Основи економічної теорії Былети і відповді (стр. 6 из 21)

Інтенсивний тип економічного зростання — це розширення виробництва на основі якісного поліпшення його функціонуючих факторів при вдосконаленні організаційно-економічних відносин виробництва (поділ праці, спеціалізація та кооперування виробництва тощо). Таке зростання досягається за рахунок підвищення кваліфікації працівників, розвитку їх професіоналізму, застосування принципово нових засобів і предметів праці, раціональнішого використання виробничого потенціалу. При цьому зростають продуктивність праці та її ефективність.

Кожне суспільство прагне до економічного зростання, повної зайнятості населення та усталеного рівня цін поруч з іншими цілями, які важко або неможливо виразити кількісно. Наприклад, протягом всієї історії США простежується значне зростання економіки. Науково-технічний прогрес, швидке зростання виробничих потужностей і життєвого рівня населення, одного з найвищих у світі, є основними гранями динамічного розвитку американської економіки. Однак, економічне зростання США упродовж тривалого часу не було рівномірним і переривалося періодами економічної нестабільності. Періоди швидкого економічного зростання інколи затьмарювала інфляція. В інші періоди зростання поступалося місцем спадові і депресії, тобто низькому рівню зайнятості і виробництва. У певні періоди, зокрема у 70-ті роки та на початку 80-х років, США зазнали одночасно зростання рівня цін та небувалого зростання безробіття. Коротше кажучи, довгострокова тенденція до економічного зростання переривалася і ускладнювалася безробіттям та інфляцією.

Термінекономічний цикл стосується періодичних піднесень і падінь рівня економічної активності протягом декількох років. Окремі економічні цикли істотно відрізняються один від одного за тривалістю та інтенсивністю. Проте всі вони містять однакові фази, які різні економісти називають по-різному. На графіку показано традиційний діловий цикл.

Час

1. Вершина. Почнемо наше пояснення з вершини, або піку циклу, в якому ділова активність досягає тимчасового максимуму, такого, як показано на графіку 8-2. У цій фазі циклу в економіці досягається повна зайнятість і виробництво працю» на повну або майже повну потужність, а рівень цін, як правило, зростає.

2. Спад. За піком настає фазаспаду, період, в якому загальний обсяг виробництва, доходи та зайнятість зменшуються. Спад фіксується тоді, коли реальний ВВП знижується не менше шести місяців підряд. Таке падіння зумовлене звуженням ділової активності в багатьох секторах економіки. Оскільки багато цін є негнучкими і втратили властивість знижуватися, то рівень цін може знизитися тільки тоді, коли спад серйозний і тривалий, тобто якщо виникає депресія.

3. Дно.Найнижча точка спаду, або депресії, називається дном. В ній виробництво і зайнятість досягли найнижчого рівня. Ця фаза може тривати коротко, але може бути й досить довгою.

4. Піднесення. У фазі піднесення обсяг виробництва зростає, а зайнятість прямує до повної зайнятості. В міру того, як піднесення набирає силу, рівень цін може почати зростати ще до того, як досягнуто повної зайнятості і повного використання виробничих потужностей.

Незважаючи на спільні для всіх циклів фази, окремі ділові цикли суттєво відрізняються один від одного тривалістю та інтенсивністю. Тому деякі економісти говорять не про цикли, а проекономічні коливання, бо цикли, на відміну від коливань, мають певну періодичність. У різний час економісти пропонували немало теорій для пояснення коливань ділової активності. Одні економісти твердять, що такі важливі нововведення як залізниці, автомобілі або синтетичні волокна справили величезний вплив на інвестиційні й споживчі видатки, а отже, на виробництво, зайнятість і рівень цін. Проте такі важливі нововведення відбуваються нерегулярно і тим самим зумовлюють нестабільність економічної системи. Інші економісти пояснюють економічні цикли політичними і випадковими подіями. Є економісти, які розглядають цикл як чисто монетарне явище. Коли уряд випускає надто багато грошей, виникає інфляційний бум; порівняно невелика кількість грошей прискорює падіння виробництва і зростання безробіття .

Не всі коливання ділової активності зумовлені діловими циклами. В економіці існують сезонні коливання ділової активності. Різке збільшення закупівель перед Різдвом і Великоднем спричиняє значні щорічні коливання в темпах ділової активності, особливо у роздрібній торгівлі. Сільське господарство, автомобільна промисловість і будівництво деякою мірою також підпадають під сезонні коливання. Ділова активність також залежить віддовгострокової тенденції в економіці, тобто від підвищення або зниження економічної активності у тривалому періоді, наприклад, 25, 50 або 100 років. Довгостроковою тенденцією американської економіки є значне її зростання . Важливо зазначити, що для економічного циклу характерні коливання ділової активності при наявності довгострокової тенденції до економічного зростання.

