Переміщення товарів у режимі тимчасового ввезення (вивезення) передбачає:
1) подання митному органу документів на такі товари з обгрунтуванням підстав їх тимчасового ввезення (вивезення) на митну територію України;
2) надання митному органу, зобов'язання про їх зворотне вивезення (ввезення) у строки, що обумовлені метою тимчасового ввезення (вивезення);
3) подання митному органу, дозволу відповідного компетентного органу на тимчасове ввезення (вивезення) товарів, якщо отримання такого дозволу передбачено законом.
До товарів, щодо яких може надаватися дозвіл на тимчасове ввезення (вивезення) з умовним повним звільненням від оподаткування відносяться товари, призначені для демонстрації або використання на виставках, ярмарках, конференціях або інших подібних заходах; професійне обладнання, необхідного особам, які прибувають в Україну (виїжджають з України), для підготовки репортажів, здійснення записів або передач для засобів масової інформації або зйомки фільмів; контейнери, піддони, упаковки, а також будь-які інші товари, що ввозяться (вивозяться) у зв'язку з якою-небудь комерційною операцією, але ввезення яких саме по собі не є комерційною операцією та інші передбачені чинним митним законодавством.
Загальний строк тимчасового ввезення (вивезення) товарів становить один рік з дня ввезення на митну територію України (вивезення з митної території України). З урахуванням мети ввезення (вивезення) товарів та інших обставин вказаний річний строк може бути продовжений відповідним митним органом.[8]
Митний режим митного складу регулюється главою 35 Митного кодексу України.
Митний склад - митний режим, відповідно до якого ввезені з-за меж митної території України товари зберігаються під митним контролем без справляння податків і зборів і без застосування до них заходів нетарифного регулювання та інших обмежень у період зберігання, а товари, що вивозяться за межі митної території України, зберігаються під митним контролем після митного оформлення митними органами до фактичного їх вивезення за межі митної території України.
У режим митного складу можуть поміщатися будь-які товари, за винятком товарів, заборонених до ввезення в Україну, вивезення з України та транзиту через територію України, а також товарів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок здійснення даного митного режиму встановлюється „Порядком роботи складу митного органу” затвердженим наказом Держмитслужби від 5 грудня 2003 року № 835.
В пункті 1.1. даного Порядку зазначено, що як скали митних органів можуть використовуватись визначені митним органом приміщення, резервуари, криті та відкриті майданчики, що належать митним органам й спеціально обладнані для зберігання товарів та транспортних засобів.
Зазначеним Порядком визначаються вимоги до складу митного органу та до зберігання товарів та транспортних засобів, перелік товарів та транспортних засобів, що зберігаються на складі митного органу, строки зберігання, порядок поміщення та випуску товарів та транспортних засобів зі складу митного органу, облік цих товарів тощо.
Так, товари:
не пропущені на митну територію України;
такі, що ввозяться громадянами на митну територію України та підлягають обкладенню податками та зборами, якщо останні не сплачено;
такі, що до закінчення строку зберігання на складі тимчасового зберігання не були задекларовані до відповідного митного режиму,
а також товари:
що перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем з моменту пред´явлення митному органу й до випуску відповідно до обраного митного режиму;
що вивозяться за межі митної території України та після завершення митного оформлення зберігаються під митним контролем до фактичного вивезення;
товари та транспортні засоби, заявлені до митного режиму транзиту –
можуть зберігатись на складі митного органу протягом трьох місяців.
Товари, що перебувають у режим митного складу й увезені на митну територію України можуть зберігатись на складі митного органу протягом таких строків з дати розміщення їх у режим митного складу:
товари, увезені на митну територію України – не більше трьох років з дати їх поміщення в цей режим;
підакцизні товари, увезені на митну територію України – не більше трьох місяців з дати поміщення їх у цей режим;
товари, що вивозяться за межі митної території України – протягом трьох місяців з дати поміщення їх у цей режим.
Товари, що швидко псуються або мають обмежений строк зберігання, у тому числі – предмети порушення митних правил, зберігаються на складі митного органу з урахуванням строку їх придатності.[9]
Спеціальна митна зона - це митний режим, відповідно до якого до товарів, які ввозяться на території відповідних типів спеціальних (вільних) економічних зон із-за меж митної території України, а також до товарів, які вивозяться з територій зазначених зон за межі митної території України, не застосовуються заходи тарифного і нетарифного регулювання, якщо інше не передбачено законом (стаття 217 Митного кодексу України) .
