'язкових приписів про усунення виявлених порушень метрологічних правил, вимог і норм, і про вилучення з використання невигідних засобів вимірювань, випробувань і контролю;
- допомога органам Держстандарту при здійсненні ними держнагля-ду за метрологічним забезпеченням розробки, виробництва, випробувань і експлуатації продукції, станом, використанням і ремонтом засобів вимірювань, а також за діяльністю метрологічних служб підприємства, представляючи їм засоби вимірювань та випробувань, дані і документацію, необхідні для здійснення цих функцій.
Права метрологічної служби підприємства.
Метрологічній службі підприємства надається право:
- затверджувати методики повірки нестандартизуємих засобів вимірювань спеціального призначення;
- залучати у встановленому порядку до виконання робіт по метрологічному забезпеченню інші служби і підрозділи, а також спеціалістів сторонніх організацій;
- вносити на розгляд керівництва підприємства пропозиції про заохочення працівників підприємства за впровадження нових прогресивних засобів і методів вимірювань, а також пропозиції про притягнення до відповідальності осіб, винних в порушенні метрологічних правил, вимог і норм, в використанні несправних, неперевірених в установленому порядку засобів вимірювань;
- отримувати від керівників відділів, цехів та інших підрозділів підприємства матеріали і дані, необхідні для виконання обов'язків метрологічної служби;
- представництвувати по дорученню керівництва підприємства в інших організаціях по питанням метрологічного виробництва;
- контролювати стан, збереження і використання засобів вимірювань в усіх підрозділах підприємства і давати їх керівникам приписи по питаннях впровадження і дотримання метрологічних правил;
- отримувати від керівників відділів, цехів та інших підрозділів підприємства матеріали і дані, необхідні для виконання обов'язків метрологічної служби.
Функціональні обов'язки інженера-метролога підприємства.
Інженер метролог повинен:
- систематично контролювати стан метрологічного забезпечення підприємства;
- розробляти графіки засобів вимірювань;
- узгоджувати графіки повірки з Чернівецьким Центром сертифікації, стандартизації і метрології;
- забезпечувати своєчасне представлення вимірювальних приладів на повірку;
- вести облік засобів вимірювань на підприємстві;
- складати зведені заявки на придбання засобів вимірювань;
- складати паспорт метрологічного забезпечення підприємства;
- розробляти річний план метрологічного забезпечення підприємства;
- контролювати справність вимірювальних приладів на підприємстві;
- контролювати дотримання режимів технологічних процесів;
- проводити метрологічну експертизу НТД, розробленої на підприємстві.
Розділ 3: Вдосконалення управління якості продукції.
3.1. Досвід промислово розвинутих країн в управлінні якістю продукції.
Головним завданням економіки промислово розвинутих країн є підвищення продуктивності праці і поліпшення якості продукції, що дозволяє при низькій її собівартості забезпечувати високий прибуток і конкурентоздатність на світовому ринку. Досягнути цього можна лише в умовах управління якістю продукції.
Досвід управління якістю продукції промислово розвинутих країн (США, Японії, Великобританії, ФРН, Франції та інших), хоч і має певні національні риси, принципово не відрізняється.
В східноєвропейських країнах, як і в колишньому Союзі, управління якістю продукції розглядалось як складова частина загального народногосподарського механізму і вважалось, що розвиток його відбувається одночасно з удосконаленням управління народним господарством. У зв'язку з цим основні принципи планування якості і організації системного управління нею, як правило, оформлялись у вигляді законів або державних стандартів. На сучасному етапі при переході цих країн до ринкової економіки мають місце зміни в управлінні якістю продукції. Вони торкнулись, в першу чергу, контролю якості продукції, оцінки якості, сертифікації відповідності. А в цілому в принципах системного управління поки що радикальних змін не сталося; тому розглянемо особливості управління якістю продукції промислово розвинутих країн на прикладі США і Японії [13, 62].
3.1.1. Досвід управління якістю в США.
Вважається, що ряд ідей і принципів управління якістю продукції належить вченим і спеціалістам США.
В США додержуються ідеї комплексного управління якістю продукції, яке розуміють як ефективну систему заходів по розробці, підтриманні і поліпшенні якості розробленої і виготовленої продукції службами даної організації. Ця діяльність дозволяє організації проектувати, виробляти і обслуговувати продукцію найекономніше і при цьому повніше задовольняти потреби споживача.
Управління якістю розуміють як адміністративну діяльність, що складається з чотирьох етапів: встановлення вимог до якості, оцінка відповідності продукції цим вимогам, прийняття заходів при невідповідності цим вимогам, подальше підвищення вимог до якості.
Новизна сучасного підходу до управління якістю продукції полягає в тому, що здійснюється інтеграція всіх раніше розроблених і перевірених на практиці методів в добре продуману і практично здійснювану систему. Діяльність з якості поширюється на всю структуру організації, має багатогранний характер, в ній приймають участь весь персонал, всі підрозділи, роботу яких координує відділ управління якістю.
В США вважають, що контроль якості суттєво впливає як на створення конструкції високого технічного рівня, так і на високоякісне виготовлення і обслуговування продукції в сфері експлуатації. Тому контроль якості продукції посилюється на всіх стадіях життєвого циклу продукції, він носить не тільки перевірочний, але й аналітичний характер. Такий контроль прийнято називати всебічним. Він поділяється на чотири стадії: контроль за розробкою нової конструкції, вхідний контроль матеріалів і комплектуючих виробів, контроль якості виготовлення і контроль якості обслуговування продукції у споживача.
Контроль за розробкою нової продукції передбачає розробку і встановлення вимог до якості і технічного рівня майбутньої продукції. Зусилля вхідного контролю матеріалів і комплектуючих виробів спрямовані на те, щоб запускати у виробництво тільки ті, які повністю забезпечують якість готової продукції. Контроль якості виготовлення продукції передбачає план контролю, тобто розподіл контрольних операцій по ходу технологічного процесу, забезпечення на фініші продукції, що відповідає заданим вимогам і задовольняє вимоги споживача.
В системах управління якістю продукції передбачаються спеціальні випробування і дослідження, які забезпечують виключення причин виникнення дефектів.
Система всебічного контролю охоплює всю організацію, її підрозділи, групи персоналу і дозволяє здійснювати постійний, скоординований контроль за ходом створення і виготовлення продукції. Такий контроль багато фірм поширюють і на сферу обслуговування своєї продукції у споживача. Само собою зрозуміло, що конкретний зміст дій в рамках всебічного контролю визначається особливостями організації, її структурою, масштабом і характером продукції.
Всебічний контроль якості є організаційною формою розподілу прав і обов'язків між підрозділами і персоналом, пов'язаних з забезпеченням якості. В такий спосіб вище керівництво фірми звільняє себе від дріб'язкових турбот і не гає часу на подолання повсякденних непорозумінь у виробництві.
При здійсненні всебічного контролю американці прагнуть реалізувати два таких положення: перше — всебічний контроль — це справа кожного, і друге — проголошення загальної турботи про якість може привести до загальної безвідповідальності. Тому керівництво фірми повинно розуміти, що окремі операції по поліпшенню якості, які виконують окремі виконавці і підрозділи, будуть виконуватись належним чином і ефективні лише тоді, коли вони добре організовані в рамках сучасної служби управління якістю.
В американській практиці управління якістю велику увагу приділяють витратам, пов'язаним зі створенням високоякісної продукції, з підвищенням і забезпеченням її якості. Такі витрати називаються затратами на якість і складаються з затрат на технічний контроль, на розробку і проведення заходів профілактичного характеру і втрат від браку.