Найдавніші рештки вимерлих організмів учені знайшли в осадових товщах Родезії. Осадові породи мають тут вік 2,9— 3,2 млрд років. Були виявлені сліди життєдіяльності водоростей (очевидно, синьозелених). Це переконливо доводить, що приблизно 3 млрд років тому на Землі вже існували організми, які здійснювали фотосинтез. Це водорості. Припускається, що поява життя на Землі повинна була відбутися набагато раніше. Називають цифру 3,5—4 млрд років тому. Найбільш вивченою є протерозойська флора. Вона представлена нитчастими формами завдовжки до декількох сотень мікрометрів і завтовшки 0,6—16 мкм. Усі вони мають різну будову. Також знайдені рештки одноклітинних організмів діаметром 1 — 16 мкм. Рештки цієї середньопротерозойської флори були знайдені в Канаді. Учені досліджували кременисті сланці на північному березі озера Верхнього і наштовхнулися на рештки вимерлих мікроорганізмів. Вік відкладень складає приблизно 1,9 млрд років.
Дуже часто в осадових породах, що відносяться до проміжку часу 2—1 млрд років тому, вчені знаходять строматоліти*. Це тільки підтверджує версію про широке поширення й активну діяльність синьозелених водоростей у фотосинтезі й рифобудуванні.
Наступний найважливіший етап в еволюції життя підтверджується рядом знахідок викопних решток у відкладеннях, що мають вік 0,9—3 млрд років. Серед них знайдені прекрасно збережені рештки одноклітинних організмів завбільшки 2— 8 мкм, у яких вдалося розрізнити внутрішньоклітинну структуру, схожу на ядро; виявлені також стадії поділу одного з видів цих одноклітинних організмів, що нагадують стадії мітозу — способу поділу евкаріотичних (тобто таких, що мають ядро) клітин.
Якщо висновки, .зроблені після ретельного вивчення знайдених решток, правильні, то це тільки підтверджує, що близько 1,6 млрд років'тому еволюція організмів минула найважливіший рубіж: був досягнутий рівень організації евкаріотів. Про перші сліди життєдіяльності червоподібних багатоклітинних можна довідатися з пізньорифейських відкладень. Вже у вендські часи (приблизно 650—570 млн років тому) існували різні тварини, яких можна було віднести до різних типів. Відбитків м'якотілих вендських тварин не так вже й багато, однак вони відомі у всіх куточках земної кулі. Цілий ряд цікавих знахідок учені зробили на території колишнього СРСР, знайшовши їх у пізньопротерозойських відкладеннях:
У 1947 р. Р. Спріггом була виявлена багата пізньопротерозойська фауна. Учений знайшов її у Центральній Австралії. М. Глесснер, який досліджував її пізніше, припускає, що вона, складається з трьох десятків видів найрізноманітніших багатоклітинних тварин, які можна віднести до різних типів. Більшість знайдених форм можна зарахувати до кишковопорожнинних. До них належать медузоподібні органі
зми, які, за припущеннями, знаходилися в середньому шарі води, і придонні полішюїдні форми, які за виглядом нагадують сучасних альціонарій або морські пера. Учені підтвердили, що усі вони, як і подібні тварини едіакарської фауни, не мають твердого кістяка.
Крім кишковопорожнинних у кварцитах Паунд, де й знаходиться едіакарська фауна, виявлені рештки червоподібних організмів, яких зараховують до плоских і кільчастих хробаків. Деякі з представлених решток вважаються можливими предками членистоногих. Знайдені також останки невідомої таксономічної приналежності. Це тільки ще раз підтверджує, що у вендські часи існувало велике різноманіття багатоклітинних м'якотілих тварин. З цього можна зробити висновок: з огляду на те, що у вендські часи існувало величезне різноманіття видів, у тому числі й досить високоорганізованих тварин, можна припустити, очевидно, що до вендського періоду життя існувало вже протягом тривалого часу. Припускається, що багатоклітинні тварини з'явилися набагато раніше — приблизно 700—900 млн років тому.
РІЗКЕ ЗРОСТАННЯ РОЗМАЇТОСТІ ВИКОПНОЇ ФАУНИ
На межі протерозойської й палеозойської ер дуже сильно змінюється склад викопної фауни. Раптово після товщ верхнього протерозою, у яких спостерігалася майже повна відсутність життя, в осадових породах кембрію, починаючи з найнижчих його шарів, виникає величезна кількість і розмаїтість решток викопних організмів. Є серед них і губки (плечоногі молюски), а також представники вимерлих членистоногих. Зате вже до кінця кембрію виникають практично усі відомі вченим типи багатоклітинних тварин. Дотепер дослідники не можуть пояснити такий раптовий стрибок в еволюції живих форм.
Очевидно, виокремлення всіх основних типів тварин відбулося у верхньому протерозої 600—800 млн років тому. Учені припускають, що примітивні представники всіх груп багатоклітинних тварин були невеликими організмами, позбавленими кістяка. Одночасно в атмосфері тривало нагромадження кисню і збільшувалася потужність озонового екрана, що й призвело до збільшення розмірів тіла тварин і появи у них кістяка. У результаті організми одержали можливість широкого розселення на невеликих глибинах різних водойм, а це стало причиною того, що значно зросло число різноманітних форм життя.
* Строматоліти — вапняні або доломітові, схожі на коровай, тілана дні морських і прісноводних водойм, що виникли в результаті життєдіяльності нижчих водоростей.