П’ята стадія: (друге народження). На цій стадії продукція підприємства перестає користуватися попитом. Дуже висока конкуренція. Банки не зацікавлені в співробітництві, якщо і дають суди, то під великі проценти. Акції компанії перестають користуватися попитом. Через поступове зниження доходів доводиться зменшувати дивіденди. Якщо на попередній стадії не була вироблена стратегія відродження і не здійсненні солідні інвестиції, компанію очікує банкрутство.
Таким чином, можна зробити висновок, що оцінка ефективності інвестиційного проекту є ключовим питання для інвестора. Разом з тим, зараз серед вчених – економістів і практиків немає єдності відносно методології такої оцінки. Головним критерієм оцінки проекта є комерційна ефективність. Цей метод базується на мінімізації витрат, максималізації доходів і дає хороші результати при оцінці ефективності невеликих проектів з коротким терміном окупності витрат.
Що стосується крупних проектів з тривалими термінами окупності, то навряд чи використання критерію комерційної ефективності дасть достовірні результати. Критерієм оцінки ефективності таких проектів повинні стати показники загальноекономічної (національної) ефективності, тобто оцінюватись повинен прямий, непрямий і повний ефект.
Можна запропонувати наступну схему послідовності розрахунків показників ефективності інвестиційних проектів (рис 3).
Рис 3 Схема послідовності проведення розрахунків економічної ефективності інвестиційних проектів
При тривалих термінах реалізації проектів і введені об’єктів в експлуатацію чергами, така послідовність розрахунків може примінятись спочатку для кожної черги, а потім для проекта в цілому.
З точки зору інвестора (фізичної, юридичної особи, держави в цілому), повинен використовуватися різний підхід до означення ефективності проекту. Так, з точки зору індивідуального інвестора, якого цікавить лише прямій ефект, достатньо розрахувати просту очікувану норму за інвестуючий капітал.
Колективного інвестора (акціонерне товариство), крім того, буде цікавити також очікуваний непрямий ефект, який виразиться в підвищенні рівня життя суспільства, покращенні екологічного стану, підвищенні обороноздатності держави, тощо.
В розрахунках непрямий ефект для підприємства завжди має негативну величину і виражається податковою ставкою на інвестиції, прибуток або доход. Для держави як інвестора ефективність кожного інвестиційного проекту чи програми і інвестиційної діяльності в цілому буде виражатися в прирості ВВП. Згідно методології міжнародної системи розрахунків, ВВП – це сумарна додана вартість, випущена суб’єктами національної економіки, яка складається із валових фондів споживання і накопичення з урахуванням податків і експортно-імпортної продукції. По окремому інвестиційному проекті складовою ВВП буде потік грошових засобів, який включає чистий прибуток інвестора, заробітну плату робітників, сплачувані податки бюджетом, проценти фінансово-кредитним установам, виплачувані дивіденди акціонерам, нерозподілений прибуток.
Зовнішньоекономічна діяльність, привабливість іноземних інвестицій обумовлює при оцінці інвестиційних проектів розраховувати валовий національний доход як суму всіх відомих доходів усіх об’єктів національної економіки.
Відношення цих показників до об’ємів інвестицій за проектами дасть їхню загальноекономічну оцінку, враховуючи прямий і непрямий ефект. Так можуть проводитись розрахунки на рівні економіки держави, галузей, підгалузей і регіонів.
В світовій практиці відомо кілька методів оцінки ефективності інвестиційного капіталу і життєвого циклу проектів.
Метод розрахунку прибутку: цей метод дозволяє визначити статистичну норму ефективності інвестицій, тобто загальну потребу в прибуткові для здійснення обов’язкових платежів. Норма ефективності може визначатися по відношенню до інвестицій чи фондів випуску:
де - загальна потреба в прибуткові на протязі інвестиційного періоду;
- тривалість інвестиційного періоду (життєвий цикл проекту чи його стадія);
- середньорічний боєм інвестицій в періоді, що розглядається;
- середньорічна вартість фондів випуску.
Оцінюючи інвестиційну програму (проект), інвестор визначає значення особистого коефіцієнта економічної ефективності, виходячи із своїх витрат і очікуваних результатів. Інвестиційний капітал може включати особисті заощадження, акції, паї, реінвестиції.
Результатом для інвестора є чистий прибуток після виділення податків, страховки, рентних платежів, плати за кредит і т.д.
