- Більшість вчених погоджується, що для країн з перехідною економікою є більше варіантів курсоутворення ніж прив`язка курсу та вільне плавання. Пропонуються три перехідні режими: гнучкий цільовий ВК (flexibleexchangeratetargeting, межі коливань змінюються для підтримки рівня цільовою інфляції, який визначається через паритет процентних ставок), цільові зони з м`якими межами або з буферами (targetzoneswithsoftmarginsorbuffers, у випадку сильного спекулятивного тиску на грошову одиницю, уряд має можливість не дотримуватись меж коливань/коридору, однак повинен оголосити про неодмінние повернення у ці межі, коли це дозволить зробити ситуація), довідкові курси (referencerates, із зобов`язанням не проводити інтервенції у спосіб, що спричинить порушення рівноважного курсу) та моніторингові межі (немає інтервенцій всередині коридору/меж, однак офіційне підтвердження проведення інтервенцій у випадку порушення меж, з метою повернути ВК у коридор). У всіх випадках РВК має бути простим та прозорим. (4)
3. Критерії вибору РВК
· При виборі РВК необхідно зважати на деякі глобальні тенденції, зокрема на (1) зростаючу мобільність капіталів із значним притоком у країни з перехідною економікою (emergingcountries); (2) зростаючі товарообороти, особливо у межах регіонів; (3) відхід для країн, що розвиваються, від експорту сировинних матеріалів до експорту продукції їх переробки, що веде до покращення умов торгівлі із одночасним підвищенням чутливості експорту до рівня ВК;(4)
· Доведено, що вільне або «брудне» плавання стосується економік, сильно залучених у глобальні ринки капіталів, але такий режим потребує наявності сильних інституцій, які здатні забезпечити дотримання якогось іншого номінального якоря для монетарної політики. З іншого боку, для багатьох малих та середніх країн, що розвиваються, які не мають складної системи управління та доступу до міжнародних ринків капіталу, прив`язка курсу забезпечує простий та виправданий якір для монетарної політики (хоча слід пам`ятати про складність захисту прив`язки exante). До багатьох країн ще можна застосовувати критерій оптимальної валютної території (optimalcurrencyareacriteria), який є певної точкою опори в процесі вибору РВК: прив`язка бажана для країн, які мають чітко вираженого головного торгівельного партнера (у випадку торгівлі товарами та надходження виручки від туристичної діяльності), які стикаються з аналогічними шоками, з гнучким ринком праці та такі, які готові позбутися незалежності у проведенні монетарної політики задля вигращу за рахунок довіри до торгівельного п артнера. Потрібна певна ієрархія у застосуванні цього критерія, оскільки поглиблюється залучення країн у світові ринкі капіталів та розширюється торгівля з головними торгівельними партнерами. У наукових колах існують певні розбіжності щодо цієї ієрархії, дехто наголошує на важливості мобільності капіталу, а деякі вчені зважають впершу чергу на реальні фактори.(4)
· Учаснки конференції погодились на неможливості забезпечення єдиної структури управління ВК. Навпаки, кожна країна повинна мати специфічну структкру управління, залежно від рівні відкритості торгівлі та потоків капіталу, від довіри до ионетарних інституцій, від складності, ліквідності та нагляду за внутрішнім фінансовим ринком, залежно від рівня розвитку процесу інтеграції всередині певного регіону або з головним торгівельним партнером. Відповідно, РВК повинен змінюватись з часом з розвитком економіки країни та її інтегрованості у світову економіку. Проте еволюція РВК має бути послідовна у часі: коли визнаходитесь у певній ситуації, ви повинні знати, яким буде наступний крок, хоча ці кроки не повинні бути занадто частими (тому що зміна РВК не є дешевим заходом та така зміна знижує прозорість політики). Маючи чітко визначені довгострокові цілі, можна буде легше розв`язувати валютні кризи. На противагу, фіксація курсу та доларизація/єврозація економіки не має жодної динаміки та значно перешкоджає еволюції РВК.(4)
· Необхідну зміну РВК з часом досить добре ілюструє випадок з Китаєм, якому вдалось стабілізувати курс юаня до долара з 1994р. Зростання обсягів торгівлі та відкритості щодо переміщення капіталів спонукало уряд до запровадження більш гнучкого РВК. Розглядалось декілька варіантів, серед яких розширенні коридору коливань, прив`язка до кошика валют, певна регіональна координація курсу та незалежний плаваючий режим. Дехто наголошує на доцільності прив`язкидо кошика валют, оскільки це є найбільшим практичним виходом із ситуації, що склалась у Китаї. Інші вважають, що задля встановлення довіри до перехідного РВК та збереженя незалежної монетарної політики Китаю необхідно відпустити юань у вільне плавання.(4)
· Значна увага у дослідженнях приділяється кошикам валют. У випадку з азіатськими країнами (а також у піівденноамериканськими ) зовнішня торгівля провадиться з багатьма регіонами світу, тому зменшення флуктуацій у торгівельному балансі дозволить стабілізувати курс відносно кошика валют. Ця думка підтримується тими, хто розглядає кошик як спосіб моніторингу зовнішньої конкурентоспроможності (див. пункт 2). Водночас ця теза побутує серед тих, хто розгдялає прив`язку курсу як спосіб зменшення інфляції та/або преміального ризику. В обидвох ситуаціях, прив`язка виглядає як те, що викликає більше довіри та є більш прозорим для учасникі ринку. (4)
4. Регіональні блоки розглядаються як спосіб покращення стабільності, особливо в Азії та Європі.
