Енергетичне машинобудування США територіально сконцентроване у північно-Східному районі країни, тобто у “Промисловому поясі”. На його географію рішучий вплив учиняють розміщення ринків збуту та центрів чорної металургії.
Структура енергетичного машинобудування Канади, Швеції та низки інших країн орієнтована не на внутрішній ринок, а на світовий. Вона ніби доповнює структуру енергетичного машинобудування інших країн. Йдеться про спеціалізацію на випуск продукції невеликими партіями.
Провідними світовими компаніями по будівництву ядерних реакторів є “Westinghous”, “Frameatome”, “General Electric” (США) та “Siemens” (Німеччина).
Підприємства енергетичного машинобудування мають повний виробничий цикл, який охоплює заготовку, механічну обробку і складання готових виробів. Переважна їх більшість розміщується у металургійних базах або поблизу них, а в деяких випадках орієнтується і на район споживання.
У Російській Федерації класичним приладом є Урал (Єкатеринбург, Орськ). У цих районах виробляються енергетичні машини, такі як парові і гідравлічні турбіни, гідрогенератори. Центри енергетичного машинобудування виникли також на основі нових металургійних баз у Сибіру і Казахстані, наприклад в Новосибірську розвинене виробництво турбін. У відриві від джерел сировини знаходиться комплекс підприємств енергетичного машинобудування Санкт-Петербурга. Тут розміщені підприємства з випуску парових і гідравлічних турбін (металічний завод) і турбогенераторів (“Електросила”). Метал для цих підприємств поставляють місцеві заводи малої металургії, а також Череповецький металургійний комбінат. Новий центр енергетичного машинобудування виник на Північному Кавказі у Волгодонську. Тут побудовано завод “Атоммаш”, що спеціалізується на випуску атомних реакторів.
Отже, у світовому енергетичному машинобудуванні сформувалися три регіони:
— Північноамериканський регіон виробляє понад 30 % продукції галузі та має найширшу номенклатуру виробів. Цей регіон виступає головним світовим експортером продукції важкого і енергетичного машинобудування.
— Європейський регіон, якій включає Україну, виробляє 25-30 % продукції світового енергетичного машинобудування. Це переважно обладнання для атомних та гідроелектростанцій.
— Східно- та Південно-Східно-Азіатський регіон з центром у Японії виробляє понад 20 % світової продукції галузі, але його доля у останній час незмінно знижується.
2.4. Подальшій прогноз розвитку
енергетичного машинобудування
Економічні дослідження, проведені провідними фірмами, що виробляють енергетичне обладнання, свідчать, що до 2002 року продаж обладнання для вироблення, передачі та розподілу електроенергії залишаться практично без зміни [7]. Постійний зріст попиту на вказане обладнання буде лише у країнах Східної Європи.
В більшості європейських держав попит на потужний кабель низької та середньої напруги, розподільчі та потужні трансформатори меншої потужності був на протязі остатніх років стабільним, що разом з зниженням цін привело до зменшення прибутків виробників цього обладнання.
У 1995 році загальний продаж даного обладнання на європейському ринку був 8088 млн. доларов, в 1996 — 8184 млн., а к 2002 року він зросте, як очікується, до 8253 млн. доларов.
Більшість західноєвропейських фірм електропостачання не відчувають зараз потреби у заміні обладнання, і боротьба його виробників за замовлення приводить до зниження цін та прибутків.
Ціни на потужний кабель низької та середньої напруги упали в більшості країн Європи, як і ціни на розподільчі трансформатори малої потужності. У результаті, не вважаючи на збільшення обсягу продажу, прибутки виробників знижуються. Незмінними залишились лише ціни на більш наукомісткі вироби (високовольтну комутаційну апаратуру та великі потужні трансформатори).
Американські спеціалісти [8] розглянули прогнози зросту встановлених потужностей у світової електроенергетиці на строк 1997—2006 рр. Згідно цих даних, у цілому за вказаний період планується ввести в дію біля 660 тис. МВт, та ще 629 тис. МВт планується ввести після 2006 р.
В найближчі три роки щорічний приріст потужностей, як очікується, складе більш 95 тис. МВт. У дослідженні ураховані дані по 7430 енергоблокам на 3829 електростанціях.
Таблиця 2.1.
Географічний розподіл нових потужностей
у період 1997—2006 рр.
| Географічний регіон | % |
| Азіатсько-Тихоокеанській регіон Північна Америка Європейська Співдружність Інші країни Європи СНД Південна Америка Центральна Америка Середній Схід Африка Австралія та Н. Зеландія | 56 10 9 2 3 8 2 7 3 1 |
Незважаючи на економічні труднощі в країнах АТР, на долю регіону припадає майже 367 тис. нових потужностей. Вклад ринка КНР оцінюється у розмірі 19 % всіх нових потужностей регіону. Влада КНР оголошує про введення у дію 15-20 тис. МВт щорічно у найближчі 10 років, але прогноз спеціалістів [8] — до 12,5 тис. МВт. Ризиковим залишається ринок Індонезії, де на протязі найближчих п’яти років нове будівництво буде малоймовірним.
