нові інвестиції на період Т, необхідні для стійкого росту.
Метод бюджетування капіталу дозволяє всім інвесторам визначити свій очікуваний дохід за будь-який період життєвого циклу інвестицій.
3. Перспективи залучення іноземних інвестицій в економіку України.
Світовий досвід показує, країни з перехідними економіками не спроможні вийти з економічної кризи без залучення і ефективного використання іноземних інвестицій. Акумулюючи підприємницький, державний та змішаний капітал, забезпечуючи доступ до сучасних технологій та менеджменту, іноземні інвестиції не тільки сприяють формуванню національних інвестиційних ринків, а й динамізують інші факторні ринки та ринки товарі і послуг. Крім того іноземні інвестиції, як правило, сприяють заходам по макроекономічній стабілізації, дозволяють вирішувати окремі соціальні проблеми трансформаційного періоду. Зрозуміло, що іноземне інвестування посідає особливе місце в структурі зовнішньоекономічних пріоритетів розвитку української економіки.
Потреба України в іноземних інвестиціях зумовлена трьома головними причинами. По-перше, надзвичайно низькою інвестиційною активністю власних товаровиробників і підприємств. В умовах тривалої кризи, стагнації виробництва, шаленої інфляції процес внутрішнього капіталовкладення останніми роками практично зупинився. По-друге, гострою необхідністю технічної і технологічної модернізації як самого виробництва, так і всієї ринкової та соціальної інфраструктури шляхом імпорту сучасних технологій, машин і устаткування. По-третє, проблемами впровадження в усі сфери господарського життя нових методів управління, менеджменту і маркетингу як необхідних атрибутів ринкової системи.
Динаміка іноземного інвестування в економіку України визначається насамперед такими факторами, як внутрішня політична стабільність, характер і темпи здійснення ринкових реформ, стабільність економічного законодавства, гарантії недоторканності приватної власності та закордонних вкладень, сприятливі зовнішньоекономічні умови тощо. Враховуючи ці та інші критерії і показники, слід підкреслити, що інвестиційний клімат в Україні ще не досить привабливий для закордонних інвесторів. У 1993 р. обсяг прямих іноземних інвестицій в Україну становив $ 0,18 млрд., 1994 р. - $ 0,366, 1995 р. - $ 0,75, 1996 р. -$ 1,418 млрд. [ 4, С.З ]. За показником обсягу іноземних інвестицій на душу населення - приблизно $ 28 - Україна на початку 1997 р. посідала останнє місце серед східноєвропейських країн. Для порівняння: в Угорщині ця величина становила $ 1500, в Чехії - $ 400, в Естонії - $ 320 [ 5,0.8].
За повідомленням Державного комітету статистики, найбільші вкладення іноземні інвестори зробили в розвиток харчової промисловості ( $ 325,3 млн. ), у внутрішню торгівлю ( $ 271,8 млн. ), у реконструкцію галузей машинобудування і металообробки ( $ 145,7 млн. ), у формування інфраструктури фінансово-кредитної сфери, страхування і пенсійного забезпечення ( $ 141,3 млн. ), в будівництво та промисловість будівельних матеріалів ( $ 115 млн. ), хімічну та нафтохімічну промисловість ( $ 110 млн. ). На ці шість напрямків у цілому спрямовано 2/3 усіх іноземних інвестицій. Найменше їх отримали медична промисловість і наука та наукове обслуговування ( $ 15,1 млн. і $ 15,3 млн., відповідно, що становить разом 1,8 % до загального обсягу іноземних інвестицій ) [4,0.3].
Найбільшими іноземними інвесторами є США - $ 315 млн. ( 19 % до загального обсягу ), Німеччина - $ 165,9 млн. ( 10% ), Нідерланди -$ 160,2 млн. ( 9,7% ), Великобританія - $ 130,9 млн. ( 7,9 % ), Кіпр -$ 116,4 млн. ( 7%), Росія - $ 114,2 млн. ( 6,9 % ), Ліхтенштейн -$ 103,1 млн. ( 6,2% ). Всього ж в Україну вкладають інвестиції 105 країн [4,0.4].
В цілому процес залучення іноземних інвестицій в нашу країну супроводжується цілим рядом негативних тенденцій.
По-перше, обсяги надходжень іноземних капіталовкладень протягом останніх років неспівставні з дійсними потребами в них. Так, за даними Держкомстату, станом на 1 липня 1997 року загальний обсяг іноземних інвестицій склав лише $ 1656,8 млн. Для порівняння на цю ж дату накопичений іноземний капітал в економіці Росії склав майже $18млрд. [4,0.4].
Звичайно, такі масштаби капіталовкладень неспроможні задовільнити реальні потреби вітчизняної економіки. А її потреби в іноземних інвестиціях оцінюються експертами в $ 40-50 млрд. Залучення додаткових інвестицій, насамперед, потребують: металургія - $ 7 млрд., машинобудування - $ 5 млрд., транспорт - $ 3,7 млрд., хімія та нафтохімія - $ 3,3 млрд. За останніми даними, тільки Міністертво промислової політики України потребує значних коштів для реалізацій 53 інвестиційних проектів, у тому числі 16 - у галузі металургії, 11 -деревообробки, 10 - у хімічній промисловості [ 4, СА ].
