Податкова система України етапи її становлення (стр. 1 из 3)

Сьогодні Україна перебуває в стадії подальшого формування податкової системи, головне завдання якої – створити умови для розвитку підприємництва і на цій основі забезпечити повне задоволення державних і соціальних потреб.

За цей час існування податкової системи України ще гостріше встали проблеми податкового законодавства України, ще наочніше стали для дозволу питання, зв'язані з виплатою податків.

На мій погляд, побудову такої податкової системи, що б забезпечила створення сприятливого податкового клімату на Україні, неможлива без упровадження цілого комплексу мір, що у корені змінили б сам підхід до виплати податків, як необхідного атрибута держави.

1. Податкова система України.

Податкова система являє собою сукупність податків, установлених законодавчою владою і стягнутих виконавчими органами, а також методи і принципи побудови податків. Роль і структура цієї системи визначаються соціально-економічним ладом суспільства.

Податкова система країн з розвинутою ринковою економікою включає різні види податків. В основу їх класифікації покладені різні ознаки. Класифікація податків представлена на мал.1.

Мал. 1. Класифікація податків

Основні ознаки класифікації податків:

¨ в залежності від об”єкту оподаткування;

¨ в залежності від органу, що стягує податок;

¨ в залежності від порядку використання.

В залежності від об”єкта оподаткування податки бувають прямі і непрямі.

Прямі податки складають основу податкової системи. Власно кажучи, прямі податки – це платежі, що встановлюються на доходи і майно фізичних і юридичних осіб, що безпосередньо здіцснюють їх сплату. Розмір таких платежів

залежить від масштабів об”єкта оподаткування. При прямому оподаткуванні грошові відносини виникають між державою і самим платником податку.

Прямі податки підрозділяються на реальні, що сплачуються з окремих видів майна, і особисті, стягнуті з юридичних осіб, із джерела доходу чи по декларації. При цьому одні з них сплачуються тіільки юридичними особами, інші – тільки фізичними, а треті – тими й іншими.

На відміну від прямих, непрямі податки – це платежі, що включаються в ціну товарів і послуг у виді надбавок і сплачуються споживачем. Для окремого платникаїхній розмір прямо не залежить від його доходів. При непрямому оподатковуванні суб”єктом податку є продавець товару (послуги), що виступає посередніком між державою і платником (споживачем даного товару чи послуги).

Так само як і прямі, непрямі податкиза своїм характером неоднородні. Умовно їх можна підрозділити на три групи, у залежності від характеру торгової діяльності. Внутрішня торгівля зв”язана з викоростанням двох видів непрямих податків: акцизів і фіскальних монополій. Зовнішня торгівля характеризується встановленням мита на товари, що експортуються чи імпортуються.

Акцизи – це непрямі податки, що встановлюються у виді надбавки до вільної ціни. Вони характерні для системи ринкового ціноутворення, при якому держава не втручається в цей процес, а встановлює лише надбавку до ціни.

Іншим видом непрямого оподаткування внутрішньої торгівлі є фіскальна монополія. Якщо при застосуванні акцизів держава встановлює надбавку до вільної ціни, то при фіскальній монополії воно встановлює собі визначений доход. По економічному змісту фіскальна монополія виражає прибуток держави від реалізації монопольних товарів. Об”єктом такої монополії завжди були найбільш споживані товари: сіль, алкогольні напої, тютюнові вироби й інші.

Третій вид непрямих податків – мито. Воно встановлюється при ввозі і вивозі товарів через кордон даної держави чи за транзитне перевезення товарів по його території.

У залежності від органа, що стягує податок і розпоряджається його сумою, розрізняють :

¨загальнодержавні податки – платежі, встановлювані і стягнуті центральними органами влади й управління, що надходять, в основному, у державний бюджет;

¨місцеві податки – платежі, що встановлюються місцевими органами управління на відповідній території і направляються в місцеві бюджети.

У ряді країн загальнодержавні податки стягуються місцевими органами управління і передаються в державний бюджет. В Україні частина загальнодержавних податків законодавчо закріплена за місцевими бюджетами.