Серед нових потужностей будуть мати перевагу енергоблоки на вугільному палеві, частка яких складе 1/3, та гідроагрегати і енергоблоки на газовому палеві (24 %). Серед технологій, що вживаються серед нових енергоблоків, переважатимуть паротурбінні, частка яких складе 43 %. Частка же ГЕС муситиме скласти 23 %, а енергоблоків з комбінованим цілком та газотурбінних агрегатів — менш 10 %.Світове виробництво електроенергії на АЕС підвищилось у 1995 році на 3,4 % в порівнянні з 1994 роком. На початок 1996 року у світі діяли 428 реакторів, та ще 62 реактора були у стадії будівництва [5].
З загального числа (728) реакторів в список 10 перших по обсягу виробництва електроенергії війшли 7 німецьких, які його й очолюють [5].
Шведська компанія “АВВ” розробила та збирається запустити у виробництво принципово нову модель електрогенератора “Pоwerformer”, якій може забезпечити безпосередню подачу в мережу струм з напругою 400 кВ, в результаті чого зникне необхідність у вихідному трансформаторі. Згідно рахунків компанії, “Pоwerformer” може забезпечити підвищення ККД ГЕС середньої потужності на 1 % та зниження витрат на інвестиції, техобслуговування та експлуатацію — на 10 %., а в цілому за 30 років дії ГЕС — економію коштів у розмірі 125 млн. доларів [10].
Виробництво електроенергії у світі зростає дуже швидко. Якщо у 1927 р. було вироблено 450 млрд. кВт.год, у 1950 — 989 і у 1970 — 5000, то вже у 1993 — 11 112 млрд. кВт.год [4]. Це пов’язано, в першу чергу, зі зростаючим попитом на електроенергію як із боку населення, так і економіки у цілому.
Незважаючи на повсюдне використання електроенергії, її виробництво поширено нерівномірно. Перше місце серед країн світу (на 1993 рік) займає США (2882 млрд. кВт.год), складаючи більше чверті світового виробництва, друге — Росія (952 млрд. кВт.год), трете — Китай (812 млрд. кВт.год), виробляючи відповідно 8,6 nf 7,3 % світової електроенергії. Україна, виробляючи 229 млрд. кВт.год, займала у 1993 році одинадцяте місце у світі [4].
Розвиток електроенергетики залежить від наявності енергоносіїв, їх розміщення і способу видобутку, можливостей дешевої доставки, а також (найголовніше) від рівня розвитку економіки країни у цілому, зокрема енергетичного машинобудування.
3. СТРУКТУРА ТА РОЗМІЩЕННЯ ГАЛУЗІ
ЕНЕРГЕТИЧНОГО МАШИНОБУДУВАННЯ В УКРАЇНІ
3.1. Структура енергетичного машинобудування в Україні
Машинобудівний комплекс України містить значний науково-виробничий потенціал, тут зосереджена третина промислово-виробничих фондів і майже половина промислово-виробничого потенціалу країни.
В Україні комплекси важкого та енергетичного машинобудування сформувалися у Донбасі (Краматорськ, Донецьк, Маріуполь), Придніпров’ї (Дніпропетровськ, Запоріжжя), на Північному Сході (Харків).
В таблиці 3.1. показане особливості спеціалізації важкого, енергетичного та транспортного машинобудівного комплексу України.
Група енергетичного машинобудування охоплює виробництво енергетичного устаткування і блоків (парових котлів, атомних реакторів, парових, гідравлічних і газових турбін, генераторів тощо), а також інших металомістских і великогабаритних виробив.
Розвиток енергетичного машинобудівного комплексу, збільшення його потенціалу є одним з визначальних напрямків оздоровлення національної економіки. Енергетичне машинобудування є складним багатогалузевим комплексом.
Треба відмітити такі підприємства енергетичного машинобудування, як “Турбатом”, “Енерговантажмаш”, “Запоріжтрансформатор”, ВО “Заря”, “Тэком” та інші, які виробляють парові, гідравлічні та газові турбіни електростанцій, обладнання до них, парові казани, енергетичні атомні реактори, потужні трансформатори, високовольтну апаратуру, тощо. Наприклад, об’єднання “Турбоатом” виробляє всі види енергетичного обладнання для теплових, атомних та гідравлічних електростанцій.
Таблиця 3.1.
Структура важкого, енергетичного та транспортного машинобудівного комплексу України
| № | Назва підгалузі | Що виробляється |
| 1 | Енергетичне машинобудування а) турбобудуванняб) котлобудування | Парові, гідравлічні і газові турбіни, обладнання Парові казани, енергетичні атомні реактори, тощо |
| 2 | Дизелебудування | Дизелі, дизель-генератори, дизельні електростанції |
| 3 | Металургійне машинобудування | Прокатні та трубні стани, обладнання мартенів |
| 4 | Гірничошахтне та гірничорудне машинобудування | Шахтні електровози, вагонетки, кріплення, підйомники, комбайни, транспортери |
| 5 | Підйомно-транспортне машинобудуванняа) кранобудуванняб) крани для будівництва | Мостові, металургійні, портальні крани Крани на залізничному, автомобільному, пневмоколісному та гусеничному ходу, баштові крани, ліфти |
| 6 | Залізничне машинобудування | Локомотиви, вагони: вантажні, пасажирські, промислові, вагони метро, трамваї |
Вироблення електричних трансформаторів для електростанцій в Україні здійснюється на 4-х підприємствах: Запорізькому трансформаторному заводі, Хмельницькому заводі трансформаторних підстанцій, Рівненському заводі високовольтної апаратури та частково на Коломийскому заводі високовольтної апаратури.