приросту ЧНП (національного доходу) застосовується прог-
ресивний податок на доход і прибуток, а також зменшуються
трансфертні платежі (виплати держави населенню, що не пов'я-
зані з трудовою діяльністю, капіталом чи власністю). Навпаки,
в умовах спаду застосовується регресивний податок і
збільшуються виплати по безробіттю, бідності, державні суб-
сидії. Так діють вмонтовані (автоматичні) стабілізатори.
Отже, вмонтований стабілізатор - це будь-який захід, що
має тенденцію збільшувати дефіцит державного бюджету (або
скорочувати його позитивне сальдо) в період економічного спа-
ду і збільшувати його позитивне сальдо (або зменшувати його
дефіцит) в період інфляційного зростання цін без необхідності
застосування додаткових політичних (суб'єктивних) заходів.
Автоматичні стабілізатори – це такі механізми в економіці, дія яких зменшує реакцію ВНП на зміни сукупного попиту.
Автоматична зміна податкових надходжень.
- Система податків прогресивно залежить від особистих доходів та доходів підприємств. Якщо обсяг виробництва падає то податкові надходження автоматично зменшуються так, що падіння особистих доходів і видатків послаблюється. У такому випадку випуск продукції зменшується не так відчутно.
- В інфляційні періоди зменшення податкових надходжень зменшує особисті доходи, стримує споживчі витрати, скорочує сукупний попит і уповільнює зростання цін та заробітної плати.
Допомога по безробіттю, соціальна допомога та інші трансфертию
- Допомога по безробіттю вливає кошти в економіку(в період кризи) або вилучає з неї (в період буму) і, як результат, стабілізує її та згладжує наслідки ділових циклів.
- Дія інших трансфертів аналогічна.
Основні засоби дискреційної фіскальної політики :
- Зміна прграм суспільних робіт та інших програм, пов”язаних з витратами.
- Зміна програм трасфертного типу (перерозподільчих).
- Циклічні зміни рівня податків.
Дискреційна фіскальна політика – це політика, при якій уряд свідомо маніпулює податками та державними видатками з метою зміни реального обсягу національного виробництва та зайнятості, контролю за інфляцією та прискоренням економічного зростання.
4. ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ ТА БЮДЖЕТНЕ ОБМЕЖЕННЯ
Фінансово-бюджетне регулювання є основою фіскальної
політики - кейнсіанського методу досягнення макроекономічної
рівноваги.
Під фінансами розуміють систему економічних відносин, що
склались у суспільстві щодо формування і використання грошо-
вих ресурсів. Убільш вузькому розумінні, фінанси - це грошові
фонди (готівкові і безготівкові), за якими стоять матеріальні
ресурси, необхідні для функціонування підприємств і здійснен-
ня державою своїх функцій. Суть фінансів більш повно ви-
являється у виконуваних ними функціях: розподільчої, регулю-
ючої і контрольної.
Фінансова система будь-якої країни складається із трьох
тісно переплетених сфер: фінанси держави, фінанси фірм і
фінанси домашніх господарств.
Фінанси домашніх господарств (населення) - це грошові
фонди, що формуються з доходів домашніх господарств. За допо-
могою фінансів фірм (підприємств) створюється національний
продукт, який є джерелом формування фінансових ресурсів насе-
лення і держави.Проте у виконанні згаданих функцій фінансів
основна роль належить фінансам держави.
Отже, державні фінанси - це сукупність грошових засобів,
зосереджених у руках держави і призначених для забезпечення
властивих їй функцій, а також сукупність форм і методів, че-
рез які ці функції реалізуються.
П.Самуельсон коротко сформулював основні функції дер-
жави, які вона реалізує через свої фінансові засоби - ефек-
тивність, справедливість і стабільність.
Ефективність означає, що держава через податкову систему
та пільги, регулюючи грошовий обіг і кредитування, сприяє пе-
реливанню капіталів, підвищенню ділової активності, найбільш
доцільному використанню виробничих ресурсів. Справедливість
полягає у відповідній податковій політиці, яка забезпечує
формування фондів держави для фінансування соціальних прог-
рам, спрямованих на фінансову підтримку найменш захищених
членів суспільства за рахунок найзаможніших. Стабільність -
це спрямованість фінансової і кредитної політики на досяг-
нення макроекономічної рівноваги.
Використання державних фінансів, таким чином, лежить в
основі фінансового макроекономічного регулювання. Державні
фінанси зосереджуються у бюджетні держави і бюджетах місцевих
органів влади.
Державний бюджет - це фінансовий план утворення і вико-
ристання грошових фондів держави протягом року; це баланс до-
ходів і витрат держави, який складає міністерство фінансів.