В закордонній практиці в чистій прибуток включаються амортизаційні відрахування на реновацію, як власність інвестора (собівартість). Визначаючий при цьому коефіцієнт є середньою величиною і називається внутрішньою нормою ефективності (ВНЕ). ВНЕ не відповідає нормативним коефіцієнтам ефективності, бо не враховує фактора ризику, податкові, фінансово-кредитні та інші умови. Вона може бути розрахована як в цілому по інвестиціях, так і для акціонерного капіталу, з урахуванням або без урахування позичкового капіталу, як загальна (статистична), так і для кожного року інвестиційного процесу (динамічна).
Таким чином внутрішня норма ефективності інвестицій – це мінімально допустимий розмір чистого прибутку, який інвестор повинен одержати з кожного рубля інвестицій.
Потім інвестор проводить аналіз інвестицій на протязі цікавлячого його періоду з урахуванням фактора часу і вартості капіталу.
В закордонній практиці для цього використовується метод, який в перекладі називається методом обліку чистої кінцевої вартості капіталу.
Цей метод дозволяє оцінити інвестиції і прибутки з урахуванням фактору часу. Метод використовується для порівняльної оцінки ефективності кількох проектів. Якщо прибуток перевищує витрати – інвестиції доцільні. Разом з тим слід пам’ятати, що вартість капіталу в майбутньому, як правило, менше, ніж в теперішньому.
Дисконтування дозволяє визначити сучасну (сьогоднішню) вартість капіталу, тобто еквівалент майбутньої грошової суми. Еквівалент завжди буде меншим майбутньої вартості капіталу виходячи з правила складних процентів:
і відповідно
де - майбутня вартість капіталу;
- сьогоднішня вартість капіталу;
- норма прибутку ,(внутрішня), коефіцієнт ефективності, процентна ставка, коефіцієнт дисконтування;
- тривалість інвестиційного періоду.
Метод чистої сьогоднішньої вартості капіталу дозволяє визначити динамічну норму ефективності як норму приведення (дисконту), при якій сума дисконтованого прибутку за визначений інвестиційний період стає рівною інвестиціям.
де - норма приведення (дисконту) (внутрішня норма ефективності – це дисконтна ставка, яка прирівнює до нуля рівність П-І=0 чи П=І).
При визначенні динамічної норми ефективності інвестицій в розрахунковий період (Т) включається час від початку інвестиційного періоду до кінця амортизаційного періоду обладнання. Розрахунковий період (Т) може бути визначений як термін служби технологічного обладнання, як будь-яка стадія життєвого циклу проекту.
За кордоном при розрахунках динамічної норми ефективності інвестицій використовують наступні обмежуючі умови:
- норма ефективності зіставляється з процентною ставкою кредитного ринку;
- для аналізу інвесторами вибираються лише ті інвестиційні програми, у яких різниця П-І>0 чи П/І>1;
- для подальшого аналізу залишаються лише ті проекти, де норма ефективності складає не менше 15-20%.
Для приваблювання інвесторів в інвестиційних програмах державою передбачаються пільгові ставки процента за кредит, які співвимірюються з нормою ефективності.
В окремих регіонах, зонах для зниження інвестиційної активності і стимуляції наповнення вільних засобів на рахунках банків депозитні ставки можуть підвищуватись, що робить не вигідними частину інвестиційних програм.
Метод граничної ефективності. Вище розглядались інвестиційні ситуації, коли необхідно встановити задану норму прибутку (внутрішня норма ефективності) чи розрахувати статичну чи динамічну норми. З допомогою методу граничної ефективності інвестицій проводиться порівняння розрахункової норми ефективності з мінімально можливою. Мінімально допустима норма ефективності – це така процентна ставка, при якій чиста сьогоднішня вартість рівна нулю чи дисконтовані прибутки рівні початковим інвестиціям:
По кожному році інвестиційного періоду норма ефективності буде різна. Тому методом підстановки визначається мінімально допустиме значення К.
На практиці часто виникає інвестиційна ситуація, коли необхідно визначити вартість і ефективність усього інвестиційного капіталу.
Для цих цілей в світовій практиці застосовується метод бюджетування капіталу, з допомогою якого визначається середня величина очікуваного доходу:
де середній очікуваний дохід;
гранична ставка податку;
запозичені інвестиції;
доход, очікуваний кредиторами;
приваблені інвестиції;
доход, очікуваний інвесторами (акціонерами).
Вартість капіталу по інвестиційному проекту визначається за наступною формулою:
де об’єм інвестицій по всьому проекту;
грошовий потік за винятком податків за період Т;