на тему:
Адміністративно-правові норми
і відносини.
План
I. Вступ.
II. Основна частина:
1. Поняття адміністративних правовідносин.
2. Основні риси адміністративного правовідносини.
3. Структура адміністративного правовідносини.
4. Юридичні факти в адміністративному праві.
5. Види адміністративних правовідносин:
а) основні і неосновні адміністративні правовідносини;
б) суббординаційні і координаційні адміністративні правовідносини;
в) вертикальні і горизонтальні правовідносини в адміністративному праві;
г) внутрішньо апаратні і зовнішньо апаратні правовідносини;
III Висновок.
Будь-яка галузь російського права регулює визначені правовідносини, тобто відносини урегульовані нормами права. Зокрема, цивільному праву властиве регулювання цивільних правовідносин (майнових і зв'язаних з ними особистих немайнових прав), карному праву - регулювання відносин, зв'язаних зі злочином і покаранням. Які правовідносини регулює адміністративне право? Насамперед варто вказати, що адміністративне право - це самостійна галузь правової системи Росії. Галузі права відрізняються друг від друга по предметі і методу правового регулювання. Саме предмет адміністративного права складають ті відносини, про які мова йтиме далі.
Адміністративно-правові відносини - це урегульовані нормами адміністративного права суспільні відносини, що складаються в сфері діяльності виконавчої влади.
Адміністративно-правові відносини являють собою різновид правових відносин, різноманітних за своїм характером, юридичному змісту, по їхніх учасниках. Їм властиві всі основні ознаки будь-якого правовідносини, якось: первинність правових норм, унаслідок чого правовідношенням є результат регулюючого впливу на дані суспільні відносини даної правової норми, що додає йому юридичну форму; регламентація правовою нормою дій (поводження) сторін цього відношення; кореспонденція взаємних обов'язків і право сторін правовідносини, обумовлена нормою і т.п.
Однак варто виділити деякі особливості, що доповнюють цю загальну характеристику і здатні бути основою для обмеження адміністративно-правових відносин від інших видів правовідносин. До таких особливостей відносяться:
- права та обов'язки сторін даних відносин зв'язані з діяльністю виконавчих органів держави й інших суб'єктів виконавчої влади;
- завжди однієї зі сторін у таких відносинах виступає суб'єкт адміністративної влади (орган, посадова особа, недержавна організація, наділені державно-владними повноваженнями);
- адміністративні правовідносини практично завжди виникають з ініціативи однієї зі сторін;
- якщо відбулося порушення адміністративно-правової норми, те порушник несе відповідальність перед державою;
- дозвіл споровши між сторонами, як правило, здійснюється в адміністративному порядку.
- адміністративні правовідносини є властевідношеннями, побудованими на засідках “влада-підпорядкування”, де відсутня рівність сторін. Ознака підпорядкування є в таких відносинах домінуючим, оскільки він визначений найважливішими пріоритетами державно-управлінської діяльності.
Підводячи підсумок вищевказаному, можна дати відповідне поняття адміністративного правовідносини, як урегульоване адміністративно-правовою нормою управлінські суспільні відносини, у якому сторони виступають як носії взаємних правий і обов'язків, встановлених і гарантованих адміністративно-правовою нормою.
Адміністративно-правові відносини прямо зв'язані з практичною реалізацією задач, функцій і повноважень виконавчої влади в процесі державно-управлінської діяльності. Ця їхня особливість накладає визначений відбиток на поводження будь-яких учасників такого роду правових відносин; їхнього обов'язку і права неодмінно зв'язані з практичною реалізацією виконавчої влади в центрі і на місцях. Інтереси іншого роду, небайдужі для держави і суспільства, забезпечуються, якщо в них мається чітко виражена специфіка, у рамках інших правовідносин. Томові, що визначає рису адміністративно-правових відносин полягає в тому, що смороду складаються переважно в особливій сфері державного і громадського життя - у сфері державного керування.
Варто відзначити також, що адміністративні правовідносини характеризуються визначеним суб'єктом. Завжди однієї зі сторін є офіційний чи повноважний суб'єкт виконавчої влади (у широкому змісті державного керування).
Інакше кажучи, незважаючи на ті, що в адміністративно-правових відносинах практично можуть брати доля різні сторони, у них завжди мається обов'язкова сторона, без якої такого роду відносини не виникають. Така ознака спостерігається в адміністративних відносинах як прямий дія владної природи державно-управлінської діяльності. Наприклад, громадянин не може виступати в подібній ролі, хоча і є потенційним учасником найрізноманітніших адміністративно-правових відносин.
