а) можливість діяти відповідно до свого бажання;
б) можливість вимагати певних дій від зобов'язаної сторони;
в) можливість користуватися соціальним благом, що закріплюється суб'єктивним правом;
г) можливість звернутися до суду, державного органу чи посадової особи щодо захисту свого права.
Змістом юридичних обов'язків (належної необхідної поведінки) є:
а) необхідність здійснення певних дій;
б) необхідність утримання від здійснення дій, що суперечать інтересам інших осіб;
в) необхідність вимагати здійснення або нездійснення тих чи інших дій від інших осіб;
г) необхідність нести юридичну відповідальність за невиконання чи неналежне виконання передбачених нормою права дій.
Залежно від тих чи інших ознак можна виділити такі види правовідносин:
І) за галузями права:
• конституційно-правові;
• кримінально-правові;
• цивільно-правові;
• трудові;
• сімейні тощо;
2) за кількістю суб'єктів:
• прості (між двома суб'єктами);
• складні (між трьома суб'єктами і більше);
3) за розподілом прав та обов'язків суб'єктів:
• односторонні (кожен суб'єкт має або лише право, або лише обов'язки, наприклад, договір займу);
• двосторонні (кожен суб'єкт має і права, і обов'язки, наприклад, договір купівлі-продажу);
4) за характером дій зобов'язаного суб'єкта:
• активні (суб'єкт повинен вчинити певні дії);
• пасивні (суб'єкт повинен утримуватися від вчинення певних дій);
5) за методом правового регулювання:
• договірні (обопільне волевиявлення сторін);
• управлінські (здійснення одностороннього волевиявлення);
6) за дією у часі:
• довготривалі;
• короткотривалі;
7) за функціональною спрямованістю відповідних норм права:
• регулятивні;
• охоронні.
Юридичними фактами є конкретні життєві обставини, з якими норми права пов'язують виникнення, зміну або припинення правовідносин. Вони є необхідною умовою правовідносин.
Юридичні факти поділяються на окремі групи за такими показниками:
1) за юридичними наслідками — правотвірні, правозмінні, правоскасувальні;
2) за складом — прості (складаються з одного факту, якого досить для настання юридичних наслідків), складні (сукупність окремих фактів);
3) за тривалістю у часі — одноактні (складаються з одноразового акту їх виявлення), тривкі або сталі акти (тривають у часі);
4) за наявністю волі суб'єктів (щодо волі учасників) — події, дії, бездіяльність, стан.
Події — це те, що відбувається незалежно від волі учасників правовідносин (стихійне лихо, закінчення строків, народження чи смерть людини тощо).
Дії — це активна поведінка суб'єкта з його волі. Дії бувають правомірні (відповідають вимогам правових норм) і неправомірні (протиправні: злочини, проступки). Результатом правомірних дій можуть бути правомірні акти (визнання людини померлою судом), юридичні акти, що вчиняються з метою виникнення юридичних наслідків (подання заяви про прийом на роботу).
Юридичним фактом можуть бути і вчинки (нахідка скарбу).
Бездіяльність — це стан абсолютної пасивності, відсутність дії. Вона теж може спричинювати певні правовідносини (наприклад, ненадання лікарем медичної допомоги хворому).
Станом (юридичного характеру) можуть бути сп'яніння, вагітність, громадянство тощо, за наявності яких можуть виникати певні правовідносини.