Військовими злочинами, згідно зі ст. 401, визнаються злочини проти встановленого законодавством порядку несення або проходження військової служби, вчинені військовослужбовцями, а також військовозобов'язаними під час проходження ними навчальних (чи перевірних) або спеціальних зборів.
Родовим об'єктом військових злочинів є встановлений порядок несення або проходження військової служби, під яким розуміють врегульовані правовими нормами суспільні відносини, що виникають та існують при проходженні служби різними категоріями військовослужбовців в процесі їх службової та бойової діяльності. Цей порядок заснований на Конституції України, окремих законах, військових статутах, положеннях військової присяги, наказах міністра оборони України та інших нормативних актах. Конкретні військові злочини посягають на окремі сфери цього порядку, що є безпосередніми об'єктами цих злочинів.
Об'єктивна сторона військових злочинів полягає у вчиненні суспільне небезпечного діяння, що порушує встановлений порядок несення або проходження військової служби. Такі діяння можуть бути вчинені як шляхом дії (статті 404, 405, 432 тощо), так і бездіяльності (статті 403, 425, 426 тощо), а також дії та бездіяльності (статті 415, 417, 422 тощо). Деякі склади військових злочинів містять в якості необхідної або кваліфікуючої ознаки вказівку на настання тяжких наслідків (статті 416, 421 тощо): зрив виконання бойового завдання, загибелі людей, заподіяння тілесних ушкоджень, знищення або пошкодження цінного воєнного майна, послаблення боєздатності підрозділу тощо.
Ряд військових злочинів характеризується такими ознаками, як вчинення діяння в умовах воєнного стану, в бойовій обстановці, під час бою, в районі бойових дій. Ці ознаки свідчать про підвищену суспільну небезпеку діяння.
Воєнний стан — період фактичного знаходження України у стані війни з Іноземною державою. Початком воєнного стану є день І час оголошення стану війни або нападу (агресії) на Україну, Закінченням воєнного стану вважається день і час припинення військових дій. Якщо ж військові дії фактично продовжуються після оголошення про їх припинення, то закінченням воєнного стану слід вважати фактичне закінчення таких дій.
Бойова обстановка — період знаходження військової частини, підрозділу, окремих військовослужбовців у безпосередньому зіткненні з противником, підготовка чи ведення бою (бойової операції).
Військовозобов'язаний — особа, яка перебуває у запасі військовозобов'язаних, призваних на навчальні чи перевірні спеціальні збори, початком та закінченням служби є відповідний день фактичного перебування на цих зборах І останній цих зборів.
Суб'єктами ряду військових злочинів можуть бути військовополонені ворожої армії, військовослужбовці України під час перебування в полоні у ворога.
Не вважаються суб'єктами військових злочинів співробітники органів внутрішніх справ, робітники та службовці військових установ, учні суворовських та нахімовських училищ.
Підлягають відповідальності за статтями про військові зле (з посиланням на ст. 27) будь-які особи, які є співучасниками організаторами, підбурювачами, пособниками) цих злочинів.
У деяких випадках особа, яка вчинила військовий злочин, бути звільнена від кримінальної відповідальності Із застосуванням до неї заходів, передбачених Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.
Відповідно до безпосереднього об'єкту можуть бути виділені групи військових злочинів: 1) проти порядку підлеглості і військової честі (статті 402—406); 2) проти порядку проходження військової служби (статті 407—409); 3) проти порядку користування вій ним майном і його зберігання (статті 410—414); 4) проти експлуатації військової техніки (статті 415—417); 5) проти по}:
несення бойового чергування та інших спеціальних служб (с 418—421); 6) проти встановленого порядку збереження військової таємниці (ст. 422); 7) військові службові злочини (статті 423— 8) проти порядку несення служби на полі бою і в районі воєнних дій (статті 427—433); 9) злочини, відповідальність за які передбачена міжнародними конвенціями (статті 434—435).
Список використаної літератури
1. В.А. Ломако, В.І. Борисов, В.І. Касинюк ”Суб’єктивна сторона злочину” (методичний посібник для студентів). Харків 1993 р.
2. М.І. Мельник, М.І. Хавронюк ”Науково – практичний коментар Кримінального Кодексу України” Київ 2001 р.
3. М.Й. Коржанський ”Кваліфікація злочинів” Київ 1998 р.
4. ”Право України” 1992 р. № 7,8.
5. Шаргородский М.Д. ”Преступления против жизни” 1984 р.
6. Гавриш С.Б. ”Уголовно – правовая охрана природной среды. Проблемы теории и развития законодательства” Харків 1994 р.
7. Гега П. . ”Правові основи податкової системи, правопорушення, проблеми, рішення” Київ 1996 р.
8. Бажанов М.І. ”Уголовное право Украины. Общая часть: конспект лекций” Дніпропетровськ 1992 р.
9. ”Радянське право” 1971 р.
10. Никифоров А.С. ”Совокупность преступлений” Москва 1965 р.
11. Куринов Б.А. ”Научные основы квалификации преступлений” Москва 1989 р.