Обгрунтована стратегія розвитку зовнішньоекономічних зв'язків України підпорядковується раціональному розв'язанню найгостріших проблем оздоровлення економіки — подоланню численних дефіцитів на внутрішньому ринку, прискоренню НТП, нагромадженню валютних ресурсів для сплати нашої частки в колишньому загальносоюзному зовнішньому боргу, покращенню якості товарів, підвищенню збалансованості бюджету і платіжного балансу.
Подальшу децентралізацію зовнішньоекономічного комплексу, вихід на світовий ринок численних дрібних учасників (кооперативів, малих підприємств тощо) гальмує відсутність спеціальної підготовки у значної частини персоналу. Щоб забезпечити ефективність зовнішньоекономічних зв'язків, треба оперативно формувати демократичні політичні структури, соціальну базу демократії, високу загальну, політичну культуру, підприємницьку етику, розвивати ринок, сприяти тому, щоб психологія радикальних реформ оволоділа суспільною свідомістю. Однією з актуальних є проблема створення широкої системи професійної підготовки і перепідготовки працівників для підприємств і організацій, зайнятих зовнішньоекономічною діяльністю. Всілякі зволікання з розв'язанням її можуть спричинити примноження наших втрат через некомпетентність персоналу. Фірми та навчальні заклади зарубіжних країн нагромадили корисний і вартий вивчення досвід. Цілком виправданим вбачається у зв'язку з цим направлення за кордон на навчання громадян України і запрошення з інших країн спеціалістів з маркетингу, валютно-фінансових операцій, міжнародного права.
Отже, розвиток зовнішньоекономічних відносин є не самоціллю, а одним з перевірених досвідом багатьох розвинутих країн способів подолання кризового стану економіки, виведення виробничого потенціалу на сучасний технічний і технологічний рівні, підвищення добро
\білет 35.2
БІЛЕТ №35(1)
За товарно-галузевою ознакою (класифікація ООН) світові ринки діляться на ринки машин і устаткування (загальне машинобудування, електротехніка і приладобудування, транспорт), ринкимінеральної сировини і палива (вугілля, нафта і нафтопродукти, природний газ, уран, чорні і кольорові метали, боксити, хімічна сировина, сільськогосподарські добрива) і ринки сільськогосподарської сировини, продовольчих і лісових товарів (бавовна, шерсть, натуральний каучук, деревина, пиломатеріали, целюлоза, зерно, цукор, тварини і рослинні олії, м'ясо, риба, кава, фрукти та ін.).
Новий етап НТР призвів до чіткого розмежування ринку готових виробів на три групи ринків, із яскраво вираженими особливостями, пов'язаними з технологічним рівнем (низьким(вироби чорної металургії, текстиль, швейні вироби, взуття, продукти харчування, напої, металовироби, текстиль і ін.), середнім(верстати, хімікати, автомобілі, транспортне устаткування, пластмасова і гумовотехнічна продукція, кольорові метали) та високим(аерокосмічне, офісне й електроустаткування, інформаційна техніка, комп'ютери, електроніка, ліки, вимірювальні прилади)).
Сучасний світовий ринок товарів складається з ринку товарів базових галузей і ринку готових виробів. Причому кожний має свою структуру. Особливо це характерно для другої групи ринків. Кожна група ринків відрізняється одна від одної, з одного боку, характером конкуренції, а з іншого боку - ступенем витрат на дослідження і розробки (рівень технологічної ємності) в обсязі виробництва продукції, що є об'єктом торгівлі.
Об'єктивні підвалини саморегулювання пропорцій міжнародного економічного обміну формуються на основі реалізації на світовому ринку інтернаціональної вартості товарів та послуг, її вплив на розвиток світогосподарських зв'язків здійснюється завдяки інтернаціоналізації всієї сукупності структурних ланок ринкових відносин товарної форми продукту праці, ціни виробництва, оптових і роздрібних цін, системи грошових відносин. На цій основі створюються необхідні передумови формування пропорцій міжнародного обміну—досягаються внутрішня єдність складових світового ринку, їхня взаємна порівнюваність і конвертованість. У цьому розумінні інтернаціональна вартість виконує функцію системоутворюючої ланки, за допомогою якої складові елементи економічних відносин світового господарства пов'язуються в єдине ціле.
Інтернаціональна вартість — продукт високорозвиненої структури міжнародних економічних відносин, що грунтуються на функціонуванні світового господарства як структурно цілісної системи. Глибокі базисні зміни відбуваються безпосередньо у відтворювальних структурах національних господарств, які через міжнародний поділ праці та інтернаціоналізацію основних факторів виробництва — капіталу і робочої сили, інтеграцію грошових ринків, фінансових систем — уже не можуть економічно функціонувати відокремлено.
