Міністерство освіти України
Київський Державний торговельно-економічний Університет
Кафедра банківської справи
Курсова робота
з курсу “ГРОШІ І КРЕДИТ”
На тему: “Комерційні банки за участю іноземного капіталу”
Студента курсу
Науковий керівник
Київ 1999
План
Вступ 3
1. Суть, функції та роль комерційних банків 5
2. Організаційно-правові форми існування комерційних банків 8
2.1. Зарубіжний досвід 8
2.2. Вітчізняний досвід 10
3. Аналіз діяльності комерційних бакнів за участю іноземного капіталу в Україні 13
4. Шляхи вдосконалення діяльності банків у тому числі і за участю іноземного капіталу 23
Висновки 31
Список використаної літератури 33
- Актуальність теми
Головною метою та головним критерієм успіху розвитку банківської системи в Україні є фінансова стабілізація економіки України, яка в першу чергу потребує нормалізації інфляційної ситуації. Оскільки банки – один із головних інструментів здійснення економічних реформ, одна з найважливіших структур ринкової економіки, потрібно мати якомога більше інформації про діяльність цих установ. Коли новий механізм функціонування банківської системи нашої країни знаходиться в стані становлення, вітчизняні банки, природньо, не мають достатнього досвіду в даній сфері.
На даному етапі розвитку банківської системи буде доречним залучення іноземного капіталу в економіку України через банки із залученням іноземного капіталу зокрема (як 100 %, так і часткові). Для покращення роботи української банківської системи необхідно використовувати світовий досвід у розвитку цієї галузі. Адже присутність банків із залученням іноземного капіталу на ринку банківських послуг спонукає власне українські банки до більш ефективного використання власних ресурсів, покращення рівня обслуговування клієнтів, обробки та використання оперативної інформації і т.і.
- Мета дослідження
Головною метою, поставленою у курсовій роботі, є теоритичне узагальнення питань діяльності комерційних банків із залученням іноземного капіталу, правового боку та економічного. Аналіз розвитку цих банків в умовах більше складної економічного ситуації.
Для здійснення мети необхідно вирішити такі задачі:
1. Визначити роль і місце банків у економіці країни взагалі.
2. Охарактеризувати проблеми створення і розвитку банків за участю іноземного капіталу .
3. Проаналізувати можливості використання закордонного досвіду в Україні.
4. Порівняти діяльність власне українських банків та банків із залученням іноземного капіталу.
- Предмет дослідження
Предметом дослідження курсової роботи є банки із залученням іноземного капіталу, як 100 %-им, так і частковим.
- Методика та методологія дослідження
При вивченні даної теми використовувалися такі методи, як:
- Порівняльний аналіз;
- Метод статистичної обробки інформації;
- Нормативний метод;
- Методи ранжування та групування.
Курсова робота складається зі вступу чотирьох розділів, висновків та списку використаної літератури.
У прешому розділі висвітлено теоритичні питання теми. Розглядається в чому суть банків із залученням іноземного капіталу, яку роль вони виконують на ринку банківських послуг та умови їх функціонування в Україні.
У другому розділі розглядаються організаційно-правові форми існуючих комерційних банків.
У третьому розділі подано аналіз діяльності комерційних банків із залученням іноземного капіталу в Україні за роки незалежності.
У четвертому розділі представлено шляхи вдосконалення банківської системи України взагалі. Для цього виокристовується аналіз діяльності банків із 100 %-им залученням іноземного капіталу.
СУТЬ, РОЛЬ ТА ФУНКЦІЇ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ
Значення комерційних банків у сучасних кредитних системах настільки велике, що необхідно особливо зупинитися на функціях цих інститутів. Термін „комерційний банк” з’явився на ранніх етапах розвитку банківської справи, коли банки обслуговували найчастіше торгівлю, товарообмінні операції та платежі. Основною клієнтурою були торговці, звідси і назва „комерційний банк”. Банки кредитували транспортування, зберігання та інші операції, пов’язані з товарним обміном. З розвитком промислового виробництва з’явились операції по короткостроковому кредитуванню виробничого циклу: позика на збільшення оборотного капіталу, створення заощаджень сировини й готових виробів, виплату заробітної платні і таке інше. Строки кредитів поступово збільшувались , частина банківських кредитів почала використовуватись для вкладів в основний капітал, цінні папери і таке інше. Інакше кажучи термін „комерційний” в назві банка втратив попереднє значення. Він мотивує „діловий” характер банку, його орієнтованість на обслуговування всіх видів господарських агентів незалежно від роду їх діяльності.
Сьогодні комерційний банк спроможний запропонувати клієнту до 200 видів різноманітних банківських продуктів та послуг. Широка диверсифікація операцій дозволяє банкам зберігати клієнтів та залишатися рентабельними навіть при дуже поганій господарській кон’юнктурі. Тому в усіх країнах з ринковою економікою вони залишаються головною операційною ланкою кредитної системи.
Кажучи про сучасниі комерційні банки, необхідно підкреслити, що як і інші ланки кредитної системи, ці установи постійно еволюціонують . Змінюються форми операцій, методи конкуренції, системи контролю й управління. Швидко розширилася сфера діяльності, яка сьогодні охоплює увесь світ завдяки формуванню інтернаціональних ринків позичкового капіталу. І хоча в деяких областях вони втрачають позиції під напором конкурентів, вони знаходять можливість пристосовуватися до змін умов кредитного ринку.
