Курсова робота з кримінального права
Система злочинів у КК України
ПЛАН
Вступ.
1. Система злочинів.
2. Злочини проти основ національної безпеки України.
3. Злочини проти життя та здоров'я особи.
4. Злочини проти волі, честі та гідності особи.
5. Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи
6. Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини й громадянина.
7. Злочини проти сім'ї.
8. Злочини проти власності.
9. Злочини у сфері господарської діяльності.
10. Злочини проти довкілля.
11. Злочини проти екологічної безпеки.
12. Злочини проти громадської безпеки.
13. Злочини проти безпеки виробництва.
14. Злочини у сфері безпеки праці.
15. Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини).
Список використаної літератури
Тільки діяння, передбачене відповідною статтею, може вважатися злочином. Найважливіший принцип будь-якого цивілізованого права, зокрема кримінального права України: немає злочину без указівки щодо цього у законі (nullum crimen sine lage) — повністю втілюється в Кримінальному Кодексі. Діяння, прямо в ній не передбачене, ні за яких умов не може тягти за собою покарання. Застосування кримінального закону за аналогією тут цілком виключається. підлягають суд зобов'язаний керуватися тільки прямими вказівками того закону, який передбачає відповідальність за цей злочин. Він не має права заповнювати, на свій розсуд, дійсно існуючі чи такі, що здаються існуючими, прогалини.
В КК існує система злочинів. Ця система має такий вигляд:
Розділ І. Злочини проти основ національної безпеки України.
Розділ II. Злочини проти життя та здоров'я особи.
Розділ III. Злочини проти волі, честі та гідності особи.
Розділ IV. Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи.
Розділ V. Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод
людини й громадянина.
Розділ VI. Злочини проти власності.
Розділ VII. Злочини у сфері господарської діяльності.
Розділ VIII. Злочини проти довкілля.
Розділ IX. Злочини проти громадської безпеки.
Розділ X. Злочини проти безпеки виробництва.
РозділXI. Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту
РозділXII. Злочини проти громадського порядку та моральності.
РозділXIII. Психотропних аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров'я населення.
Розділ XIV. Злочини у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації.
Розділ XV. Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян.
РозділXVI. Злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж.
Розділ XVII. Злочини у сфері службової діяльності.
РозділXVIII. Злочини проти правосуддя.
Розділ ХІХ Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини).
Розділ ХХ Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.
Тут і далі в тексті підручника даються посилання (якщо немає іншого застереження) на статті Кримінальною кодексу України, прийнятого сьомою сесією ВР України 5 квітня 2001 р.
Злочини проти основ національної безпеки України
Злочини проти основ національної безпеки України є найбільш небезпечними посяганнями на суспільні відносини, які забезпечують державну безпеку, обороноздатність, незалежність країни, її конституційний лад. Без належної кримінально-правової охорони цих соціальних цінностей неможливе нормальне функціонування держави та відповідних її інститутів. Без стабільності в суспільстві неможлива й ефективна боротьба зі злочинністю, в тому числі і з такими небезпечними злочинами, як вбивства, зґвалтування, розбої та Ін. Тому в КК статті про відповідальність за злочини проти основ національної безпеки України подані в першому розділі Особливої частини.
Родовим об'єктом злочинів, передбачених у цьому розділі, є суспільні відносини з охорони основ національної безпеки України:
її конституційного ладу, суверенітету, територіальної недоторканності, обороноздатності. Іншими словами, родовим об'єктом цих злочині \ с суспільні відносини, що забезпечують саме існування України як суисренної, незалежної, демократичної, соціальної і правової держави.