У процесі поглиблення міжнародного поділу праці та формування на цій основі світового господарства як цілісної системи відбувається інтернаціоналізація не лише самого виробництва, а й витраченої в ньому суспільної праці. Відображенням цього є формування на світовому ринку середньої одиниці праці, яка становить об'єктивну основу інтернаціональної вартості. Така одиниця відображає суспільне необхідні витрати праці на виробництво товару при середньосвітових суспільне нормальних умовах виробництва, рівні продуктивності та інтенсивності праці.
Разом з тим слід ураховувати, що суспільне необхідний робочий час, який складається на основі інтернаціоналізації процесу відтворення і відповідає середній одиниці праці, регулюється виробничими витратами на виробництво лише тих товарів, які безпосередньо беруть участь у світовому обміні. В умовах глобалізації економічного простору розподіл національного виробництва на частину, яка має забезпечувати потреби внутрішнього ринку, і на частину, пов'язану з відтворенням експертної продукції, втрачає реальний економічний зміст. Це призводить до того, що відтворю-вальна структура національних господарств у всьому обсязі, глибині та широті поступово набуває за своїм реальним економічним статусом інтернаціонального змісту.
Відповідно змінюється співвідношення між інтернаціональною вартістю певного товару чи послуги та його національними вартостями —витратами виробництва та обігу на рівні економічних структур окремих країн. Інтернаціональна вартість набуває пріоритетної функції по відношенню до національних вартостей. Останні втрачають своє самостійне значення. Вони перетворюються на своєрідний різновид індивідуальної вартості. В результаті інтернаціональна та національна вартості співвідносяться, виходячи з принципів взаємодії загального і особливого.
Слід застерегти, що розглядаючи зміст зазначених процесів, не треба їх абсолютизувати. Процес інтернаціоналізації виробничих відносин здійснюється на занадто суперечливій основі. Він
зумовлюється взаємодією двох протиборствуючих тенденцій — доцентрових та відцентрових. У зв'язку з цим формування інтернаціональної вартості, як і інтернаціоналізація всієї системи вартісних відносин, може розглядатися лише в динаміці, лише як розвиток певної суперечливої тенденції.
Сьогодні в найбільш завершеній формі функціонує лише особливий різновид інтернаціональної вартості — регіональна інтернаціональна вартість, яка формується в межах окремих інтегральних структур світового господарства. Разом з тим інтенсивний процес становлення економічної структури всесвітнього господарства, який відбувається в останні роки, дає змогу говорити і про тенденції формування інтернаціональної вартості на цьому рівні. В результаті загальна структура вартісних відносин світогосподарських зв'язків може бути подана у вигляді складного механізму взаємодії на різних рівнях національних вартостей, регіональних інтернаціональних вартостей і, нарешті, інтернаціональної вартості світового ринку.
Інтернаціональна вартість реалізує себе на світовому ринку через механізм ціноутворення, а також через 'інтернаціоналізацію системи грошових відносин.
Розглядаючи це питання, слід мати на увазі, що функціонування цінового механізму світового ринку є основною ланкою саморегулювання економічних пропорцій світогосподарських зв'язків. Світова ціна являє собою грошове вираження інтернаціональної вартості товарів і послуг, що реалізуються на зовнішньому ринку. Разом з тим слід зважити й на те, що світова ціна відбиває зміст інтернаціональної вартості опосереднено — через проміжні ланки. У цілісній системі світового господарства створюються об'єктивні умови для виявлення стійкої тенденції до формування середньої норми прибутку на виробництво ідентичних та взаємозамінюваних груп товарів і послуг, а також відповідного утворення інтернаціональної ціни виробництва. Остання розглядається в економічній теорії як модифікована форма вартості, що є безпосереднім фундаментом для цін світового ринку.
Об'єктивний процес формування цін світового ринку може бути представлений як наступна ланка взаємопов'язаних вартісних структур: формування середньої одиниці праці світового ринку — формування інтернаціональної вартості товарів — формування інтернаціональної ціни виробництва —формування ринкової ціни світового ринку. Засновані на таких взаємозв'язках ціни світового ринку, як й інтернаціональна вартість, набувають функції першості по відношенню до цін національних ринків. Вони виступають як своєрідний епіцентр, до якого пристосовуються ціни внутрішнього обміну. При цьому сила зв'язку між національними (внутрішніми) і світовими цінами зростає в міру того, як економіка країни все активніше бере участь у міжнародному поділі праці.