Серед методів “відмивання”, що використовуються ОЗУ, поширеним є послідовне переведення грошей на рахунки інших фірм. Подібне переведення, замасковане фіктивними угодами або за допомогою самоліквідації фірм, дозволяє досить ефективно приховувати джерело походження коштів.
Необхідність “відмивання” та інвестиції прибутків від кримінальної діяльності тягне за собою інтернаціоналізацію злочинного світу, який шукає країни та банки, що надають найбільші гарантії таємності вкладів. Переказ злочинно отриманих грошей за рубіж здійснюється за двома основними формами: за допомогою фізичного вивозу і переказу за фінансовими угодами з використанням таких інструментів, як телеграфні перекази, чеки, акредитиви, векселі і т. ін.
Найважливішим для злочинців з методів переказу за кордон коштів є електронний переказ. Він надає такі переваги, як швидкість, мінімальний слід і високу анонімність за умов великого загального щоденного обсягу грошових переведень.
Сьогодні для здійснення зазначених операцій велику роль відіграють офшорні зони та інші країни з пільговим податковим режимом, а іноді – зі слаборозвиненою системою фінансового контролю. “Податкові гавані” можуть слугувати досягненню законних цілей, а можуть використовуватися і криміналом. Це означає, що з’являється безліч юрисдикцій, через які гроші можуть переводитися в електронний спосіб, перешкоджаючи роботі правоохоронних органів, створюючи сектор, вільний від національного регулювання країн–нерезидентів. Національним банком України листом від 14.06.01 № 45-311/1464 визначено Перелік територій різних країн світу, які відносяться до офшорних зон за станом на 01.06.01, що нараховує 42 території. На сучасному етапі найактивніше “відмиваються” кримінальні доходи у регіонах Південно-Східної Азії (Індонезія, Малайзія, Гонконг, Сінгапур), Латинської Америки (держави Карибського басейну, Венесуела, Гватемала, Гондурас, Колумбія, Коста-Ріка, Мексика, Нікарагуа і т. ін.) та Східної Європи (Швейцарія, Ліхтенштейн і Кіпр).
При здійсненні зовнішньоекономічних операцій злочинцями може використовуватися метод перекручування цін, що є ефективним для інтеграції незаконних доходів у вітчизняну економіку.
Існує, як мінімум, два різновиди подібних схем.
Перша категорія пов’язана із завищенням у документах ввезених до країн грошових сум з метою виправдання вкладень відповідних грошей у банки. Друга категорія – із завищенням обсягу експорту. Ціль – обґрунтувати одержання відповідних сум із-за кордону.
Угоди із заниженням ціни. За приклад можна навести операції з нерухомістю. Придбається будинок за заниженою ціною. Різниця доплачується “брудними” грошима. Після цього імітується ремонт, і об’єкт продається за більш високою ціною. У результаті формується на вигляд легальний дохід. Подібні операції проводяться і з акціями за умовами ринкових цін.
Угоди із завищенням цін поширені у біржовому обороті, в операціях з творами мистецтва, на аукціонах. Речі, вартість яких можна визначити лише умовно, продаються за дуже високою ціною, в результаті чого утворюється високий реальний дохід.
Трансферпрайсінг є розповсюдженим також в експортно-імпортних операціях. Складаються два договори: реальний та фіктивний (із завищеною сумою угоди). За фіктивним договором гроші переводяться фірмі-посереднику, як правило, зареєстрованій в офшорній зоні. Різниця між реальною та фіктивною ціною залишається на рахунку цієї фірми як дохід [3].
Відсутність у багатьох європейських країнах прикордонного контролю за рухом готівкових коштів дозволяє злочинцям перевозити значні суми грошей. Кошти вивозяться у різні способи, серед яких найбільш типовими є: прихований вивіз грошей кур’єрами (контрабанда); вивіз грошей у схованках у транспортних засобах чи вантажах, поштовими відправленнями і т. ін.
Існує ряд нефінансових організацій, що активно використовуються членами ОЗУ для маскування “відмивання” грошей, отриманих злочинним шляхом. До них можна віднести такі:
установи, пов’язані з індустрією розваг, – підприємства, що організовують дозвілля в цілому; бари; кафе-морозиво; дискотеки; спортивні оздоровчі центри; готелі та ресторани; клуби; агентства, що організують проведення концертів та інших культурних програм; масажні салони; піцерії; сауни; секс-магазини; відеотеки і т. ін. Найбільшу загрозу для “відмивання” грошей внаслідок широкого розповсюдження представляють казино, заклади, що займаються азартними іграми (наприклад, іподроми, спортивні тоталізатори);
установи роздрібної торгівлі – антикварні, ювелірні, комісійні, фото-, взуттєві магазини; магазини з продажу електронно-обчислювальної техніки, модних товарів, зброї, радіоприймачів і радіодеталей, пункти прокату і т. п.;
підприємства сфери послуг (за винятком сфери розваг) – підприємства, що здійснюють перевезення автобусами; друкарні; фірми з наймання житла; агентства з організації морських і річкових перевезень і т. ін.
інші підприємства – будівельні фірми; підприємства, що приймають металобрухт, макулатуру і т. ін.