Адміністративні правовідносини виникають з ініціативи кожної зі сторін. Однак чи згода бажання другої сторони не є у всіх випадках обов'язковою умовою їхнього виникнення. Смороду можуть виникати і всупереч бажанню другої чи сторони її згоді. Ця ознака найбільшою мірою відрізняє їх від цивільно-правових відносин.
Як указувалися вище адміністративно-правові відносини виникають у сфері державного керування. Однак не всякі суспільні відносини в сфері державного керування включається в коло відносин, що складають предмет адміністративного права.
Усі правовідносини складаються з визначених елементів: суб'єктів, об'єкта і змісту правовідносини.
У змісті адміністративного правовідносини розрізняються дві сторони: матеріальна (поводження суб'єктів) і юридична (суб'єктивні юридичні права й обов'язки).
Безпосереднім об'єктом адміністративних правовідносин є вольове поводження людини, його діяння.
Нормами адміністративного права точно визначається між якими суб'єктами повинні виникати правовідносини, які будуть права та обов'язки сторін. Так, відносини громадян, зв'язані з призовому на військову службу, одержанням прав на керування транспортними засобами, виникають при заздалегідь визначених обставинах, з визначеними органами виконавчої влади, при цьому права та обов'язки сторін чітко закріплені юридичними нормами. У визначений термін, за визначеною формою, визначеним адресатам організації, приміром, повинні направляти статистичні дані, звіти, довідки.
Існуючі в адміністративно-правових відносинах права й інтереси можуть захищатися в судновому порядку, але такі випадки не є домінуючими. В основному ж права учасників таких відносин, суперечки між ними зважуються в адміністративному порядку: суб'єктом керування, що був (є) стороною адміністративного правовідносини, вищестоящим чи іншим органом виконавчої влади. Суб'єкти виконавчої влади наділені правом вирішувати, а інші учасники відносин мають право оскаржити такі рішення.
Більш того, суб'єкти виконавчої влади в багатьох випадках наділені правом застосовувати самі різноманітні заходи впливу до інших суб'єктів правовідносин.
Зокрема, смороду можуть зажадати пояснень, дати вказівки, відмовити в проханні, не привласнити звання, використовувати засобу адміністративного, дисциплінарного примуса.
Варто також підкреслити, що для цивільно-правових відносин характерна відповідальність однієї сторони перед іншою. Адміністративним правом встановлений інший порядок відповідальності сторін адміністративно-правових відносин у випадку порушення ними вимог адміністративно-правових норм. У цьому випадку відповідальність однієї сторони не перед іншою стороною правовідносини, а безпосередньо перед державою в особі його відповідного органа (посадової особи). Саме виконавчі органи (посадові особи) наділяються повноваженнями по самостійному впливі на порушників вимог адміністративно-правових норм (дисциплінарна, адміністративна відповідальність). Самі суб'єкти керування також відповідають за порушення аналогічних вимог (наприклад, дисциплінарна відповідальність працівника апарата федеральної виконавчої влади перед чи Президентом Урядом Російської Федерації).
Суб'єкта адміністративного правовідносини можна розглянути на основі кваліфікації адміністративних правовідносин на види. У залежності від особливостей учасників адміністративних відносин виділяються найбільш типові їхні види:
а) між несупідрядними суб'єктами виконавчої влади, що знаходяться на різному організаційно-правовому рівні (приміром, вищестоящі й органи нижчого підпорядкування);
б) між суб'єктами виконавчої влади, що знаходяться на однаковому організаційно-правовому рівні (наприклад, 2 міністерства, адміністрація 2 областей);
в) між суб'єктами виконавчої влади і знаходяться в їхньому організаційному підпорядкуванні (веденні) державними об'єднаннями (корпорації, концерни й ін.), підприємствами й установами;
г) між суб'єктами виконавчої влади і не знаходяться в їхньому організаційному підпорядкуванні державними об'єднаннями, підприємствами й установами (з питань фінансового контролю, адміністративного нагляду і т.п.);
д) між суб'єктами виконавчої влади і виконавчих органів системи місцевого самоврядування;
е) між суб'єктами виконавчої влади і недержавними господарськими і соціально-культурними об'єднаннями і підприємствами й установами (комерційні структури і т.п.);
ж) між суб'єктами виконавчої влади і суспільних об'єднань;