Міністерство освіти України
Київський національний торговельно – економічний університет
на тему:
“Податкова система Канади”
Студента ІІ-курсу Обліково-фінансового факультету
V-групи денної форми навчання
Новікова Миколи Володимировича
Київ
2000р.
Зміст
РІВНІ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ КАНАДИ
МОДЕРНІЗАЦІЯ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ
· Прибутковий податок
· Податок на приріст ринкової вартості активів
· Податок на прибуток
· Основні податкові пільги
· Податок із продажів
· Податок на товари і послуги
ВПЛИВ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ НА ЕКОНОМІЧНІ ПРОЦЕСИ в КРАЇНІ
· Роль провінцій в економіці
· Координація податків
· Список використаної літератури
Податкова система Канади в сучасних умовах представлена на трьох основних рівнях:
• федеральному (48% державних доходів);
• провінційному (42% державних доходів);
• місцевому (10% державних доходів).
Головну частину доходів федерального бюджету складає прибутковий податок з населення, причому частка його постійно збільшується. За 1985—1994 роки частка прибуткового податку збільшилася на 45% (з 56580 млн. до 101943 млн. канадських доларів). Значні і надходження від податку на корпорації, податку на товари і послуги, акцизів, мита і податків у фонди соціального страхування.
Податкові джерела доходів провінцій складаються з:
- прибуткового податку з населення;
- податку з продажів;
- податку на прибутку корпорацій;
- акцизів;
- податків у фонди соціального страхування;
- податків на дарування;
- рентних платежів;
- різних реєстраційних і ліцензійних зборів.
Основну частку надходжень дають прибутковий податок з населення і непрямі податки.
Податкові надходження місцевих бюджетів складаються з податку на нерухомість і податку на підприємництво.
У країні склалася чітка система податкового регулювання:
Податкова політика розробляється відділом бюджетної політики й економічного аналізу Міністерства фінансів.
Усі проекти виносяться на обговорення — насамперед у Палату Громад.
Збором податків займається Міністерство національного доходу.
Усі виникаючі суперечки з питань оподатковування дозволяє Податковий суд.
Окремим провінціям зроблені виключення. Наприклад, Квебек самостійно збирає прибутковий податок і податок на прибуток, Онтаріо, Альберта — податок на прибуток.
Основними актами в сфері податкового законодавства служать: Закон про податок на доход (регулюючий стягування прибуткового податку й податку на прибуток корпорацій) і Закон про страхування по безробіттю (системи соціального забезпечення).
Першим етапом модернізації податкової системи Канади стала податкова реформа, почата в 1987 р. Вона торкнулася двох основних дохідних статей бюджету: прибуткового податку і податку на прибуток. Надалі був проведений радикальний перегляд системи непрямих податків.
Відповідно до реформи 1987 р. у Канаді на федеральному рівні стали діяти три ставки прибуткового податку замість раніше існували десяти, і в кожнім регіоні — свої місцеві ставки прибуткового податку, (див. Таблиця 1 і Таблиця 2).
Таблиця 1. Ставки федерального прибуткового податку
| Доход, тис. Дол. | Максимальна федеральна ставка, % |
| 0 –29590 | 17 |
| 29590 –59180 | 26 |
| більш 59180 | 29 |
Таблиця 2. Ставки прибуткового податку з фізичних осіб, що діють у регіонах
| Провінція, територія | Основна ставка, % | Основна федерально-провінційна ставка, % |
| Ньюфаундленд Нова Шотландія о. Принца Едуарда | 21,0* 19,0** 19,0 | 52,3 50,3 50,3 |
| Нью-Брансуик | 20,1 | 51,4 |
| Квебек | 21,6 | 52,9 |
| Онтаріо | 21,6 | 52,9 |
| Манитоба | 19,1 | 50,4 |
| Саскачеван | 20,6 | 51,9 |
| Альберта | 14,8 | 46,1 |
| Голений. Колумбія | 22,9 | 54,2 |
| Юкон | 15,3 | 46,6 |
| Північно-західні території | 13,0 | 44,4 |
* Ставка складає 69% від основної федеральної. У Ньюфаундленду існує п'яти процентний додатковий податок на сверхдоходы.
** Основна ставка дорівнює 59,5% основний федеральний. З 1 липня 1997 р. ставка провінції знизиться до 19,5% основний федеральний. В даний час із доходу, що перевищує 10000 канадських доларів, береться додатковий податок у розмірі 10%.
В інших регіонах існують свої особливості застосування різних ставок для різних сум доходу. •
Були переглянуті податкові пільги, і частина з них скасована. Багато пільг переведені з податкових знижок у розряд податкового кредиту.
Таким чином, нова податкова система побудована на однаковому обкладанні доходів, незалежно від їхньої величини і форми вкладення капіталу, а також на обкладанні реальних величин доходів (індексація ставок і податкових кредитів відповідно до росту споживчих цін).