Протидія “відмиванню” грошей визнана світовою спільнотою одним з найважливіших елементів боротьби з організованою злочинністю. Основними чинними міжнародними документами в області боротьби з “відмиванням”, до яких приєдналися практично всі розвинені країни, є Конвенція ООН про боротьбу з незаконним обігом наркотичних і психотропних речовин (Віденська конвенція), Конвенція Ради Європи про відмивання, виявлення, вилучення і конфіскацію доходів від злочинної діяльності (так звана Страсбурзька конвенція), 40 рекомендацій Міжнародної спеціальної фінансової комісії з проблем відмивання грошей (FATF).
Україна, яка послідовно і безповоротно здійснює ринкові перетворення, визначила для себе стратегічну мету – бути повноправним членом спільноти демократичних цивілізованих держав, а це означає, що наше законодавство, не відкидаючи національних особливостей, повинно адаптуватися до міжнародних норм і стандартів. У цьому напрямі вже зроблено перші кроки.
Після ратифікації Страсбурзької конвенції про відмивання, пошук, арешт і конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, набрав чинності ряд нормативних документів щодо організації боротьби з “відмиванням брудних” грошей. Зокрема, це новий Кримінальний кодекс України, Закон України “Про банки і банківську діяльність”, укази Президента України “Про заходи щодо легалізації фізичними особами доходів, з яких не сплачено податки” № 552/2000 від 31 березня 2000 р., “Про додаткові заходи щодо посилення боротьби з приховуванням неоподаткованих доходів, а також відмиванням доходів, одержаних незаконним шляхом” № 813/2000 від 22 червня 2000 р. «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 25 січня 2001 р. “Про заходи щодо детінізації економіки”» № 183/2001 від 20 березня 2001 р. Підготовлено та прийнято у першому читанні проект Закону “Про запобігання та протидію легалізації (“відмиванню”) доходів, отриманих злочинним шляхом”.
Статтею 209 Кримінального кодексу України передбачено інструмент боротьби з проникненням кримінальних структур до легальних галузей економіки країни. Зокрема, реалізація фінансових операцій та інших угод з грошовими коштами та майном, здобутих завідомо злочинним шляхом, а також використання зазначених коштів та іншого майна для здійснення підприємницької або іншої господарської діяльності, створення організованих груп в Україні чи за її межами для легалізації (“відмивання”) грошових коштів та іншого майна, здобутих завідомо злочинним шляхом, караються штрафом від п’ятисот до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років з конфіскацією грошових коштів та іншого майна, здобутих завідомо злочинним шляхом, або позбавленням волі на строк до трьох років з конфіскацією грошових коштів та іншого майна, здобутих завідомо злочинним шляхом.
З часу набуття чинності новим КК України за матеріалами роботи працівників ДПА порушено близько 400 кримінальних справ за ст. 209 КК України. Зокрема, у Запорізькій області 1 жовтня 2001 р. було порушено кримінальну справу за ст. 209 КК України відносно посадових осіб ТОВ “Запорізький лікеро-горілчаний завод”, які при проведенні сумнівної фінансової операції по закупівлі і псевдопродажу за кордон обчислювальної машини застарілого зразка і оформленню цієї операції через ряд фіктивних комерційних структур, ухилилися від сплати податку на додану вартість та намагалися легалізувати незаконний дохід шляхом протиправного відшкодування його з бюджету. Завдяки вжитим заходам попереджено незаконне відшкодування з бюджету ПДВ на суму 3,4 млн грн.
Позитивним моментом у вирішенні зазначеної проблеми є рішення про створення в Україні у 2002 р. Координаційного міжвідомчого органу з фінансового моніторингу, діяльність якого буде спрямована на боротьбу з “відмиванням брудного” капіталу. Дане рішення прийняте 20 жовтня 2001 року на нараді Президента України з керівниками силових відомств, Кабінету Міністрів, Державної податкової адміністрації, представниками Верховної Ради України, фінансових структур.
На виконання Указу Президента України “Про заходи щодо запобігання легалізації (“відмиванню”) доходів, одержаних злочинним шляхом” від 10 грудня 2001 р. № 1199 Кабінет Міністрів України 10 січня 2002 р. прийняв Постанову “Про утворення Державного департаменту фінансового моніторингу” № 35. Даний Департамент утворений у складі Міністерства фінансів України як урядовий орган державного управління. Є надія, що його діяльність стане рішучим кроком у сфері боротьби з “відмиванням” доходів, отриманих злочинним шляхом, яка буде спрямована на захист легального обігу від проникнення “брудних” капіталів та на підрив фінансової бази організованої злочинності.
1. Камлик М.І., Романюк Б. В., Сущенко В. Д. Організована злочинність в Україні / За ред. Я. Ю. Кондратьєва. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 1999. – С. 11.
2. Основы борьбы с экономической преступностью / Под ред. В.С. Овчинского, В.Я. Эминова, Н.П. Яблокова. – М.,1996. – С. 22.
3. Кернер Х.-Х., Дах Э. Отмывание денег: Путеводитель по действующему законодательству и юридической практике / Пер. с нем. Т. Родионовой, Дж. Войновой. – М.: Междунар. отношения, 1996. – 240 с.