І варіант - з використанням кредитів банку;
II варіант - без використання кредитів банку.
Порівняння одержаних показників І та II варіантів дасть відповідь на питання економічної доцільності використання кредитів банку.
Залучення кредитів банку буде раціональним лише в тому разі, якщо процентна ставка на них буде нижчою, ніж рентабельність вкладеного капіталу.
Практично, безоплатним джерелом коштів для підприємств є кредиторська заборгованість.
При розрахунках з постачальниками та підрядчиками плата за тимчасове користування коштами кредиторів, як правило, не стягується: якщо згідно з договором передбачена оплата через «й» днів після одержання (відвантаження) продукції, значить підприємство-покупець одержало безвідсотковий кредит на строк «й» днів. Деякі підприємства широко використовують таку можливість. Насправді, що більший строк має заборгованість, то менший її реальний розмір з урахуванням інфляційних процесів. Але щодо кредитоспроможності, недотримання встановлених договором строків оплати - погана практика, оскільки потенційні кредитори можуть негативно вирішити питання про надання нового кредиту.
Таким чином, від того, наскільки оптимальним буде співвідношення власного і позикового капіталів, якою буде «ціна» останнього, значною мірою залежить фінансовий стан підприємства. Аналіз структури власних і позикових коштів, їх співвідношення дає можливість оцінити рівень раціональності формування джерел фінансування діяльності підприємства, його ринкової стійкості. А це вкрай важливо для постачальників ресурсів, зокрема для банків, при вивченні фінансового ризику і для самого підприємства при визначенні перспективного варіанта організації фінансів та формуванні фінансової стратегії.
Основним завданням аналізу джерел коштів підприємства є вивчення та оцінка:
- змін, що відбулися в структурі всіх джерел коштів і, зокрема, в структурі власного та позикового капіталу, в наявності власних оборотних коштів та їх частки в сумі власних коштів та в матеріальних оборотних коштах на кінець звітного періоду порівняно з його початком;
- раціональності формування структури джерел коштів;
- «ціни» джерел коштів;
- показників, що характеризують ринкову стійкість підприємства. Інформацію про розмір власних джерел коштів подано в І розділі пасиву балансу, а дані про позикові кошти - короткострокові та довгострокові зобов'язання - відповідно, у III та IV розділах.
Для аналізу змін структури джерел усіх коштів підприємства визначають питому вагу власних та позикових коштів у загальній їх сумі на початок та кінець звітного періоду й одержані показники порівнюють.
Результати аналізу джерел капіталу повинні показати, на якому переважно капіталі працює підприємство - власному чи позиковому, чи не прихований у структурі, що склалася, ризик для інвесторів, чи ця структура сприятлива для ефективного використання капіталу.
З Додатку 4 видно, що за звітний період капітал підприємства збільшився на 8328 тис. грн. Це відбулося на 86,4 % (7199 : 8328 х х 100) - за рахунок власного капіталу і на 13,6 % (1129 : 8328 х 100) - за рахунок позикового капіталу.
Частка власного капіталу на кінець року збільшилась на 5,6 % і становить 77,8 %, позикового— зменшилась на 5,6 % і становить 22,2 %.
Оцінка змін, які відбулися в структурі капіталу, може бути різною як для інвесторів, так і для підприємств. Так, для інвесторів, зокрема для банків, більш надійною є ситуація, якщо частка власного капіталу у клієнтів більш висока, оскільки це виключає фінансовий ризик.
Структура капіталу підприємства, що аналізується, не несе в собі великого ризику для інвесторів, оскільки підприємство працює переважно на власному капіталі, який на кінець періоду значно зріс.
Для вирішення питання щодо забезпечення підприємства власними коштами розраховується коефіцієнт забезпечення власними коштами (Кз.к.). Цей показник обчислюють як відношення різниці між обсягами власного капіталу і фактичною вартістю необоротних активів до фактичної вартості наявних у підприємства оборотних коштів.
Значення цього коефіцієнта повинно бути більше ніж 0,1.
На початку року Кз.к. становив:
Кз.к. = 9416 – 3243 / 9684 + 112 = 0,6
На кінець року:
Кз.к. = 16615 – 5992 / 15254 + 112 = 0,7
Як видно, і на початок і на кінець року коефіцієнт забезпечення власними коштами значно вищий від 0,1.
Відомо, що підприємства можуть вкладати частину свого прибутку в інші підприємства. Щоб визначити, яку частину прибутку підприємство вклало в інші підприємства, розраховують коефіцієнт «переливання» капіталу:
Кп.к.= Зовнішні фінансові вкладення / Балансовий прибуток
У нашому прикладі за звітний рік підприємство вклало в інші підприємства 47 % свого прибутку:
Кп.к.= 2500 / 5324 = 0,47
Внутрішній аналіз фінансового стану підприємства передбачає вивчення та оцінку:
- достатності власного капіталу;
- динаміки і структури власного капіталу;
- вивчення причин змін окремих його складових та оцінку цих змін за звітний період.
