Одночасне застосування примусових заходів медичного характеру щодо видужалої особи, яка захворіла на душевну хворобу після вчинення злочину, суд має вирішити питання про відновлення кримінальної справи.
При цьому у випадках закінчення строку давності притягнення до кримінальної відповідальності, скасування кримінального закону, наявності акта про амністію та інших підстав, передбачених законом, за згодою особи, щодо якої розглядається справа, коли така згода необхідна, кримінальна права закривається. Якщо підстав для закриття справи немає, кримінальну праву відносно особи, неосудність якої була встановлена в судовому засіданні, надсилають відповідному суду першої інстанції для розгляду по суті, а в усіх інших випадках - прокуророві для проведення попереднього підстава. Час перебування в медичній установі, Якщо ця особа засуджена до позбавленні волі або виправних робіт, зараховується в строк відбуття скарання.
Ухвала суду про застосування, скасування чи зміну примусових заходів медичного характеру може бути опротестована і оскаржена в загальному порядку (ст. 424 КПКУ). Суд касаційної чи наглядної інстанції може скасувати чи зменшити ухвалу суду першої інстанції, в тому числі змінити вид застосованого заходу медичного характеру.
Отже, розглянувши цей важливий розділ можна зробити висновок про те, що без повного, об'єктивного дослідження всіх обставин справи неможливо вирішити таке питання як застосування примусових заходів примусових заходів медичного характеру. А так, як за законодавством країни передбачена кримінальна відповідальність за поміщення в психіатричну лікарню здорової людини, цей матеріал є важливим як для працівників правоохоронної системи та судової влади, так і для всіх інших юристів зокрема.
4. Профілактика суспільно-небезпечних дій психічно хворих.
В цілях профілактики суспільне небезпечних дій психічно хворих потрібні не тільки ізоляція і лікування психічно хворих, а й наступні міроприємства по їх реадаптації і усунення факторів і умов, які викликають суспільно небезпечні дії.
Профілактика суспільне небезпечних дій психічно хворих здійснюється першу чергу системою психіатричної допомоги за участю органів внутрішніх справ.
Попередження первинних суспільне небезпечних дій зводиться до своєчасного виявлення, систематичного спостереження і лікування хворих. Основною умовою для цих міроприємств є широка сітка психоневрологічних диспансерів і стаціонарів.
Важливе місце займає соціальна реабілітація психічно хворих, їх адекватне включення в суспільне середовище і працевлаштування. Одною з важливих ланок попередження небезпечних дій психічно хворих став облік психічно хворих, які являють суспільну небезпеку. У всіх психоневрологічних диспансерах, відділах і кабінетах заведені картотеки на хворих із суспільне небезпечними тенденціями або діями. Спеціальному обліку в якості соціальне «безпечних належать ті, хто раніше притягувався до кримінальної відповідальності, знаходився на примусовому лікуванні у зв'язку із скоєними небезпечними діями, хворі, які підлягали невідкладній госпіталізації у зв'язку суспільною небезпекою, а також в яких вперше знайдено суспільне небезпечні тенденції по даних психіатричного спостереження. За вказаним контингентом хворих передбачається активний нагляд з періодичним наглядом не рідше одного разу в місяць.
Нагляд за хворими, які стоять на спеціальному обліку, здійснюється спільно з органами внутрішніх справ, які повинні інформувати дільничного психіатра про зміну стану хворого, алкогольні ексцеси і т.д.
В деяких регіонах утворені спеціальні кабінети по попередженню спільно небезпечних дій психічно хворих при державних і обласних психоневрологічних диспансерах для спостереженням за хворим, який являє бою суспільну небезпеку.21
Суттєвою умовою діючої системи профілактики з заборона виписки хворих з психіатричних стаціонарів на поруки родичів і опікунів, якщо хворі являють суспільну небезпеку. Відмова родичам і опікунам у проханнях про писку хворих оформлюються спеціальним висновком лікувальної комісії.
Важливою мірою профілактики є невідкладна госпіталізація психічно хворих, які являють суспільну небезпеку. Спеціальною мірою профілактики і лікування психічно хворих, які являють небезпеку для оточуючих, складається на органи охорони здоров'я.
Невідкладна госпіталізація визначається суспільною небезпекою хворого, яка обумовлена особливостями його хворобливого стану. Встановлено перелік підстав до невідкладної госпіталізації: синдроми систематизованих «бредових» ідей, з якими пов'язана суспільне небезпечна поведінка хворого; іпохондричні «бредовые» стани, обумовлюючі агресивне відношення хворого до оточуючих; гострі психотичні стани з психомоторним ураженням при здатності до агресивних дій.22
Психотичні форми психічних аномалій не можуть служити основою для відкладної госпіталізації (ефективні реакції і антисоціальні форми поведінки у осіб з психопатичними рисами характеру або не різко вираженими наслідками травм мозку). Не підлягають госпіталізації в такі особи, небезпечна поведінка яких лише викликає підозру на психічну хворобу, але вона не є очевидною. При затриманні органами охорони громадського порядку в зв'язку з небезпечною для оточуючих поведінкою ці особи підлягають направленню на експертне психіатричне (судово-психіатричне) обслідування.