Спеціальними митними зонами є частини території України, на яких запроваджено митний режим спеціальної митної зони. Для цілей оподаткування товари, ввезені на території спеціальних митних зон, розглядаються як такі, що знаходяться за межами митної території України.
В такій спеціальній митній зоні діють владні повноваження спеціального органу управління даною зоною та повноваження митних органів.
Так митні органи, з зоні діяльності яких знаходиться спеціальна митна зона мають право вимагати від органів управління цією зоною спорудження огорожі по периметру зони, встановлення обмежень щодо порядку доступу в зону у певні години роботи тощо.
У спеціальних митних зонах допускається здійснення виробничих та інших операцій з товарами за умови додержання положень Митного кодексу України, так як не слід забувати, що режим спеціальної митної зони є одним з видів митного режиму та товари на даній території знаходяться під митним контролем. Перелік видів товарів та операцій, що з ними здійснюються, визначається у законі про конкретну спеціальну митну зону.
Товари можуть перебувати у спеціальних митних зонах протягом усього часу функціонування таких зон.
Правовий режим такого митного режиму як магазин безмитної торгівлі визначено главою 37 Митного кодексу України.
Магазин безмитної торгівлі - митний режим, відповідно до якого товари, а також супутні товарам роботи, не призначені для споживання на митній території України, знаходяться та реалізуються під митним контролем у пунктах пропуску на митному кордоні України, відкритих для міжнародного сполучення, інших зонах митного контролю, визначених митними органами України, без справляння мита, податків, установлених на експорт та імпорт таких товарів, та без застосування заходів нетарифного регулювання.
Товари, а також супутні товарам роботи, в режимі магазину безмитної торгівлі реалізуються лише у спеціальних торговельних закладах (магазинах безмитної торгівлі). Розташування магазинів безмитної торгівлі та умови реалізації в них товарів повинні виключати можливість безпосереднього ввезення цих товарів для споживання на митній території України.
Магазини безмитної торгівлі здійснюють торгівлю всіма видами продовольчих і непродовольчих товарів вітчизняного (на умовах експорту) та іноземного походження, крім товарів, які заборонені відповідно до законодавства до ввезення, вивезення та транзиту через територію України.
Строк перебування товарів у режимі магазину безмитної торгівлі не може перевищувати трьох років з дня їх поміщення у цей режим.
Поняття наступних митних режимів переробки на митній території України та переробки за межами митної території України дещо пов´язані та їх визначено у статті 229 та статті 237 Митного кодексу України відповідно.
Переробка на митній території України - митний режим, відповідно до якого ввезені на митну територію України товари, що походять з інших країн, піддаються у встановленому законодавством порядку переробці без застосування до них заходів не тарифного регулювання, за умови вивезення за межі митної території України продуктів переробки відповідно до митного режиму експорту.
Переробка за межами митної території України - митний режим, відповідно до якого товари, що перебувають у вільному обігу на митній території України, вивозяться без застосування заходів тарифного та нетарифного регулювання з метою їх переробки за межами митної території України та наступного повернення в Україну.
Таким чином вказані митні режими опосередковують використовувані у зовнішньоекономічній діяльності операції з давальницькою сировиною.
Так, згідно статті 1 Закону України „Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах” в редакції Закону від 4 жовтня 2001 року № 2761-ІІІ:
операція з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах – це операція з перероблення (оброблення, збагачення чи використання) давальницької сировини в результаті технологічного процесу із зміною коду по ТН ЗЕД (незалежно від кількості виконавців, а також етапів операцій з перероблення цієї сировини) з метою отримання готової продукції за відповідну плату.
До операцій з давальницькою сировиною у зовнішньо- економічних відносинах належать операції, в яких сировина замовника на конкретному етапі переробки, а також на заключному, є основним матеріалом та її вартість становить не менш як 20 % загальної вартості готової продукції, при цьому обов´язковим є попереднє здійснення поставки виконавцю давальницької сировини відносно повернення виготовленої з неї готової продукції замовнику.[10]