Циклічне безробіття, яке має примусовий, а не добровільний характер, є, за Кейнсом, економічною закономірністю. Для того щоб уникнути значних втрат від спаду виробництва, необхідно проводити активну державну політику по стабілізації сукупного попиту, яку кейнсіанці пропонують здійснювати за допомогою змін величин державних витрат, податків та грошової пропозиції.
Модель, що ілюструє напрямки проведення стабілізації сукупного попиту, називається кейнсіанським хрестом (дві криві (сукупний попит і сукупна пропозиція), що перетинаються, одна з них (сукупна пропозиція) – під кутом 45 град. до осі абсцис). Сукупний попит у моделі представлено плановими витратами — сумою, яку домогосподарства, фірми і держава мають намір витратити на закупівлю товарів та оплату послуг. Сукупна пропозиція (AS) представлена фактичними витратами. Фактичні (реальні) витрати відрізняються від планових тоді, коли фірми змушені здійснювати незаплановані інвестиції в товарно-матеріальні запаси в умовах неочікуваних змін у рівні продаж. І планові, і фактичні витрати в кейнсіанській моделі рівноваги є функцією від доходу і не залежать від рівня цін, який залишається фіксованим.
Щодо впливу державних заходів на економічне життя, то вони такі.
1. Зростання державних витрат призводить до більшого зростання доходу у порівнянні з попереднім імпульсом (існує так зване поняття мультиплікатора державних витрат, воно показує, у скільки разів зростає доход при збільшенні державних витрат на одну одиницю). Зростання державних витрат збільшує доход, а це збільшує рівень споживання, що, в свою чергу, сприяє подальшому зростанню доходу і, відповідно, подальшому збільшенню рівня споживання, і так далі.
2. Зменшення податків відразу збільшить використовуваний доход на величину податку і, відповідно, споживання — на величину, що рівна добутку граничної схильності до споживання на податок. При будь-якому заданому рівні доходу планові витрати тепер зростуть. Подібно до збільшення державних витрат, зменшення податків також створює мультиплікативний ефект на доход (поняття податкового мультиплікатора).
Використовуючи модель кейнсіанського хреста, варто пам'ятати, що:
- Якщо державні витрати і податкові надходження зростають на одну й ту ж величину, то й рівноважний рівень виробництва зростає на ту саму величину. В цьому випадку кажуть про мультиплікатор збалансованого бюджету, який завжди дорівнює одиниці.
- Мультиплікативний ефект від скорочення податків слабший, ніж при збільшенні державних витрат. Таким є наслідок сильнішого впливу державних витрат на величину доходу і споживання у порівнянні із зміною податків. Ця різниця визначальна при виборі інструментів бюджетно-податкової політики.
2.Міжнародні кредитні відносини – це економічні відносини наддержавного виду (тобто вони охоплюють багато країн чи міжнародних організацій), засновані на наданні позик одним державам (міжнародним організаціям) іншими.
Головним об’єктом діяльності у міжнародних кредитних відносинах виступає сам міжнародний кредит – позика. Міжнародний кредит — це рух і функціонування позичкового капіталу між країнами. Міжнародний кредит – це кредит, що надається державою, банком, іншою юридичною або фізичною особою однієї країни іншій країні, а також банкові, юридичній або фізичній особі іншої країни на певний термін на умовах повернення та сплати процентів. Кредиторами і позичальниками можуть також виступати міжнародні організації, регіональні об'єднання держав, асоціації виробників та експортерів товарів.
Залежно від термінів користування кредитом міжнародні кредити поділяються на короткотермінові (до одного року), середньотермінові (1-5, а в деяких країнах і більше років) та довготермінові (понад терміни користування середньотерміновими кредитами).
За призначенням міжнародні кредити поділяються на комерційні (безпосередньо пов'язані із зовнішньою торгівлею та послугами), фінансові (валюту можна використовувати на будь-які потреби, зокрема - на погашення заборгованості, купівлю цінних паперів, інвестиції) та проміжні (призначені для змішаних форм вивезення капіталу, товарів, послуг).
Залежно від техніки надання розрізняють кредити наявними грішми (їх часто називають готівковими, хоч валюту з одного банківського рахунку на інший перераховують безготівковим способом), акцептні (у формі акцепту векселя імпортером чи банком), а також консорціумні кредити у формі депозитних сертифікатів, облігаційних позик тощо.
Міжнародні кредитні відносини відіграють важливу роль у сучасному світі, оскільки дуже часто використовуються як механізм реального політико-економічного впливу країни-кредитора на країну-боржника; країні-отримувачу дозволяє швидко і у великих обсягах залучити потрібний для розвитку капітал; країні (міжнародній організації) дає можливість значно заробити на наданні позик (проценти від великих сум є сумами великими).
Щодо міжнародного ринку позичкового капіталу, то ним є система ринкових відносин, що забезпечує акумуляцію та перерозподіл позикових капіталів між країнами. Міжнародний ринок позичкового капіталу охоплює такі сектори:
- Світовий грошовий ринок (здійснюються банківські операції терміном від одного дня до одного року).
- Ринок євровалют.
- Ринок єврокредитів.