В необхідних випадках психічно хворий, який стоїть під наглядом психіатрів, може бути невідкладно госпіталізований і без згоди родичів, опікунів або інших оточуючих його осіб. Безпосереднє здійснення госпіталізації покладається на медичних працівників по вказівці тих психіатрів, в обов'язки яких входить поміщення хворих в психіатричні лікарні. В районах, де відсутні спеціальні психіатричні установи, невідкладну госпіталізацію проводять лікарі загальномедицинської сітки, які здійснюють допомогу психічно хворим. Враховуючи можливість агресії, яка загрожує здоров‘ю і життю медичних працівників та інших оточуючих хворого осіб, місцеві органи внутрішніх справ повинні допомагати у невідкладній Госпіталізації при зверненні до них медичних працівників, які здійснюють госпіталізацію. Психічно хворі в період їх перебування в лікарні підлягають обов'язковому переобслідуванню комісією в складі трьох психіатрів не рідше одного разу в місяць для вирішенні питання про необхідність їх подальшого стаціонарного лікування.
Розділ III. Застосування примусових мір медичного характеру за законодавством зарубіжних країн.
Міроприємства по відношенню психічно хворих, які скоїли небезпечне діяння, в наш час майже у всіх державах регламентовані законом. Ці міри направлені на відгородження суспільства від небезпечних дій психічно хворих і попередження з їх сторони повторних небезпечних дій.
У зарубіжних країнах вважають, що злочинці в своїй масі - це психічно неповноцінні люди, які мають такі ж клінічні особливості, що й психопатичні особи і психічно хворі. В свою чергу душевно хворі, які скоїли небезпечне діяння, розглядаються як злочинці. І в якості злочинців таких хворих засуджують, особливо при відсутності причинного зв'язку між хворобою і небезпечної дією.
В кримінальному кодексі Данії душевна хвороба особи сама ще не є підставою, яка виключає відповідальність. Потрібно встановити, що особа, внаслідок душевної хвороби була неосудною, але що слід зрозуміти під неосудністю, закон не передбачає. Тому можуть бути випадки, коли суди, суперечачи лікувальному висновку про наявність душевної хвороби можуть задовільнити питання про осудність на тій, наприклад, підставі, що причинний зв'язок між хворобами і діями не такий, щоб виключалася підсудність.23
За законами Англії, суд по кримінальних справах, визнавши хворого даним, в деяких випадках може вимагати поміщення хворого в лікарню. Це стосується тих осіб, по відношенню до яких у вироку суду домінує формула: винен, але психічно хворий. Якщо злочин незначний і є ознаки психічної хвороби, хворий може бути направлений на лікування і без судового огляду. Психічно хворий, який визнаний винним, може підлягати також і покаранню, до якого відноситься тримання і лікування в спеціальних установах тюремного типу.
Як психічно здоровий злочинець, так і душевно хворий, який скоїв небезпечне діяння, в процесуальному відношенні в суду потрапляють в однакове положення. І той і інший підлягає суду і можу бути визнаний винним.
Оскільки по цих точках зору стирається грань між звичайним (психічно здоровим) злочинцем і скоївшим небезпечне діяння психічно хворим, психіатри зарубіжних країн проявляють інтерес до вивчення злочинців і злочинності, розглядаючи цю проблему як таку, що відноситься до галузі психіатричної науки.
Законодавство зарубіжних країн і законодавство України визначає, що психічно хворий, який скоїв суспільне небезпечне діяння в неосудному стані, не рахується злочинцем. Оскільки в поступках і діях неосудності немає вини, діяння, вчинене в неосудному стані, не вважається злочином. При відсутності вини, не може бути покарання.
Це положення в законодавстві випливає з високих принципів гуманізму відображає загальну тенденцію посилення охорони суспільства від можливих небезпечних дій психічно хворих і в першу чергу здійснення їх лікування і пристосування до праці і умовам життя в суспільстві, сім'ї.
Кримінальний кодекс Болгарії передбачає в якості медичних мір примусове лікування і поміщення в лікувальну установу з ізоляцією. Ці міри призначаються постановою суду по відношенню до підсудних, недостатньо розумово розвинутих або які страждають розладом свідомості, тобто неосудних (ст.32 ККБ). Неосудними визначаються особи, які внаслідок достатнього розумового розвитку або постійного чи тимчасового розладу свідомості не могли розуміти властивості і значення діяння або керувати своїми поступками (ст.13 ККБ).