З наведених даних стає очевидним і те, що міжнародний ринок військової
техніки та озброєння, з погляду його організації та ділової практики,
безперервно міняється. Маючи широкі межі поширення, він за своєю
природою і характером радикальний та фундаментальний. Звичайно, той
міжнародний ринок озброєння, який існував протягом сорока років
“холодної війни”, в основному відійшов у минуле, а той, що замінив
його, все ще має багато невизначеності. І все ж зрозуміло, що у світі
починає з`являтися щось зовсім нове за своєю природою та характером.
Ринок перш за все переживає радикальну перебудову. Це означає, що у
найближчій перспективі виробництво зброї на окремих виробничих лініях
зосереджуватиметься в руках невеликої кількості фірм країни-
експортера. Така консолідація, в свою чергу, торкнеться серйозних
питань, пов`язаних з подальшою життєздатністю стратегії отримання
військової техніки.
Невід’ємною частиною процесу перебудови є скорочення чисельності
працівників оборонної промисловості. Цілком імовірним здається, що
таке скорочення може скласти 50-60% максимального рівня зайнятості в
oep3nd “холодної війни”.
Новий міжнародний ринок військової техніки, що формується, також
характеризується зовсім іншим зосередженням ділової активності
порівняно зі старим ринком. Фірми дедалі більшою мірою враховують
міркування міжнародного характеру, віддаючи їм перевагу перед
вітчизняними інтересами. Звичайно, вітчизняні замовлення і в
подальшому матимуть велике значення, але вони в той чи інший спосіб
перекриватимуться необхідністю експорту продукції для того, щоб фірми
могли вижити. В той же час вітчизняні військові кола також сприятимуть
експорту, прагнучи тим самим знизити вартість одиниці систем озброєння
наступного покоління, які вони самі хочуть придбати.
Така посилена увага до міркувань міжнародного порядку дає підстави
зробити деякі важливі висновки. По-перше, це означає, що виробники
щодалі інтенсивніше розроблятимуть нові системи, які відповідатимуть
вимогам найширшого сектора міжнародного ринку, навіть якщо це іноді
призводитиме до ігнорування або пошуку компромісів у питаннях окремих
вимог з боку національних збройних сил. Звичайно, що в такому разі
фірми можуть надавати перевагу розробці військової продукції,
розрахованої головним чином на експорт (як це робила Росія із зенітно-
ракетним комплексом “Тор”, а Китай - з винищувачем FC-1). По-друге,
для спільних розробок, виробництва та організації збуту продукції
імовірно створюватимуться певною мірою традиційні, але більш потужні
ділові співтовариства. Виробництво компонентів військової техніки в
зарубіжних країнах можливо стане, врешті-решт, звичайною справою, як
це вже має місце у сфері побутової електроніки, автомобілебудування
тощо. По-третє, відчутно ускладнені обставини, викликані необхідністю
продавати техніку за кордон, а також зростаюча кількість спільних
ділових партнерів з сусідніми країнами будуть і в подальшому
погіршувати ефективність контролю за продажем звичайних військових
технологій та озброєння. І якщо це справді буде так, то нема сумніву в
тому, що в майбутньому контроль за технологіями подвійного призначення
стане фактично неможливим.
Отже, одним з найголовніших рушійних чинників міжнародного ринку
військової техніки все більшою мірою стають економічні інтереси. Це
означає, що відносини між виробниками зброї та практика їх діяльності
щодалі виразніше нагадуватимуть ситуацію, характерну для виробників
цивільної продукції. Тому ціна, надійність та післяпродажне
обслуговування у цій сфері набуватимуть, без сумніву, вирішального
значення.
Характерною рисою сучасного етапу розвитку світового ринку озброєнь та
військової техніки є те, що потенційні імпортери починають проводити
більш вимогливу політику в даній сфері. Її невід’ємним елементом стає
поєднання інтересів покупця і постачальника товару, готового до
реінвестування частини отриманого від продажу прибутку в національну
економіку, а також до компенсаційних закупівель місцевих товарів.
Стосується це передусім країн “третього світу”, які саме таким чином
планують залучити іноземні інвестиції до розвитку власних економік.
Активізується водночас і практика укладання угод, що передбачають
постачання озброєння на конкурсній основі за участю експортерів з
різних країн. Це одна з форм діяльності покупця, яка забезпечує йому
найвигідніші умови.
Економічні чинники, що дедалі відчутніше знижують контроль за
передачею технологій, помітна активізація діяльності “чорного” ринку -
все це створює стан, у якому найновіше сучасне озброєння стає
доступним потенційним покупцям, навіть тим країнам, проти яких діють
міжнародні санкції. Такі, наприклад, види озброєння, як космічна
фоторозвідка, системи оборони від тактичних балістичних ракет,
технології малопомітності ще шість-сім років тому належали до особливо
утаємничених секретів наддержав. Сьогодні вони активно пропонуються на
світових виставках озброєння фактично будь-кому, хто може їх купити.