- Світовий фінансовий ринок (здійснюється емісія та розміщення цінних паперів терміном на 7 – 15 років.
Найпоширенішими формами міжнародного кредиту є:
1. Лізинг (довготермінова оренда машин, обладнання, споруд виробничого призначення; є способом фінансування інвестицій і активізації збуту).
2. Факторинг (придбання права вимоги щодо виплат за фінансовими зобов’язаннями, скупленими в різних суб’єктів).
3. Кредити за компенсаційними угодами.
Операції на міжнародних ринках позичкових капіталів оформлюють векселями, банківськими акцептами, депозитними сертифікатами, облігаціями, кредитними гарантіями.
Білет 31
1.Фінансовий ринок—це специфічна сфера економічних відносин, де відбувається купівля-продаж фінансових ресурсів. Вона характерна лише для розвиненої ринкової економіки і включає: ринок капіталів (інвестиційний ринок), ринок кредитів, ринок цінних паперів. Такий ринок формується на основі коштів підприємств, організацій і населення й обслуговує оборот платіжних коштів, кредитів та цінних паперів. У розвиненому конкурентному середовищі він створює гнучкий механізм мобілізації та перерозподілу вільних коштів для забезпечення фінансування витрат підприємств і організацій, істотного розширення можливостей вишукування необхідних фінансових ресурсів для виробничого і соціального розвитку.
Ринок капіталів (інвестиційний ринок) здійснює інвестиції, тобто вкладення капіталу у виробничу і невиробничу сфери економіки, забезпечуючи загальний розвиток їх.
Інвестиційний ринок активно впливає на інші ринки, в тому числі на ринок предметів споживання і послуг. Оскільки конкуренція стимулює активне впровадження нової техніки та технології, розробку нових моделей товарів, підвищення їхньої якості, підприємства потребують все нових інвестицій. Важливим джерелом їх є кредит, який надається у вигляді позики і являє собою необхідний компонент фінансового ринку—кредитний ринок.
Кредитний ринок є системою відносин між позикодавцями і позикоодержувачами з приводу позики в товарній або грошовій формі. Суб'єктами кредитного ринку виступають юридичні особи (підприємства, організації, банки, держава) через свої повноправні органи, а також фізичні особи (громадяни). Залежно від суб'єктів і змісту відносин розрізняють: взаємний кредит, тобто кредитні відносини між підприємствами, фізичними особами і небанківськими закладами; різновидом взаємного кредиту є комерційний кредит у товарній формі, що надається постачальником покупцеві; банківський кредит надається банками, як правило, у грошовій формі; при державному кредиті кредитором виступає держава; кредит на цілі споживання може надаватися у формі взаємного (комерційного) і банківського; позикоодержувачами є фізичні особи. Позикоодержувачі залежно від величини позики, строку, на який вона береться, попиту і пропозиції кредитів, рівня інфляції та інших економічних факторів сплачують кредиторам певний процент.
Ринок цінних паперів у вигляді акцій, облігацій, зобов'язань державної скарбниці, ощадних сертифікатів та векселів не тільки є прямим продовженням кредитного ринку, з яким він взаємодіє, а й має багато особливостей, одна з яких полягає у необхідності правового регулювання відносин між усіма його учасниками. Цінні папери — це грошові документи, які визначають взаємовідносини між суб'єктами, що їх випустили, і тими, хто придбав їх. Вони передбачають виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а також можливість передачі грошових та інших прав, передбачених цими документами, особам, що є власниками їх. Акція свідчить, що її власник став одним з співвласників підприємства і має права на отримання певної частки прибутку, який називається дивідендом, на управління підприємством, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного підприємства. Акції випускаються на пред'явника та іменні. Кожна акція має номінальну вартість, а у випадку вільного обігу на ринку цінних паперів — і ринковий курс. Останній залежить від кількості акцій, розміру дивідентних виплат та позичкового процента. Власник облігації є кредитором одного з суб'єктів господарювання, за що отримує певний фіксований процент. Засоби, які вкладені в акції, можуть бути компенсовані лише через продаж їх на фондовій біржі за курсом, а облігації — через передбачений час відшкодовуються за номінальною вартістю. Зобов'язання державної скарбниці засвідчують, що їхній власник вніс кошти в бюджет, що дає йому право на отримання фінансового доходу протягом усього строку володіння цими цінними паперами. Вони бувають коротко-, середньо- і довгострокові (від кількох місяців до одного року, 5 і 25 років). Держава здійснює за ними щорічно виплати за купонами, а також за тиражними погашеннями шляхом викупу. Ощадні сертифікати — це письмове свідоцтво кредитної установи про депонування коштів, яке дає право на отримання через визначений строк депозиту і процентів за ним. Вексель—грошове зобов'язання, яке має бути сплачене боржником його власнику. Конвертовані облігації та привільовані акції—цінні папери, які інвестор може обміняти на певну кількість звичайних акцій того самого емітента. З погляду покупця перевагами таких активів є поєднання гарантованого процентного (купонного) доходу і погашення основної суми з можливістю виграшу від приросту курсової вартості звичайних акцій. Для емітента випуск конвертованих облігацій — засіб розміщення додаткових акцій за цінами, вищими за їхню поточну ринкову вартість.