· Останнім часом почали активно обговорювати ідею валютного союзу в Азії. Грунтуючись на критерії оптимальної валютної території (симетричність шоків, інтегрованість торгівельних потоків), АСЕАН виглядає зараз менш готовим до запровадження єдиної валюти, ніж зона євро до початку Маастріхського процесу, проте різниця є не дуже великою. Тим не менш, у цьому регіоні немає країни, яка могла б зіграти роль, еквіваленту Німеччині в ЄВС. Деякі вчені через такий брак фокальної точки відкидають ідею валютного союзу як одного з варіантів курсоутворення в регіоні через відсутність якоря, якому можна довіряти. Для інших, відсутність економічного лідера є добрим способом уникнути проведення асиметричної монетарної політики, як в ЄВС. Врешті, всі погоджуються, що перед запровадженням валютного союзу необхідна конвергенція ВВП на душу населення у країнах регіону. (4)
· За відсутності регіональної кооперації, азіатські країни можуть повернутись до доларової прив`язки, що не є найкращим виходом із ситуації для регіону як цілісної системи. Група вчених вважає, що подібність багатьох РВК в світі (наприклад, прив`язка до долара) може бути визначальною для ПІІ у країни, що розвиваються, загалом, у зв`язку із підвищеною замінністю у різних місцях вкладення капіталу.(4)
· Усі вчені вважають, що ключовим фактором успіху валютного союзу є політична підтримка цієї ідеї. Така підтримка проявляється у готовності здійснювати іншу економічну політику ніж та, яка визначається суто внутрішніми чинниками, у готовності надати більшу незалежність центральному банку, прийняти до виконання субрегіональні директиви стосовно таких питань, як мобільність факторів та політики у сфері конкурентоспроможності. У випадку ЄВС політична підтримка була силбною. Стосовно аналогічної підтримки в Азії побутує певний скептицизм, хоча дехто з вчених ввважає за доцільне використовувати європейський досвід та досвід вирішення проблем. На початковому етапі, доцільно розширити діалог між посадовими особами азіатських країн. Доцільно визначити спільні цілі та посилити двосторонню впевненість, якщо не запровадити тісну кооперацію з самого початку. Водночас у світі з глобальними фінансовими ринками, Азіатський Валютний Фонд вважається непродуктивним. (4)
· Питання валютної інтеграції є зовсім іншим у Центральній та Східній Європі, де є чітка фокальна точка – ЄВС. Тому проблема більше у тому, як організувати поступовий вступ до ЄВС ніж у тому, щоб організовуввати якесь інше регіональне валютне угрупування. Деякі учасники конференції в Токіо наголошували на тому факті, що фіксація курсу можу мати руйнівні наслідки для країн з перехідною екномікою. Участь у ЄВС не повинна стати першою та найголовнішою ціілю для цих країн, краще зосередитись на структурній перебудові економіки та досягненні Маастрихських критеріїв. Після початкового етапу, коли доцільна наявність жорсткого економічного каркасу (rigidframework) задля цінової стабілізації та стимулювання монетарної довіри (після значної девальвації), країни з перехідними економіками повинні впроваджувати більш гнучкі РВК, що дозволятимуть частіші корегування курсу та більший спред/флуктуації. Конкретний РВК повинен залежати від інтегрованості країни у світові ринки капіталів (що робить більш привабливим використання гнучких РВК) та від необхідності підтримувати конкурентоспроможність на міжнародних ринках. Коли країна буде готова щодо реальної та номінальної конвергенції економік, ця країна повинна чітко рухатись у напрямку монетарного союзу, не будучи повноправним членом ЄВС2. Стабільність ВК перед вступом у ЄВС має слугувати гарантією, що конвергенція була досягнута, і вона не є “змушеною” конвергенцією (проте не всі вчені поділяють цю думку). (4)
Таким чином, вибір РВК є важливим практичним питанням, для вирішення якого потрібно брати до уваги економічні, історичні та політичні фактори. Граничні рішення є доцільними у деяких країнах на деяких етапах, проте слід розглядати весь спектр перехідних РВК у динаміці. Регіональна співпраця допомагає у розробці оптимальних РВК. (4)