Інтернаціоналізація проектів та виробництва з метою досягнення
відповідності міжнародним вимогам спрямована на підвищення
ejqoks`r`v3imn? сумісності військової техніки, що є важливим чинником,
якщо враховувати зростаючу кількість спільних військових операцій в
регіональних точках. Новий акцент на економічні розрахунки і вигоди
має привести до зниження витрат на одиницю продукції, а отже, створити
нову або удосконалену техніку, що буде більш доступною для багатьох
країн. Це, у свою чергу, має посилити, в кінцевому підсумку,
регіональну безпеку країн "третього світу" щодо їхніх сусідів.
В усіх цих змінах на міжнародному ринку озброєння простежуються також
і відверто негативні наслідки. Мається на увазі передусім швидке
зниження технологічної переваги американських, європейських та
російських збройних сил по відношенню до потенційних регіональних
противників. Таке вирівнювання можливостей країн неодмінно призведе до
більш високих матеріальних збитків під час здійснення регіональних
бойових операцій в майбутньому. Транснаціональна розробка та
виробництво озброєння дає підстави стверджувати, що під час
регіональних конфліктів з`явиться більше “гібридних” видів зброї, а
це, у свою чергу, значно ускладнить проблему розпізнавання “свій-
чужий” та, можливо, викличе збільшення втрат від дій власних вогневих
засобів. Експлуатаційна сумісність систем озброєння, особливо
боєприпасів, ускладнить можливість позбавлення потенційного противника
важливих матеріальних засобів шляхом введення ембарго.
Крім того, простота і доступність щодо придбання нової зброї поряд з
потенційним підвищенням регіональної безпеки може, на наш погляд,
призвести до небезпечної гонки озброєння в окремих регіона.
ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА
1. Алешин Дмитрий. Роль экспорта вооружений во внешней торговле //
Экспорт обычных вооружений. – 1996. - № 7-8. – С. 11-12.
2. Військово-промисловий комплекс України та основні напрямки
підвищення ефективності експорту зброї (анотований звіт). - К.:
УДНДІМЗЕІ - 1995.
3. Власюк С.І. Світовий ринок зброї і Україна. - Л., 1995.
4. Внешняя торговля (ежемесячный журнал Министерства
внешнеэкономических связей России). – 1998. - № 2-3.
5. Военно-экономическая деятельность и военная безопасность России:
адаптация к новым реалиям. – М.: Национальная служба новостей, 1997.
6. Военно-техническое сотрудничество (ВТС): ИТАР-ТАСС и
Росвооружение. – 1997. – 26 мая – 1 июня.
7. Гаряча лінія: Збірники інформаційно-аналітичних матеріалів
Незалежного прес-центру. – 1994. - № 2-4.
8. Деловые люди (независимый ежемесячник РФ для пяти континентов,
посвященный проблемам политики, экономики, внешней торговли). – 1995.
- № 59.
9. Дослідження експортного потенціалу України у галузі експорту
озброєння та військової техніки. Тенденції та перспективи розвитку
(підсумковий науковий звіт з теми 94102). - К., УДНДІМЗЕІ, 1994.
10. Евстафьев Д. Торговля оружием и геополитика России // Експорт
обычных вооружений. – 1997. - № 1-2. – С. 7-11.
11. Егоров А. Танковая война между Россией и Украиной // Коммерсант.
– 1998. - № 95. – 29 мая.
12. Ермолин В. Россия торгует оружием себе в убыток // Русский
телеграф. – 1998. – 16 апр. – С.3.
13. Закон РФ " О конверсии оборонной промышленности в РФ" от 13.04
98. - М.: Национальная служба новостей, 1998.
14. Закон РФ " О конверсии оборонной промышленности в РФ" от
24.12.93, №2288. - М.: Национальная служба новостей, 1994.
15. Зарубежное военное обозрение // Красная звезда. - 1995. - № 1.
16. Зовнішня політика, збройні сили, регіони: Збірник довідково-
аналітичних матеріалів Інституту демократії ім. Пилипа Орлика / Фонд
підтримки досліджень у сферы національної безпеки. – 1995. - № 2
(документи з питань взаємодії Росія-НАТО-Україна).
17. Интерлинк-Лето-93. Періодичне видання з питань реформ в СНД,
інвестицій, конверсії ВПК та законодавства консультаційної фірми
"Intrelink".
18. Концепция реструктуризации оборонно-промышленного комплекса
Российской Федерации. - М.: Национальная служба новостей, 1997.
19. Коротченко І. FIDAE-98: убедительная демонстрация возможностей
росийского ВПК. Москва готовит прорыв на латиноамериканский рынок
вооружений // Независимое военное обозрение. – 1998. - № 14.
20. Коротченко И. Украина будет наращивать объемы экспорта вооружений
// Независимое военное обозрение. – 1998. – 17-23 апр. – С. 6.
21. Макаров А. Как толкнуть ядро оборонной промышленности // Эксперт.
– 1998. - № 6 (123). - С. 51-52.