З об'єктивної сторони злочини проти основ національної безпеки України здійснюються шляхом активної поведінки — дії. При цьому законодавець конструює більшість з них як злочини з формальним складом, тому вони вважаються закінченими з моменту здійснення самого діяння, незалежно від настання фактичної шкоди основам національної безпеки України (наприклад, державна зрада, шпигунство). Деякі з цих злочинів конструюються як усічені склади — момент їх закінчення переноситься на попередні стадії здійснення злочину — готування чи замах. Так, наприклад, змова про вчинення злочину, передбаченого ст. 109 (готування), розглядається як закінчений злочин; посягання на життя державного чи громадського діяча, відповідно до ст. 112 вважається закінченим фактично з моменту замаху на вбивство.
Висока небезпека цих злочинів виражається І в їх суб'єктивних ознаках, всі вони здійснюються умисно І, як правило, з прямим умислом, за якого особа бажає заподіяти шкоду основам національної безпеки України. Характерною є і мета — заподіяння шкоди цьому об'єкту: особа діє з метою зміни чи повалення конституційного ладу, захоплення державної влади, заподіяння шкоди суверенітету, обороноздатності України, зміни її території та ін.
Отже, можна визначити, що злочини проти основ національної безпеки України — це передбачені кримінальним законом умисні суспільне небезпечні дії, що посягають на конституційний лад, суверенітет і територіальну недоторканність України.
До їх числа законодавець відносить дії. спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади (ст. 109); посягання на територіальну цілісність і недоторканність України (ст. 110); державну зраду (ст. 111); посягання на життя державного чи громадського діяча (ст. 112); диверсію (ст. 113); шпигунство (ст. 114).
Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади
Правовою підставою криміналізації цих діянь є ч. 2 ст. 5 Конституції України, відповідно до якої право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові І ніхто не може узурпувати державну владу. Безпосереднім об'єктом злочину, передбаченого ст. 109, є суспільні відносини, що забезпечують внутрішню безпеку України, захист конституційного ладу і державної влади в країні.
Конституційний лад — це устрій держави І суспільства, а також їх інститутів відповідно до конституційно-правових норм. Це цілісна система основних соціально-правових відносин, що визначають форми і способи функціонування держави, як єдиного державно-правового організму. Нормальне функціонування конституційного ладу дозволяє реалізувати прагнення суспільства до справедливого і стабільного соціального порядку на основі поєднання індивідуальних і суспільних інтересів.
Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 109, виражається в чотирьох формах: 1) дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; 2) змова про вчинення таких дій; 3) публічні заклики до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або до захоплення державної влади; 4) розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій.
Загальною ознакою всіх цих дій є спрямованість їх саме на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, тобто Із застосуванням фізичного чи психічного насильства до представників державної влади, осіб, що виконують функцію охорони конституційного ладу І державної влади, до інших осіб, які перешкоджають здійсненню цих дій. Злочини вважаються закінченими у разі здійснення будь-якої дії з метою зміни чи повалення конституційного ладу чи захоплення державної влади (наприклад, озброєння групи людей та Інструктаж про дії під час захоплення влади).
Змова про вчинення таких дій передбачає умисну угоду двох або більше осіб про спільні насильницькі дії, спрямовані на зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади.
Передбачені ч. 2 ст. 109 заклики до насильницької зміни конституційного ладу або до захоплення державної влади мають носити публічний характер, тобто проголошуватися відкрито, п присутності багатьох громадян. Це завжди активний вплив на незліченну кількість людей (проголошення на мітингу, демонстрації, зборок тощо)
Суб'єктивна сторона всіх зазначених дій — прямий умисел, поєднаний з метою насильницької зміни конституційного ладу або з метою захоплення державної влади.
Суб'єкт злочину — будь-яка особа, що досягла 16-річного віку. Відповідно до ч.З ст.,
109 кваліфікують як ознаки діянь, передбачених у ч. 2 ст. 103, є:
1) вчинення їх особою, яка є представником влади, тобто особою, яка перебуває на службі з органи державної влади та наділена владними повноваженнями (наприклад, депутат місцевої ради, голова суду, працівник Міліції та Ін.);
2) вчинення цих сам-іх дій повтори), тобто хоча б у другий раз, незалежно від того, чи Сула особа засунена за перший злочин;