У залік виконання плану виробництва кожного виробу береться найменша величина показника. Залікові суми підраховуються у цілому по підприємству. Отриманий результат ділиться на величину фактичного виробництва і визначається коефіцієнт структури або відсоток виконання плану з урахуванням структури.
Якість продукції
Під якістю продукції розуміють її здатність задовольняти певну потребу, надійність, довговічність, поліпшені техніко-економічні і технічні показники, естетичні і художні властивості виробів.
Показниками якості продукції є: гарантійний безремонтний термін; моторесурс; продуктивність; питома витрата пального; питома матеріало- і енергомісткість; потужність; точність; показники надійності та довговічності, собівартості і працемісткість одиниці виробу; рівень уніфікації; величина міжремонтних періодів і пробігів та інші показники, що зафіксовані у технічних умовах на виготовлення продукції.
Основним показником якості продукції є питома вага експортної продукції, яка визначається відношенням обсягу продукції на експорт до загального обсягу товарної продукції. При аналізі підраховується кількість типів, марок, видів, назв виробів, що відповідають вимогам світової якості у загальному обсязі реалізації. Порівняння цих показників з плановими (базовими) дозволяє оцінити рівень виконання плану якості продукції, встановити рівень впливу якості продукції, на її виробництво та реалізацію.
Якість продукції характеризується: загальною кількістю та питомою вагою рекламацій споживачів у загальному обсязі продукції; втратами від браку.
Якість продукції характеризується також сортністю. При цьому вся продукція перераховується на вищий сорт шляхом співставлення ціни кожного сорту до ціни вищого сорту (перевідний коефіцієнт).
Причинами зниження якості продукції виступають: недосконалість технології, невідповідність матеріалів, низька кваліфікація робітників, порушення дисципліни праці, застаріле обладнання.
Показником якості продукції є також наявність браку, оформленого у відповідності до інструкції про порядок оформлення, обліку та списання браку.
До видів браку відносять відхилення від характеристик продукції, які призводять до неможливості її використання - недотриманий розмір, недолив у форму, внутрішні раковини, неповний відбиток малюнку та інші дефекти.
В залежності від технології виробництва, визначається номенклатура видів браку.
За способом виявлення дефектів брак поділяється на виправний та невиправний (кінцевий). До виправного браку відносяться деталі, вузли та вироби, які можуть задовольнити вимоги стандартів чи технічних умов після виправлення недоліків (якщо таке виправлення технічно можливе та економічно доцільне). Якщо виправити брак технічно неможливо або витрати на виправлення будуть перевищувати втрати від браку, такі деталі, вузли, вироби, роботи відносяться до кінцевого браку.
За місцем виявлення брак поділяється на дві групи: виявлений до відправки споживачу - внутрішній; виявлений у споживача - зовнішній.
При всіх випадках виявлений брак повинен бути документально зафіксований. Для цього складається акт про брак, в якому працівники служби технічного контролю вказують назву забракованого виробу, його технічний номер, номер операції, на якій виявлено брак, код виду, причини і винуватці браку.
В акті про брак виділяється спеціальний розділ для калькуляції браку за статтями прямих витрат. Виявляються і усуваються причини браку та намічаються заходи впливу на його винуватців.
В процесі аналізу фактичні витрати на брак і втрати від браку порівнюються з плановими і фактичними за ряд минулих періодів в абсолютних сумах і в процентах до виробничої собівартості всього обсягу продукції, виявляється тенденція зміни браку і визначається його вплив на обсяг випуску продукції.
Залежність між обсягом продукції та втратами від браку характеризується величиною добутку питомої ваги витрат на брак у виробничій собівартості продукції та обсягу фактичного випуску продукції в порівнянних цінах.
При аналізі вивчаються причини невиконання плану з якості продукції і виникнення браку у виробництві. Такими причинами можуть бути: низька якість сировини, матеріалів і комплектуючих виробів; технічна несправність устаткування; низький рівень кваліфікації робітників; недосконалість технології; помилки в кресленнях; порушення технології; незадовільний інструктаж робітників; неритмічність виробництва та інші організаційно-господарські причини. Інформаційною базою їх аналізу слугують: акти (повідомлення) і відомості на брак; звіти відділу технічного контролю і звіти майстерень з гарантійного ремонту виробів про рекламації споживачів; матеріали виробничих нарад, активів, зборів з якості; стінна та багатотиражна преса.
Детальне вивчення причин зміни якості продукції надає можливість відпрацювати заходи щодо її підвищення.
Ритмічність випуску і комплектність продукції
Показники ритмічності характеризують ритмічність роботи підприємства і ритмічність випуску продукції.