Стійке й динамічне господарство не може існувати й розвиватися без добре відпрацьованої системи грошових розрахунків. Звідси велике народногосподарське значення банків як організаторів цих розрахунків
Банківська система – одна з найважливіших і невід’ємних структур ринкової економіки. Розвиток банків, товарного виробництва історично йшло паралельно й тісно пов’язувалося між собою. При цьому банки, проводячи грошові розрахунки, кредитуючи господарство, виступаючи посередниками у перерозподілі капіталу, істотно підвищують загальну ефективність виробництва.
Сьогодні, в умовах розвинутих товарних і фінансових ринків, структура банківської системи різко ускладнюється. З’являються нові види фінансових організацій, нові кредитні інструменти й методи обслуговування клієнтів.
Практика банківської справи за кордоном складає великий інтерес для нової господарської системи в Україні.
Валютно-фінансові відносини Схід-Захід мають великий потенціал подальшого розвитку перш за все по лінії розрастання взаємних розрахунків, обміну досвідом в обслуговуванні торгівлі, промисловості, соціальних зв’язків, кредитування спільних підприємств, взаємного вкладання капіталів. Необхідний також пошук нових шляхів глибокої довгострокової валютно-кредитної ваємодії, яка дозволяє врешті-решт підвищувати ефективність виробництва, сфери послуг, скріплювати зовнішньоекономічні позиції всіх залучених країн. Цей пошук дасть кращі результати, якщо сторони будуть орієнтуватися на те, що високоефективне й стійке фінансове посередництво в цей час є невід’ємним елементом міжнародного розподілу праці.
Протягом 1998 року українські банки працювали в умовах спаду економіки. Валовий внутрішній продукт зменшився на 1,7 %, об’єм продукції промисловості – на 1,5 %, індекс споживчих цін зріс на 20 %, реальні доходи зменшилися на 2,5 %.
Нарешті, осіння криза призвела до сильної девальвації гривні, у результаті чого банківська система втратила приблизно $ 1 млрд.
Головне живлення фінансової кризи - нездорові фінансово держави. Та саме це в Україні добре процвітає на базі стогнуючої або вертуальної, як кажуть американські експерти, економіки. Саме така економіка є в нас. Погано і те, що в країні відсутня довіра між урядом і суспільством, між владою та економічними суб’єктами. Без довіри не можна розвивати здорову економіку.
Середні та малі банки в Україні проявили велику стійкість під час кризи і змогли швидше будувати свою діяльність, щоб утриматися на плаву. Це свідчить, в першу чергу про безпідставність вимог до суми мінімального статутного фонду в 1 млн. EUR. Банки з капіталом меншим ніж 1 млн. EUR мають свої ніші на фінансових ринках і працюють досить ефективно. В них є нормальні фінансові результати і безумовно право на існування. Це стосується перш за все тих 50-ти банків, які в результаті девальвації національної валюти сьогодні не мають 1 млн. EUR, хоча на початку 1998 р. цей 1 мільйон у них був. Як бачимо, не існує аргументів для того, щоб навіть ставити питання про закриття цих банків.
За станом на 01.01.99 р. в Україні зареєстровано 214 банків, з них фактично працюють 176 банків. Загальний капітал українських банків - 4,2 млрд. грн., прибуток за 1998 рік – 471 млн.грн.
Ліквідовано за останній рік 16 банків, у тому числі 3 реорганізовано. Зареєстровано 3 нових банки (всі зі 100 % іноземним капіталом). 17 банків працюють у режимі фінансового оздоровлення.
Організаційно-правові форми існування комерційних банків.
Досвід закордонних банків
У світовій практиці існує два підходи до рішення питання про те, якою мірою комерційні банки можуть брати участь в інвестиційному бізнесі. З одного боку, саме банки з їхнім прагненням до кредитної експансії спроможні виступити як основна рушійна сила в розвитку ринку цінних паперів. З іншого боку, через гостре економічне всевладдя комерційних банків більшість розвинутих країн не дозволяють банкам бути рівноправними учасниками фондового ринку: німецька модель – банки є повноправними учасниками ринку цінних паперів, і англосаксонська моделі – банки не допускаються на організований ринок. Так, наприклад, у США діяльність банків на фондовому ринку обмежена в основному тільки ринком державних облігацій. Проте, слід зазначити, що в даний час у наявності тенденція до зміни співвідношення сил між банками і традиційною біржою, до зростання ролі банків в операціях із цінними паперами на організованому ринку. Цьому є логічне пояснення. При дійсному рівні монополізації виробництва і капіталу традиційні біржі – біржа дрібних акціонерів – вже не спроможні задовольнити потреби в мобілізації величезних розмірів позичкового капіталу, що потрібен для забазпечення стійкої фінансової і продуктивної діяльності значних корпорацій. У цьому зв’язку незмірно зростає значення банків та інших інститутів кредитної системи, тому що лише вони, що зосередили у своїх руках величезні обсяги фіктивного капіталу, спроможні дати значним корпораціям те, чого ті не в змозі одержати від дрібного акціонера. Тому біржа знаходить нову особу: із біржі дрібних акціонерів вона перетворюється в біржу банків і кредитних заснувань.