Велике значення в системі прибуткового податку з населення має податок на приріст ринкової вартості активів. Якщо раніше тільки половина цього доходу підпадала під оподатковування, причому реальна ставка сукупного федерально - провінційного податку дорівнювала 26%, то в даний час оподатковувана частка розширилася до 75%, а реальна ставка податку на приріст ринкової вартості зросла до 30%.
Значиму роль грає податок на прибуток і зв'язані з ним різноманітні податкові пільги, що спонукують компанії до раціонального використання основних і оборотних коштів, упровадженню НИОКР, розвитку діяльності у визначених районах і іншим суспільно корисним заходам.
Ставка податку на прибуток складається з федеральної і провінційної. Загальна федеральна ставка — 28% (для компаній обробної промисловості — 23%). Провінційні ставки податку на прибуток представлені в Таблиця 3.
Таблиця 3. Ставки податку на прибуток, що діють у регіонах
| Провінція, територія | Основна ставка, % | Основна федерально-провінційна ставка, % |
| Ньюфаундленд | 14,0* | 43,12 |
| Нова Шотландія | 16,0" | 45,12 |
| о. Принца Едуарда | 15,0 | 44,12 |
| Нью Брансуик | 17,0 | 46,12 |
| Квебек (від виду деят-сти) | 8,9-16,25 | 38,02-45,37 |
| Онтаріо | 15,5 | 44,62 |
| Манитоба | 17,0 | 46,12 |
| Саскачсван | 17,0 | 46,12 |
| Альберта | 15,5 | 44,62 |
| Голений. Колумбія | 16,5 | 45,62 |
| Юкон | 15,0 | 44,12 |
| Північно-західні терр-ии | 14,0 | 43,12 |
* Ньюфаундленд знижує ставку для компаній, що створюють більш 10 робітників місць з повною зайнятістю й інвестиціями не менш $500 000.
** З 1 липня 1993 р. знизилася ставка для корпорацій, що створюють робочі місця у фармацевтичній, комп'ютерній, телекомунікаційній і аерокосмічній галузях.
Основні податкові пільги для корпорацій включають:
- інвестиційний податковий кредит;
- податковий кредит на витрати НИОКР;
- прискорені норми амортизації;
- пільгові умови оподатковування вартості активів;
- знижки на виснаження надр і ін.
Постійно збільшується дефіцит федерального бюджету привів до більш раціонального використання податкових пільг, що насамперед виразилося в звуженні сфер їхнього застосування й у зменшенні розмірів. У 1987 р. були скасовані інвестиційний податковий кредит і знижка на коректування товарно-матеріальних запасів.
Знижено норми амортизації для пасивної частини основного капіталу в гірничодобувній промисловості для бурового устаткування, робочих частин машин, рекламного устаткування.
Збережено пільги на стимулювання регіонального розвитку НИОКР. Інвестиційний кредит для атлантичних провінцій складає 15%, а для спеціально виділеної групи районів — 10%. Податковий кредит на капіталовкладення в НИОКР складає 30% для всіх компаній і 45% — для обробного сектора в окремих районах.
Для стимулювання розвитку сільського господарства і рибальства також передбачені міри податкового характеру. Існують три спеціальні пільги для компаній даних галузей.
Ціль однієї з них — залучити дітей фермерів до роботи в сільському господарстві. Після смерті батьків ферма, частка в сімейній фермерській чи корпорації сімейному фермерському партнерстві переходить до дітей без необхідності довічної сплати податку на приріст ринкової вартості активів. Його оплата відкладається до того моменту, коли діти будуть розташовувати якою-небудь іншою власністю крім даної сімейної.
Інша пільга складається в праві усереднювати доход за п'ятилітній період з метою захисту фермерів і рибалок від різких коливань доходів, властивих даним галузям.
Третя пільга зв'язана з методом числення доходу для фермерів і рибалок; дає можливість фермерам регулювати розподіл доходів по роках, чи зменшувати збільшувати суму, що залишилася в їхньому розпорядженні після сплати податку.
Велика увага в Канаді приділяється стимулюванню діяльності малого бізнесу.
До малого відносяться компанії з річними продажами від 2 до 20 млн. дол., з річним прибутком чи менше рівної 200 тис. дол., у яких зайняте чи менше 100 осіб найманої праці. Частка дрібних фірм складає 97% від числа всіх компаній. Основні сфери їхньої діяльності — послуги, роздрібна торгівля, будівництво, наукомісткі галузі. Після податкової реформи до всіх компаній малого бізнесу застосовується єдина ставка — 12%. Уряд Канади покладає великі надії на малий бізнес як на можливість підвищити рівень зайнятості в країні.