Державний бюджет (місцеві бюджети) завжди складаються
здвох частин - доходної і витратної. Доходна частина показує
обсяги і джерела надходження доходів бюджету, а витратна -
бюджетні видатки та їх обсяги.
Доходи бюджету складаються насамперед з різноманітних
податків з фірм і домашніх господарств (понад 90% цен-
трального і 70% місцевого бюджетів формується за рахунок по-
датків), а також митних зборів, процентних платежів державі і
державної позики.
Витрати бюджету мають таке спрямування: на виконання
соціальних програм, оборону. утримання апарату державного
управління, державні інвестиції і закупівлі, а також виплату
процентів по державному боргу.
Основу доходів бюджету складають податки. Усі податки
поділяються на чотири групи:
- прямі (оподаткування особистого доходу і прибутку
фірм);
- непрямі (акцизи або податок з продаж, податок з оборо-
ту, з доданої вартості);
- податки на власність (з майна, землі, дарінь або спад-
щини);
- платежі на соціальне страхування (страхові внески з
заробітної плати, прибутку корпорацій по старості, медичному
обслуговуванню, безробіттю).
Роль податків як регулятора економіки зростає. Держава,
маніпулюючи податковими ставками і видами податків, має змогу
стимулювати чи обмежувати розвиток окремих галузей або сфер
економіки, підприємств чи монополістичних об'єднань. Нап-
риклад, звільняючи від оподаткування суми, що йдуть на
технічний розвиток виробництва (на іновацію і модернізацію),
держава сприяє НТП. Не оподатковуються інвестиційні, страхові
і соціальні фонди тощо. Так держава через регулювання подат-
ками може впливати на ефективність і стабільність економі-
чного розвитку.
Особливе значення мають прямі податки, які утворюють
більшу частину державного бюджету. Світовий досвід перекон-
ливо свідчить, що найвищими темпами розвивається економіка
(10 - 15% на рік) при мінімальному оподаткуванні прибутку
(ставка 10 - 12%). При ставці податку нижче від 10% наг-
ромадження капіталу відбувається швидше, ніж створюються умо-
ви для його ефективного використання. Тому податкові пільги
не повинні бути значними і тривалими.
Водночас рівень податків на прибуток і доходи визначає
майбутній обсяг державних витрат, які спрямовуються на розв'я-
зання гострих соціальних проблем, регулювання "ефективного по-
питу". Тому при встановленні податкових ставок держава врахо-
вує дві обставини: з одного боку, надмірний податковий тиск
на підприємства створює структуру цін, веде до згортання ви-
робництва, а з іншого - зменшення податкових ставок сприяє
пожвавленню виробництва і економічному зростанню, а в кінце-
вому рахунку веде до зростання доходів підприємств, насе-
лення, держави і нації в цілому.
Держава так повинна будувати свою систему оподаткування,
щоб охопити податками різні види доходів і ефективно впливати
на їх формування. При цьому слід застосувати принцип: одна-
кові доходи обкладаються однаковими податками. Це дає змогу
реалізувати один із аспектів соціальної справедливості: хто
більше одержує доходів, той більше віддає на фінансування
суспільних потреб. Тому держава застосовує такий принцип опо-
даткування, як прогресивний податок.
Прогресивним називають податок, який зростає швидше від
оподаткованого доходу. Прогресивним оподаткуванням обкла-
даються доходи громадян і прибутки фірм, майнова власність
при спадщині чи дарінні. Регресивний податок, який зростає
повільніше від оподаткованого доходу, - це податкові відраху-
вання соціального страхування на випадок безробіття і акцизні
збори. Регресія полягає у тому, що заможнішому сплатити ці
податки легше, адже вони охоплюють меншу частку в його до-
ході. Пропорційний податок передбачає незмінність податкових
ставок незалежно від доходу. Основним податком у державний
бюджет є прогресивний податок.
Бюджет - це грошове вираження збалансованого кошторису
доходів та видатків за певний період.
Фактичний бюджет відображає реальні видатки, надходження
і дефіцити за певний період.
Структурний бюджет відображає, якими мають бути урядові
видатки, надходження і дефіцити, якщо економіка функціонує за
потенційного обсягу виробництва (визначаються дією дис-
креційних програм, що запроваджені законодавчо).
Циклічний бюджет показує вплив ділового циклу на бюджет
та вимірює зміни видатків, надходжень і дефіцитів, які вини-
кають через те, що економіка не працює за потенційного обсягу
виробництва, а перебуває у стані піднесення або спаду (виз-
начається дією автоматичних стабілізаторів). Циклічний бюджет
є різницею між фактичним і структурним бюджетами.
Державний бюджет
Баланс доходів і витрат держави0
ДОХОДИ:
* Податок на прибуток корпорацій.
* Податок з продажу.
* Місцеві податки.