Інформаційна влада випливає із знання керівником усіх найдрібніших аспектів діяльності підрозділу чи організації. Така цілісна картина дає змогу управляти колективом, бачити хибні дії підлеглих та їх досягнення. Ті працівники, яким потрібна конкретна додаткова інформація, змушені звертатися по неї до лідера як до першоджерела, виконувати його доручення в обмін на володіння знаннями про предмет, що їх цікавить.
Таблиця. Порівняння різних методів впливу
| МЕТОД | НА ЩО ВПЛИВАЄ | ПЛЮСИ | МІНУСИ |
| Методи, що використовуються при особистому спілкуванні | |||
| Використання влади, що грунтується на обов'язках | Поведінка в межах зони, яку підлеглий визнає законною у світлі своїх обов'язків | Швидкість; не потре-бує витрат ресурсів | Якщо прохання знаходиться за межами зони - воно не діє, якщо заходить надто далеко - його вважатимуть незаконним |
| Використання влади, заснованої на компетенції | Стосунки і поведінка в межах зони компетенції | -//- | -//- |
| Використання впади, заснованої на ототожненні з керівником | Стосунки і поведінка, які не суперечать ідеалам, що лежать в основі ототожнення | -//- | Обмежений впливом, що не протирічить ідеалам, які закладено при ототожненні |
| Використання влади, заснованої на уявленнях про залежність | Широке розмаїття видів поведінки, якою можна керувати | Швидкість та дієвість | Деяка влада підлеглого над лідером |
| Використання влади, заснованої на примусі | Широке розмаїття видів поведінки, якою можна керувати | Швидкість та дієвість | Можливий активний опір, дуже ризиковане |
| Використання переконання | Широкий діапазон стосунків і видів поведінки | Викликає внутрішню мотивацію | Вимагає багато часу, потрібен слухач |
| Поєднання різних методів | Залежить від інтуїції, точності у комбінуванні | Результати більш вагоміші, менше ризику | Надто складно і вимагає зайвих зусиль |
| Опосередковані методи | |||
| Маніпулювання оточенням іншої людини, використовуючи при цьому один чи всі прямі методи | Широкий діапазон стосунків та видів поведінки | Може призвести до результату в ситуації, коли не спрацьовують прямі методи | Вимагається багато часу, складний для використання: ризикований, якщо використовується надто часто |
| Зміна сип, які діють на людину - правил формаль-ної та неформальної орга-нізації, технології, ресур-сів, що є у наявності, проголошених організа-ційних цілей | Повний спектр стосунків і видів поведінки на безперервній основі | Має безперервний вплив, а не одноразовий ефект | Подекуди вимагає демонс-трації значної влади для досягнення мети |
Проблема лідерства та керівництва є однією з кардинальних проблем соціальної психології. Хоча за походженням та соціальним статусом лідер і керівник суттєво відрізняються, все ж вони покликані разом стимулювати групу, спрямовувати її на вирішення певних завдань.
Лідерство в сучасному розумінні цієї проблеми є чисто психологічною характеристикою поведінки окремих членів групи; керівництво ж в переважній мірі є соціальною характеристикою поведінки окремих членів групи; керівництво ж в переважній мірі є соціальною характеристикою відносин в групі, перш за все з точки зору розподілу ролей управління та підпорядкування. Лідерство необхідно розглядати як групове явище: лідер не може існувати наодинці, він завжди існує як елемент групової структури, а лідерство є системою відносин у цій структурі. Тому особливий інтерес викликає питання про природу лідерства, першопричини його походження. В сучасній науці існують три підходи до виявлення суті цієї проблеми, розроблені американською школою соціальної психології.
“Теорія рис” (або “харизматична теорія”) – концентрує увагу на природних якостях лідера. Згідно цієї теорії, лідером може бути людина, яка володіє певним чином визначеною системою необхідних рис чи характеристик, наприклад, ініціативністю, діловитістю, комунікативністю, впевненістю, ентузіазмом, популярністю, красномовністю і т.д. Хибними сторонами цієї теорії слід вважати відсутність обгрунтованих критеріїв оцінки найважливіших рис лідерства, наприклад, що ж важливіше – професіоналізм чи красномовність? Чітких і однозначних відповідей дана теорія не дає.
“Ситуаційна теорія лідерства” – прагне утвердити думку про те, що в основному лідерство – це продукт конкретної ситуації. На певних етапах розвитку групи, як правило, в екстремальних ситуаціях виникає гостра необхідність, актуальність авторитету чи соціального статусу окремих членів, коли на хвилі популярних ідей і палких промов з’являються так потрібні саме в цей час люди, здатні повести за собою інших. Прибічники даної теорії упевнено доводять, що лідерство рідко коли буває випадковим, це – закономірний процес, пов’язаний з особистісними характеристиками індивіда, значимістю ролі, яку він відіграє в групі і що найголовніше – свідомим прагненням бути в центрі, на вістрі розв’язання гострих проблем життєвості і життєдіяльності групи.
Як це часто буває в історії науки, два таких крайніх підходи породили третій, компромісний, який увійшов у соціальну психологію під назвою “синтетичної теорії лідерства”. Згідно з цією теорією лідерство розглядається як процес організації міжособистісних відносин в групі, а лідер – як суб’єкт управління цим процесом. Прийнятність даної позиції пояснюється тим, що відмінність лідера від інших членів групи проявляється тут не при наявності у нього особливих рис, а в результаті більш високого рівня впливу.
За стилем лідерство можна класифікувати за кількома напрямками, але загальноприйнятою вважається практика визначення лідерства за змістом рішень, які пропонує лідер групи та за технікою їх виконання. Авторитарний, демократичний та ліберальний стилі лідерства – найбільш характерні для малої групи.
Однак цим класифікація лідерства не обмежується. Визначені, для прикладу, які типи лідерів: лідер-організатор, лідер-ініціатор, лідер-ерудит, лідер-генератор емоційного настрою, лідер-професіонал та ін. Всі ці характеристики важливі на певному етапі діяльності як лідера, так і керівника, а саме в процесі прийняття групових рішень. Цьому явищу передує відкрите спілкування, рольова гра, групова дискусія, які можуть супроводжуватися та підсилюватися “мозковими атаками”, соціальним збудженням і навіть навіюванням.
Використана література:
1. Теорія лідерства. – Львів, 1999.
2. Менеджмент. Підручник. – К., 2000.
3. Соціологія. Підручник. – К., 2001.