Під ритмічністю роботи підприємства розуміють рівномірне виконання складених завдань і планів-графіків кожним структурним підрозділом за певний проміжок часу.
Під ритмічністю випуску продукції розуміють суворе дотримання планових графіків виробництва.
Ритмічність виробництва розглядається як важлива форма безперервного, злагодженого, улаштованого і послідовного виробничого процесу за часом та в просторі.
Оцінка ритмічності роботи підприємств з масовим і великосерійним характером виробництва базується на оперативній інформації про виконання годинних, змінних та добових графіків.
Оцінка ритмічності роботи підприємств з одиничним випуском продукції базується на використанні звітів про виконання п'ятиденних, декадних, місячних та квартальних планів.
Оцінка ритмічності виробництва проводиться шляхом визначення коефіцієнта ритмічності (Кр) та коефіцієнта аритмічності (Кар) виконання робіт чи випуску продукції.
Коефіцієнти ритмічності роботи підприємства чи його структурних підрозділів визначаються шляхом порівняння фактичного випуску продукції (чи обсягу виконаних робіт) за визначені проміжки часу з плановим. При цьому розрахунки виконують по фактичному обсягу продукції, але не більше плану. Обсяги виробництва за короткі проміжки часу сумуються в місяць, квартал чи рік. Сумарний результат ділиться на плановий обсяг виробництва.
Коефіцієнт аритмічності роботи підприємства чи його структурних підрозділів вираховується шляхом ділення обсягу продукції, що не одержана за зміну, добу, декаду чи місяць, на плановий випуск продукції. Його величина показує питому вагу продукції, недоодержаної у зв'язку з порушенням ритму роботи.
Коефіцієнт ритмічності повинен наближатись до 1, а коефіцієнт аритмічності - до 0, а Кр+ Кар = 1,0.
Зниження коефіцієнту ритмічності веде до неповного використання виробничих потужностей, авралу та штурмівщини, браку в роботі і додаткових непродуктивних витрат матеріальних і грошових ресурсів, створення зверхнормативних залишків, невиконання плану виробництва та реалізації продукції і погіршує результативні показники роботи підприємства.
Контроль за ритмічністю випуску продукції здійснюють за графіками ритмічності, які будуються на підставі абсолютних або відносних даних про виконання добових чи змінних планів виробництва.
На ритмічність виробництва і реалізації продукції впливає комплектність.
Виділяють комплектність виробництва і комплектність продукції. Комплектність продукції - це повна відповідність продукції стандартам і технічним умовам, включаючи упаковку, забезпечення запасними частинами та інструментом. Комплектність виробництва - це випуск деталей і вузлів у кількості, кратній їх числу в одиниці продукції, з урахуванням залишків незакінченого виробництва.
Аналіз комплектності виробництва проводиться на підставі даних технічної документації, оперативного обліку та інвентаризаційних відомостей незакінченого виробництва.
Некомплектність виробництва веде до порушення ритму роботи в наступному періоді, гальмує виробничий цикл і заморожує обігові кошти.
Обсяг резервів збільшення випуску продукції за рахунок налагодження ритмічної роботи аналізується шляхом множення різниці між найбільшим і середнім добовим випуском продукції на відповідну кількість діб в аналізованому періоді.
Резерви виробництва і реалізації продукції розглядаються як науково обгрунтований запас виробництва для забезпечення гарантії виконання договорів поставки і як невикористані можливості зростання і вдосконалення виробництва продукції та його кінцевих фінансових результатів. Резерви випуску і реалізації продукції виникають постійно під впливом науково-технічного прогресу, вдосконалення організації виробництва, праці й менеджменту. Невикористані можливості виробництва і реалізації продукції є основним об'єктом аналітичного пошуку, оскільки при цьому визначається не лише втрачена вигода, а й оцінюються можливості та доцільність їх мобілізації. Доцільно виділити чотири етапи дослідження резервів виробництва і реалізації продукції.
На першому етапі дають оцінку зовнішніх і внутрішніх резервів. Зовнішні резерви виробничої програми формуються зміною кон'юнктури товарного ринку (попиту на продукцію, її конкурентоспроможності, можливостей конкурентів і контрагентів ринку), станом ринків капіталу, фондів, матеріалів, робочої сили та ін. Виділення цих резервів можливе за методикою, яка висвітлена у попередніх розділах. Внутрішні резерви виробництва і реалізації продукції виражають можливості підприємства і пов'язані насамперед з використанням виробничого потенціалу. Вони є основною областю аналітичних досліджень.