В залежності від порядку використання розрізняють:

¨загальні податки – знеособлені платежі, що надходять у державний бюджет і використовуються, як правило, на загальнодержавні цілі;

¨спеціальні (цільові) податки – платежі, що надходять у бюджети різних рівнів, використовуються для строго визначених цілей.

Формування відособленої самостійної системи України почалося ще в рамках колишнього СРСР. У 1991 році був прийнятий Закон УСРС “Про систему оподаткування”. У цьму Законі був приведений перелік загальнореспубліканських податків, зборів і обов”язкових платежів, стягнутих з юридичних і фізичних осіб. Згодом у цей Закон був внесений ряд змін і доповнень.

У 1997 році був прийнятий Закон України “Про внесення змін у Закон України “Про систему оподаткування” , у якому була викладена нова редакція Закону “Про систему оподаткування”. Відповідно до даного Закону в Україні стягуються:

¨загальнодержавні податки і збори (обов”язкові платежі);

¨ місцеві податки і збори (обов”язкові платежі).

Загальнодержавні податки і збори установлюються Верховною Радою України і стягуються на всій території України. В даний час передбачаються наступні види загальнодержавних податків і зборів (обов”язкових платежів):

¨податок на додану вартість (ПДВ);

¨акцизний збір;

¨податок на прибуток підприємств;

¨прибутковий податок із громадян;

¨мито;

¨державне мито;

¨податок на нерухоме майно (не регламентований);

¨плата за землю;

¨рентні платежі;

¨податок із власників транспортних засобів і інших самохідних машин і механізмів;

¨податок на промисел;

¨збір за геологорозвідувальні роботи;

¨збір за спеціальне використання природних ресурсів;

¨збір за забруднення навколишнього природного середоввища;

¨збір на обов”язкове соціальне страхування;

¨збір на обов”язкове державне пенсійне страхування;

¨плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності.

Місцеві податки і збори, механізм їх стягування і порядок сплати встановлюються сільськими, селищними, міськими Радами народних депутатів відповідно до переліку й у межах граничних розмірів ставок, установлених Законами України. При цьому комунальний податок, збір за паркування автотранспорту, ринковий збір, збір за видачу ордера на квартиру, збір за дозвіл на розміщення об”єктів торгівлі і сфери послуг, збір із власників собак є обов”язковими для встановлення при наявності об”єктів оподаткування чи умов, зв”язаних із введенням цих податків і зборів.

Основними місцевими податками і зборами є:

¨податок з реклами;

¨комунальний податок;

¨готельний збір;

¨збір за паркування автотранспорту;

¨ринковий збір;

¨збір на видачу ордера на квартиру;

¨курортний збір;

збір за участь у бігах на іподромі;

збір за виграш в бігах на іподромі;

10) збір з осіб, що беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромаі;

11) збір за право використання місцевої символіки;

збір за право проведення кіно-і телезйомок;

збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей;

¨збір на проїзд по території прикордоних областей автотранспорту, що спрямовується за кордон;

¨збір за видачу дозволу на розміщення об”єктів торгівлі сфери послуг;

¨збір із власників собак.

Систему податків в Україні можна представити у вигляді трьох основних підсистем (мал.2):

¨ підсистема оподаткування юридичних осіб;

¨ підсистема оподаткування фізичних осіб;

¨ збори в державні цільові фонди.

Усі ці підсистеми знаходяться в тісному взаємозв”язку між собою, їх складають одні і тіж структурні елементи: прямі податки, непрямі податки, а також інші податки і збори.

2. Етапи становлення податкової системи України.

Україна пройшла досить довгий шлях, поки податки ввійшли в економіку і стали дзеркалом формування бюджету і регулятором підприємницької діяльності. Я вважаю, що історію виникнення податкової системи України з часів СРСР можна розділити на кілька етапів.

Після революції, у період громадянської війни податки знаходилися в натуральній формі. У жовтні 1918 року ВЦВК був прийнятий закон про натуральний податок. У цей же час були прийняті революційні податки. Місцевій владі було дозволено ввести місцеві одночасні першочергові революційні податки. В умовах “воєнного комунізму” створюється система натурального господарства, у результаті якої грошові податки не мають дійсного значення. У лютому 1921 року утримання грошового податку було цілком зупинене і податковий апарат був розформований.