Слід зазначити, що у світовій фінансовій практиці питання достатності власного капіталу перебуває в центрі уваги економістів-фінансистів як банків, так і фірм, компаній. Для визначення достатності капіталу встановлено вимогу щодо мінімальних розмірів коефіцієнта капітального покриття та ризикованості активів. Власний капітал повинен становити не менше ніж 30 відсотків вартості активів. Залежно від галузі ця величина може бути значно більшою.
Коефіцієнт капітального покриття (Кк.п.) обчислюють за формулою:
Кк.п. = ВК / А
де: Кк. п. - коефіцієнт капітального покриття;
ВК- власний капітал;
А - активи.
Власні кошти складаються з власного та додаткового капіталу.
Власний капітал — це:
• статутний капітал;
• пайовий капітал;
• додатковий вкладений капітал;
• резервний капітал;
• нерозподілений прибуток.
У розрахунок власних коштів додатковий капітал включається в розмірах, що не перевищують основний капітал.
Як свідчать дані Додаток 5.. 3, загальний капітал підприємства збільшився на 7199 тис. грн. і становить 16615 тис. грн. Його приріст на 99,3 % (7147 : 7199 х 100) відбувся за рахунок збільшення статутного фонду і на 3,2 % - за рахунок додаткового капіталу. У структурі власного капіталу відбулися деякі зміни: питома вага статутного фонду зросла на 1,2 % і становить 97,7 %. На 1,9 % зменшилась частка нерозподіленого прибутку.
Коефіцієнт капітального покриття (Кк.п.) становить:
на початок року: 9416 х 100 / 13039 = 72,2 (%);
на кінець року: 16615 х 100 / 21367 = 77,8 (%).
Як видно, Кк.п. досить високий. На кінець звітного періоду він зріс на 5,6 % і становить 77,8 %.
У зарубіжній практиці часто визначають коефіцієнт участі акціонерного, або пайового, капіталу в загальній сумі джерел фінансування. Він обчислюється за формулою:
Ка = Статутний капітал / Валюта банку
У разі, якщо на 1000 грн. сукупного капіталу припадає кілька гривень статутного капіталу, акціонерна, або пайова, власність у вартісному вираженнізначно відстає від вартості сукупного грошового капіталу підприємства й акціонери не можуть розраховувати на значний розмір дивідендів і капіталізованого прибутку.
Для акціонерів і потенційних інвесторів важливе значення має оцінка показників використання акціонерного капіталу. Зокрема, такі, як:
- оголошені дивіденди на одну акцію;
- чистий прибуток на одну акцію.
Коефіцієнт оголошених дивідендів на одну акцію (Ко.д.) обчислюється як відношення оголошених дивідендів до загальної кількості випущених і проданих простих акцій
Ко.д.= Сума оголошених дивідендів / Кількість випущених простих акцій
Величина чистого прибутку (Кч.п.), що припадає на одну акцію, — один з важливих показників, що характеризують ефективність діяльності підприємства. Цей показник визначається відношенням чистого прибутку, одержаного підприємством у звітному періоді, мінус податки, до кількості звичайних акцій, що перебувають в обігу:
Кч.п.= Чистий прибуток / Кількість випущених, простих акцій
Цей показник служить основою для визначення ще одного показника використання акціонерного капіталу - показника «ціна-прибуток». Він визначається відношенням ринкової ціни на 1 акцію до чистого прибутку на 1 акцію:
К”ц –п”=- Ринкова ціна на 1 акцію / Чистий прибуток на 1 акцію
Зарубіжна практика показує, що величина коефіцієнта «ціна - прибуток» міститься, як правило, у межах від 1 до 80. Усі вищезгадані коефіцієнти розглядають у динаміці. Підвищення коефіцієнтів свідчить про те, що акціонери вигідно вклали свій капітал, і це є доброю ознакою для підприємств щодо залучення додаткового акціонерного капіталу.[3]
РОЗДІЛ ІІІ.
ПОКАЗНИКИ СТАНУ І ВИКОРИСТАННЯ ОБОРОТНИХ КОШТІВ
3.1. ПОКАЗНИКИ СТАНУ ВЛАСНИХ ОБОРОТНИХ КОШТІВ
Стан оборотних коштів характеризується насамперед наявністю їх на певну дату. Наявність власних оборотних коштів підприємства визначається як різниця між сумою підсумку І розділу пасиву балансу Ф. 1 та рядка 530 і підсумком І розділу активу балансу Ф.1 та рядка 300.
Тобто із суми І розділу пасиву «Джерела власних та прирівняних до них коштів» (ряд. 495, графа 4) та суми рядка 530 (довгострокові кредити) вираховується сума показників розділу активу «Основні засоби та інші позаоборотні активи» (ряд. 070, графа 4) та позикові кошти (ряд. 300).
Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 (ПБ02) «Баланс», що затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 р. №87 і зареєстроване у Міністерстві юстиції України 21.06.99 р. №391/3684, наявність власних оборотних коштів підприємства визначається як різниця між сумою підсумку «розділу І пасиву балансу Ф. І». «Власний капітал» (рядок 380) та підсумком розділу І активу балансу (рядок 080).