Показником активності особистості є життєвий контроль. Він є характеристикою особистості як суб’єкта діяльності, її ролі у вирішенні власних справ, проблем навколишнього світу.
Життєва позиція особистості як соціальний феномен характеризує людину як суб’єкта певного способу життя, дає змогу зафіксувати специфічні особливості й спрямованість діяльності окремої людини, певної спільноти у різноманітних сферах життя – у сім’ї, на роботі, в громадській діяльності, щодо використання вільного часу.
Життєвий шлях особистості є детермінованим суспільством і вільним вибором людини, процесом поетапного залучення її до суспільних відносин, послідовної зміни способів життєдіяльності, пов’язаних із самореалізацією та самоутвердженням.
Проблематика людини є центральною у соціогуманітарних науках. У соціології антропологічні проблеми тісно пов’язані з соціальною практикою людини.
Висновок
„Людина” – це найбільш широке поняття для визначення суб’єкта діяльності, пізнання, спілкування. „Людина” – це переважно біосоціальна категорія, яка означає конкретного представника біологічного виду „Homosapiens”. Це жива істота, яка володіємовою і свідомістю, здатна створювати знаряддя праці і користуватися ними. Отже, поняття „людина” визначає якісну відмінність людей від тварин. До головних ознак людини належать:
- конституція тіла, зокрема будова, функціонування;
- пряма ходьба і двоногість;
- свідомість і самосвідомість;
- володіння мовою тощо.
Соціологія особистості вивчає особистість як об’єкт і суб’єкт соціальних відносин крізь призму суспільно-історичного прогресу, ціннісних суспільних систем, взаємозв’язків особи і соціальних спільнот.
У сучасному суспільстві предметом соціології особистості є два взаємозалежні напрями пізнання: соціальна сутність людини та закони становлення і змін особистості у процесі життя.
Головним соціальним процесом, через який здійснюється взаємодія між особистістю та суспільством, є процес соціалізації.
Соціалізація – процес інтеграції індивіда в суспільство, у різноманітні типи соціальних спільнот (група, соціальний інститут, соціальна організація) шляхом засвоєння ним елементів культури, соціальних норм і цінностей, на основі яких формуються соціально значущі риси особистості.
Список літератури
І. Пилипенко В. Є., Вишняк О. І., Куценко О. Д.
Спеціальні та галузеві соціології: Навч. посіб. – К.: Каравела, 2003. – 304 с.
ІІ. Соціологія. Підручник для студентів вищих навчальних закладів \ За ред. В. Г. Городяненка. – К.: Видавничий центр „Академія”, 2002.– 560 с.