Наприклад, лише для підвищення ефективності видобутку залізної руди на Полтавському гірничозбагачувальному комбінаті необхідно $ 105 млн., на розробку Стремигородського родовища апатитів та ільменітів - $ 150 млн., на реконструкцію металургійного комбінату "Запоріжсталь" ( обладнання цеху безперервного лиття ) - $ 120 млн., реконструкцію рейково-балочного цеху "Азовсталі" - $ 150 млн., для виробництва листової сталі підвишеної якості на Маріупольському металургійному комбінаті ім. Ілліча - $ 75 млн. [ 4, СА ]
По-друге, малий середній розмір інвестування в конкретні проекти унеможливлює кардинальне покращення загальної ситуації. За даними Міністерства економіки, за перший квартал 1997 року зареєстровано 511 іноземних інвестицій обсягом $ 116,6 млн., або в середньому лише $ 28 тис. на один проект. А в Криму, на Сумщині і Буковині середньозважений інвестиційний проект коштує менше $ 60 тис. [4,0.4].
По-третє, в ряді регіонів України спостерігається зменшення обсягів іноземних інвестицій. Наприклад, в Сумській області на 1 липня 1997 року, в порівнянні з початком зазначеного року, обсяг прямих іноземних інвестицій скоротився на $ 2,3 млн. [ 4, СА ].
По-четверте, вкрай незначний обсяг іноземних інвестицій спрямовується у вітчизняну промисловість. Так, на 1. 07. 1997 вкладення іноземного капіталу в усі галузі промисловості складали трохи більше $ 800 млн., тобто в промисловість інвестовано приблизно лише половину загального обсягу прямих іноземних інвестицій [ 4, СА ].
По-п'яте, спостерігається значна концентрація іноземних капіталовкладень в окремих регіонах країни. На початок другого півріччя 1997 року іноземні інвестиції були вкладені в 5858 підприємств. Найбільші - у підприємства Києва - $ 514,9 млн. (31,1 % до загального обсягу ), 117 підприємств Київщини - $ 148,5 млн. ( 9 % ), 297 підприємств Дніпропетровщини - $ 134,8 млн. ( 8,1 % ), 107 підприємств Криму -$ 113,4 млн. ( 6,8 % ), 448 підприємств Одещини - $ 110,4 млн. ( 6,7 % ) і 119 підприємств Черкащини - 103,5 млн. ( 6,2 % ) [ 4, СА ]. Тобто лише тут розташовано 3/5 загальної кількості підприємств, в які вкладено іноземні інвестиції. На них припадає і більше 2/3 загального обсягу іноземного капіталу.
По-шосте, недосконалою залишається і форма залучення іноземних інвестицій в Україну. Наприклад, в першому півріччі 1997 року основною формою залучення іноземних інвестицій були внески рухомого і нерухомого майна ( причому, часто - далеко не найкращої якості ) -$ 195,8 млн. ( 58,3 % ) та грошові внески - $ 104,3 млн. (31,1 % ), внески у формі цінних паперів - $ 22,5 млн. ( 6,7 % ) [ 4, СА ]. Окрім того, спостерігаються випадки масового ввезення несертифікованих інвестиційних товарів, сировини, обладнання і технологій.
По-сьоме, проблему становить і участь іноземних інвесторів у приватизації в Україні. За даними ФДМУ, в 1996 році з проданих 460 пакетів акцій лише 1 % був придбаний західними інвесторами.
По-восьме, значної уваги потребує вивчення такого дестабілізуючого суспільного чинника, як зростання злочинності у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Галузь дедалі більше перетворюється на об'єкт пильної уваги іноземних суб'єктів інвестиційної діяльності, включаючи несумлінних інвесторів та злочинні кола, що становлять потенційну загрозу економічній безпеці фірми-реципієнта. Результати деяких вітчизняних досліджень свідчать про те, що сьогодні значна частина зарубіжних інвесторів української економіки можуть бути віднесені до числа фірм-банкрутів та аутсайдерів, які намагаються поліпшити свої справи на перспективному українському ринку [6,0.9].
Можна сформулювати цілий ряд негативних обставин, які істотно стримують іноземних інвесторів при вкладанні капіталів. До них належать нестабільність інвестиційного законодавства, слабка конвертованість національної грошової одиниці, низька платоспроможність підприємств і практикування ними бартеру, у багатьох випадках непотрібного зарубіжному партнеру; повільні темпи приватизації, а також наявність значної кількості заборонених до приватизації об'єктів; нерозвинутість фондового ринку; зростання корупції та злочинності в економіці; низька купівельна спроможність населення; політика національних підприємців, які через побоювання втратити свої кошти намагаються помістити їх в іноземні банки; відсутність здійснення ними реального виробничого інвестування ( що являє собою важливий індикатор для іноземних інвесторів ); відплив національного капіталу за кордон;
відсутність права приватної власності на землю та неможливість купівлі останньої.
Слід виділити й інші моменти, що перешкоджають широкомасштабному залученню іноземних інвестицій:
- недосконалість національного інвестиційного менеджменту;
- фіскальний характер вітчизняної податкової системи;
- відсутність дієвої системи страхування іноземних інвестицій;
- нерозвиненість вітчизняної інвестиційної інфраструктури;
- неналежна координація дій між усіма державними структурами в цій сфері ( Національне агентство України з реконструкції та розвитку, Міністерство зовнішніх економічних зв'язків та торгівлі, Міністерство економіки, Міністерство фінансів, Державний інвестиційно-кліринговий комітет, Фонд державного майна, Українська державна кредитно-інвестиційна компанія та її філія - Українське агенство сприяння іноземним інвестиціям );