2)Мультиплікатор державних витрат

Зростання державних витрат призводить до збільшення обсягу ЧВП, а отже, і ВВП. Скорочення цих витрат, навпаки, зменшує рівноважнийобсяг ЧВП. Графічно це можна представити як рушення точки макрорівноваги по бісектрисі: в першому випадку вона переміщаєтьсявгору, у другому вниз. Виникає, питання: в якій мірі відбувається таке збільшення або зменшення обсягу ЧВП або ВВП?

Оскільки державні витрати в принципі нічим не відрізняються по своїй дії від інших видів сукупних витрат, наприклад, від інвестицій, остільки до них в повній мірі відносяться всі міркування, які ми вели раніше про мультиплікатор інвестицій. Це означає, що державні витрати на закупівлю товарів і послуг володіють мультиплікаційним, або розмножувальним, ефектом. Але щоб відрізняти мультиплікатор державних витрат від інвестиційного, ми визначимо перший тією ж буквою, але додамо індекс м. Тоді аналогічно ми можемо визначити цей мультиплікатор як відношення приросту ЧВП до приросту державних витрат (ДВ):

Оскільки валовий внутрішній продукт відрізняється від чистого урахуванням витрат на амортизацію, для нього відповідний мультиплікатор визначається як приріст ВВП повідношенню до державних витрат:

З цих формул слідує:

Графічно мультиплікаційний ефект можна представити у вигляді збільшення розмірів ЧВП або ВВПпризсувівгору прямої сукупних витрат на споживання, інвестиції і державну закупівлю. Припустимо, що макрорівновага встановлюється в точці перетину цієї прямої з бісектрисою в точці Е. Тоді мультиплікатор державних витрат діє анологічно до мультиплікатора інвестицій. Тому його можна визначити по аналогії з ним:

Кг=1:ГСЗ

У нашому випадку ми прийняли ГСС(гранична схильність до споживання), що дорівнює ¾, звідки визначили мультиплікатор

Знаємо, що ГСС + ГСЗ = 1. Звідси випливає, що Кг=1:(1-ГСС).

Білет 21.2

Валютний ринок – це система фінансово-економічних відносин, пов'язаних зі здійсненням операцій купівлі-продажу (обміну) чужоземних валют і платіжних документів у чужоземних валютах. Валютний ринок – це збірне поняття, що охоплює значну кількість окремих локальних ринків у певних регіонах, центрах міжнародної торгівлі і валютно-фінансових зв'язків, зокрема на міжнародних валютних біржах.

На валютних ринках здійснюється широке коло операцій щодо зовнішньоторговельних розрахунків, страхування валютних ризиків, диверсифікації валютних резервів, переміщення валютної ліквідності тощо.

За своїм режимом валютні ринки поділяються на вільні (без валютних обмежень) та обмежені, коли валютні операції дозволяються уповноваженими органами або здійснюються за офіційним валютним курсом.

Валютні ринки представлені сукупністю банків, бірж і фінансових компаній, які здійснюють валютні операції. Найбільші міжнародні валютні ринки функціонують у Лондоні, Нью-Йорку, Токіо, Франкфурті-на-Майні, Сінгапурі, Сянгані (Гонконзі), Бахрейні, Цюриху.

Біржова торгівля валютою – це торгівля за посередництвом бірж. Біржа тут виступає установою, призначеною для систематичних операцій з купівлі-продажу. Торгівля валютою відбувається на валютних біржах.

Валютна біржа – це організаційно оформлений і регулярно функціонуючий ринок, на якому реалізують угоди щодо купівлі-продажу чужоземних валют і формуються курси цих валют за фактичним співвідношенням попиту і пропозиції. Покупцями та продавцями на валютних біржах є переважно банки, що здійснюють угоди за свій рахунок або за дорученням своїх клієнтів.

Валютні біржі здебільшого не мають самостійного місця функціонування і діють при фондових і товарних біржах.

Валютні біржі можуть здійснювати такі операції:

- укладати угоди зі своїми членами та організовувати двосторонні угоди між ними на купівлю і продаж чужоземної валюти за ринковим курсом;

- визначати поточний ринковий курс чужоземної валюти щодо національної;

- організовувати операції центрального банку з метою підтримки ринкового курсу національної валюти.

Білет 22

1Довгі хвилі. Еволюція теоретичних уявлень про їх природу

Довгострокові циклічні коливання в економіці були виявлені вченими економістами ще у другій половині XIX ст. Англійський економіст У. С. Джевонс у 1879 р. опублікував статистичний аналіз, в якому була обґрунтована наявність поряд із середніми та короткостроковими циклами довготривалих коливань ділової активності. Про існування довготривалих циклів писали в своїх роботах М. І. Туган-Барановський, К. Каутський, В. Парето та ін. Створення наукової теорії д.хв. пов'язане з ім'ям російського вченого М. Д. Кондратьєва, який на початку 20-х років XX ст. опублікував ряд важливих теоретичних досліджень з цієї проблеми. У наступні роки теорія д.хв. отримала своє продовження в роботах таких видатних учених, як Й. Шумпетер, С. Кузнець, К Кларк, П. Самуельсон, П. Боккаро, Л. Фонтвейєн, Т. Кучинський.